Кузену Бенедикту років п’ятдесят. Він був ентомологом і присвятив усе своє життя вивченню комах. Худий, довготелесий, добродушний, невтомний трудівник з велетенською скуйовдженою головою, із золотими окулярами на носі, дивак. Не озброєним оком було видно, що це вельмишановний учений, сумирний і щиросердечний. Кузен Бенедикт ніколи не знав, куди йому подіти свої довгі руки й ноги; важко було знайти людину більш безпомічну і несамостійну. В нього було щире серце. Він залюбки допомагав би людям, якби вмів це робити.
У житті його цікавила наука, але він займався виключно членистоногими. Більшість людей бояться і гидують жуками, комахами, а для Бенедикта вони були єдиним захопленням і любов’ю. Він носив за манжетами, в комірі, за лацканами піджака шпильки, щоб ловити нові види комах для своєї колекції, яку завжди носив із собою в спеціальній бляшанці.
На борту шхуни «Пілігрим» кузен Бенедикт опинився бо супроводжував свою кузину місіс Уелдон, дружину господаря шхуни, і їхнього п’ятирічного сина. На човні, за ним треба було стежити уважніше, ніж за п’ятирічним Джеком. Та й на землі він постійно кудись зникав. Вчений нишпорив у кущах, пірнав у високу траву: він шукав нові види комах. Кузен був такий неуважний до всього, крім пошуків комах.
Муха цеце, войовничі терміти цікавили вченого більше, ніж доля близьких йому людей чи власна доля. Тим більше, його не хвилювали жахливі картини работоргівлі в Африці. Кузен Бенедикт був схожий на безплідне сухе дерево, яке не могло б захистити найбільш несчасну людину. Коли мандрівники повернулися додому, то виявилося, що кузен привіз з Африки не новий вид комахи, якому вже дав назву «Шестинога Бенедикта», а звичайного павука та ще й без двох передніх ніг.