"Життєвий і творчий шлях Лермонтова.Три періоди творчості"

Про матеріал

Мета цієї розробки -висвітлити основні віхи життя і творчості Лермонтова, розкрити мотиви свободи, мандрів, самотності в ліриці поета; розвивати навички виразного читання та аналізу ліричних творів, сприяти вихованню інтересу до пізнання особистості, почуття прекрасного.

Перегляд файлу

Тема. Життєвий і творчий шлях Лермонтова.Три періоди творчості

Мета:висвітлити основні віхи життя і творчості Лермонтова, розкрити мотиви свободи, мандрів, самотності в ліриці поета; розвивати навички виразного читання та аналізу ліричних творів, сприяти вихованню інтересу до пізнання особистості, почуття прекрасного.

Хід уроку

Епіграф

«Лермонтов прагнув у своєму житті бути як той парус…»

А.Малишко

1. Організаційний момент

Колективне привітання

Доброго дня ти сусіду скажи, посмішку й радість йому покажи, Богу подякуй за все,що ти маєш та попроси, що від долі бажаєш.

Проводимо вправу під класичну музику.

- Діти! Заплющіть очі, налаштуємося на роботу. Ви все вмієте, ви все знаєте, ви

розумні й творчі. Покладіть долоню на серденько. Б'ється серденько? Таке

маленьке, а так багато працює. Ось і ми плідно працюємо. Розплющіть очі.

- Сьогодні ми з вами продовжуємо мандрувати стежиною здоров'я. Здоров'я- це

найдорожчий, безцінний скарб, що має людина. Народна мудрість так і говорить:

«Здоров'я - всьому голова». А здоров'я дітей - це «голова» здоров'я майбутніх поколінь.

І. Перевірка домашнього завдання

Питання по біографії Пушкіна

ІІ. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.

Вступне слово вчителя

У кожної людини неповторний свій шлях. У М.Ю.Лермонтова він був тернистим і трагічним. Мало знайдеться у світовій літературі поетів з такою гіркою долею і неоднозначною індивідуальністю. Кажуть, що душа митця – у його творах. Саме у творах Лермонтова – історія його душі, вони допоможуть зрозуміти його як поета і людину. Прийом «Здивуй»

Сьогодні ми поговоримо про людину, яка отримала золоту саблю з написом: «За хоробрість», людину, яка постійно возила з собою підручник математика Безу, захоплювалася живописом, мала шотландське коріння, а також військове звання.

Оголошення теми, мети та мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Робота з епіграфом.

– Прочитайте виразно епіграф до уроку.

Як ви розумієте його?
Якими рисами характеру був наділений поет?

2.Поетична п’ятихвилинка

Вірш «Ні, я не Байрон»( читає учень), звучить мелодія

3. Повідомлення учителя про життя та творчість М.Ю.Лермонтова, учні занотовують.

Михайло Лермонтов, великий російський поет, прозаїк і драматург народився в Москві 3 ( 15) жовтня 1814 року у дворянській сім’ї капітана у відставці Юрія Петровича Лермонтова та Марії Михайлівни ( уродженої Арсеньєвої), що належала до багатого і знатного роду Столипіних. Її мама була проти цього шлюбу, бо вважала, що небагатий дворянин не пара для її Марії. Вони одружилися. Та шлюб молодого подружжя швидко видався трагічним, бо у лютому 1817 року від туберкульозу Марія Михайлівна Лермонтова померла. У щоденнику зберігся запис 1830 року: « Коли мені було 3 роки, була одна пісня, від якої я плакав… Її співала мені покійна мати».

Маленького Михайла бабуся взяла до себе, поставивши батькові ультиматум: він мав відмовитися від виховання сина. Інакше той буде позбавлений спадку. Дитинство поета минуло в Тарханах – маєтку його бабусі в Пензенській губернії, де він провів чотирнадцять років. І тільки через 10 років ( у 1827 році) Лермонтов зміг відвідати батька.

У 1828 році юнака віддали у Благородний пансіон при Московському університеті, а через два роки він став студентом цього навчального закладу, де вивчав європейську й російську літературу, філософію. У 1829 році Лермонтов написав три поеми і більше 40 віршів. Митець захоплювався поезією Пушкіна, вивчав напам’ять його твори, а у 30-х роках знайомився з творчістю Байрона.

У 1832 році М.Лермонтов залишив університет, і разом з бабусею вони переїхали до Петербурга, маючи намір продовжити навчання у столичному університеті, (М.Москва з кінця XV ст. до 1712, коли столицю перенесено до Санкт-Петербурга, стольне місто Московської держави; з 1918 столиця Радянської Росії; в 1922-91 — столиця СРСР, Санкт-Петербург з 1712 по 1918 рік був столицею Російської імперії (за винятком часу правління Петра II, коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви), але за тодішніми правилами він мусів знов вступити на перший курс. Відмовившись від цього, за порадою рідних юнак вступив до школи гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів, де пройшли « два жахливі роки» військової муштри. У 1837 році за гнівні, спрямовані проти правлячих кіл царської Росії вірші на смерть Пушкіна двадцятирічного поета вислали на Кавказ.

Повернувшись у 1838 році до столиці, Лермонтов знайомиться з В.Жуковським, П.Вяземським, сімейством Карамзіних. Слід відзначити вражаючу творчу працездатність митця. За 13 років творчої діяльності, з 1828 по1841 рік, він створив 27 поем, понад вісімсот невеликих поетичних творів ( віршів, романсів, пісень, послань, епіграм).

У 1840 році за дуель із сином французького посла Баранто поета знову вислали на Кавказ.

На початку лютого 1841 року Лермонтов востаннє прибув до Петербурга. Він вирішив піти у відставку і присвятити себе літературі. Та сутичка з Мартиновим, котра у липні 1841 року закінчилася дуеллю, обірвала життя молодого поета.

Декілька годин рясний дощ омивав бездиханне тіло митця. Лермонтов був похований на п’ятигорському кладовищі, а через два роки бабуся перевезла прах улюбленого онука в Тархани і поховала поряд з могилами предків.

Робота з портретом.

Уважно розгляньте портрет М.Ю.Лермонтова.
Що можна сказати про це обличчя? ( Звертаємо увагу на очі, погляд, чоло…).
Чи можна сказати, дивлячись на портрет, як жилося цій людині на землі?

5.Показ презентації ( учитель читає вірш «Парус»)

6.Словникова робота( поняття «корнет». Корне́т (от итал. corno — рог, боевая труба) — воинское звание в армиях ряда стран, преимущественно в кавалерии. Название происходит от должности трубача при полководце, который по приказу военачальника передавал сигналы войскам во время битвы.)

7. Поетична п’ятихвилинка( Пісня на слова Лермонтова «Козачья колыбельная песня» або «Молитва»)

8.Повідомлення учня :«Лермонтов і Україна», «Лермонтов на дуелі», «Лермонтов і Байрон»(Лермонтов з любов’ю ставився до України (називав її «сумною вітчизною») та її народу( вірш «На світські окови»).Шевченко дуже любив його творчість, а І.Франко називав Лермонтова корифеєм російської поезії». П’єси Лермонтова йшли в багатьох театрах України, а мотиви його поезії знайшли втілення в українській музиці ( “О.С.Смірновій» Ф.Надененка, «Сонце» Б.Лятошинського, «Сумний я …» В.Косенка»).

Перша дуель

Повернувшись з першого посилання на Кавказ, Лермонтов привіз масу нових поетичних творів. Після "Смерті поета", він став одним з найпопулярніших письменників в Росії, та й у світлі його тепер сприймають зовсім інакше. Лермонтов увійшов в коло пушкінських друзів і нарешті починає друкуватися, майже кожен номер журналу Краєвського " Вітчизняні записки "виходить з новими віршами поета.16 лютого 1840 в будинку графині Лаваль в розпал балу наче ненароком спалахнула сварка Лермонтова із сином французького посла де Барантом - Ернестом. Молодому французові повідомили епіграму Лермонтова, писану ще в юнкерської школі за адресою абсолютно іншої особи, і запевнили, що поет образив у цьому чотиривірші саме його, та ще нібито погано відгукувався про нього у розмові з однією дамою. На балу Барантом підійшов до Лермонтова і зажадав від нього пояснень. Дуель відбулося 18 лютого рано вранці на Парголовськой дорозі, за Чорною річкою, недалеко від того місця, де Пушкін стрілявся з Дантесом. Дуель закінчилася безкровно: одна шпага переламалася, перейшли на пістолети, і Барантом, хоча і цілився, промахнувся, а Лермонтов вже після цього розрядив пістолет, вистріливши в сторону. Противники помирилися і роз'їхалися. Але таємними шляхами про дуелі стало відомо начальству. Лермонтова заарештували і передали до військового суду за "недонесення" про дуелі. А молодому Барантом, щоб не притягати його до судового слідства, міністр закордонних справ граф Нессельроде К. В., у приватній бесіді порадив виїхати на якийсь час за кордон. Нарешті вирок був винесений і затверджений: цар розпорядився знову заслати Лермонтова на Кавказ, в армійський полк, який воював у найвіддаленішому і небезпечному пункті Кавказької лінії.

Остання дуель

Взимку 1841 року, опинившись у відпустці в Петербурзі, Лермонтов намагався вийти у відставку, мріючи повністю присвятити себе літературі, але не зважився зробити це, тому що бабуся була проти, вона сподівалася, що її онук зможе зробити собі кар'єру і не розділяла його захоплення літературою . Тому навесні 1841 року він був змушений повернутися в свій полк на Кавказ. По дорозі на Кавказ Лермонтов звернув наЗемлянська. Він зустрів колишнього однополчанина А. Г. Ремі, з яким був давно знайомий - йому подарував якось свій портсигар із зображенням мисливської собаки (нині цей експонат знаходиться в музеї-заповіднику " Тархани "). Разом з Ремі А. Г., який отримав призначення в Новочеркаськ, Лермонтов і заїхав в гості до офіцера лейб-гвардії Гусарського полку А. Л. Потапову, в його воронезьке маєток Семідубравное - 50 кілометрів від Воронежа і 10 кілометрів на північний захід від Землянська. Їхав з Петербурга він з важкими передчуттями - спочатку вСтаврополь, де стояв Тенгінского полк, потім у П'ятигорськ. У П'ятигорську відбулася його сварка з майором у відставці Миколою Соломоновичем Мартиновим.Вперше Лермонтов познайомився з Мартиновим в Школі гвардійських підпрапорщиків, яку Мартинов закінчив на рік пізніше Лермонтова. У 1837 році Лермонтов, переведений з гвардії в Нижегородський полк за вірші "На смерть поета", і Мартинов, який відправляється на Кавказ, два тижні провели в Москві, часто снідаючи разом у Яру. Лермонтов відвідував московський будинок батьків Мартинова. Згодом сучасники вважали, що прототипом княжни Мері була Наталя Соломонівна - сестра Мартинова.

Мартинов служив в кавалергарда, перейшов на Кавказ, в лінійний козачий полк і щойно залишив службу. Він був дуже хороший собою і з блискучим світською освітою. Носячи по зручності і звичкою черкеський костюм, він перебільшував смаки горців і, само собою зрозуміло, тим самим викликав на себе глузування товаришів, між якими Лермонтов за складом розуму свого був невблаганний всіх. Поки жарти ці були в межах пристойності, все йшло добре, але вода і камінь точить, і, коли Лермонтов дозволив собі недоречні жарти в суспільстві дам ..., жарти ці здалися образливими самолюбству Мартинова, і він скромно зауважив Лермонтову всю недоречність їх. Але жовчний і набридли життям людина не залишав своєї жертви, і, коли вони одного разу зійшлися в будинку Ворзелян, Лермонтов продовжував жартувати і насміхатися над Мартиновим, який, нарешті, виведений з терпіння, сказав, що знайде засіб змусити мовчати кривдника. Розпещений загальною увагою, Лермонтов не міг поступитися і відповідав, що погроз нічиїх не боїться, а поведінки свого не змінить.

— У 1828-1829 роках Лермонтов, ще не знаючи англійської мови, зацікавився творами Байрона в перекладах В. Жуковського, В. Вердеревського, І. Козлова,

О. Бестужева та ін. Тоді поет прочитав поеми «Шильйонський в'язень», «Корсар», «Паризина» та інші. 1829 року Лєрмонтов розпочав вивчати англійську мову. Як згадувала О. Сушкова, 1830 року «він не розлучався з Байроном». І надалі Байрон залишався його улюбленим поетом.

У поемах Лермонтова «Боярин Орша», «Хаджи-Абрек», «Кавказький бранець» та інших досить помітний вплив Байрона. Цей вплив також відчутний у ранній ліриці Лєрмонтова. Як і в Байрона, лер-монтовський герой переживає конфлікт зі світом, трагічно сприймає буття. Лєрмонтов розробляє традиційні байронічні мотиви: герой — бранець світу з нестримним потягом до свободи, тугою за ідеалом. У поезії Лєрмонтова, як і в Байрона, простежується напружена експресивність і величезна емоційність поетичної мови, схильність до екзотики, майстерність у розкритті соціальних пристрастей. Однак ліричний герой Лєрмонтова більше пов'язаний із соціальною дійсністю, він не тікає від неї й не відокремлює себе від суспільства, своєї країни, а саме тут шукає відповіді на свої болісні запитання.

Творчість Лєрмонтова сповнена історичною конкретикою, має яскраво виражений соціально-філософський характер. Проте, на відміну від Байрона, який тяжіє до піднесених виражальних засобів, високої патетики, мова Лєрмонтова більш проста й доступна. Лермонтов умів говорити просто навіть про найскладніші й найтрагічніші речі.)

9. Періоди творчості Лермонтова (учні занотовують).

Основними мотивами лірики М. Лермонтова є: самотність, мандрування, тема свободи, тема осуду бездуховності суспільства.

10.Читання поезій учнями

11. Прийом «Пошук інформації»

Хто перекладав твори Лермонтова на українську мову?( М.Старицький, І.Франко,

Олена Пчілка,М.Рильський,А.Малишко тощо)

До якої течії належить його творчість?

Фізкультпауза Валеопауза для роботи центральної нервової системи.

1.Руки вперед, ліва торкається лівого плеча,потім права – правого плеча,

ліва рук вверх, права – вверх,по черзі все повертається назад (5-6 разів)

2. Встаньте, зігніться, розслабте м,язи спини, плечей. Потім повільно

піднімайте своє тіло (плечі, груди) і відкиньте його назад і вниз. Спина

стала міцною, рівною, а руки, шия – вільними, легкими (5-6 разів)

3.Сидячи, закрити очі і уявити собі красиву природу,берег теплого моря, тишу.

ІV. Узагальнення й систематизація вивченого

Прийом «Мікрофон»

Я сьогодні на уроці дізнався …

мені було цікаво…

мене захопило…

Питання:

Де і коли народився поет?

Які найвизначніші твори написав?

З творчістю якого поета порівнюють творчість Лермонтова?( Байрон)

Біографічний диктант ( дати 1814( народився), 1828( юнака віддали у Благородний пансіон при Московському університеті), 1832 (М.Лермонтов залишив університет, і разом з бабусею вони переїхали до Петербурга),1837-1841( ІІІ період творчості).

Поетична п’ятихвилинка Звучить пісня-відео на слова Лермонтова

«Вихожу один я на дорогу», якщо є час - відео про Лермонтова)

Учитель виконує вірш «Завещание»

І через усе життя проносимо ми в душі образ цієї людини – сумної, строгої, ніжної, владної, скромної, благородної, ущипливої, мрійливої, насмішкуватої, встидливої, наділеної могутніми пристрастями, силою волі і проникливим безжальним розумом.

Поета геніального і так рано загиблого.

Безсмертного й назавжди молодого. Іраклій Андронников

V. Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання. MCj04318930000[1]