Живе обличчя моєї Землі. сценарій

Виховний захід на тему:

«Живе обличчя моєї Землі» (до Дня Землі)
Мета заходу: виховувати  любов, людяність, доброту, почуття патріотизму, викликати почуття відповідальності за майбутнє нашої планети, нашої Землі.

1. Вступне слово . Дорогі друзі!!! Запрошуємо вас до участі в екологічному заході: «Живе обличчя моєї Землі». Давайте спробуємо зазирнути в її обличчя, побачити як вона як співає…, радіє, почути як плаче… , як стогне від болю, якого їй завдають люди.

2. Презентація «Моя Україна»  (перегляд)

Кожного ранку ми відкриваємо двері нашого дому в новий день. По один бік дверей залишається наш маленький домашній світ, родина, дитинство; а по другий – світ зовнішній. Цей світ величезний, ім’я якому – Земля.

Ведучий 1. Здраствуй, моя рідна земле! Якою прекрасною і величною ти є... ЗЕМЛЯ — рідна і близька, дорога і українська, батьківська, улюблена, велика, родюча, багата , тепла і щедра, холодна, пахуча і прекрасна, квітуча і неозора, наша, неосяжна і весняна, осіння, убога, добра і плодюча, свята, зелена, чудова, життєдайна, урожайна, запашна, миролюбна, приваблива, найкраща, сіра, сумна, годувальниця; земля предків.

Ведучий 1. «Дивлячись на Землю з космосу, ти розумієш, що всі ми, незалежно від того, на якому континенті живемо, і в якому місті, всі ми - брати і сестри, Земля - наш спільний дім, який ми повинні оберігати і про який повинні піклуватися». Її обличчя під впливом діяльності людини постійно змінюється. Ми - люди кінця XX століття - майже ненароком для себе раптом опинились у подвійній ролі свідків і винуватців катастрофічних змін на Землі. Глобальні проблеми сучасності, стосуються не лише однієї окремо взятої держави, а й усіх країн світу. Виникли ці проблеми не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тисяч років тому Вавілонський цар Хаммураті, а пізніше - китайські й монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел.

3. Твір – мініатюра «Чи належить довкілля людству?» (Власний твір)

Слово «довкілля» говорить само за себе: довкілля – це те, що оточує нас, те, чим ми дихаємо і живимося. Без природи та її ресурсів людство не зможе прожити і дня.

Як на мою думку, природа дала все можливе, аби людям було добре жити. Але виникає питання: що ж дала людина взамін природі?...
Засмічені вулиці, ліси, міста, висушені річки, вирубані ліси. Винайдено багато нових приладів, які випромінюють негатив природі. Змінюючи її, ми руйнуємо природний стан довкілля і завдаємо шкоду самим собі.
Зробивши нове відкриття чи машину за для комфорту людства, ми забуваємо, що приносимо шкоду фауні та флорі нашої планети. Тварини просто зникають внаслідок діяльності чи бездіяльності людини, суспільства.
Цей список можна продовжувати, але завжди буде присутнє слово «людина…людина…людина». Людину створила природа ідеальною, а чи зможемо і ми зробити її такою ж ідеальною, не приборкуючи її до себе і для себе? Давайте лілеїти і берегти нашу природу, нашу Землю, збагачувати вдосконалювати, робити щось не тільки за для себе, а й для інших! Думати не тільки про сьогоднішній день, а й про завтрашній.
Адже в цьому світі нікому і ніщо не належить, і ніхто не має права щось приборкувати за для себе. Якщо кожен із нас буде дотримуватися цих пріоритетів – нам вдасться зберегти природу і все живе на Землі! Не забувайте, що наша доля – це доля нашої рідної Землі. (Ірина Ярохович)

4. Звучить пісня « Свята моя Земля», Т. Повалій (відео ролик «Рідна земля»)

Ведучий 1. Весь наш сьогоднішній добробут, наш поступ у завтра передусім залежить від землі. Від її щедрості, її безсмертя. Як зберегти нам живу силу землі, її вічну родючість? Як примножити плоди землі, досягти того, щоб нива наша завтра була багатішою? Це складне питання стоїть перед нами і вимагає його розв'язання.

Ведучий  2. Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини, супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, призвела до того, що нині наша планета перебуває в критичному стані, коли до глобальної катастрофи залишилися лічені кроки. Але через свої хибні моральні принципи, духовне зубожіння, деградацію екологічної свідомості і совісті ми знову опинилися на порозі нового, чи не найжахливішого етапу виживання – екологічної кризи.

5. Читання віршів

Ведучий 1. Глобальне знищення природи – то лише побічний результат згубної діяльності суспільства. Екологічна драма розгортається на наших очах. Ми бачимо це, розуміємо, що це дуже серйозно, але чому ж тоді не припиняється цей страшний "марафон", що неминуче приведе людство до загибелі? Екологічна ситуація вже близька до критичної. Потрібні нові ідеї, зусилля і колосальні матеріальні витрати, щоб зупинити катастрофу. Тому ставлення людини до природи нині набуває такого самого морального значення, як і ставлення людини до людини.

Учень 1.
«Прости нас, Земле, нас – людей століття
Яке надбало стільки лиходій,
Що вистачить на кілька поколінь
Внаслідок людської перемоги над усім живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле,спалені ліси,
Прости ґрунти збіднілі й неродючі
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
Прости нас, Земле, все-таки, прости,
Бо голова всьому живому – ти.
Можливо, розум людства не засне –
І він проснеться і тебе спасе»
Учень 2.
Я б вигадала іншу Україну,
Якби Її на світі не було...
Її плекала б, мов малу дитину,
Щоб українство мальвами цвіло.
Я б на коліна стала перед Богом,
Молилася б за Неї день і ніч.
Я відшукала б зоряну дорогу.
Для Неї запалила б сотні свіч.
Я б вимріяла іншу Україну,
Якби Її на світі не було.
Молюсь за Неї, доки є ще днина,
Щоб українство в безвість не пішло...

Вірш “Земля”(читці)
Учень 3.
Така планета наша, ніби казка!
Чарівна, дивовижна і ясна.
Бо ж гріє Землю сонечкова ласка,
Водичкою вмивається вона,
У гарних квітах дивно розквітає,
В зелених травах, в чарівних лісах.
Світанок ніжний пташка зустрічає
І все дзвенить, купається в піснях.
А над усім цим дивом синє небо,
Хмарки біленькі хтось намалював.
І нам здається всім, що так і треба,
Та хто ж нам світ такий подарував?
Таку красу, таке безмежне диво,
Ці звуки, форми, барви-кольори,
Хто це підніс в дарунок милостиво?
Це просто диво, що не говори.

Учень 4.
Така природа всіх нас зустрічає!
І скільки ти б не жив на цій Землі.
Вона дивує, радує, вражає,
І в зрілості, і доки ще малі.
І не дає ніколи збайдужіти,
Підносить нам сюрпризи повсякчас.
То ж бережіть цю Землю, любі діти,
Вона родила і зростила нас.
Вона нам мати, бо життя дарує,
Годує всіх, для нас цвіте й росте.
І щедрістю безмежною дивує,
Та пам’ятайте завжди і про те,
Що ми тут гості, а природа вічна,
Вона й до нас уже давно була.
Така ж чудова, дивна і лірична…
Не заподійте цьому світу зла.

6. Звучить пісня «Це моя земля».

7. Ведучий 1. Дякуємо всім за увагу і сподіваємося, що наша сьогоднішня зустріч нікого з вас не залишила байдужим.