Жінки у складі Українських Січових Стрільців

Жінки у складі УССПрезентація учениці 10 -А класу. В'ялої Вікторії

У 1914-у українські жінки, вперше в історії, поповнюють офіційне військо. Вони здобувають офіцерські звання, командують чоловіками та отримують нагороди за мужність. Та їхній воєнний шлях переповнений упередженнями та перешкодами, не в останню чергу з боку товаришів.

Восени 1911 р. Іваном Чмолою, студентом Львівської політехніки, був створений перший пластовий осередок. Серед двадцяти активних членів організації були дівчата О. Степанів, С. Сидорович, Г. Дмитренко, С. Древко, М. Якимович та ін.

Попри спротив польської адміністрації, українці домоглися реєстрації свого товариства "Січові Стрільці". Для цього їм довелося дослівно перекласти статут польського "Strzelca". Товариство займається парамілітарною освітою членства, та несподіваною проблемою стає активність дівчат, які прагнуть вступити до нього.

Ситуацію рятує поява нового товариства – "Січові стрільці ІІ", яке носить "революційний" характер і об'єднує робітничу молодь. При ньому дівчата творять окрему чоту, на чолі з Оленою.

Вони вивчають піхотинську справу, стрільбу з Маузера, перев'язки та догляд за пораненими. Щосереди, разом із іншими стрільцями, відбувають заняття з історії визвольних змагань, революційних рухів та економіки.

Відомо, що у сформованому жіночому загоні (чоті) нараховувалося 33 жінки, в основному студентки, що несли службу в різних відділах і перебували на двох посадах: стрільці і санітарний персонал.  Лише троє із них брали безпосередню участь у військових діях та отримали бойові нагороди – Олена Степанів, Софія Галечко, Анна Дмитерко. Фактично, вони були першими жінками у світі, які отримали офіцерські звання на військовій службі.