"Життя - це шанс". Виховний захід. Останній урок. 11 клас

«Життя – це шанс»

Ведучий 1 Росте людина..її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно у пам’яті, як потаємне і світле.

Ведучий 2 І скільки б не пройшло років, берег Дитинства притягує до себе, повертає до найвіддаленіших куточків людської пам’яті.

Ведучий 3  Це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі. Є на планеті дороге серцю місце – рідна школа.

Ведучий 4 Схиляються до самої покрівлі сиві тополі, тихо кружляє пух споминів.  Щоранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік,прямують сюди діти. Школа пам’ятає усіх.

Учень 1 Скуйовджених і охайних,

Бешкетників і сором’язливих,

Веселих і сумних.

Дороги, дороги …Тернисті і рівні

Із пристані «школа» ведуть у життя.

І хвиля несе їх кораблик наївний

Туди, де дитинству нема вороття.

Учень 2 Роки, роки!

Невпинні, невблаганні.

Вони пливуть рікою в небуття.

В безодні тихо тонуть і зникають …

На жаль, рокам немає вороття,

Та пам'ять – джерело

Життя й безсмертя,

Вихоплює із глибини років  те,

Що було найкраще, наймиліше

Що не заблудитися в гущавині років.

 Ведучий 1 Найкращим, наймилішим для кожного з нас є спогади про дитинство. Дивлячись на дітей, кожен згадує себе.

 Ведучий 2 Діти - це прекрасні створіння з чистими душами, з невинними оченятами, які завжди чимось цікавляться.

Ведучий 3 Дорогі випускники, а пам’ятаєте, як усе  розпочиналося. Одного вересневого ранку, а саме 01 вересня 2006 року,  ми  дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах, прийшли до школи.

Ведучий 4 Нас зустріла усміхнена та красива перша вчителька(Надія Олександрівна, Ольга Леонідівна, Оксана Петрівна). Це вони взяли ваші тендітні рученята і повели за собою у чарівний світ знань, такий складний і незвіданий.

Ведучий 1 Це на них , добрих і лагідних, дивилися ми з надією, у них шукали захисту. Ловили кожне їх слово, вдивляючись у очі, шукаючи там відповіді на всі запитання.

Ведучий 2  Тож яким великим, щедрим,добрим і чуйним має бути серце, яке вмістило біль і радість кожного з нас..

   Учень 3 Перша вчителька –

добра й терпляча

Наче мама була нам малим.

А любов її щира, гаряча

Зігрівала сердечка усім.

Немов фея, і добра, і мила,

Усміхалася лагідно нам

Як же щиро вона нас любила

Як же завжди хвалила батькам.

Учень 4 Не забути ніколи,

як мене за руку

В вересні у школу мама привела

Вчителька зустріла і у світ  науки

З трепетом у серці ніжно повела.

Маленькі неслухняні наші руки

Навчили ви виводити слова,

А скільки було радості і муки,

Як ми буквар читали по складах.

Ведучий 3 Скільки літ промайнуло відтоді, дві косички злились в косу,ще побачимо  ми вперше сьогодні , в чистім погляді сльозу.

Ведучий 4  Напевно, кожному з нас запам’ятався похмурий вересневий ранок  2010 року? Ми тоді стали п’ятикласниками. Ось промайнуло сім років, які ми провели разом.

 Більше 20 тисяч дзвінків почули ми за 11 років, що навчалися в школі. Кожен чув їх по різному. А ось сьогоднішній дзвінок останній … в стінах рідної школи.

Ведучий 1   Востаннє звучить у нашому безтурботному дитинстві  і покличе в нове життя. І яким би воно не стало, скільки  задоволення  і радості, і щастя не принесло б нам, як далеко  і в які краї не закинуло, обов’язково згадаємо  нашу школу, своїх друзів  та радісне шкільне життя..

Учень 5 Ми сьогодні зібралися в школі

Проводжати дитинство своє.

Відлітає в замріяні далі

Сьогодення твоє і моє

Все вирує, цвіте і буяє,

Пахнуть медом дерева в саду,

Я сьогодні з дитинством прощаюсь

І на зустріч із юністю йду

Учень 6 Юність наша – складна і примхлива:

То сміється, то плаче слізьми.

Все ще буде: і сонце, і злива,

Перешкоди здолаємо ми.

Ми сьогодні залишимо школу,

Парту, дошку  і класне вікно,

І не нам, іншим учням на долю

Даруватиме світло воно.

Учень 7 11 літ тому

В бентежній   тривозі

До школи ішли ми

На перший урок.

І ніжно вела нас

Матуся за руку

Й чарівним здавався

Звичайний урок.

Тепер усе. Уже перегорнули

Підручників останні сторінки

І лиш сьогодні раптом ми відчули,

Що плине час скоріше від ріки.

Здавався недосяжним горизонт

А світ – казковим! За шкільним порогом

Чекали нас уроки, вчителі

В світ пізнання незвідані дороги.

 Учень 8 Чому учителю, ти раптом ізмарнів?

Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив?

Ти ж сам терпляче нас в цей день привів,

Шляхи в майбутнє зорями позначив.

Така вже доля, Вчителю,твоя –

Зустрівшись, аби згодом попрощатись

Із серця в серце перелить  добро

Й учителем навіки залишатись…

Прийде світанок… Сонце, зустрічай!

Дай для польоту лелечатам неба!

Слова останні: «Школо, прощавай!

Ми завжди будемо пам’ятать про тебе!».

Ведучий 2 Ми в світі живемо – скільки часу нам виділить доля,але власне життя всяк повинен створити своє. І пройти по дорогах, де серце волає від болю .Й кожну мить то бере, то саме щось взамін віддає.

 Учень 9 День на день не подібний,

Мить на мить.

Серце радісно б’ється  і щемить.

Ще вчора були ми школярі

А сьогодні наш політ – до зорі.

Ця зоря долі нашої – ясен світ.

Благослови, Господи, наш політ.

Виходить дівчина у довгому білому вбранні,із білим вінком на розпущеному волоссі.

Учениця 10 Я - ваша доля.

            Доля світанкова.

            Горять казково

            Трави у росі

            До нотки нотка,

            І до слова слово -

            Плету життя

           Плету життя

           В тривозі і красі.

Лунає вальс,   хлопець запрошує дівчину – долю на вальс. Під мелодію  вальсу учениця говорить вірш.

Учень 11 Танцює доля вальс.

Весняно так танцює

І зупинився час

У скронях кров пульсує.

Танцює доля вальс,

Піднесено, натхненно.

Хай все складеться в нас

Не сіро , не буденно.

Нехай звучить в тобі,

В мені, у ній, у ньому

Ці звуки чарівні

У ритмі весняному

І кожну щастя мить

Хай кожен з нас цінує

Хай музика звучить

Хай доля вальс танцює.

Ведучий 3 Ще будуть нас тривожити дзвінки,оцінки ж нас не обминуть ніколи. Але не буде мрій таких дзвінких, які з’явилися за партою у школі.

Ведучий 4 Про що ми  мріємо ? Про вірну дружбу, про кохання, про професію, щасливе майбутнє …. Ким ми станемо? Якими ми станемо ? Ось у цю маленьку скриньку ми  зараз опустите  наші рожеві мрії – а десь через десять років відчинимо її і побачимо, чи здійснилися вони, чи ні?

(Пишуть листи і кидають у скриньку)

Ведучий 1  Всі батьки сьогодні хвилюються і радіють за нас. Але у деяких ця радість і хвилювання особливі, бо вони присутні на такому святі у ролі батьків востаннє.

Ведучий 2 Більше не будуть вони щоранку проводжати своїх дітей до школи, ходити на батьківські збори, перевіряти щоденники своїх синів  і доньок.

Учень 12 Батькам спасибі скажемо нині.

В подяку від доньки і сина.

Ви нас ростили і любили

І з нами ви уроки вчили

Ви вболівали всі за нас

Учили із нами з класу в клас.

Багато ви приклали сили,

Щоб мов  пташата легкокрилі

Життя і небо покорили.

Учень 13 Рідна мамо, торкнусь твоїх

 втомлених скронь

Хоч на мить тебе словом зігрію.

Цілий світ в теплоті  материнських долонь

Ти мені віддала, і любов свою, і мрії.

Учень 14 Я цілую натруджені руки твої

І за все тобі кланяюсь щиро,

Хай дарує, матусю, небо радість тобі,

Дні, спокоєм наповнені і миром.

Учень 15 Я додав сивини у волосся твоє

І не раз причиняв  тобі болі

Ти сьогодні прийми покаяння моє

Й побажай мені доброї долі

Принесу тобі, мамо, я квіти

В очі гляну я твої ясні.

Сльози радості ніде діти,

Ніби каплі дощу навесні.

Ведучий 3 Не жалійте нас , мамо, не треба. І не думай, що ми   ще діти…  Відпустіть сьогодні у небо… Ми  чекаю вашого  напуття.

Учень 16 Батьківські руки,

надійні  й міцні,

Завжди опорою були мені,

Батьківське слово, ласкаве й суворе

Завжди доречне – і в радості, й в горі.

Учень 17 Батьки у майбутнє

 торують нам  шлях,

І бачать себе у дорослих синах,

Любов нашу, вдячність даруємо їм,

Здоров’я  і щастя бажаємо всім. 

Учень 18  Сьогодні  вклоняюсь

 я й дідусеві

За казку, за ласку , за  мрії рожеві,

За те, що  учив  перешкод не минати.

Іти тільки прямо , людей поважати.

Учень 19 Бабусі вклоняюся

за мудру пораду,

За слово привітне, підтримку, розраду,

За руки невтомні доземно вклонюся

Промовлю з любов’ю «Спасибі, бабусю».

Учень 20  І хочеться сказати нині нам

Слова вдячності усім нашим батькам.

За  доброту, за незабутню казку,

За щирість почуттів, за усмішку  і ласку,

За терпіння та любов без меж

За те, що виховали теж.

Ведучий 4   Сьогодні у наших мам і тат хвилюючий дебют,бо їхні діти в широкий світ

дорослого життя ідуть. У багатьох наших випускників у школі залишаються молодші братики і сестрички. Отож прийшли їх нині проводжати шкільна родина і уся родина…

Сюди прийшла я, друзі, зовсім недарма.

Одна їдка проблема мій мозок обійма

Моя сестричка нині школу закінчила

І всі фінанси в свої руки захопила.

Модняча сукня, туфлі, зачіска хітова

П’янкі парфуми  і каблучка нова.

Плакали наші грошики. які зібрали

Навіть мені нічого вже не перепало.

 А моя сестра, ой братці!

Куди вже  тій Мадонні браться?

Одна лиш досконалість і краса,

І має талію таку лише оса .

Вона найкраща, бо моя!

Та перевершу, безумовно,її я.

У мами  буде досвід прехороший

А татко наскладає більше грошей

І ось тоді я буду «Міс – краса»

Чи Василиса – позолочена коса»

Не лише сестрички можуть бути гарні.

І зайві клопоти тут, друзі марні.

Бо в мене брат, як Клод Вандам,

І знецінити його нікому я не дам!

І не дешево він мамі обійшовся

По базарах походити нам прийшлося!

Правда з зачіскою клопотів не має,

Бо  сам собі щодня чуприну він лакує!

  Вудучий 1   Доля цих  людей дуже тісно пов’язана зі школою.  Кожен рік 1 вересня вони зустрічають  учнів  на порозі школи, яка стала для них рідною домівкою, а потім зі смутком на серці проводжають учнів-дітей у доросле життя. У кожну дитину вони вкладають  частинку своєї душі.

Учень 21 Вчителю!

Багато в тебе учнів,

Кожен  з них – кровиночка твоя.

Мамо духовна, ви ночі не спали,

Помилки наші уночі виправляли

Ви нас, мов квіти, в саду доглядали

Долі великої й щастя бажали.

Учень 22 Ми не забудемо порад

ваших щирих

Знання, що дали, у життя понесемо.

Любов вашу ніжну, ласкаву і щиру,

У серці своїм до кінця збережемо.

Ведучий 2 Шкільні роки – це дві тисячі днів марафону. Дві тисячі разів ми прокидалися, не додивившись найприємніших  снів.

Ведучий 3 Скільки тестів, контрольних робіт ми виконали? Скільки зошитів списали, поки настав цей день?Скільки разів ми думали «І коли вже це закінчиться?

Ведучий 4 І от все закінчилося, а що ми скажемо тепер?Про що задумалися? Що змінилося?

Учень 23 До побачення, школо!

Вже час вирушати в дорогу,

Десь моя непроторенна стежка

Загубилась в житах

Десь чекає кохання,

Десь чекає тривога –

Все то моє, мій ніким

Не торований шлях.

Як свято дитинства, кінчається казка

Як стрічка кіно, обриваються  сни,

І, не сподіваючись вже на підказку

Проблеми рішать самі мусимо ми.

Учень 24 Здавалося, 11 літ – багато.

Ніхто не думав, що

так швидко промайнуть.

Тепер нам хочеться,

щоб перенесли свято

Хоча  би тиждень ще в школі побувать.

Пройтися школою і тихо наодинці

Ще зазирнути в кожен – кожен клас.

Все пригадати до найменшої дрібниці

Щоб залишилось в пам’яті у нас.

Учень 25  О школо рідна! 

Ти світило в небі

У тьмі  прозрінь і мороці доріг

Ми все життя вертатимемо до тебе

Переступаючи із трепетом доріг.

Сміється сонце нам із небокраю

У барво цвіті воскресла земля!

А ми вже вирушаємо, вирушаємо

У кожного із нас дорога є своя.

Ведучий 1  Дорогі випускники! Зараз у нас настає ота хвилина, яку можна  сприймати як межу між дитинством і дорослим життям. Ми підемо  в це життя шляхами, які наворожила нам доля.

Ведучий 2 Так уже заведено в народі, що ту стежину, або дорогу, на яку вперше ступає дитина, освячують хлібом і сіллю на вишитому рушнику.

Ведучий 3 Тому прийміть цей хліб, а разом з ним і батьківське, і  вчительське благословення на дорогу в незвідані світи.

Ведучий 4 Надаємо слово нашому класному керівнику…..

Дорогі діти. Ми прожили з вами 5 довгих і щасливих років, спілкувалися, підтримували один одного, ділили разом радощі і печалі, успіхи і невдачі.

Сьогодні для Вас пролунав останній дзвінок, який покликав Вас у незвідані далі. Останній дзвінок є ключовим моментом вашого життя, позаду залишилось безтурботне дитинство, попереду на вас чекає самостійне доросле життя.

Дорогі діти! Ви стали частинкою мого життя. Я завжди буду пам’ятати вас і чекати зустрічей з вами.

Волею долі склалося так,
Що у житті довелось нам зустрітись.
Може, це вірний майбутнього знак,
Може, це вибрик, та треба змиритись.
Вірно ішли ви по цьому шляху
До юних років від самого дитинства
І не найгірший цей шлях, вам скажу,
Тож, не втрачайте свого оптимізму!
Не розгубіть чистоти своїх душ,
Як там життя б не закрутило,
Посеред буранів й негаданих стуж
Кожного з вас я б захистила…
 

Волею долі склалося так,
Що треба прощатися з вами назавжди.
Вірно ідіть у доросле життя,
Несіть своє світло, несіть свою правду!

Ведучий 1 Надаємо слова нашим першим учителям….

Ведучий 2 Надаємо слово нашим учителям …

Ведучий 3 Надаємо слово нашим батькам….