Жовтнева революція 1917 р.: Один день в історії. 24-25 жовтня 1917 р.: за матеріалами різних джерел та очевидців

План-конспект уроку

Тема уроку: «Жовтнева революція 1917 р.: Один день в історії. 24-25 жовтня 1917 р.: за матеріалами різних джерел та очевидців». Багаторакурсний підхід.

Мета уроку: «Узагальнити та поглибити знання учнів про ключові події Жовтневої революції 1917 року в Росії, зосереджуючись на подіях 24-25 жовтня. Розглянути ці події через призму різних джерел та спогадів сучасників».

Конкретні завдання:

1. Аналіз джерел. Розгляд документів, що стосуються 24-25 жовтня 1917 року.

Визначення різних поглядів на події, представлених різними джерелами.

2. Робота з очевидцями. Дослідження свідчень людей, які пережили Жовтневу революцію. Вивчення різних точок зору на ті події.

3. Порівняльний аналіз. Порівняння різних версій подій, представлених джерелами.

4. Аналіз причин розбіжностей у спогадах та інтерпретація подій.

5. Створення синтезу. Спроба синтезувати різні погляди та джерела для отримання більш повного розуміння Жовтневої революції.

Очікувані результати:

Учні повинні знати: Розуміння ключових подій Жовтневої революції 1917 року. Вміння аналізувати історичні джерела та свідчення. Здатність розрізняти різні точки зору і розуміти їхні мотивації. Синтез інформації для утворення більш повного зображення подій.

 Обладнання уроку: мультимедійна установка, або комп’ютер, презентація до уроку (фото матеріали), роздавальний матеріал (листи та спогади, судження істориків).

 Тип уроку: засвоєння нових знань і вмінь завдяки багаторакурсному підходу.

Цей багаторакурсний підхід допоможе учням отримати глибше розуміння історії, розвивати критичне мислення та аналітичні навички.

Історіографічний аналіз є головним елементом багаторакурсності. Далі мова йтиме про деякі шляхи виконання цієї роботи через ознайомлення учнів із творами істориків і знайомство з поглядами тих, хто продукує суспільну історію: хранителів музеїв, кінорежисерів, телевізійних продюсерів, журналістів, письменників.

Структура уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Вивчення нового матеріалу на основі наративних джерел.

V. Підсумки уроку.

VІ. Домашнє завдання.

Хід уроку

«Штурм Зимового палацу в Петрограді

в ніч з 25 на 26 жовтня 1917 року».

Існує досить багато свідчень очевидців тих подій від оглядачів, у тому числі іноземних, а також від учасників, і між ними є цікаві розбіжності.

Журналісти вели репортажі про ті події: іноді як очевидці, а іноді з бесід із людьми невдовзі після взяття палацу.

Дипломати теж доповідали своїм міністерствам закордонних справ, додаючи своє власне бачення подій.

Обізнаність громадськості з тими подіями була сформована (і, в деякій мірі, формується й досі) такими кінофільмами, як «Жовтень» Сергія Ейзенштейна; романтизованим зображенням події представником соціалістичного реалізму художником Тамарою Діденко, а також проектом Юрія Анненкова для масової театралізованої меморіальної вистави, влаштованої на площі білі Зимового палацу на честь третьої річниці у 1920 році.

У наведених далі навчально-практичних завданнях ми виходимо з того, що учні збираються, або тільки-но почали, вивчати Російську революцію 1917 року, або тільки що закінчили вивчати Лютневу революцію і на даний час розглядають події, що призвели до більшовицького заколоту у жовтні того ж року, або розглядають події в Росії як частину теми про Велику (Першу) світову війну.

Виконані у певній послідовності, ці завдання допомагають учневі зрозуміти, як нова інформація змінює наші погляди на конкретну історичну подію, випробовує наші судження про конкретні джерела, додає нові прошарки значень і тлумачень, дає йому можливість порозмислити над самим процесом ставлення історичних проблемних запитань.

Робота починається з короткого відео про Лютневу революцію та діяльність Тимчасового уряду (Слайд 4. Та відео https://www.youtube.com/watch?v=57w-3jSEB8o). На Слайді 5 – фотографія. На цьому етапі учням нічого не розповідають про цю фотографію, навіть про те, що на ній зображено штурм Зимового палацу в жовтні 1917 року. На слайді міститься фотографія, та «клітинки з запитаннями». Ці запитання пропонують учням описати, що вони бачать, висловити припущення про те, що відбувається, хто є учасником подій, і здогадатись, чи це фотографія, чи кадр із кінофільму (насправді, це фотографія зі зйомок фільму). Якщо вчитель може дістати фільм С. Ейзенштейна, то на цьому етапі було б корисно показати уривок до 10 хвилин, який відтворює період очікування, що завершується сигнальними пострілами з крейсера «Аврора» і Петропавловської фортеці, перестрілкою червоногвардійців і моряків з кадетами і жіночим «батальйоном смерті», а далі проривом барикад, штурмом головних воріт і зайняттям палацу (https://www.youtube.com/watch?v=SK3mNGxkdmM – початок на 50 хв.09 сек. (3 хв), далі кадри з юнкерами та жіночим батальйоном смерті на 56,09 хв на 1 хв.).

Перед переглядом кінофільму слід зупинитись на постаті Леніна (Слайд 6 та запитати в учнів що вони вже знають про нього з попередніх уроків) та коротко описати події 24-25 жовтня в Петрограді 1917 р.(Слайди 7, 8).

Між переглядами коротких кадрів з кінофільму пропонуємо зупинитись на тому, хто захищав Зимовий палац (Жіночий батальон та кадети, Слайди 8-10 та 11)

Свідчення очевидців про штурм Зимового палацу

1.«Запала хвилина мовчання; раптом тишу розітнули три рушничні постріли. Занімівши, ми чекали залпів у відповідь; але крім хрускоту розбитого скла, що стелилося килимом по бруківці, нічого не було чути. Вікна Зимового палацу були розбиті вщент. Раптом із пітьми випірнув моряк. «Все скінчилося! – сказав він. – Вони здалися!». (Бессі Бітті (Bessie Beatty), американська журналістка від «Сан Франсиско Булетин», очевидець)

 2. «Чорною рікою, розпливаючись на всю широчінь вулиці, без пісень і вигуків ми проносились крізь Червону арку, коли чоловік попереду мене сказав пошепки: «Стережіться, товариші! Не вірте їм. Вони стрілятимуть, жодних сумнівів!» Вихопившись на відкритий простір, ми побігли, пригинаючись низько і тримаючись один одного, і раптом скупчились за п’єдесталом Олександрійського стовпа. «Скількох вони вбили?» – запитав я. «Не знаю. Може десятьох...». (Джон Рід, американський журналіст, очевидець).

 3. «О 6-й вечора міністрам Тимчасового уряду було надіслано послання, яке закликало їх до негайної капітуляції, але жодної відповіді не надійшло, і з кількох попереджувальних холостих пострілів з фортеці розпочався штурм палацу. Пішла масова атака звідусіль, з-попід арочного проходу на площу вівся обстріл палацу з кулеметів і бронемашин, і час від часу, перекриваючи загальний гул, із тріском і гуркотом лунали гарматні постріли з фортеці із крейсера «Аврора».(Меріель Буханан, дочка британського посла в Петрограді).

 4. «Володя Авербах йшов додому об одинадцятій ночі вулицею Гоголя – не далі 100 метрів від Двірцевої площі, – саме в час завершального штурму Зимового палацу. «На вулиці не було ні душі. Ніч була тихою, а місто здавалося мертвим. Ми навіть чули відлуння своїх кроків по бруківці»». (Володя Авербах, цитується за Орландо Файджесом, «Трагедія народу», 1996, стор. 493).

 5. «Загони штурмовиків проникали в будинок через бокові входи у пошуках трофеїв. Спочатку ці загони були невеличкими й неозброєними, та за ними підоспіли більш численні загони моряків, Павловський полк.....озброєні робітники, а ці вже роззброїли гарнізон і змінили ситуацію на свою користь. Гарнізон майже не відстрілювався і, кажуть, з їхнього боку було поранено трьох юнкерів. О пів на третю ранку... палац було взято». (Моряк, учасник штурму Зимового палацу).

6. «Об 11-й годині ми прорвалися крізь двері й почали один за одним або невеличким групками пробиратись угору різними сходами. Коли ми дістались останнього поверху, офіцери-кадети відібрали у нас зброю; але наших мало-помалу все прибувало й прибувало, аж поки ми не склали більшість. Тоді ми розвернулися і роззброїли кадетів». (Російський офіцер Рагозін, який під час штурму перебував у палаці).

Можна також розкрити ще один пласт для тлумачення, увівши додаткову інформацію про очевидців, причини їх перебування на тому місці, їхні політичні симпатії тощо. Наприклад, симпатії Джона Ріда були значною мірою на боці більшовиків. З другого боку, Бессі Бітті, хоч і підтримувала Російську революцію, була менш віддана справі більшовиків. У міс Мері Бьюкенен не було жодних, або майже жодних, симпатій до більшовиків, що цілком відповідає її походженню.

У наступному завданні учні мають дослідити письмові звіти про те що відбувалось. Четверо з них є звітами очевидців, причому троє написано людьми, які на час розгортання подій дійсно знаходились на площі біля Зимового палацу. Двоє з цих очевидців були американськими журналістами (слайди 13 та 14), а третій – моряком із Кронштадтської військово-морської бази, який був учасником загону штурмовиків (слайд 17). Четвертий очевидець, Володя Авербах, не був на самій площі, але був свідком становища навколо Зимового палацу (Слайд 16). П’ятий звіт, Меріель Бьюкенен (Meriel Buchanan) (Слайд 15), базувався на чутках. У той час, коли брали Зимовий палац, вона знаходилась у приміщенні Британського посольства і слухала звіти, які надходили від працівників британського дипломатичного корпусу, військових оглядачів й інших. Шостий очевидець – офіцер, якого командуючий окружною армією відрядив для перевірки обороноздатності палацу, – описує події з позицій «протилежної сторони» (Слайд 18).

Мабуть, краще за все розпочати роботу зі свідченнями очевидців з того, що передусім «замаскувати» їх аркушами з блокноту. Тоді розташуйте ці свідчення поруч з аркушем, на якому учні записували свої спостереження, знімайте «маску» з кожного свідчення одне за одним, уважно вивчаючи його перед тим, як звернутись до наступного.

 Визначившись із категорією джерела (наприклад, очевидець, учасник, чутки тощо), учні повинні встановити, яке «нове світло» проливає кожна інформація на зображені на фотознімку події.

«Відкривши» і вивчивши всі шість джерел, їм треба порівняти їх. Наприклад, Бітті і Рід знаходились практично на тому самому місці у той самий час, але в їхніх розповідях є незначні розбіжності. Найбільша розбіжність, мабуть, полягає у стилі й мові викладу. Звіт Ріда більш драматичний.

Більш помітні розбіжності є між звітом Меріель Бьюкенен і звітами Ріда й Бітті, але цікаво, що її звіт дуже схожий на звіт Троїцького. Її звіт також важко зіставити зі свідченням Володі Авербаха, який, перебуваючи на незначній відстані від площі, не чує кулеметних пострілів, не бачить броньовиків і натовпів.

Моряк і офіцер гарнізону, хоч вони і знаходились «по різні боки», в основному підтверджують свідчення один одного.

Останнє завдання, дає учням можливість порівняти свої висновки з висновками Л.Троцького і О.Керенського, записаними невдовзі після тих подій, а також з висновками істориків, які писали їх декілька десятиріч пізніше, проте, так само як і учні, спирались на дуже подібні джерела і свідчення.

Подана в такому вигляді, це фактично вправа на розрізнення окреслених вище трьох типів ракурсів:

     місце спостереження,

     точка зору й

     історичне тлумачення.

Можна було б додати інші виміри, щоб представити ще ширше коло ракурсів. Скажімо, до прикладу можна було б додати декілька витягів з коментарів, написаних істориками з різних країн, реакції політичних діячів з інших країн, сучасників Керенського, Троцького, Леніна та інших, а також декілька витягів з праць істориків різних часів.

Інші погляди на штурм Зимового палацу

«Зимовий палац мав стільки входів, що червоногвардійці досить легко прорвалися в середину; і не було сутичок: стрілянини в коридорах і картинних галереях. Після зайняття Зимового палацу нараховувалось лише шість смертельних наслідків». (Норман Стоун (Norman Stone), британський історик, допис у газету «Таймс» від 24 жовтня 1987 р.)

«Цікаво, що впродовж трьох днів, за які місто впало і перейшло до рук більшовиків, було обмаль бойових дій. Уся ця подія, здається, мала не більше п’яти випадків зі смертельними наслідками. Це пояснюється простим фактом відсутності у Тимчасового уряду будь-яких значних військових сил, які б він міг застосувати. Внаслідок дезертирства в петроградському гарнізоні залишилось бодай декілька вірнопідданих офіцерів-кадетів, невеличкий козацький загін і жіночий батальйон, який рік тому завербував Керенський як зразок бойового духу російського народу. Зіткнувшись із Червоною гвардією, козаки дезертирували, тоді як кадетів і «амазонок» переконали у тому, що будь-які спроби опору будуть марними. Наблизившись до Зимового палацу, червоногвардійці майже не зустріли опору. Гарматні постріли з крейсеру «Аврора», що став на якір на Неві, команда якого оголосила про підтримку Рад, переконала членів уряду, які ще залишались у палаці, що їхнє становище було безнадійним. Хто зміг, непомітно залишили будинок». (Майкл Лінч (Michael Lynch), (1997), «Протидія і революції: Росія 1881 – 1924 років», стор. 94).

«На декількох фотознімках Жовтневих днів, які збереглися до наших часів, чітко видко нечисленність бунтівних сил. На них зображено купки червоногвардійців і моряків, які подекуди стоять на напівбезлюдних вулицях. Жодного натяку на знайомі зображення народної революції: натовпи на вулицях, барикади і боротьба... Єдиною частиною міста, життя якої було значною мірою порушено, були райони, наближені до Зимового палацу. В інших частинах міста життя Петрограду протікало без змін. Як завжди, курсували трамваї і таксі; на Невському, як завжди, купчилися люди; а в надвечір’я навіть залишались відкритими магазини, ресторани, театри і кінотеатри». (Орландо Файджес (Orlando Figes), (1997), «Трагедія народу»).

«Міністрів, які сховались у Зимовому палаці,... охороняв лише загін Жіночого батальйону і декілька кадетів з військових училищ... Їм було надіслано листа з вимогою негайної капітуляції. Відповіді не надійшло, і з декількох попереджувальних холостих пострілів з Петропавловської фортеці розпочався штурм Зимового палацу. Далі був масований напад з усіх сторін, стрілянина по палацу з броньовиків і кулеметів з-попід арки, що вела на площу, і час від часу, перекриваючи загальний гул, з гуркотом і тріском лунали гарматні залпи фортеці чи крейсера «Аврора»... Як жіночий загін, так і кадети були змушені відчайдушно оборонятись, але їх сили значно поступались чисельністю, і коли більшовики увірвались всередину, міністри, які зібрались в одній із віддалених кімнат, знали, що їх єдиний порятунок – це капітуляція». (Л.Д. Троцький, «Історія Російської революції»).

Гарві Пітчер (Harvey Pitcher), «Свідки Російської революції», Лондон: Пімліко (2001).

«Ця ніч була часом напруженого очікування. Ми чекали на прибуття з фронту військових частин. Я завчасно їх викликав і на ранок вони мали вступити в Петроград. Але замість війська ми лише отримували телеграми і телефонні повідомлення про саботажі на залізницях. Години ночі тягнулися надто повільно. Ми чекали підкріплень звідусіль та жодне не з’являлося. Точилися безкінечні телефонні переговори з козацькими полками. Під різним приводом козаки вперто сиділи у своїх бараках». (Олександр Керенський (лідер партії соціалістів-революціонерів і прем’єр-міністр коаліційного уряду, скинутого більшовиками у жовтні 1917 року).

V. Підсумки уроку. Висновки – слайд 23 (відео)

VI. Домашне завдання. Опрацювати парграф підручника.

Література:

Гісем О.В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія (профільний рівень) : підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти. Харків : Вид-во «Ранок», 2018. 240 с.

Коляструк О. А. Документи особового походження як джерела з історії повсякденності. Український історичний журнал. 2008. № 2. С. 145-153.

Мудрий М.М., Аркуша О.Г. Історія: Україна і світ. К.: Генеза, 2018. 288 с.

Страдлін Роберт. Багаторакурсність у викладанні історії: підручник для вчителя, 65 с. : URL: https://rm.coe.int/168049415c

Стрельський Г. В. Великий Жовтень на Українi у спогадах участникiв. К. : Вища школа, 1989. 60 с.

Orlando Figes. Трагедія народу: URL: https://www.google.com/search?hl=ru&tbo=p&tbm=bks&q=isbn:071267327X