Тетяна Іллівна Ящишин                                                                

                                                        викладач вищої категорії

                                                       образотворчого мистецтва

                                                       Тернопільської школи мистецтв ТОКЕШМ

                                                       м.Тернопіль

                                                       вул.Медова 5, тел.(0352)524003

                                                       E-meil. tetyanail@.mail.ru

          Життя - скульптор, що надає форму усьому живому…

 

                                 “Не навчайте дітей так, як навчали нас.   

                                  Вони народилися в інший час”

                                                                 Народна мудрість

 

 

Притча. Скульптор та його творіння.

В одному дуже відомому і людному парку стояв камінь. Звичайнісінький камінь. Нічим не примітний. Аж раптом , повз йшов великий скульптор. Він побачив камінь. Підійшов ближче. Обійшов кругом нього кілька разів. І пішов задуманим. 

   Через якусь мить повернувся з інструментами. Почав творити диво з каменя. Працював над своїм творінням не покладаючи рук і не жаліючи сил. А коли закінчив, оточуючі завмерли від подиву.

-Яка краса!!! А колись був просто камінь , нічим не примітний! – говорили одні.

-Це велика робота талановитого скульптора! – вигукували інші.

Хвала лунала зі всіх сторін.

  А скульптор сказав:  

-Що ви! Я не зробив нічого особливого. Ця скульптура завжди була в цьому камені. Я лише забрав зайве. 

 

 

        Дитина без мистецтва не буде людиною. За його допомогою по-іншому сприймаємо світ. Мистецтво заворожує, дає наснагу, поштовх, заохочення до роботи. Мистецтво й людина — єдині. Кожен творить емоціями. У кожній дитині сидить недозрілий музикант, співак чи архітектор, щось нерозкрите. Учні проявляються в мистецтві та намагаються показати щось добре й гарне, і це їх лікує. Мистецтво ще й підвищує самооцінку. Тому, безумовно, воно є не лише ліками для душі, а й фундаментом, на якому базується людство. 

       Гуманістична спрямованість особистості вчителя означає ставлення до дитини як до найвищої цінності, визнання її права на свободу і щастя, вільний розвиток і прояв своїх здібностей. Вільно реалізувати свої творчі можливості задля себе і оточення людина може лише за наявності віри у саму себе. Остання зміцнюється тоді, коли сприймаються і оцінюються не тільки її позитивні якості, а вся особистість у цілому, тобто коли її люблять, поважають її гідність, виявляють               гуманність.
     Водночас гуманізм не є абсолютизованим усепрощенням і покірністю стосовно недосконалості людини. Педагог повинен ставити перед вихованцем посильні і розумно сформульовані вимоги з метою його подальшого розвитку, тобто здійснювати педагогічний вплив гуманістичного, а не авторитарного характеру.
     Гуманістичний смисл педагогічної діяльності властивий багатьом видатним учителям               усіх               часів               і               народів.
     Ще у ХVІІ столітті чеський педагог-гуманіст Ян Амос Коменський мріяв дати своєму народові зібрану воєдино мудрість світу. Він порівнював учителя із садівником, який з любов'ю вирощує рослини в саду, з архітектором, який дбайливо забудовує знаннями всі куточки людської істоти, зі скульптором, який старанно обтесує і шліфує уми й душі людей, з полководцем, який енергійно веде наступ проти варварства і неуцтва.

        У новому тисячолітті гуманізм стає узагальненою системою поглядів, переконань і ідеалів учителя XXI століття. Зміст його практичної діяльності, її засоби,               методи               і               способи               будуть               реалізовувати:
• ідею особистісно орієнтованого підходу в навчанні і вихованні;
• підпорядкування всіх дій педагога реальним інтересам учня;
 

• надання допомоги учневі у його саморозвитку шляхом виховання культури ставлення до самого себе, інших людей, природи, праці;
• забезпечення гармонійного і творчого розвитку кожного учня з наданням йому можливості прояву суб'єктності і самобутності;
• якомога ширше використання педагогічних вимог в опосередкованій формі (порада, прохання, довір'я, схвалення тощо, педагогічної підтримки);
• поступовий перехід від групових форм взаємодії до індивідуальної;
• емоційне забарвлення ділових відносин з учнями;
• постійний контроль у процесі ділової комунікативної діяльності;
• подолання різних форм авторитаризму, домінування, садизму, відриву навчання і виховання від життя суспільства.
       Ствердження гуманістичного мислення передбачає розуміння педагогом суспільно-економічних і політичних змін, що відбуваються, чутливість до зрушень в особистості вихованців, їх позицій, цінностей, потреб, мотивів; невпинне переосмислення своїх освітніх дій і використання його в удосконаленні               педагогічного               процесу.
        Виявляючи в діалозі, співпраці, партнерстві повагу до учня, толерантність і справедливість, учитель тим самим захищає свободу особистості, продовжує культурну спадщину, творить нові вартості, виступає співучасником зміцнення демократичного ладу  певного стану дитини й допомагає проводити корекцію.

Коли учень малює, ліпить або пише казку, в ньому присутній елемент творчості. Скажімо, якщо дитина бачить, що в неї виходить щось красиве, її хвалять, підтримують, у такий спосіб підвищується її самооцінка.

Наприклад, розглядаючи казки чи притчі. Кожен розуміє їх по-своєму, і саме розуміння є предметом діагностування.

         Адже не завжди розмова виявляється ефективною, а за допомогою мистецтва можна подолати захисний бар’єр, і мимовільно школяр розповідає про себе у творчості.  

           Іще один неординарний метод арт-психології — глино терапія, тістотерапія.

Оцінити стан учня можна також, при роботі створення фігурок, адже процес  створення — це діагностика. 

         Отже, арт-психологія — терапія творчістю. Вона допомагає відновити роботу правої півкулі та дозволяє людині ухвалювати нестандартні й оригінальні рішення у складних ситуаціях. 

          Краса, звичайно, найчастіше сприймається в дитинстві, а потім, приховавшись в пам'яті,  чекає свого часу. І от настає момент, коли вона оживає в пам'яті,  проявляючи дивну владу над людиною, відправляє її до давно забутих днів дитинства.

         Кожній дитині властиво брати до рук  будь-яку пластичну масу (шматочок тіста, глини чи, навіть, мокрої землі) і без усяких зусиль витягувати, вдавлювати, припліскувати, а в результаті створити цікаві форми. Проходить певний час і цікавість до даного виду діяльності зникає. Як учителю вирішити цю проблему? На допомогу прийдуть інтерактивні форми навчання - ігри-вправи арт-терапії.

       Використання якого для терапевтичного впливу на дитину - ремесла має два аспекти - творчий і технічний. Психолого - терапевтичним потенціалом володіють і той і інший. Акцент може бути зроблений як на творчій стороні процесу , тим самим на цілісному впливі на особистість дитини , так і на технічній, яка дуже різноманітна і дає простір для різних видів корекції.
       Головна увага в роботі з глиною (пластиліном, соленим тістом…) приділяється розвитку рухової сфери, просторових уявлень, планування і контролю. Досить перерахувати труднощі, у вирішенні яких можна надати реальну допомогу за допомогою застосування глинотерапії: труднощі розрахунку зусиль, відсутність плавності рухів, труднощі роботи пензлем, труднощі у сфері дрібної моторики, труднощі виконання повторюваних рухів, порушення взаємодії обох рук, порушення зорово-моторних координацій (зв'язку рука-око), порушення взаємодій пальців рук, порушення просторових уявлень, порушення планування і контролю, серйозні емоційно-вольові              

порушення.

Такий вид оцінювання уводиться з метою пробудження й поглиблення в учнів початкової школи інтересу до художнього пізнання через різноманітні

форми мистецької  діяльності; розкриття внутрішнього потенціалу кожного учня, незалежно від рівня його мистецьких здібностей; виховання впевненості у власних можливостях пізнавати навколишній світ і мистецтво, створюючи власні інтерпретації творів;  релаксації як забезпечення емоційного комфорту дитини. Таким чином, з 2013-2014 навчального року з предметів художньо-естетичного циклу вводиться мотиваційна шкала оцінювання учнів, тобто оцінювання без балів.

Об’єктами перевірки та оцінювання (мотиваційними критеріями) у процесі навчання мистецьких дисциплін є:

-  інтерес до уроків художньо-естетичного циклу  та мистецтва загалом;

- спрямованість діяльності на сприймання, пізнання творів та власну творчість;

- самовідчуття  спроможності і повновартості себе та інших в реалізації  художніх потреб, що вирішальною мірою залежить від мудрості й розважливості вчителя;  

- ініціативність, що передбачає свободу творчого виявлення, активне включення у творчий процес на уроках, прагнення застосування набутого досвіду у позаурочний час.

У 1-4 класах з предметів художньо-естетичного циклу домашні завдання учням не задаються і в журналі не записуються. Окремі зошити для виконання письмових домашніх завдань не передбачені.

       Вчителю слід пам’ятати, що в початковій школі у дітей переважає образне мислення то основне місце має бути відведено ігровим методам і прийомам роботи з дітьми: ситуаційно-рольовим, сюжетно-рольовим іграм; методам аналізу життєвих ситуацій і привчання; ігровим методикам щодо виявлення самооцінки; іграм - драматизаціям, інсценуванню, іграм-бесідам, іграм-

мандрівкам; екскурсіям; ігровим вправам, колективним творчим проектам, тощо.

     Ігри для школярів – це один із інструментів учительської професії; інструмент, яким можна скористатися на будь-якому етапі уроку для розв’язання дидактичних, виховних і розвивальних завдань. Ігрові форми (рольові, імітаційні, ділові та інші) максимально наближають процес навчання до практичної діяльності. Відповідно до характеру й інтересів свої ролі під час гри учні повинні приймати практичні рішення, в багатьох іграх яке приймають

колективно, що розвиває мислення учнів, комунікативні здібності.

Переваги ігрової діяльності учнів:

•         Під час гри виникає певний емоційний настрій, завдяки якому активізується навчальний процес.

•         Гра дозволяє учням самостійно обирати шлях розвитку, можливо, роблячи це несвідомо, інтуїтивно, а вчитель виконує роль каталізатора; його вміння й знання допомагають учням розвиватися швидше.

•         Ігрові уроки для школярів істотно підвищують інтерес до предмета, дозволяють їм краще опановувати навчальний матеріал, запам’ятовувати формули, визначення, правила тощо.

        Глина, солене тісто,пластилін чи пластик завжди під рукою, а робота з ним надзвичайно корисна для розвитку рухливості і вправності пальців.

   Історія глини досить цікава. Мабуть, вона починається з легенд про сотворіння світу. І перша легенда стосується появи людини, адже як відомо, першої людини — Адама — Бог виліпив саме з глини, а потім вдихнув у нього життя. Можливо, саме з цієї причини дуже довгий час фігурки богів ліпилися саме з глини, а вже потім стали робитися з каменю.

       Будучи матеріалом пластичним, глина використовувалася практично у всіх сферах і областях життя. Глина була незамінна і як лікарський цілющий засіб.

Що стосується церкви, то вона дотримувалася думки, що глина не тільки лікує

тіло людини, але й очищає морально і духовно його душу. Це очищення здійснювалося в моменти роботи з глиною як з пластичним матеріалом. А мистецтво, як відомо, кращі ліки для душі. Лікувальні властивості глини зумовлені передусім її вібраційними характеристиками та якісними

 

показниками внутрішньої активності.

      Століттями люди користуються природними  методами лікування, одним з яких є глинотерапія. Ще Авіценна в одній зі своїх праць докладно описав властивості глини, її вплив на все живе і способи лікування нею різних захворювань. Тобто вираження почуттів, переживань, думок за допомогою різних видів мистецтва, своєрідний метод зцілення, який не так давно увійшов у медичну та психологічну практику.

    Подібні світоглядні концепції мають під собою вагоме підґрунтя — як символіко метафоричне, так і фізико хімічне, що підтверджується сучасною наукою: глина виступає одним із вирішальних факторів у процесах трансформації неживої природи в живу — її часточки слугували каталізаторами та шаблонами амінокислот, необхідних для формування молекул протеїну — основи органічного життя на нашій планеті. У цьому контексті цікавим є і те, що за принципами тотожності, глина як і земля, одухотворювалася, набувала ознак живої істоти, здебільшого — жінки. Невипадково у міфопоетичних уявленнях земля глина виступала символом плодючості, вважалася жіночою божественною сутністю, що породжує із своєї утроби життя, творить магічне перетворення речовин, випромінює вітальну енергію.

      З практики роботи в ,Тернопільській школі мистецтв, використання на уроках естетичного циклу вправ та прийомів арт-терапії, можна помітити, що мистецька терапія дозволяє дітям відчути і зрозуміти себе, вільно висловлювати думки і почуття. Школярі звільняються від агресії, змінюють своє ставлення до різних ситуацій і вчаться спокійніше реагувати на невдачі.

    Ліплення одне з найбільш корисних занять для дітей. Освітнє та виховне значення ліплення величезне, особливо в плані розумового та естетичного розвитку дитини. Ліплення розширює кругозір, сприяє формуванню творчого

ставлення до навколишнього життя та моральних уявлень. Заняття ліпленням виховують художній смак дитини, вміння спостерігати, виділяти головне, характерне, вчать не тільки дивитися, а й бачити. Відтворюючи пластично той чи інший предмет з натури, по пам'яті або по малюнку, учні знайомляться з

його формою, розвивають руки, пальці, а це в свою чергу сприяє розвитку

мови. Школярі привчаються уважніше розглядати предмет, що розвиває в них спостережливість. Робота ця дає простір дитячої фантазії. Ліплення виховує посидючість, розвиває трудові вміння та навички у дитини, м'язи пальців та спритність рук. Ліплення, поряд з малюванням, аплікацією та конструюванням, відноситься до продуктивних видів діяльності та надає велику допомогу в розвитку дрібної моторики рук у дітей. Дослідження вчених показали, що мовні області формуються під впливом імпульсів, що надходять від пальців рук. Рівень розвитку дрібної моторики дитини передбачає відповідний рівень розвитку його мови. Одним із факторів, що дозволяють розвивати дрібну моторику рук у дітей з мовними порушеннями, є заняття барельєфним ліпленням. По створюваному дітьми зображенню виділяють три види ліплення: предметне, сюжетне, декоративне.  Розвиток дрібної моторики пальців рук — один із найважливіших пунктів у корекційній роботі.

   Американські вчені розповіли, що найкориснішою іграшкою для дітей є пластичний матеріал: глина,пластилін…

У 5-річному дослідженні, яке провели співробітники Дитячого центру Філадельфії, взяли участь 215 дітей, які відставали у розвитку від однолітків. Щодня протягом 1 години діти відвідували заняття ліплення. Через рік психологи зафіксували, що в результаті таких занять відставання в розвитку значно скоротилося у більшості вихованців — у них покращилися навички мовлення, вони навчилися складати слова з букв. Через 5 років експерименту відстаючі діти досягли дуже гарних результатів у розвитку.

   Ліплення допомагає поліпшити роботу різних механізмів центральної нервової системи та розвиває дрібну моторику рук у дітей. При активізації дрібної моторики задіюються ті мозкові центри, які відповідають за розвиток мови, пояснюють психологи.

      Ліплення — один з універсальних способів розвитку творчого потенціалу дитини, починаючи з самого юного віку. Вона сприяє розвитку дрібної моторики рук, формує просторове і образне мислення, допомагає розкрити творчі здібності, заспокоює тендітну нервову систему дитини.

      Крім цього, ліплення передбачає безліч матеріалів, знайомство і робота з якими збагачують тактильний досвід дитини. Пластилін і глина, віск і гіпс,

тісто і пап’є-маше — кожен юний скульптор зможе вибрати матеріал по душі. Ліпити можна вдома, а можна і на вулиці — влітку для цього добре підійде мокрий пісок, а взимку — можна виліпити безліч найрізноманітніших фігур з снігу, починаючи від звичайного сніговика і закінчуючи цілим сніжним містечком з парканами і тунелями, віконцями і дахами.

     Діти дуже часто сприймають свої вироби як іграшки. Заняття ліпленням для учнів є одним із способів пізнання навколишнього світу. Адже саме створюючи і руйнуючи вже зроблене, краще дитина дізнається фізичні властивості предметів. У виліплений з пластиліну фігурки будуть легко згинатися і рухатися руки і ноги, а машинці легко приробити крила і перетворити її в фантастичний трансформер.

     Для маленького дослідника природи створення будь-якої нової форми — це цікавий експеримент. Подорослішавши, він сам захоче ускладнити фігури, які виконуються під час занять ліплення, а на початковому етапі найголовніше сформувати позитивну емоційну мотивацію занять ліпленням, зробити цей процес привабливим. Заохочуючи будь-які, навіть невеликі успіхи крихти, часта похвала його і показ свою зацікавленість його роботою.

     Заняття ліпленням допоможуть дитині навчитися творчо мислити і реалізовувати свої задуми, привчать до акуратності і розвинуть терпіння, стануть тренуванням дрібної моторики рук, вдосконалять координацію рухів.

     Заняття з ліплення відкриває величезні можливості для розвитку дитини. Під

час ліплення розвивається дрібна моторика пальців рук, уява, діти вчаться координувати дії рук, отримують сенсорний досвід – відчуття форми, ваги, пластичності. Малюків приваблюють різноманітні дії з пластичною масою, адже у них є можливість відчути власну силу, під впливом якої шматочки маси для ліплення видозмінюють свою форму.

        На заняттях ліплення у дітей чудово розвивається уява, виховується почуття прекрасного, формується творче образне мислення. Школяр привчається бути акуратним, вчиться доводити почату справу до кінця. Усі ці навички так важливі в житті дитини, і які намагається прищепити малюкові кожна мама. Крім того ліплення має ще й лікувальний психотерапевтичний ефект, такі заняття навіть рекомендують дитячі психологи і невропатологи.

       У процесі ліплення кожна дитина розвиває дрібну моторику, розслабляється, у нього проходять різні страхи і напруга.  Під час заняття ліплення діти починають бачити предмет в об’ємі, вчаться порівнювати, вивчають форму і колір. Учні на заняттях ще й вчаться взаємодіяти з іншими дітьми, створюючи спільний твір. Заняття  ліплення допомагають у розвитку впевненості у своїх силах, формують почуття гордості, розвивають працьовитість, самостійність, емоційну чуйність і вміння радіти чужим успіхам.

       А ще ліплення із солоного тіста, яке цікаве тим, що його можна легко приготувати самому, воно вже точно нешкідливе і натуральне. Фігурки, виліплені з тіста, піддаються термообробці, тоді вони застигнуть, і ними можна буде гратися, створювати цілі композиції. Фігурки можна розмальовувати будь-якими фарбами.

        Пластилін розкриває для дитячого світу чудову можливість розвитку творчості та фантазії, тонкої моторики пальців рук і засвоєння дитиною практичних навичок при виготовленні виробів. Крім того, робота з пластиліном - не тільки цікаве заняття, але і корисне для розвитку дрібної моторики, запорука нормального розвитку інтелекту дитини. Протягом періоду раннього дитинства чітко виступає ця залежність - у міру вдосконалення дрібної

моторики йде розвиток мовної функції: чим краще малюк працює пальчиками, тим швидше він розвивається, краще говорить і думає. При роботі з пластиліном пальчики дитини розвиваються і міцніють, що безпосередньо впливає на розвиток мови і мислення, а творче створення привабливого для малюка вироби закладає фундамент самостійності та винахідливості особистості.

     Заняття з ліплення – це не тільки розвиток дрібної моторики, а й розвиток зв’язного мовлення. Під час занять слід вести безперервну розмову з дітьми, обговорюючи сюжет гри, називаючи кожен предмет, озвучуючи всі дії, що виконуються. Така ігрова організація процесу збільшуватиме активний і пасивний словник, стимулюватиме мовленнєву активність малят.
Важливо також вирішувати завдання виховного характеру: вчити діток самостійно закочувати рукава перед ліпленням, охайно працювати з масою на дощечці, по закінченню – вимити руки

       З давніх пір люди випікали з тіста не лише хліб, але і декоративні вироби. У Німечинні і Скандинавії відвіку було прийнято виготовляти пасхальні та різдвяні сувеніри з солоного тіста. Різні медальйони, вінки, кільця і підкови вивішувалися в отворі вікон або кріпилися до дверей. Вважалося, що ці прикраси приносять господарям будинку, який вони прикрашають, успіх і добробут.

      У країнах Східної Європи популярні великі картини з тіста. У слов'янських народів такі картини не розфарбовуються і мають звичайний для випічки колір, що вважається особливо привабливим.

      У Греції і Іспанії під час святкувань на честь Богоматері на вівтар кладуть прекрасні хлібні вінки, прикрашені пишними орнаментами.

Навіть у далекому Еквадорі майстри художніх промислів робили вироби з барвистого пофарбованого тіста. У індійців такі фігурки з тіста раніше мали символічний або містичний сенс.

     Хоча вироби з тіста - стародавня традиція, їм знаходиться місце і в сучасному світу, тому що зараз цінується все екологічно чисте і зроблене своїми руками.

Солоне тісто останніми роками стало дуже популярним матеріалом для ліплення. Робота з ним приносить задоволення і радість.

      Карл Р.Роджерс в своїй книзі «Погляд на психотерапію. Становлення людини» пише: « Творчість – це прагнення людини реалізувати себе. Під цим

прагненням я маю на увазі прагнення до розвитку, розширення, вдосконалення, зрілості, виявлення всіх здібностей організму і особистого «Я». Це прагнення може бути приховане під кількома шарами психологічного захисту, за штучним фасадом небажання, але це прагнення є в кожного індивіда і тільки чекає сприятливих умов для звільнення і прояву. Саме воно є головним фактором мотивації творчості, коли особистість вступає в нові відносини з навколишнім світом, намагаючись більш повно бути сама собою».

Список використаної літератури:

1. 
   Техническое творчество школьников. Сост. А.А.Михайлов, «Просвещение», 1969. – 208с.
2. 
   Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник { текст} / { уклад. : М. В. Лемак, В.Ю. Петрище} – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. – 616 с.
3. 
   Людмила Підлипна. Терапія мистецтвом. – 2-е вид., оновл. – Івано – Франківськ: ОІППО ; Снятин : Прут Принт, 2009. – 136 с.
4. 
   Психологічний супровід формування навичок здорового способу життя у дітей і підлітків / Упорядник Романовська Д.Д. – 2008. – 248 с.
5. 
   Основи психокорекційної роботи. Методичний посібник / Укладачі Коміссарова С.М., Романовська Д.Д., Унгурян І.К. – Чернівці: Технодрук, 2007. – 116 с.
6. 
   Рабочая книга практического психолога / Виктор Шапарь, Александр Тимченко, Валерий Швыдченко. – М. : АСТ; Харьков : Торсинг, 2005. – 672с.
7. 
   Дитячі страхи / Карпенко Наталія, Психологія їх подолання. – К.: Главник, 2007. – 144с.
8. 
   Венгер А.Л. Психологические рисуночние тесты : Иллюстрированное руководство. – М.: Изд-во ВЛАДОС – ПРЕСС, 2003. - 160с.
9. 
   Рибалка С.В. Мова міміка, поглядів, жестів. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2006. – 224 с.