Живопис. Музей Варвари та Богдана Ханенків

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (колишня назва — Київський музей західного та східного мистецтва) — художній музей у Києві, найвизначніша збірка закордонного мистецтва в Україні. В підмурках музею і картинної галереї лежить приватна збірка родини Ханенків і колекція картин, що зібрав вчений-хімік В. О. Щавинський (1868—1924).

Головні розділи

• Мистецтво Стародавнього Єгипту (невелика збірка, більша в Одесі)
• Мистецтво Стародавньої Греції (кераміка, танагрські скульптурки, археологічні речі)
• Мистецтво етрусків (одиничні речі)
• Мистецтво Стародавнього Риму (2 мармурові портрети, античне скло, археологія)
• Мистецтво Візантії (Енкавстичні ікони, мозаїки археологія)
• Мистецтво західноєвропейського середньовіччя (Франції, Нідерландів, Італії тощо)
• Мистецтво доби відродження (переважно Італії)
• Мистецтво Нідерландів 15-16 ст.
• Мистецтво Фландрії 17 ст. (одиничні картини і гобелени)
• Мистецтво Голландії 17 ст. (живопис майже без великих імен, делфтський фаянс)
• Мистецтво Іспанії
• Мистецтво Франції доби рококо 18 ст.
• Мистецтво Німеччини (тільки порцеляна)
• Мистецтво країн арабського сходу та Індії (одиничні речі)
• Мистецтво середньовічного Китаю (скульптура, вироби з бронзи, зразки пластики з поховань, живопис на шовку у жанрах портрет, пейзаж і «птахи і квіти», китайська порцеляна, лакові вироби Китаю)
• Мистецтво Японії
• Мистецтво закордонних країн 19-20 ст. (одиничні твори)
• Кабінет гравюр
• Бібліотека.

Історія музею

Богдан Іванович закінчив Московський університет і отримав призначення в Петербург (1871). Там його знайомими стали Дружинін Ю. В., брат відомого літератора, Григорович Д. В., секретар Санкт-Петербурзької Спілки Заохочення Художників (російською-Общества Поощрения Художников). В Петербурзі Ханенко захопився колекціонуванням. В Петербурзі він узяв шлюб з Варварою Терещенко, дочкою багатого цукрозаводчика з України. Шлюб зробив Ханенка фінансово незалежним, а дружина підтримувала чоловіка в його справах усе життя.

У Петербурзі Ханенки познайомились з П. П. Семьоновим-Тян-Шанським, відомим вченим і завзятим колекціонером нідерландського та голландського живопису[1]. Подружжя набралося в нього досвіду і отримало корисні поради. В Петербурзі Ханенки розпочали цілеспрямоване колекціонування з метою показу розвитку мистецтва за кілька століть.

Царський уряд Російської імперії проводив судову реформу в царстві Польському і юрист Ханенко був переведений у Варшаву з 1876 року. Чотири роки у Варшаві сповнені праці і завзятого колекціонування. Саме в Варшаві Ханенко купує залишки картин (двадцять п'ять полотен) відомого у 18 столітті міністра і колекціонера графа Генріха Брюля[2]. Головну частину збірки Брюля придбала імператриця Катерина II ще у 18 столітті (1769 року)[3]. Нині вона в музеї Ермітаж.

Звернув увагу Ханенко і на декоративно-ужиткове мистецтво. Окрім картин старих майстрів він починає купувати порцеляну, вироби зі скла, бронзи і майоліку Італії, західноєвропейські меблі, старовинну зброю та лицарські обладунки

У 1888 р. Ханенко вийшов у відставку і оселився в Києві. Для життя і розташування своїх колекцій вирішив побудувати палац. Це був час моди на історичні стилі і їх суміш, бо 19 століття так і не створило свого особистого стильового напрямку. Історичні стилі якраз і властиві палацу Ханенків. Фасад нагадує палаццо з Венеції, а зали витримані в стилістиці голландського бароко 17 ст., готики, рококо, Ренесансу тощо. Зали декорував архітектор Марконі, палац за проектом архітектора Р. Мельцера, німця. Для Червоної вітальні плафон (живопис) малював художник Ф. Макарт (Австрія), для Золотого кабінету плафон створив художник Барбудо Санчес (Іспанія). Ханенкам було мало розмістити картини в стилізованому інтер'єрі. Почалося доповнення експозицій меблями відповідної епохи, зброєю, посудом, килимами і навіть коштовними гобеленами.

Велика мистецька вартість збірки Ханенків визнавалась вже на зламі 19-20 ст. До збірки Ханенків звертались відомі вчені-мистецтвознавці Західної Європи, серед яких Макс Фрідлендер та Роберто Лонгі (1890 — 1970), автор книги про художників Італії «Від Чімабуе до Моранді».

The National Museum of Arts named after Bohdan and Barbara Hanenko (formerly called the Kiev Museum of Western and Oriental Art) is an art museum in Kyiv, the most significant collection of foreign art in Ukraine. The foundations of the museum and the art gallery include a private collection of the Khanenko family and a collection of paintings collected by chemist VO Schavinsky (1868-1924).

Main sections

• The Art of Ancient Egypt (a small collection, a larger one in Odessa)

• The Art of Ancient Greece (ceramics, Tanagrian sculptures, archeological items)

• Etruscan art (single items)

• The Art of Ancient Rome (2 marble portraits, antique glass, archeology)

• The art of Byzantium (Encaustic icons, mosaic archeology)

• Art of the Western European Middle Ages (France, Netherlands, Italy, etc.)

• Art of the Renaissance (mainly Italy)

• The art of the Netherlands 15-16 centuries.

• Art of Flanders 17th c. (single paintings and tapestries)

• Holland art of the 17th century. (almost no big names painting, Delft faience)

• The Art of Spain

• 18th century Rococo art in France.

• German art (porcelain only)

• Art of the countries of the Arab East and India (single items)

• Art of medieval China (sculpture, bronze products, specimens of plastic from graves, painting on silk in the genres portrait, landscape and "birds and flowers", Chinese porcelain, lacquerware of China)

• The Art of Japan

• Art of foreign countries 19-20 centuries. (single works)

• Cabinet of engravings

• Library.

History of the Museum

Bogdan Ivanovich graduated from Moscow University and received an appointment to St. Petersburg (1871). There he became acquainted with Druzhinin Yu. V., brother of the famous writer, DV Grigorovich, secretary of the St. Petersburg Union of Incentives of Artists (Russian-Society of Encouragement of Artists). In St. Petersburg, Khanenko became fond of collecting. In St. Petersburg, he married Barbara Tereshchenko, the daughter of a wealthy sugar producer from Ukraine. The marriage made Hanenko financially independent, and his wife supported her husband in his affairs all his life.

In St. Petersburg, Hanenki met with PP Semyonov-Tian-Shansky, a well-known scientist and avid collector of Dutch and Dutch paintings .The couple gained experience and received useful advice. In St. Petersburg, Hanenko began purposeful collecting to show the development of art for several centuries.

The tsarist government of the Russian Empire carried out judicial reform in the kingdom of Poland, and lawyer Hanenko was transferred to Warsaw from 1876. Four years in Warsaw are full of work and hard-core collecting. It is in Warsaw that Hanenko buys the remains of paintings (twenty-five canvases) by renowned minister and collector Earl Bruhl in the 18th century. Empress Catherine II acquired the bulk of the Bruhl collection as early as the 18th century (1769) She is now at the Hermitage Museum.

Hanenko also drew attention to decorative and applied art. In addition to the paintings of the old masters, he begins to buy porcelain, glassware, bronze and majolica of Italy, Western European furniture, ancient weapons and knightly armor.

In 1888, Hanenko resigned and settled in Kiev. He decided to build a palace for the life and location of his collections. It was a time of fashion for historical styles and their mixture, because the 19th century did not create its own personal style direction. Historic styles are also typical of the Hanenko Palace. The facade is reminiscent of a palazzo from Venice, and the halls are decorated in the 17th-century Dutch Baroque, Gothic, Rococo, Renaissance and more. The halls were decorated by architect Marconi, a palace designed by architect R. Meltzer, a German. For the Red Living Room, the ceiling (painting) was painted by artist F. McCarthy (Austria), for the Golden Room, the ceiling was created by artist Barbudo Sanchez (Spain). Hanenko had to place paintings in a stylized interior. The exposition began with the addition of furniture of the appropriate era, weapons, dishes, rugs and even precious tapestries.

The great artistic value of the Khanenko collection was recognized at the turn of the 19th and 20th centuries. The Hanenko collection was addressed by well-known Western European art scholars, including Max Friedlander and Roberto Longy (1890 - 1970), author of the book on Italian artists "From Chimabue to Morandi".