Здорова дитина - щаслива родина.

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ  ТЕХНОЛОГІЇ  У  ПОЧАТКОВІЙ  ШКОЛІ

Вступ

Турбота про здоров’я дитини – найважливіша праця вчителя.

              В. О. Сухомлинський.

       Проблема збереження і зміцнення здоров’я населення й особливо дітей залишається однією з найбільш актуальних для держави. Про це свідчать закони та постанови уряду.

     У Конституції України, «Основах законодавства України про охорону здоров’я», програмі  «Діти України» наголошується на необхідності збереження та зміцнення здоров’я молоді. У Концепції фізичного виховання в системі освіти України відзначається різке погіршення стану здоров’я і фізичної підготовки молоді.  90% учнів мають хронічні захворювання і фізичні відхилення в розвитку. З усією гостротою перед державою постає проблема боротьби за збереження здоров’я  нації

     На початку ХХI століття освіта в Україні зазнала значних реформ. Сучасна освіта – це диференційований підхід до учнів; вміння виявити і розпізнати інтереси та здібності кожної дитини; задовільнити потребу в розвитку її розумових та психологічних особливостей. Це надзвичайно важкий та довготривалий процес. Діти в сучасному світі, на жаль, дуже перенавантажені. На їхній розумовий та психічний розвиток впливає чимало негативних факторів. Пріоритетним завданням для кожної особистості є вироблення відповідального ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих як до найвищих суспільних і національних цінностей, виховання здорового способу життя та культури поведінки.

     Здорова дитина  — запорука здорової нації. Усі ми хочемо бачити дитину розумною, сильною, здоровою.

     Для здоров’я  потрібні  чотири  умови: фізичні навантаження, повноцінне харчування, загартування та час і вміння відпочивати.

        Однією із головних умов є чисте повітря. Безумовно, важливим чинником зміцнення здоров’я є гарний настрій, позитивні емоції

         Проблема здоров’я — головна проблема, вирішення якої зумовлює факт подальшого розвитку нашої держави. Тому слідприділяти увагу усвідомленню дітьми цінностей здоров’я, розуміння визначної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки на цих засадах. Тому пряме покликання кожного вчителя початкових класів, починаючи з 1-го року навчання дитини в школі дбати про збереження та зміцнення здоров’я учнів, застосовуючи здоров’язберігаючі  технології на уроках та перервах. Найкраще вони працюють в комплексі.

       Науковці вважають, що здоров'язберігаючими освітніми технологіями в широкому розумінні цього слова необхідно вважати всі педагогічні технології, які не шкодять здоров'ю учнів, створюють їм безпечні умови для перебування, навчання і праці в школі.

      У розвиток даної  проблеми зробили свій внесок М. Безруких, Т. Бичкова, Л. Омельченко. Для ефективного впровадження здоров’язберігаючих технологій необхідно забезпечити виконання певних умов. На думку Л. Омельченко важливим є:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

 

Інші науковці під здоров’язберігаючими технологіями пропонують розуміти:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В. О. Сухомлинський стверджував, що «...турбота про здоров'я дитини-це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил... і не звід вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це, насамперед, турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості».

 

    Здоров’язберігаючі технології – це технології, що не викликають у суб’єктів освіти специфічних захворювань: неврозів, дидактогенії, вигоряння особистості вчителя. Ці технології є природовідповідними, інтерактивними, такими, що мають потенціал оздоровлення.

     За  О. Ващенко здоров’язберігаючі технології можна виокремити на такі:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Зауважуємо, що знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного вчителя.

      К. Ушинський сформулював основний закон дитячої природи: «Дитина

потребує діяльності, безперестанно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю. Змусьте дитину сидіти, і вона дуже швидко втомиться;

лежати  - те саме; йти вона довго не може, не може ні говорити, ні співати, ні читати і найменше – довго думати; але вона пустує і рухається цілий день, змінює і змушує всі ці діяльності й не втомлюється ні на хвилину, чим молодший вік, тим різноманітнішою має бути діяльність». Видатний педагог рекомендує: «Дайте дитині трохи порухатися, і вона подарує вам знову десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, вони дадуть вам в результаті більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять.»

 

 

     Отже поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

       Така діяльність загальноосвітнього закладу лише тоді може вважатися повноцінною й ефективною, якщо в повній мірі професійно й творчо в єдиній системі реалізуються здоров'язберігаючі технології.

У своїй практиці вчителі початкових класів використовують в навчально-виховному процесі здоров’язберігаючі форми роботи:

 

 

     

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

Здоровою може вважатися людина,

яка відзначається гармонійним

фізичним і розумовим розвитком

 і добре адаптована до оточуючого її фізичного

та соціального середовища.

Г.Сигерист

 

      Фізкультхвилинка має стати обов’язковим елементом кожного уроку в початковій школі (крім тих уроків, на яких сам процес навчання передбачає достатню рухливість, наприклад, уроків музики, трудового навчання, ритміки, фізичного виховання).

       Фізкультхвилинка включає 3-4 вправи, добре знайомі дітям і легкі для виконання. Кожна вправа виконується 3-4 рази в середньому темпі. Тривалість фізхвилинки 2-3 хвилини.

      Вправи мають добиратися таким чином, щоб протягом дня цілеспрямовано навантажувалися і розслаблялися різні групи м’язів дітей: плечового пояса, спини, тазостегнових суглобів. Необхідно включати в комплекс вправи для відпочинку очей, дихальні вправи, вправи на координацію рухів.

       Щоб процес виконання фізичних вправ був цікавим для дітей, необхідно час від часу змінювати вправи (кожні 2-3 тижні), виконувати їх під музику, включати танцювальні рухи.

        Дітям подобаються фізкультхвилинки, які супроводжуються віршованими текстами. Щоб у дітей не збивався ритм дихання, їхні рухи були точними і сильними, при проведенні таких фізкультхвилинок учитель промовляє текст, а діти виконують вправи.

    1. Сильний вітер до землі

     Гне дерева молоді.

     А вони ростуть, міцніють,

     Вгору тягнуться, радіють.

     Вітер віє нам в лице;

      Захиталось деревце.

      Вітерець все тихше, тихше,

      Деревце все вище, вище!

 

  2.  Встаньте, діти, посміхніться,

     Землі нашій уклоніться

     За щасливий день вчорашній.

     Всі до сонця потягніться,

     Вліво, вправо нахиліться,

     Веретенцем покрутіться.

     Раз присядьте, два присядьте

     І за парти тихо сядьте.

 

3.       Раз! Два! Час вставати:       

Будемо відпочивати.

Три! Чотири! Присідаймо,

Швидко втому проганяймо.

П’ять! Шість! Засміялись,

Кілька раз понахилялись.

Зайчик сонячний до нас

Завітав у вільний час.

Будем бігати, стрибати,

Щоб нам зайчика впіймати.

Прудко зайчик утікає

І промінчиками грає.

Сім! Вісім! Час настав

Повернутись нам до справ.

 

4. Раз-два — всі пірнають,

Три, чотири — виринають,

П'ять, шість — на воді

Кріпнуть крильця молоді,

Сім, вісім — що є сили

Всі до берега поплили,

Дев'ять, десять — обтрусились

І за парти опустились.

5. Ми завзято працювали:

І читали, і писали.

То ж тепер ми відпочинем,

В казку мріями полинем.

Нахилились – ріпку рвем,

Дружно й весело живем.

Раз – устаньте, потягніться,

У віконце подивіться:

Чи на гусочці Івась

Не летить до нас у клас?

Два – пройдіть, немов качата,

Що спішать на став завзято.

А тепер біжімо так,

Як зайчисько та їжак.

Голова спочила й руки –

Час вже братись до науки.

 

6.  Хмарка сонечко закрила,

Слізки срібнії зронила.

Ми ж ті слізки позбираєм,

У травичці пошукаєм.

Пострибаєм, як зайчата,

Політаєм, як пташата,

Потанцюємо ще трішки,

щоб спочили ручки й ніжки.

Всі веселі? От чудово!

А тепер до праці знову.

 

7. Ось ведмедиця іде,

Ведмежат купать веде:

1 -2 - нахилились,

Із струмочка гарно  вмились,

3-4 - походили,

Лапки у воді помили,

Похитали головою

Ще й притупнули ногою.

На 5 - відпочили

І за парти дружно сіли.

 

 Дихання є обов’яковою

 потребою людини для її

                                                                                        повноцінного життя.

                                                                                                         О. М. Стрельникова

     Дихальна гімнастика дуже корисна для організму дитини: покращує обмін кисню, стимулює роботу шлунка, кишечника, заспокоює дитину.

     Діти охоче виконують дихальну гімнастику, якщо її робити під музичний супровід. Весь комплекс можна перетворити у гру, всі основні правила виконання вправ необхідно подати теж в ігровій формі.

    Для виконання дихальної гімнастики обов’язковою має бути мотивація. Вправи для дихальної гімнастики необхідно час від часу оновлювати. При цьому усувається нудьга та підвищується зацікавленість. З досвіду видно, що учні швидко засвоюють комплекс дихальної гімнастики і виконують його із задоволенням.

    Ефективність даної роботи буде тоді, коли її виконувати регулярно. Тому необхідно переконати дітей робити дихальні вправи у вихідні та під час канікул.

    Дуже важливо правильно підійти до процесу виконання вправ:

• Вдих повинен проводитися носом, а видих – ротом;
• При вдиху необхідно стежити за тим, щоб плечі не піднімалися;
• Потрібно зберігати спокійне положення тіла;
• При видиху треба довше і плавно видихати повітря.

     При правильному виконанні вправ дихальна гімнастика принесе результат і задоволення.

 

       Вправа «У  лікаря»

 

Вправа «Квіти»

Як духмяно пахнуть квіти!

Задоволені всі діти.

Кожен з них відчути рад,

Цей чудовий аромат!

 

    Глибоко вдихнути через ніс, видихнути, вимовляючи слова: «Чудово! Який аромат!»

Вправа «Кульбабка»

Бубоніла діду бабка:

-         Ой, не дмухай на кульбабку!

Бо із неї полетять

Сто малих кульбабенят!

    Сісти рівно, плечі розправити, розслабити і опустити. Вдихнути через ніс і повільно видихнути через складені трубочкою губи.

 

Вправа «Бульбашки»

Через трубочку подую

Мильну бульбашку надую.

Я повторю вправу знову

І буду завжди здоровим!

 

      Зробити губи трубочкою і повільно дути через них, ніби пускати мильні бульбашки.

Вправу повторити 2-3 рази.

        Дитина нормально росте

                                                                        і розвивається тоді, коли вона бачить

                                                                      Всесвіт.

        В. П. Базарний

       Очі вважаються з усіх органів почуттів найдорожчим даром природи. 90% інформації людина сприймає із зовнішнього світу завдяки зору. Для будь-якої діяльності: навчання, відпочинок, повсякденне життя, необхідно хороший зір. Кожна людина повинна розуміти, що зір важливо оберігати і зберігати. Діти в цьому відношенні набагато вразливіші до різних впливів. Розвитку зору в дитячому віці необхідно приділяти особливу увагу. Навантаження на очі у сучасної дитини величезна, а відпочивають вони тільки під час сну.

      Гімнастика для очей корисна всім з метою профілактики порушень зору. Фахівцями з охорони зору розроблені різні вправи. Вправи для очей передбачають рух очного яблука в усіх напрямках.

       Такі вправи добре впливають на працездатність зорового аналізатора і всього організму в цілому. Для проведення офтальмологічних пауз не потрібно спеціально створених умов.

     Дуже ефективними для працездатності зорових аналізаторів є використання офтальмотренажерів, які: розвивають окорухові навички, периферійний зір, бічний зір, навички просторової орієнтації.

Вправа

«Тік – так»

Тік – так, тік – так!

Ось так, ось так!

Вверх-вниз, ось так!

Тік – так, тік – так!

Роби з нами ось так!

Ось так, ось так!

Вправа «Постріляй очима по цифрах»

     Учні фіксують погляд в центрі годинникової стрілки. Вчитель називає будь-яку цифру, а діти знаходять її очима, потім знову повертаються у вихідне положення.

ОФТАЛЬМОТРЕНАЖЕР «ПРАПОРЦІ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОФТАЛЬМОТРЕНАЖЕР «КОЛЬОРОВІ  ДОРІЖКИ»

 ОФТАЛЬМОТРЕНАЖЕР «КОЛЬОРОВІ  ФІГУРКИ»

 

 

 

     Енергізатор – це коротка вправа, що віднов­лює енергію групи.

Призначення енергізаторів на уроці – ство­рення позитивної психологічної атмосфери в класі, відновлення енергії та посилення групової актив­ності. Крім того, вони дозволяють учням проявити рівні здібності — тілесно-кінестетичні, візуально-просторові, міжособистісного спілкування.

     Енергізатори корисні для послаблення монотон­ності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці.

Переваги використання енергізаторів:

•      відновлення енергії класу;
•      привертання уваги учнів;
•       об'єднання кількох методів навчання в єдине ціле;
•       включення всіх у процес навчання;
•       отримання задоволення від навчання.

      Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, тому що використовується не лише для зняття втоми, але й як релаксація.

«М'ячик по колу»

Обладнання: м'яч середнього розміру.

Хід вправи: учні стоять. Руки з відкритими долонями на рівні талії.

Завдання: кидати м'яч один одному хаотично, якомога  швидше, але не допускати його падіння.

 «Австралійський дощ»

Хід вправи: учні стоять. Учитель показує рух, усі повторюють його, поступово приєднуючись один до одного.

•      Чи знаєте ви, який австралійський дощ?
•      Піднімається вітер (потираємо руки).
•      Падають перші краплини дощу (клацаємо паль­цями).
•      Почалася злива (плескаємо долонями по стег­нам).
•      Злива перетворилася на бурю (тупаємо).
•      Ось буря стихає (плескаємо долонями по гру­дині).
•      Стихає злива (плескаємо долонями по стег­нам).
•      Закінчується дощ, падають останні краплі (кла­цаємо пальцями).
•       Шумить тільки вітер (потираємо долоні).
•      Австралійський дощ скінчився. Сонце! (Діти піднімають руки вгору)

 

«Цифри»

Хід вправи: стоячи, за інструкціями вчителя виконуємо вправу: «Зараз ми будемо писати цифри у незвичний спосіб.

Цифру 1 «пишемо» носом (кажемо і вико­нуємо),

цифру 2 – підборіддям,

цифру 3 – правим плечем,

цифру 4 – лівим плечем,

цифру 5 – «пишемо» правим ліктем,

цифру 6  – лівим ліктем,

цифру 7  –  правим коліном,

цифру 8  –  лівим коліном,

цифру 9  – правою ногою,

а десяточку – «хвостиком».

«Шалене курча»

Хід вправи: учні стоять, і за командою одно­часно трусять по вісім разів – спочатку правою рукою, потім лівою рукою, потім правою ногою, потім лівою ногою. Не зупиняючись, продовжують разом робити теж саме, тільки по сім разів, потім по шість разів тощо. Темп рухів поступово підви­щується. Вправа закінчується, коли зроблено по одному стряхуванню кожною кінцівкою. Учасникам стає зрозуміло, чому вправа має таку назву.

 

«Подарунок»

Хід вправи: учні стоять. Починаючи з ведучо­го, кожний по черзі засобами пантоміми зображує якийсь предмет чи поняття і «дарує» його сусіду (морозиво, квітку, кішку, сонце, свій настрій тощо). Сусід «приймає подарунок» і робить якийсь інший подарунок наступному учаснику.

 

«Добра тварина»

Хід вправи: діти стоять, тримаючись за руки. Ведучий тихим голосом каже: «Ми одна велика, добра тварина. Послухаймо, як вона дихає!» Усі прислухаються до свого дихання і дихання сусідів. «А тепер подихаймо разом!» Видих – усі роблять два кроки назад. Вдих - два кроки вперед. «Так не тільки дихає тварина, так чітко й рівно б'ється її велике, добре серце. Стук - крок  уперед, стук - крок назад. Ми всі беремо дихання та стук серця цієї тварини собі. Ми - єдине ціле».

 

 

 

     Пальчикова гімнастика для розвитку моторики дуже важлива  для школярів. Тому, щоб допомогти своєму школяру добре орієнтуватися в часі і просторі, збільшити темп графічної активності, володіти хорошою пам'яттю, поліпшити успішність у школі, обов'язково робимо акцент на пальчиковій гімнастиці (вона розвиває дрібну моторику).

    Відомому педагогу і письменнику В. А Сухомлинському  належить фраза: «Розум дитини перебуває на кінчиках його пальців»

    Людьми вже давно помічено, що рухи пальців і рук, супроводжувані приказками та віршиками,  надають гарний вплив на розвиток дітей. На сьогоднішній день вже доведено, що рухи пальців добре впливають ще й на розвиток мовлення дитини.

      Коли дитина займається гімнастикою для пальців – пальчиковою  гімнастикою – відбувається наступне: ритмічні рухи і вправи пальцями призводять до порушення мовних центрів в головному мозку і помітному посиленню узгодженості в діяльності мовних зон. Все це в сукупності стимулює процес розвитку мови. Ігри з пальчиками сприятливо діють на емоційний фон, діти більше починають наслідувати дорослих, більш уважно прислухаються до слів і розуміють сенс сказаного, при цьому підвищується мовна активність.

     Пальчикова гімнастика  впливає і на розвиток пам’яті учнів, так як під час вправ вони запам’ятовують  положення рук, рухи. Зображуючи пальчиками який-небудь предмет, дитина розвиває свою уяву і фантазію. Результатом постійних занять стане вміння дитини «розповідати руками» казки або історії.

     Крім перерахованого, пальчикова гімнастика  впливає на розвиток м’язів пальчиків дитини, вони стають сильнішими і більш рухливими. Під час уроків у початкових класах можна застосовувати такі вправи:

1. Давай-но пальці рахувать:

Один, два, три, чотири, п’ять,

Один, два три, чотири, п’ять.

Десять пальців, дві руки –

Це твої помічники.

 

2.  2. Цей пальчик хоче спати .

Цей пальчик в ліжко ліг.

Цей пальчик трохи подрімав.

Цей пальчик уже заснув.

Цей пальчик міцно спить.

Тихіше , тихіше не шуміть

Пальчики ви не будіть.

3.  
4.  3. Черепашки-костомашки

В теплій хатці проживають.

То висовують голівку,

То назад її ховають.

5.  
6. 4. На дверях висить замок!

Хто б його відкрити зміг?

Потягнули, покрутили,

Постукали, і – відкрили.

 

5. Дружать в нашім класі

Хлопчики дівчатка.

Дружать в нас на ручках.

Пальчики-малятка.

Раз, два, три, чотири, п’ять

Вийшли пальці погулять.

Разом пальчики всі друзі-

Плещуть у долоні.

 

 

     Звукова гімнастика – звуконаслідування явищ природи, голосів тварин, транспорту тощо сприяє зміцненню м’язів живота, грудної клітки, кровообігу, покращенню серцево-судинної системи та  полягає в проголошенні певних звуків та їх поєднань  певним способом, при цьому вібрація голосових зв'язок передається на гладку мускулатуру бронхів, легені, грудну клітку, розслабляючи спазмовані бронхи і бронхіоли. Сила вібрації залежить від сили повітряного струменя, що виникає при проголошенні тих чи інших звуків, цей факт використовують для тренування дихальних м'язів, найбільше-діафрагми.

    У початковій школі досить доречно впроваджувати  звукову гімнастику. Проводити її треба кожного дня, але у ігровій формі.

Вправа «Веселий віслючок»

Проспівай пісеньку віслюка, з напруженням вимовляючи « І-а». Коли вимовляєш «І-і», - губи розтягуються у посмішці, «а-а-а» - рот широко відкривається.

У малого віслюка

Пісенька одна така:

«і-а, і-а, і-а»…

Він її завжди співає,

Іншої малюк не знає:

«і-а, і-а, і-а»…

Вправа «Кумедний  клоун»

       Бажаєш посміятися досхочу? Тоді уяви, що в цирку переглядаєш веселу виставу: на арені виступає знаменитий клоун, а його друг – песик ( він дуже розумний і гарно вихований ) дарує дітям посмішки, що намальовані на кольорових кульках.

Як на арені клоун виступає,

Гучний веселий сміх лунає.

Всі забувають про свої невдачі,

І навіть той, хто завжди плаче.

           Ха-ха-ха! Хе-хе-хе!

           Хо-хо-хо! Хі-хі-хі!

А песик в нього – друг надійний

Дарує кульки чудодійні,

На кожній кульці – посмішки веселі.

Вони засяють у твоїй оселі.

           Ха-ха-ха! Хе-хе-хе!

           Хо-хо-хо! Хі-хі-хі!

 Вправа «Кізонька й корівка» 

 

       Кізонька й корівка також допоможуть тобі правильно вимовляти звуки. Вимовляй: «Му- у-у-у» ( наче мукає корівка) й «Ме-е-е-е» ( ніби мекає кізонька). Зверни увагу, як губи змінюють положення. Промов кілька разів ще раз те саме, напружуючи й розслабляючи губи, чергуючи рухи.

Ви не знаєте, чому –у-у-у

Всі корівки кажуть: «Му- у-у-у» ?

А коза і козенята

Можуть тільки «Ме-е-е-е» казати.

Так ведуть розмову

Кізонька й корова!

 

 

 

ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНІ ВПРАВИ- ІГРИ

Що навколо як звучить?

Ти це спробуй повторить!

 

ЩО ЯК ЗВУЧИТЬ?

 

      У свистячої сімейки багато приятелів і родичів, слід тільки уважно прислухатися до того, що відбувається навкруги, що і як звучить. Що свистить, тобто що нагадує звук  С

• Так колесо свистить пробите: с-с-с
• Сичить гусак старий сердитий: с-с-с
• Вода тече, співає в кранику с-с-с
• Свистить завжди окріп у чайнику: с-с-с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вправа – гра «Велосипед»

 

        Велосипед інколи називають двоколісним коником. Він такий же швидкий та слухняний. Ним можна подорожувати і широкими  прямими шляхами, і вузенькими звивистими стежинами. Треба перевірити, як працює дзвіночок: дз-дз-дз, чи добре повертається кермо і крутяться педалі, чи гарно накачані колеса. І обов’язково про всяк випадок не забудьмо взяти із собою насос, він може знадобитися під час мандрівки.

Друже мій, велосипед,

Ти несеш мене вперед.

На педалі жму щосили:

Раптом колесо пустило:

С-с-с-с-с, с-с-с-с-с-с-с-с.

Доведеться зупинитись.

До роботи треба братись,

Є у нас насос чудовий,

Працювати він готовий:

С-с-с-с-с, с-с-с-с-с-с-с-с.

Можу їхати я далі,

Натискаю на педалі,

Вже лечу згори й за мить…

Вітерець свистить: С-с-с-с-с.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Кольоротерапія – це методика покращення здоров’я людини за допомогою кольорів. Колір може бути лікарем. Ввести колір в тіло можна через : їжу, воду, дихання, шкіру та психогімнастику.

 Людину все життя оточують кольори. За допомогою правильного направлення енергії кольору, підбору кольорів впливаємо на самопочуття, працездатність, настрій, нервовий стан. Кольором зцілювали з давніх-давен .

Кольоротерапія використовує:

• Організаційні можливості кольору (приміщення)
• Педагогічні (навчання, розвиток, виховання)
• Реабілітаційні (оздоровлення, лікування, психологічний стан)

Технологія базується на використанні кольорів веселки.

      В класі над дошкою «Український віночок», сплетений із яскравих квітів – маки, волошки, ромашки, листя барвінку. На вікнах – різнокольорові, яскраві квіточки, метелики, вирізані руками дітей. Над дошкою – кольоровий офтальмологічний стенд.

     Альбоми з кольорами веселки, що є на парті у кожного учня доцільно використовувати  на  кожному уроці, у комплексі з зоровою, дихальною та пальчиковою гімнастикою. Це – хвилинки-кольоринки настрою, спокою, спостереження, руху, зміна виду діяльності.

     Починаємо з вправ, що формують у дітей життєві навички, які сприяють духовній складовій здоров’я.

ВПРАВА 1  «КОЛЬОРОВІ  КОМПЛІМЕНТИ»

     Сидячи парами, діти беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, треба сказати йому кілька добрих слів, порівнявши з кольором (наприклад,  помаранчевий – радісний.) Інший киває головою і говорить: «Спасибі, мені дуже приємно». Потім він дарує комплімент своєму сусідові .

ВПРАВА 2  «ЯКОГО КОЛЬОРУ МІЙ НАСТРІЙ?»

     Першим починає учитель: «Мій настрій сьогодні схожий на блакитний колір.  А твій?» Діти по черзі говорять,  на який колір схожий їхній сьогоднішній настрій. Аналізуються відповіді дітей. Слід врахувати, що вибір темного кольору свідчить про емоційне неблагополуччя.

     Щоб звільнити дітей від тривожності використовуємо наш альбом: «Відкрий і подивись на блакитний, жовтий та помаранчевий, переводячи погляд, рахуючи до 10 (10с) на кожній сторінці».

Блакитний – заспокійливий має ефект, знімає біль.

Помаранчевий і жовтий успішно використовуються для поліпшення настрою – це кольори радості і оптимізму.

Червоний випромінює тепло, силу, впевненість.

Зелений колір заспокоює, знімає втому. (Учні концентрують погляд 10-20 с  на зеленому кольорі).

Жовтий та фіолетовий активізують роботу мозку. (Перед вивченням нового матеріалу учні кілька разів, затримуючись на кожній сторінці, приблизно, 10с,  переводять погляд із фіолетового на жовтий колір).

Синій – покращує дихання, врівноважує.

Значення, яке несе колір, дітям одразу не називається, вводиться поступово.

      Ігрові вправи з кольоротерапії можна використовувати на кожному уроці: (колір буде працювати). Не обов’язково виконувати сидячи, можна встати, бажано торкатися кольору .

 На уроках читання:

• ілюстрування під час вивчення вірша напам’ять.

Ось небо  блакитне. (показуємо блакитний колір)

І сонце в зеніті. (показуємо жовтий колір)

Моя Україна – найкраща у світі .(показуємо червоний колір)

–Моя Україна (червоний)– це ліс (зелений) і озерця (синій).

Безмежні степи(жовтий).

І чарівні джерельця.(блакитний).

     Повторюємо за картками кольорів, які показує учитель. В учителя кольори на дошці у вигляді пелюстків квітки.

На уроках української  мови:

• при вивченні ознак предметів, добери колір до слова яблуко, мандарин, небо тощо.  Діти знаходять в альбомі відповідний колір, торкаються його, бачать і відчувають енергію кольору.

На уроках математики:

• сигнальні картки (так-ні);
• при вивчені орієнтації на площині (зверху-знизу, зліва-справа), у просторі, при вивченні   геометричних фігур (картки прямокутні), периметр фігури (без вводу поняття), довший-коротший.
• гра «Годинник» (говорячи тік-так, не відриваючи погляду, водити очима вліво-вправо по блакитному листку, рахуючи до 10, загинаючи пальчики);
• гра «Малюй очима» трикутник, кружечок, лінію;
• гра «Знайди верхній лівий кут, нижній правий, середину (при цьому не відриваючи погляд) на своєму кольоровому прямокутнику. Переведи погляд на верхній лівий кут у класі у класі, на дошці»,

Сумісно з пальчиковою гімнастикою – Гра «Швидкі пальчики» обійди пальчиками по краю/по периметру прямокутника жовтого кольору.

На уроках малювання, трудового навчання

• При вивченні назв кольорів:
  • Гра «Знайди колір, як у мене в класі, за вікном»,
  • «Знайди багато предметів цього кольору у класі, на дошці»,

 

 

Гра «Знайди квітку» такого самого кольору в українському віночку», пов’язуючи ці вправи з зоровою гімнастикою. Мета: відчуття енергії кольору, зміна кута зору, зняття напруження, втоми очей.

• Гра «Холодний-теплий». При вивченні на уроках малювання кольорової гамми (основні і похідні кольори, холодні-теплі кольори ).
• На назву кольору діти показують холодно їм чи тепло рухами, торкаючись кольору.
• Гра «Покажи колір» листя, сонця, моря, неба
• Гра «Світлофор». У трьох ведучих в руках кружечки червоний, жовтий, зелений. Діти, дивлячись на колір, виконують дії за Правилами дорожнього руху.

Практика показала, що дана технологія працює, тільки потрібно вміло її використовувати на благо дитини.

 

 

        Це один із видів арт-терапії; терапія середовищем, особливою казковою атмосферою. Це читання або розказування дітям казок, які роблять так, що дитина бачить в них себе, свої клопоти та переживання та знаходить способи їх розв’язання. Це проста, цікава та ефективна здоров’язберігаюча технологія, яку доцільно використовувати під час здійснення освітньої діяльності в сучасній школі для ефективного формування ключових компетентностей в молодших школярів.

      Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії з собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні. Якраз реалізацією цієї потреби і займається казкотерапія.

     Для будь-якої терапії, і для казкотерапії зокрема, дуже важливо створити такі умови, які б допомагали дитині подолати те, що стримує її розвиток. Спілкування дітей з казкою допомагає їм впоратися зі своїми негативними станами, невпевненістю, лінню, небажанням пізнавати нове. Саме цей аспект і став основним у створенні концепції казкової терапії.

      В українській педагогіці роботу із застосуванням казкових образів та мотивів одним із перших запровадив В. Сухомлинський.

     Він зазначав, говорячи про застосування казкотерапії під час навчання дітей: «Уява – фантазія – казка -  творчість – така доріжка, йдучи якою, дитина розвиває свої духовні сили».

      За твердженням визнаного педагога, завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, але й серцем.

       Василь Сухомлинський наголошував на надзвичайному значенні створення казки в  процесі  роботи з дітьми: « Я не уявляю навчання в школі не тільки без слухання, але й без створення казки». Розробка власних казок сприяє розвитку комунікативних, творчих умінь, створює доброзичливу атмосферу в колективі, підвищує самооцінку дитини.  Така робота, на думку Сухомлинського, «є одним з найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Разом з тим, це важливий засіб розумового розвитку».

Казкотерапія як психологічний метод виконує чотири функції:

ДІАГНОСТИЧНУ – передбачає виявлення вже наявних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини, про які вона не хоче говорити вголос.

     ПРОГНОСТИЧНУ – в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках, ніби в матрьошці, розкривається суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини.

 ТЕРАПЕВТИЧНУ (корекційну або коригувальну) – казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини.

ВИХОВНУ – позитивні зміни в поведінці дітей після роботи над казкою.

      Принципова  відмінність  казкотерапії та інших проективних методик полягає в тому, що результат неможливо передбачити, він завжди індивідуальний.  Казки, які використовуються в реальній психотерапевтичній роботі, на папір, як правило, не лягають, і чужому вуху не зрозумілі. Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, філософії – все це подається у казковій формі, у формі метафор. У сучасній казкотерапії використовуються різні психотерапевтичні прийоми:

Провідні принципи казкотерапії:

Варто завжди пам′ятати про ці принципи, використовуючи казкотерапію.

КАЗКА  ПРО  ЗДОРОВ’Я і ХВОРОБУ

     Жили – були на світі Здоров’я і Хвороба. Здоров’я було добре, сильне і кожен день робило ранкову зарядку, а Хвороба було худа і зла. Здоров’я жило у великому, світлому і чистому палаці. А Хвороба жила в темному, брудному будинку, у якому зі стелі звисало павутиння і кажани, а по підлозі бігали щурі.

     Одного разу вони зустрілися і засперечалися, хто з них сильніший. Думали – гадали і вирішили свою силу перевірити так: знайти хлопчика і з ким він подружиться – той і сильніший.

     Пішли вони до міста, стали біля школи і чекають, коли діти додому підуть. Продзвенів дзвінок, вибігли діти, а Здоров’я з Хворобою тут як тут. Вибрали хлопчика, пішли за ним. Прийшов хлопчик додому, а Хвороба давай йому шепотіти на вухо:

-         Вмикай швидше комп’ютер.

     Кинув хлопчик портфель і миттю до комп’ютера. Здоров’я йому на друге вухо зашепотіло:

-         Відпочинь, пообідай, погуляй на свіжому повітрі.

     Але хлопчик тільки відмахнувся рукою. Так і просидів за комп’ютером до самого вечора. А Хвороба рада – радісінька і знову нашіптує:

-         Вмикай швидше телевізор, там знову страшилку показують!

     Наступного дня все повторилося.

-         Ось бачиш, - говорить Хвороба до Здоров’я, - я виявилася сильнішою за тебе.

-         Рано радієш. Скоро моя черга прийде,- відповідає Здоров’я.

     А хлопчик став помічати, що вчитися стало набагато важче, і комп’ютер йому надоїв, і від фільмів стомився, і друзів стало менше. А Хвороба все шепоче і шепоче.

-         Надоїло, - вирішив хлопчик.

     А Здоров’я тільки цього і чекало:

-         Біжімо на каток!

     Вхопив хлопчик ковзани і прожогом на каток. З вулиці – додому, поїв і за уроки. Вранці встав, а Здоров’я йому:

-         Зроби зарядку і обітрись холодною водою! Після уроків покатайся на лижах, так і відпочинеш, і цікаво проведеш час. Так роби кожен день.

     Помітив хлопчик, що і вчитися став краще, і друзі у нього з’явилися, і настрій завжди був хороший, і часу на все вистачає, а про комп’ютер і телевізор він і думати забув.

-         Ну, то хто з нас сильніший? – запитало Здоров’я.

     Нічого не відповіла Хвороба, а що вона могла сказати? Пішла тихенько до свого будинку і ображено закрилася зсередини. Так і живе там сама – самісінька.

     Тут і казці кінець, а хто слухав – молодець. Ну, а висновки, діти, робіть самі.

КАЗКА ПРО ЗУБЧИК

     В одному місті жив маленький Зубчик, який дуже любив солодощі. Він їв цукерки за сніданком, обідом та вечерею. Та ось одного разу Зубчик заболів.

     Пішов він шукати того, хто міг би його вилікувати. Але ніхто не зміг йому допомогти. Сів Зубчик на лавку  і гірко заплакав. Раптом до нього прийшла Зубна фея і запитала:

-         Що сталося? Чому ти плачеш?

-         Я їв солодощі за сніданком, обідом і вечерею. І ось я захворів, і ніхто не може мені допомогти.

     Зубна фея каже:

-         Я знаю, хто тебе вилікує. Йди ось по цій стежинці, і вона тебе виведе до будинку, в якому живе Зубна щітка. Вона тобі обов’язково допоможе.

     Побіг Зубчик по стежинці і незабаром опинився біля маленького ошатного будиночка. Він постукав. Двері відчинились, і на порозі з’явилася Зубна щітка.

-         Привіт, Зубчику! Що тебе до мене привело?

-         Зубна фея сказала, що ти можеш мене вилікувати, - жалібно проскиглив Зубчик.

-         Але я не можу вилікувати тебе без моєї помічниці – Зубної пасти, - сказала Зубна щітка. Йдемо швидше, бо скоро стемніє, а йти нам треба далеко.

     Відправились вони в дорогу. Йшли лісами, полями, лугами і, нарешті, дібрались до будинку Зубної пасти. Постукали у віконце. Зубна паста вийшла до них і говорить:

-         Мабуть, вам потрібна моя допомога, якщо ви прийшли до мене так пізно?

-         Будь ласка, добродійко, вилікуйте мене! – закричав Зубчик.

     Зубна паста з Зубною щіткою взялися дружно чистити Зубчик, і він незабаром виздоровів.     З тих пір Зубчик подружився з Зубною пастою і Зубною щіткою. Він перестав їсти багато солодощів. А нові друзі приходили до нього кожен день і чистили його вранці і ввечері.

      Більше Зубчик ніколи не хворів і завжди мав чудовий вигляд.

 

                                      ПРИГОДИ  ВЕДМЕДИКА  БО

     Жив – був в одному казковому лісі маленький ведмедик Бо. Він був веселим та непосидючим, мав багато друзів. З ранку до вечора Бо заводив веселі забави та ігри. Як приємно було чути дзвінкий дитячий сміх у лісі. Здавалося, то дзвенять старі сосни та ялини.

     Одного разу звірята вирішили погратися в хованки. Жмурити була черга ведмедику. Ось він заплющує оченята та рахує до десяти. Один, два, три, чотири… І раптом Бо потягнув носиком – що це так пахне? Пахло чимось незнайомим і цікавим. Від цікавості ведмедик відкрив оченята – під старою гіллястою ялинкою лежало щось дивовижно гарне, і воно так пахло… Звірятко забуло про своїх друзів, про їхню гру, було тільки одне бажання – скоштувати те смачне в кольоровій пахучій упаковці. Ведмедик обережно з’їв декілька шматочків, йому сподобалось. Попробував ще, і ще, і ще. Смачно. Та ось дивина – скільки б маленьке ведмежа не їло, а шматочки в упаковці не зменшуються. ‘’Ну, то й добре, - подумав Бо, - надовго вистачить.’’

     Так пройшов місяць. Але що це з ведмедиком? Він не хоче гратися, більше не чути його дзвінкого сміху, та й друзі більше не цікавлять звірка. Лежить він під ялинкою та й їсть свою смакоту.

     Коли це летить дятел, побачив ведмедика та й спустився до нього.

-         Привіт, друже! Чого це ти розлігся, ні з ким не граєшся? – запитав у Бо.

-         Та мені нецікаво з ними. І живіт щось поболює.

-         А що це ти там їсиш?

     Дятел заглянув під ялинку і оторопів. Колись веселий здоровий ведмедик лежав тепер на боці, у нього було бліде обличчя, синяки під очима, а поруч лежала упаковка з чіпсами.

-         Де ти це знайшов? – запитав дятел.

-         Тут, під ялинкою.

-         Це погана їжа, від неї ти захворієш!

-         Нічого подібного. Ось уже місяць я їм ці пахучі шматочки і нічого… Навіть класно, що вони не зменшуються.

     І тут у ведмедика різко заболів живіт.

-         Ой-ой-ой! – зарепетував Бо.

     Дятел все зрозумів. Він вирішив допомогти своєму товаришу. Вмить приїхав заєць Вухань на своєму ‘’Мерседесі’’. І поїхали вони далеко-далеко за сині гори, за темні ліси, за широкі поля. Довго чи коротко їхали друзі, але незабаром побачили вони на узліссі два будинки: один – гарний, світлий та чистий, а другий –темний, брудний та якийсь пахучий.

     Тваринки наблизились до пахучого будинку. Ведмедик упізнав цей запах – так пахло з упаковки під ялинкою. З будинку вийшли якісь химерні істоти.

-         Ну що, ведмедику, тепер ти будеш жити з нами. Адже ми і є та шкідлива їжа, яку ти так сподобав.

     Ведмедик з острахом подивився на цих потвор. Він закричав:

-         Ні, я не хочу. Тут брудно і незатишно. І, взагалі, у мене від вас болить живіт!

     Потвори тільки голосно зареготали.

     Друзі зрозуміли, що тепер їм треба тільки втікати. Вухань миттю завів свій Мерседес, і звірята помчали. Але що це? Бридкі потвори кинулись навздогін. Ось – ось наздоженуть!

Що робити? Та раптом відчинилися ворота у двір гарного будинку. Друзям не залишалося нічого іншого, як прошмигнути у двір. Ворота миттю зачинилися, і тваринки в небезпеці.

-         Не бійтеся, тут ви в небезпеці, - сказав господар дому, гарний червонощокий чоловічок з посмішкою на обличчі.

-         Хто ви? – запитав Бо.

-         Ми – вітаміни, які дають усім силу , здоров’я і настрій.

     Враз на подвір’я висипало чимало таких кумедних, але веселих чоловічків.

-         Допоможіть нам, будь ласка, - попросив Вухань. -  У ведмедика болить живіт.

-         Це тому, що він став їсти шкідливу їжу, - пояснили чоловічки. – Ми з радістю вам допоможемо. Їдьте додому, там на великій галявині вас чекають ліки. А цих злюк не бійтеся, вони безсилі проти нас. Щасливої дороги!

     Друзі подякували і рушили додому. Коли ж повернулися, їх чекав сюрприз – ціла галявина була вкрита соковитими яблуками, солодкими грушками та виноградом, запашною малиною та суницею. Їжте, на здоров’я!

     Через деякий час ведмежа Бо знову весело сміялося і гралося зі своїми друзями. Граючись у квачика, воно знову забігло під ту ялинку, звідки доносився раніше незнайомий запах. Під деревом нічого не було. ‘’Яке чудове життя!’’ – подумав ведмедик. Він посміхнувся і побіг далі, адже його чекали друзі.

Вправи для релаксації з елементами казкотерапії

      Релаксація - зняття емоційної та м'язовоЇ напруги. Релаксація не означає, що діти повинні неодмінно лягати - нахилятися, потягуватися чи виконувати інші фізичні вправи.. Хороший помічник розслаблення – дитяча уява.  

     При проведенні розслаблюючих вправ добре використовувати спокійну музику. Підбір музики необхідно здійснювати відповідно до того змісту, який пропонується у вправі. Наприклад: «Відпочинок в лісі» - звуки лісу; «На морському дні» - шум прибою.

      Використання здоров'язберігаючих технологій в навчальному процесі початкової школи дозволяє учням більш успішно адаптуватися в освітньому і соціальному просторі. Батьки довіряють вчителям найцінніше, що в них є,- свою дитину. Завдання педагога не тільки дати учневі знання, а й  зберегти його фізичне, моральне, психічне та соціальне здоров’я.

      Здоров’язберігаючі технології вчать дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя, посилюють мотивацію до навчання.

       Учителі у тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей, спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище.

Отже: