«Здоров’я зберігаючий простір школи, шляхи його формування»

Доповідь на тему:

«Здоров’я зберігаючий простір школи, шляхи його формування»

Як зазначає О.Н.Московченко, здоров’язберігаючі технології – це сукупність наукових знань, засобів, методів і прийомів, що дозволяють оцінити функціональні та психофізіологічні параметри здоров’я індивіда; на основі оцінки параметрів здоров’я підібрати адекватне тренувальне навантаження, що дозволяє підвищити функціональні можливості організму з метою переходу його на новий рівень функціонування для збереження і зміцнення творчого потенціалу, підвищення рівня працездатності і соціальної активності, вирішення завдань спортивної підготовленості. На думку автора, здоров’язберігаючі технології передбачають засвоєння теоретичних знань, формування пізнавальної діяльності з питань методики оздоровчого тренування, здоров’я та його кількісної оцінки за допомогою комп’ютерних технологій, що дозволяє прищепити навики фізичної культури, культури здоров’я, здорового способу життя ,виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

       Сьогодні навчальна програма побудована за модульною системою. Вона складається з двох інваріантних або обов’язкових модулів: теоретико-методичні знання, загальна фізична підготовка та варіативні модулі. Це дає змогу навчальному закладу самостійно формувати змістовне наповнення предмета «Фізична культура».

       Фізичне виховання дітей і молоді України є важливим компонентом гуманітарного виховання, спрямоване на формування у них фізичного та морального здоров’я, удосконалення фізичної і психічної підготовки до ведення активного життя, професійної діяльності та захисту Батьківщини.

Стратегічними цілями фізичного виховання дітей і молоді є формування у них фізичного, морального та психічного здоров’я, усвідомленої потреби у фізичному вдосконаленні, розвитку інтересу й звички до самостійних занять фізкультурою та спортом, набуття знань і умінь здорового способу життя.

      Фізичне виховання дітей і молоді реалізується через фізкультурну освіту, фізичну підготовку, спортивне тренування та самостійні заняття й участь у масових фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходах.

       Щоб виховати здорову людину, здатну творчо підходити до вирішення покладених на неї завдань, треба піклуватися про це вже з початкової школи. І важливим аспектом у цьому є уроки фізкультури, оскільки в Україні склалася критична ситуація зі станом здоров'я підростаючого покоління. 

Основними  завданнями в своїй педагогічній діяльності вважаю:

•  зміцнювати здоров'я та сприяти гармонійному розвитку дитини;

•  формувати свідоме ставлення до здоров'я як найвищої соціальної цінності;

•  сприяти фізичному розвитку дитини;

• впроваджувати методичні підходи до фізичного виховання на основі принципу «рух назустріч природі»;

• здійснювати  моніторинг стану здоров'я учнів, рівня фізичного розвитку та фізкультурно-оздоровчої роботи;

• оцінювати дитину з урахуванням діапазону реальних можливостей;

• використовувати інноваційні здоров’язберігаючі освітні технології та особистісно орієнтований  підхід   до навчання та виховання з метою підвищення інтересу до уроків фізичної культури.

       Набутий досвід дозволяє мені зробити висновок, що фізичне виховання має ґрунтуватися на розвитку загальної фізичної підготовки з одночасним удосконаленням природних нахилів дитини до певного виду спорту на основі принципу природовідповідності.

       Потребує перегляду ставлення до оцінки як засобу педагогічного оцінювання. Оцінка з фізичної культури — дуже тонкий інструмент, що впливає на психічний стан і соціальний статус учня. Її несправедливість особливо небезпечна, тому результати рухових тестів на уроці фізичної культури я оцінюю з урахуванням діапазону реальних можливостей пред­ставників кожного конституціонального типу. Така система оцінювання є ефективною, поліпшує психологічний та емоційний стан дитини, підвищує рівень самооцінки

 Основною формою навчання та виховання в школі є урок. Найчастіше при проведенні уроків застосовую такі форми і методи:

•  колове тренування (тренування з використанням різного обладнання, спрямоване на розвиток всіх груп м`язів, шляхом послідовного виконання вправ із заданою кількістю повторів і фіксованим відпочинком між підходами );

•  рухливі ігри ( задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду);

•  робота в малих групах (використовується для вирішення складних завдань у тих випадках, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи); 

•  робота в парах (учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомістким або неможливим);

•  метод аутогенного тренування ( метод психологічного розвантаження та зняття нервового навантаження шляхом частого повторення спеціальних оптимістично-мобілізуючих формул);

 •  створення «ситуації успіху» (це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком своєї фізичної, розумової праці чи моральної напруги);

 •  сюжетно-рольові  ігри  ( у  сюжетно- рольовій грі, творчій за своєю природою, діти самостійно визначають її сюжет та зміст, які зумовлюють основні лінії розгортання гри за певним задумом дітей).

Велику увагу приділяю:

• забезпечення міжпредметних зв'язків як засобу реалізації компетентнісного підходу до фізичного виховання;

• оцінка діяльності учня не лише за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення;

• узагальнення й систематизація матеріалів про досягнення учнів та їхніх батьків, учителів школи, власного прикладу з метою формування позитивного ставлення до фізичної культури і спорту.

На мій погляд, саме оздоровча спрямованість фізичного виховання у поєднанні з інноваційними освітніми технологіями дозволить досягти очікуваного результату: сформувати гармонійно розвинену, конкурентоспроможну особистість, здатну до самореалізації. А це означає, що всі зусилля повинні бути спрямованими  на благородну справу, заради якої варто жити.