ЩЕ ЗА ЖИТТЯ СКОВОРОДУ НАЗИВАЛИ «УКРАЇНСЬКИМ СОКРАТОМ», «УКРАЇНСЬКИМ

ГОРАЦІЄМ», БО ВІН ЗНАЧНО РОЗВИНУВ НА УКРАЇНІ ФІЛОСОФІЮ, ЛІТЕРАТУРУ, ПЕДАГОГІКУ.

У СВОЇХ ТВОРАХ СКОВОРОДА ОСПІВУВАВ ПРИРОДУ УКРАЇНИ, ЇЇ ПРАЦЬОВИТИХ ЛЮДЕЙ, ПРАГНЕННЯ ДО ЩАСТЯ Й ВОЛІ,ВИСМІЮВАВ ПАНІВ ЗА ЇХ ПАРАЗИТИЗМ, ЗА ЗНУЩАННЯ З НАРОДУ.

А ЩЕ ВІН ПРОГОЛОСИВ ЛЮДИНУ ТА ЇЇ ВОЛЮ НАЙВИЩОЮ ЦІННІСТЮ.

НА ЖАЛЬ, ЗА ЙОГО ЖИТТЯ НЕ БУЛО НАДРУКОВАНО ЖОДНОГО ТВОРУ. ПРОТЕ

СКОВОРОДИНІВСЬКІ ПОЕЗІЇ ШВИДКО ПОШИРЮВАЛИСЯ НА УКРАЇНІ ВУСТАМИ НАРОДУ.

ГОСТРЕНЕПІДКУПНЕ СЛОВО СКОВОРОДИ В МОТОРОШНІЙ ТЕМРЯВІ КРІПОСНИЦЬКОЇ

СВАВОЛІ СПАЛАХУВАЛО ЧИСТИМ ВОГНЕМ І ПРОКЛАДАЛОСТЕЖКУ НАРОДНОМУ ЩАСТЮ.

МИТЕЦЬЦІЛКОМ СПРАВЕДЛИВО ВВАЖАВ, ЩО ЩАСЛИВИМ МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ ТОЙ НАРОД, В ЯКОГО ЩАСЛИВА КОЖНА ОСОБА.

За описами сучасників можна скласти такий образ Григорія Сковороди.

Вдягався пристойно, але просто, їжу вживав, за теперішніми поняттями, вегетаріанську: зелень, плоди, молочні продукти, їв тільки раз на день — після заходу сонця. М’яса й риби не вживав, і то не через забобони, а через властивість свого організму, сну виділяв часу не більше чотирьох годин на добу, вставав удосвіта і, коли дозволяла погода, завжди ходив пішки за місто на чисте повітря і в сади.

Був веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, усім задоволений, скромний, говіркий, з усього виводив повчання, навідував хворих, утішав опечалених, розділяв останнє з бідними, вибирав і любив друзів за їхніми якостями, був учений без пихи, а спілкуючись із людьми, нікому не лестив.

Молодий Сковорода, дивовижно світлий і проникливий погляд, барокова блакить і сяйво. 

Бурiме з'явилися в XVII столітті (винахідник маловідомий французький поет Дюло)