Здійснити уявну подорож-екскурсію до історико-культурних пам’яток XVІ – першої половини XVІІ ст.

Практичне заняття.  Здійснити уявну подорож-екскурсію до історико-культурних пам’яток XVІ – першої половини XVІІ ст.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• Визначати особливості архітектури та іконопису доби.
• Розпізнавати найвідоміші пам'ятки та  стисло описувати їх.
• Висловлювати своє ставлення до, визначаючи їх цінність.
• Характеризувати найвизначніші пам’ятки як мистецького надбання людства.
• Розкривати характерні ознаки культури Ренесансу на українських землях

Обладнання: підручник  «Історія України. 8 клас» Н.М.Гупан  2016; ілюстрації до теми , дидактичний матеріал ( хмара, план оцінювання), презентація

Технології

• колективно-групова(мікрофон, навчаючи –учусь, місткий кошик)
• кооперативна (прес, оцінювальне вікно, зашифрований текст, робота в парах)
• особистісно орієнтована (евристична бесіда, повідомлення інформації учнями)

Тип уроку

Хід уроку

І. Організаційний момент

1.

2. Протягом уроку оцінюєте свого сусіда , згідно тих критеріїв які є вас на партах

- Підготовка інформації про пам’ятку

- Відповіді на запитання вчителя на уроці

- Участь у обговоренні цінності пам’яток

ІІ. Актуалізація опорних знань

Мікрофон Що таке культура ?

 Евристична бесіда                 

1. Культуру якого періоду ми вчимо?
2. Під впливом яких факторів розвивалась культура ХVІ ст.?
3. Назвіть імена митців авторів пам’яток які ми розглядали.

Місткий кошик Кладуть назви пам’яток культури  написані на …………..

4. Як називається цей період розвитку культури ?

Асоціативний кущ  ознак періоду Ренесансу.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та очікуваних результатів.

Запис теми

ІV. Основна частина уроку.

 Львів серед інших міст України вирізняється насамперед своїм унікальним архітектурним ансамблем у центрі міста, який був здебільшого створений у XVI-XVII століттях з пізнішими реконструкціями і перебудовами. Проте саме ренесансний шарм багатьох будівель справляє на гостей міста, та навіть на його мешканців, чи не найбільше враження. І як завжди, варто сказати, що у цих шедеврів є свої творці. Одним з них був Павло Римлянин – архітектор італійського походження, який подарував Львову значну кількість його “візитних карток”, які і у наші дні викликають захоплення.

• Вам було підготувати інформацію про одну із пам’яток архітектури , образотворчого мистецтва чи скульптури періоду Ренесансу на території України.
• Ви обрали пам’ятки архітектури Львова та іконописні твори.
• Завдання. Розповісти інформацію підтверджуючи її презентацією. На дошці ми створимо маршрутний лист пам’ятками періоду Ренесансу, тому після розповіді ви на дошку приклеюєте фото з описом пам’ятки.  Іншим учням записувати дату створення пам’ятки.
• Дуже важливе значення у вивченні історії мають художні твори. Адже автори описують події та пам’ятки історії з великим почуттям поваги або зневаги. І саме з літературних творів ми можемо дізнатись про своєрідну мораль історичних пам’яток. Тому_____________________ підготували твори у яких іде мова про декілька пам’яток які ми сьогодні будем розглядати.

1.Чорна кам’яниця

Чорна кам'яниця (1588 рік) – унікальна пам'ятка ренесансної архітектури, яка не має аналогів мабуть у цілій Європі.

В 1675-1677 року за наказом тодішнього господаря будинку, лікаря та секретаря Яна ІІІ Міхала Анчевського проводиться реконструкція будівлі. Архітектор М.Градовський створює аттик та скульптури святих, що прикрашають фасад кам'яниці: богоматір, святі Ян з Дуклі, Станіслав Костка, Мартин, Лука. Геральдичний картуш (лев з мечем) - також робота Градовського

Асиметричний зовнішній фасад будівлі виділяється від інших будівель багатством орнаментного декору: брильянтовий руст вапняку, високі шпилі стовпчиків аттика, вінчаючі волюти, оздоблення вікон з рослинним орнаментом, бічні лопатки зі скульптурним зображенням, пишна обробка зміщеної вліво арки дверного отвору, витіюватий малюнок карниза міжповерхового простору і, звичайно ж, скульптурні зображення Богоматері і святого Мартіна над арками першого ярусу.

Свою назву Чорна кам’яниця одержала у ХІХ столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для багатоколірності, окислювалися під дією повітря й світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами.
Таємничість цієї кам’яниці полягає в тім, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, це закопчення золою білого каменю пісковика внаслідок багаторічного опалення кам’яниці. 

Проблема обігріву будинків зимою у середньовіччі стояла досить гостро. Для збереження тепла навіть килими вішали на певній відстані від стіни для того, щоб створити повітряний прошарок. А для опалення будинку у його підвалі розпалювали двокамерну піч. Палаючі дрова нагрівали каміння і гаряче повітря від розпечених каменів йшло трубами на всі поверхи. Пористий камінь-пісковик, з якого побудована кам’яниця, протягом століть активно поглинав пил і сажу, і таким чином з білого перетворився на чорний. 

2.Успенська (Волоська) церква Львова кін.16 поч.17ст. –гарний зразок архітектури ренесансу Західної України. Кошти на роботу архітектору Павлу Римлянину виділила руська та молдавська община Львова. У будівництві поєднано традиції італійського ренесансного будівництва та українського зодчества. Ренесансний стиль прослідковується у типі споруди – тринавна базиліка, а український стиль – у купольному завершенні.1572 року було збудовану дзвіницю висотою 66 метрів. Її ще називають вежею Корнякта, адже кошти на неї виділив меценат, грецький купець Костянтин Корнякт, прославлений прибічник православ’я.

Вежа – дзвінниця квадратна у плані, споруджена з ламаного каменю. По вертикалі фасади прикрашені пілястрами з червоними видовженими арочними нішами та невеликими віконними прорізами.Освятив новозведену святиню при величезному зібранні народу львівський православний владика Єремій Тисаровський за участю архімандрита (майбутнього митрополита Київського) Петра Могили.

3.Палац Корнякта – надзвичайно цінна ренесансна пам’ятка 1580 року, палац найбагатшого львів’янина за всю історію міста купця Костянтина Корнякта.

Грек за походженням, з острова Крит, Костянтин Корнякт, котрий замешкав у Львові в XVI столітті і контролював торгівлю вином на всьому Чорномор’ї, був меценатом, досвідченим і мудрим чоловіком, знав багато східних мов. Завдяки Корнякту ми тепер насолоджуємось чудовими архітектурними пам’ятками Львова епохи Ренесансу.

За вірну службу на посаді особистого королівського секретаря Корнякт отримав дворянський титул особисто з рук короля Сигізмунда Августа.
Після смерті Корнякта його діти продали будинок ченцям кармелітам, а потім він перейшов до Якуба Собеського, а від нього до його сина Яна, що став королем Речі Посполитої.
Таким чином з 1674 року будинок почав називатися Королівською кам’яницею.
Саме у цьому будинку у 1686 році було підписано «Вічний мир» між Річчю Посполитою та Московським царством, згідно якого територія України була розділена вздовж Дніпра. 
Всередині будинку знаходиться романтичний та єдиний такого роду в Україні Італійський дворик. Також в  будинку діє музей «Королівські зали».

4.1527 року під час великої пожежі Львова ратуша не згоріла до тла, але сильно постраждала. 1532 року семеро мулярів під керівництвом майстра Опреліча розпочали відновлювальні роботи. Тоді ж зроблено новий черепичний дах. У 1539–1540 роках майстер-будівничий Лука на чолі колективу з 7 товаришів, 2 учнів і 16 робітників проводив ремонт ратушевої вежі. У 1557 році встановлено циферблат, який виконав і розписав львівський живописець Августин. 1571 року ратуша пережила ще одну пожежу.

1617 року Мартин Кампіан переконав міську раду збудувати нову вежу. Власним коштом оплатив матеріали та працю будівничих. Використовував також кошти королівської каси, засадничо призначені для забезпечення обороноздатності міста. У 1619 році будівництво нової 8-кутної вежі було завершено, оздоблено скульптурою Андреаса Бемера та Бернарда Дікембоша. Найперші відомості про годинник на ратуші (перший міський годинник Львова), датуються 15 ст.Під час перебудови ратуші і вежі на вежі розмістили годинниковий дзвін вагою 1,1 тони який виготовив ливарник Валентин Фельтен. За допомогою цього дзвону вручну відбивали години аж доки монах Григорій не зробив нового автоматичного годинника, який сам відбивав години і був встановлений на вежі у 1504 році. Робота над новим годинником тривала до 1574 році він був встановлений на вежі. Згодом повісили дзвін, що відбивав кожні 15 хвилин, великий залізний хрест для стрілок, нові гирі, дві линви довжиною по 36 сажнів, які регулярно змащувалися лоєм і жиром, а також встановили нові циферблати з позолотою.

Сурмачі Львівської ратуші

Мелодію Львова на вихідних чоловіки грають щогодини з дев’ятої ранку і до дев’ятої вечора, а у будні – лише двічі. Справжнім сурмачем має бути гуцул, який не боїться висоти. Проте спершу ставати на підвіконня третього поверху музикантам було лячно.  Своїми концертами вони збирають гроші солдатам на схід. Незважаючи на овації слухачів, музиканти не грають на біс

З художнього твору про годинник на ратуші

- Як автор передає значення годинника

- Чи так вважають сучасні люди

- Чим відрізняється історичний опис від художнього

Себастіян КЛЕНОВИЧ

Народився близько 1550 року у м. Каліші, походив із міщан. З юних літ оселився у Львові, згодом переїхав до Люблина, де служив у міському уряді. Поету належить чотири твори: два латинською мовою: «Роксоланія» (1584) та «Звитяжство богів» (1587), і два польською: «Фліс» («Лісосплав») (1598) і «Гаман іудеїв» (1600). У поемі «Роксоланія» («Roxolania») автор не тільки заманіфестував свою любов до української землі, а й умістив своє дерево (клен) у алегоричному образі Роксоланії — лісі.

Передусім із міст руських здобув собі славу велику

Львів, скрізь відомий, святий, руського роду краса,

Місто спокою мого, я тобі присвятив свою працю!

Рівно ж і вас, величаві двори королів савроматських 8,

Гідний Юпітера дім, блиском сіяє там трон,

Розкіш володарів, місце розваг серед мурів надійних,

Бачить там кожне вікно сонця проміння ясні.

Веж височенних шпилі гостроверхі зірок досягають,

їхні ж основи в землі бачать пекельну ріку.

Там тихоплинні години рахує годинник на вежі,

В стуках постійних його зміни у часі звучать.

Важіль годинника крутить усі коліщата зубчасті

Й точно вимірює він час, що тікає кудись.

Вуха ласкає годинник своїм передзвоном подвійним,

Всяк раз нагадує нам: часу частинка пройшла,

Наче говорить, що втрачений час повернути не можна,

Й завжди повчає, що він — річ дорога для усіх.

5.Порохова вежа 1554-1556рр.

Як відомо середньовічний Львів був оточений неприступним муром. Але слід розуміти, що насправді цей мур – це цілий комплекс оборонний мурів, валів та ровів, які до того ж були збудовані у різні часи та для різного призначення. З 15 ст. починається спорудження Третьої лінії оборони Львова, що загалом налічувала 8 бастей, найбільшою з яких була Порохова вежа. Бойове призначення вежі було доволі широке. Звісно, що вона використовувалась як сховище пороху, однак, окрім цього ще й слугувала для контролю над Босяцькою хвірткою, яка була слабким місцем в оборонній системі міста. Також Порохова вежа ставала головним опорним пунктом у разі захоплення монастиря Кармелітів босих, який розташований на підвищенні і тому становив для міста небезпеку у разі його захоплення ворожими військами. Оскільки Львів, як і ціла Річ Посполита, не перебував в стані війни, то для такої масивної будівлі потрібне було й призначення і у мирний час, коли загроз облоги міста не існувало. І таке призначення у Порохової вежі справді було – вона використовувалась як сховище зерна. Під час же турецької облоги Львова 1672 року в Пороховій вежі жив сам комендант Львова Еліаш Лонцький, щоб ні на момент не спускати з очей та  уваги небезпечного місця. Тоді це справді вберегло місто, натомість недбалість з Босяцькою хвірткою під час шведської облоги Львова 1704 року посприяло тому, що саме через Порохову вежу, а далі крізь браму до міста увірвались війська Карла XII.

6. Новим етапом творення нової іконографічної схеми є XVI ст., яке стало перехідним періодом в історії українського іконопису, що характеризується поступовим відходом від візантійської малярської системи орієнтації та переходу до західноєвропейської (ренесансної). До показових пам’яток того часу відноситься Страшний Суд з Долини, який датується 1560-ми роками. У іконографічному відношенні простежуються певні зміни, як наприклад, карта неба заповнена не лише небесними світилами, але й знаками зодіаків. Під нею сонячний диск як символічне зображення Бога Отця. Сцена «Раю» обведена мурами, що нагадують західноєвропейські фортифікаційні споруди. Так само «воскресіння мертвих» виходить за межі архаїчного кола із персоніфікованими істотами, які символізують небесну твердиню та водну стихію. По центрі композиції поряд «вогненної ріки», зигзагоподібна дорога із віконцями-вежами, де ангел і чортик провадять душу по митарствах.

Як правило, великим за розміром іконного щита Страшним Судам відводилося місце на західній стіні церкви, рідше їх розташовували на південній. Зокрема для того, аби вірні виходячи з храму пам’ятали, що їх чекає після смерті.

23 жовтня 2013 р. співробітники СБУ в Чернігівській області передали до Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана ікону XVI століття «Страшний суд». На православній іконі зображені картини кінця світу, останній суд над всім людством та райське життя праведників. Передаючи ікону, начальник Управління СБУ в Чернігівській області Олександр Довженко зазначив, що кожна країна забов'язана зберігати свої культурні цінності, які знаходяться на її території. Протидія контрабанді культурних цінностей – одне з головних завдань СБУ.

7.Страсті Господні 1593 р.

Ікона зі с. Велике, Львівська область. Липова дошка, сріблення.

Ікона представляє історію страстей Господніх, але оскільки це новіша пам’ятка, то з’являються і нові елементи. Зокрема, вони проявляються у тому, як трактовано краєвид. Ми бачимо, що він досить реалістичний, ніби зображено Підкарпатські гори з маленькими ялинками. Тут помітні елементи на вбранні персонажів, які нагадують вишивку.Стосовно самої іконографії страстей то тут також видно більш реалістичні сюжети.

Тут є в’їзд в Єрусалим, Тайна вечеря, омивання ніг, де Христос показаний ніби у такому фартушку з елементами вишивки. Моління про чашу також зображено на тлі досить реального краєвиду. Ще один цікавий сюжет – так зване пострашення воїнів. Коли воїни прийшли разом з Юдою (він тут зображений на передньому плані), щоб ув’язнити Христа, то запитали: «Чи ти цар юдейський?». Він сказав: «Я є». У Старому Завіті це стосувалося Єдиного Бога. Ніхто не міг сказати цих слів, бо це вважалося святотатством. Євангелісти описують, що коли Христос сказав ці слова, то воїни попадали наче мертві зі страху.

Визначити цінність пам’яток методом ПРЕС

Робота в парах, кожна пара дає відповідь на своє запитання і зачитують по черзі

Цінність історико-культурних пам’яток

1. Ми вважаємо, що …
2. Тому,що …
3. Наприклад…
4. Отже…

Домашнє завдання

Відреставрувати текст

Ренес. відродж. куль. Гр. і Р. ХV-ХVІІ ст. Найб. пам. у Льв. Петро Іт. та Пав. Рим. Спостеріг. укр. мотиви на ік. а саме на Страш. суд і Страс. Госп.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Успенська церква

Автор проекту  Павло Римлянин, Войцех Капінос, Прихильний Амвросій

Архітектор  Петро Італієць

Тип будівлі  храм

Архітектурний стиль  ренесанс

Будівництво  1591 — 1629

Палац Корнякта

Архітектор  Павло Римлянин, Петро Барбон

Замовник   Костянтин Корнякт

Нинішній власник  Львівський історичний музей

Збудовано   1580

Тип споруди  житловий

Архітектурні стилі  ренесанс

Чорна кам’яниця

Архітектор  Петро Красовський

Збудовано 1588р.

Тип споруди житловий

Архітектурний стиль ренесанс

Страсті Господні

Створено 1593 р.

с. Велике, Львівська область

 Липова дошка, сріблення

Львівська ратуша

Архітектор Й. Маркль, Ф. Трешер, А. Вондрашка

Початок будівництва 1527

Збудовано 1835

Архітектурні стилі ренесанс, класицизм

Порохова вежа

Збудовано 1554-1556

Страшний суд

Створено   1560 Р.

Долина, Івано-Франківська обл.