Дослідницьку роботу по темі: «Тонкий гумор і надзвичайна мудрість великого таланту американського письменника Марка Твена».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тонкий гумор

і надзвичайна мудрість великого таланту американського письменника

Марка Твена

             Проєктно – дослідницька робота

:

Дяченко А. Й.

  

                                          

 

 

 

 

   

 

 

 

 

                                                                                                                                                  

ЗМІСТ                                                                                 

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І.

1.1. Життя і творчість Марка Твена……………………3

1.2. Дитячі роки………………………………………….5

1.3. Роки учнівства………………………………………7

1.4. Визнання……………………………………………..8

1.5. Останні роки... шлях до безсмертя... …………….10

РОЗДІЛ ІІ.

1.1.Особливості гумору в творчості Марка Твена……14

1.2.Смішні історії з життя Марка Твена……………….16

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП                                                                                                             

     Я провела дослідницьку роботу по темі: «Тонкий гумор і надзвичайна мудрість великого таланту американського письменника Марка Твена».

     Актуальність теми полягає в тому, що Марк Твен – Семюель Ленгхорн Клеменс (1835-1910) – це ім'я складає гордість і славу не лише американського народу, а й усіх народів, що живуть на планеті Земля. Всесвітня слава Марка Твена – явище цілком закономірне. Гуморист і сатирик, він ніс людям протягом усього свого життя велику віру в перемогу гуманістичних ідеалів над силами зла. Марк Твен, син фронтіру – рухомого кордону Америки, що стрімко рухався на захід у міру освоєння цілинних земель, – був письменником, для якого саме життя стало університетом художньої майстерності. І справді, немає, здається, жодної професії, до якої не прилучався б Марк Твен, починаючи з дитячих років. Він був складачем, журналістом, лоцманом на річці Міссісіпі (за його твердженням, це була його найулюбленіша професія). І вже на початку свого творчого шляху познайомився з цілою галереєю соціальних типів. Але з ким би не зіштовхувала його доля, він завжди залишався людиною, що глибоко вірила в активні гуманістичні ідеали.                                                                          

     Твен був неперевершеним майстром сміху. Універсальний характер сатири Твена з найбільшою повнотою розкривається в його пізніх творах.

     Гумор Твена, так само як і його сатира, позначений справжнім гуманізмом. Тільки через призму гумору, в тому його варіанті, в якому він виступає у творах Марка Твена, писав американський літературознавець Бернард Де Вото, маленька людина, що погрузла в буденних клопотах і втратила орієнтири в тяжкій боротьбі проти фальшивих моральних цінностей, може раптово відкрити в схованках своєї душі справжню людяність або, що значно важливіше, виявити її в схованках серця свого сусіда, з яким вона уже багато місяців не вітається і якого вважає негідником, втім, як і сусід – її. Марк Твен свідомо прагнув універсальності – цього найвищого ступеня комічного. Про те, що він досяг своєї мети, свідчить величезна популярність американського письменника в усьому світі. Це підтверджує і багатогранний вплив Твена на кращих представників гумористичної прози в літературі критичного реалізму кінця XIX і XX століть. Марку Твену тоді ще здавалося, що досить умоглядно відірватися від ненависних йому реалій буття, воскресити в реалістично виписаних характерах і ситуаціях романтичні мрії свого дитинства і юнацтва – і піде в непам'ять ненависний облудний вік: знову повернеться до життя безхмарний світ дитинства, гармонійна краса світу, що відбивався крізь призму сприйняття дитини, і, головне, романтичні поривання, що ні на мить не згасали. Саме ця романтична ностальгія за безхмарною ідилією дитинства та ще стихія відчуження, що загрожувала основам просвітницьких ідеалів, втілилися в новому творчому задумі письменника: він почав писати якоюсь мірою автобіографічні "Пригоди Тома Сойєра", книжку, що увійшла в золотий фонд світової літератури.            

Викладене вище зумовлює актуальність дослідження  роботи.

Об’єктом дослідження роботи є теоретичні засади зарубіжної літератури.

Предмет дослідження – Особливості гумору в творчості Марка Твена.

Метою роботи є дослідження гумору в творах письменника

Мета роботи досягається шляхом виконання таких завдань:

- дослідити основні моменти життя та творчості  Марка Твена;

- дослідити особливості гумору в творчості Марка Твена

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

1.1.Життя і творчість Марка Твена

 

                                            

                                                         Марк Твен (1835-1910)

 

 

 

 

 

 

«Я з’явився на світ у 1835 році разом із кометою Галлея… Бог, напевно, вирішив: ось два чудернацьких явища, які неможливо пояснити…». Так про себе, про комету і про Бога міг сказати тільки трохи самовпевнений і дуже дотепний Марк Твен, письменник, що ще за життя став легендою.

Легенда про Марка Твена… Вона дійсно існувала. Довгі  роки не тільки для Сполучених Штатів, а й для всього світу Твен являв собою символ Успіху, втілення заповітної американської мрії. Очевидці стверджували, що туристи з усього світу приїжджали в США тільки для того, щоб подивитися на два дива – Ніагарський водоспад і письменника Марка Твена.

Семюель Ленгхорн Клеменс – справжнє ім’я Марка Твена – американського письменника, гумориста, сатирика, публіциста, видавця, який народився 30 листопада 1835 року в містечку Флорида (штат Міссурі) у сім’ї тенесійського купця Джона Маршала Клеменса і Джейн Лемптон Клеменc. Він був шостою дитиною у сім’ї з сімома дітьми. Тільки троє його братів та сестер пережили дитинство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Дитячі роки

До чотирьох років хлопчик практично весь час хворів, був неспокійною дитиною. Батьки дуже боялися за його життя, вони вважали особливим своє улюбле- не чадо. Справа в тому, що ще в ранньому дитинстві Семюель страждав на лунатизм. Коли Марку Твену було 4 роки, його сім’я переїздить у містечко Ганнібал. Тут майбутній письменник провів дитинство, зустрів своїх друзів, про яких згодом розповів  у повісті «Пригоди Тома Сойєра».

Коли Семюелю виповнилося 12 років, його батько помер від пневмонії, і щоб вижити, хлопчику довелося покинути школу і заробляти на життя. Він влаштувався у видавництво,де отримав свої перші гроші.

Робота йому дуже подобалася.

Cем працював не покладаючи рук,

з 1851 займався набором (друком),

написанням та редагуванням статей та гумористичних нарисів для газети «Ганнібальський журнал», власником якої був його брат Оріон. У 18 років він залишив Ганнібал і працював у друкарнях в Нью- Йорку, Філадельфії, Сент-Луїсі та інших  містах. Юнак займався самоосвітою, багато часу проводячи в бібліотеці, і таким чином отримував стільки знань, скільки він би зміг одержати, закінчивши звичайну  школу.

 

1.3. Роки учнівства

Але зовсім не слава «золотого пера» вабила в ці роки юного Клеменса. Він виріс на величній Міссісіпі, тому, як і герої його творів, відчував поклик могутньої та сповненої казкової чарівності ріки. Грошей не вистачало, і в 1857 році майбутній письменник повернувся додому, де після двох років учнівства у лоцмана Хорейса Біксбі, якого він через багато років увічнить у книжці «Життя та Міссісіпі», і сам стає лоцманом. Так здійснилася його дитяча мрія. Роки, проведені Клеменсом на Міссісіпі, стали для нього справжньою енциклопедією народного життя. Не один рік Сем прослужив на суднах і саме тут знайшов свій літературний псевдонім, який запозичив із професійного жаргону моряків. Дослівно Mark Twain означає мінімальну глибину, за якої пароплав не ризикує сісти на мілину, – два сажні, або близько трьох з половиною метрів. Це відмітка, яка вказує, що досягнута мінімальна глибина, потрібна для проходження річкових суден. Це словосполучення стало його новим ім’ям, ім’ям найславетнішої людини другої половини ХIX століття в Америці – письменника, який створив двадцять п’ять великих томів справжньої амери- канської літератури.

У 26 років Марк Твен став солдатом Конфедерації, оскільки в цей час почалася Громадянська війна в США між Північчю і Півднем. Але швидко розчарувавшись у безглуздій жорстокій війні, де свої винищували своїх, вирушив з братом до Невади. Тут влаштувався працювати на срібний рудник і водночас писав гумористичні оповідання для газети «Терріторіал ентерпрайз».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4. Визнання

У 1864 році Семюель Клеменс перебрався до Сан-Франциско, де займався журналістською діяльністю у редакціях кількох газет.

Приблизно на такому пароплаві працював на Міссісіпі Марк Твен

        У цей час і прийшов до нього перший літературний успіх. Уже в ранніх творах цілком визначилася письменницька манера Марка Твена, для якої були характерні соковите народне мовлення і на- ціональна своєрідність гумору. Перші твори Твена були смішни- ми до сліз. Народ падав від реготу, читаючи його «Славнозвісну жабу-стрибунку з Калаверасу» (1865). Це оповідання принесло справжню славу починаючому письменнику і було визнано кра- щим твором гумористичної літератури. Література того періоду повинна була бути піднесеною, глибокодумною і вишуканою, а у Твена проскакували жаргонні і грубуваті слівця, він висміював вишуканість. Твенівські оповідання нагадували анекдоти. Саме тоді і народився письменник, чия творчість завоювала світову популярність. Це був літературний дебют Марка Твена

Як кореспондент Марк Твен об’їздив усю Каліфорнію, відвідав Гавайські острови, а його подорожні замітки користувалися шаленою популярністю у читачів. Але справжню славу Марку Твену принесли інші подорожі – до Європи та на  Близький  Схід. 15 грудня 1866 року молодий американський журналіст Семюель Л. Клеменс на туристичному пароплаві «Квакер-Сіті» відправився у кругосвітнє плавання в якості спеціального ко- респондента газети «Дейлі Альфа Каліфорнія», він мав відвідати ряд країн: Францію, Італію, Грецію, Палестину і Росію. Усього за час подорожі до редакції надійшло близько 60 кореспонденцій  зі звітом про плавання, а згодом листи, написані ним у дорозі, склали книгу «Простаки за кордоном», яка вийшла друком у 1869 році. Сюди увійшли і кримські глави, в яких Твен описує побачене на Кримському півострові. Відвідав він палац великого князя Михайла в Ореанді, а околиці «села Ялти» нагадали Марку Твену американські пейзажі. Трохи пізніше в «Простаку» письменник написав: «Місце це жваво нагадало мені Сьєрра-Неваду. Високі суворі гори стіною замикають бухту, їх схили переповнені сосна- ми, прорізані глибокими ущелинами, довгі прямі тріщини круто спускаються від вершин до моря, відзначаючи шлях давніх лавин і обвалів, – все, як у Сьєрра-Неваді, вірний її портрет... Дуже красиве місце». Інше враження справив на Марка Твена зруйнований Кримською війною Севастополь. Гумор, в цілому власти- вий його нарисам, відступив на задній план: «Напевно, жоден з міст у Росії, та й не тільки в Росії, не був так сильно зруйнований артилерійським вогнем, як Севастополь... Помпея збереглася куди краще Севастополя... Зруйновані будинки, обвалилися стіни, купи уламків – повне розорення. Ніби жахливий землетрус всією своєю потужністю обрушився на цей клаптик суші. Довгих півтора року війна бушувала тут і залишила місто в таких руїнах, сумніше яких не бачено під сонцем. Жоден будинок не залишився неушкодженим, ні в одному не можна жити». Незабутнє враження на Твена справила зустріч з Олександром II, який відпочивав у той час з сім’єю у царській резиденції в Лівадії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5. Останні роки... шлях до безсмертя

Популярність письменника відіграла не останню роль і в його особистому житті. Передісторія одруження Марка Твена теж була незвичайною, як і все в житті письменника. Старе американське прислів’я говорить: «Єдиний чоловік, якому пощастило в коханні, – це холостяк». Марк Твен був одним з тих небагатьох одружених чоловіків, кому дійсно пощастило в коханні всупереч цьому прислів’ю.

 

 

 

 

 

 

 

 

У 1870 році Марк Твен одружився на сестрі свого друга Олівії Ленгдон, яка була його єдиною любов’ю. Вона народила Твену трьох дочок і все життя займалася «перевихованням» письменника. Олівія ставилася до чоловіка як до примхливої дитини і називала його

«хлопчиськом». Твен вважав, що його дружина – досконала жінка. Він ніколи не критикував її і ні в чому не дорікав, в усьому корився і навіть дозволяв їй редагувати свої твори.

У 1876 році світ побачила

 нова книга Марка Твена –

повість «Пригоди Тома Сойєра»,

 яка перетворила відомого

гумориста не тільки на

знаменитого американського

письменника, але і назавжди

внесла його ім’я в історію

світової літератури.

    У цій книзі Марк Твен згадав своє дитинство в Ганнібалі і життя в ті роки. Письменник вважав, що пише книгу для дорослих, але його друг Ховеллс переконав Марка в тому, що книга буде мати великий успіх серед підлітків, і не помилився. Усі ми родом із дитинства. Ця істина проста, як і все геніальне. Дитинство –

це цілий світ: яскравий, різноманітний, сповнений таємниць і загадок. У ньому завжди знайдеться місце для пустощів і розваг, для подвигів і безглуздих вчинків, для першого кохання і для перших зрад та розчарувань. Але найголовнішим є те, що дитинство – це невичерпне джерело знань, з якими до людини приходить досвід. Є люди, які на все життя в душі залишаються дітьми. Вони не втрачають юнацького запалу, жаги до пізнання нового, вірять у торжество добра. Саме таким і був Марк Твен, бо інакше чи зміг би він так природно відтворити думки, переживання, прагнення маленького хлопчика Тома Сойєра та його друзів. Головний герой цього твору – Том, безтурботний школяр, неслухняний, інколи навіть грубий. В голові у нього завжди повно всяких дурних вига- док та капостей. Том може прогуляти заняття в школі, граючись у лісі та уявляючи себе то піратом, то знаменитим розбійником Робіном Гудом. Він навіть тікає з дому, перелякавши і засмутивши цим тітоньку Поллі. Але цей хлопчик – великий мрійник і вигадник, сміливий, чесний, вірний у дружбі, не любить зрадливих, нечес- них людей та наклепників. Він бере провину дівчинки Беккі, яка йому подобається, на себе, намагається повідомити тітоньці, що він живий, щоб та не хвилювалася. Том зумів завдяки своїй внахідливості перетворити покарання на розвагу – так розрекламував привабливість фарбування паркану, що вишикувалася ціла черга бажаючих. На долю Тома Сойєра випадає багато пригод, серед них і небезпечних. Але він разом зі своїм другом Геком із честю виходить з усіх небезпечних ситуацій, виявляє свої кращі якості, хоч і завдає своїм близьким багато турбот. Отже, Марк Твен яскраво і переконливо показав дитячий світ американських хлопчиків, яким довелося зіткнутися не лише зі своїми дитячими проблемами, а й із жорстокістю та несправедливістю дорослого світу. Читачі вірять, що Том Сойєр виросте доброю людиною і порядним громадянином, незважаючи ні на що.

Після завершення «Тома Сойєра» Твен почав роботу над історичною  книгою  про  англійське  середньовіччя  –  «Принц   і жебрак» (1881). Цей твір мав не менший успіх. До 1884 року Марк Твен був уже відомим літератором і до того ж ще і став успішним бізнесменом. Він заснував видавничу фірму. Однією з перших книг, опублікованих власним видавництвом, стали його

«Пригоди Гекльберрі Фінна». Твір, який за визнанням критиків став кращим у творчості Марка Твена, планувався як продов- ження «Пригод Тома Сойєра». Однак, він вийшов більш складним і багатошаровим. Вплинуло те, що письменник створював його протягом майже 10 років, а вони були наповнені постійним пошуком кращої літературної форми, шліфуванням мови й глибокими роздумами. Вперше простонародна Америка заговорила в цій книзі своєю справжньою мовою, і з’ясувалося, що вона може бути чудовим засобом зображення аристократії, міських відщепенців, жебраків, безпритульних. Недаремно Вільям Фолкнер півстоліття потому писав: «Марк Твен був першим насправді американським письменником, і всі ми з того часу – його спадкоємці», а Ернест Хемінгуей якось зауважив, що вся новітня американська література вийшла з однієї-єдиної книги, яка має назву «Пригоди Гекльберрі Фінна».

Пригоди обшарпанця Гекльберрі викликали захоплення більшості читачів і ненависть тих, хто не міг змиритися зі скасуванням рабства, численних прибічників дискримінації чорно-шкірих американців. Книгу неодноразово забороняли, вилучали із шкільних бібліотек, у деяких штатах не допускали до продажу, та від цього тільки зростала її популярність. Цей роман став вершиною творчості Твена. Але часи змінюються, а історія, до якої з такою іронією ставив- ся письменник, має здатність повторюватися, але вже у ви- гляді фарсу.

Після «Гекльберрі» Твен створив кілька  романів,   які  й досі заворожують читачів. Серед них «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» (1889), «Роззява Вільсон» (1894), «Особисті спогади про Жанну д’Арк» (1896). Він друкує збірники оповідань та нарисів, сатиричні та публіцистичні твори, які користуються незмінним успіхом. Через десятиліття він повертається до своїх шедеврів і пише повісті «Том Сойєр за кордоном» (1894) і «Том Сойєр – детектив» (1896).

Марк Твен був представником демократичного напрямку літератури США. Саме демократичне світовідчуття Твена й допомогло йому створити твори, які становлять сплав досягнень попереднього мистецтва Америки, не ставши при цьому наслідувачем авторитетів або простим продовжувачем традицій.  У творах Твена американський реалізм знайшов характерне для нього мистецьке обличчя з усіма його визначальними рисами: гротескністю, символікою, метафоричністю, внутрішнім ліризмом і близькістю до природи. Це справило вирішальне зрушення в художньому розвитку Америки.

У 1901 році письменник одержав почесний ступінь доктора красного письменства від Єльського університету. У наступному році – почесний ступінь доктора права від Міссурійського університету. Він дуже пишався цими званнями. Для людини, яка у 12 років покинула школу, визнання його таланту ученими мужами знаменитих університетів було дуже приємним.

Життя Марка Твена було складним і насиченим багатьма зовсім не очікуваними подіями. Він пізнав злети і падіння, бував   і багатим і бідним, вкладав свої гонорари в божевільні заміри та проекти й часто помилявся у фінансових справах. Так, у 1894 році

   Будинок де жив у дитинстві Марк Твен

 м. Ганнібал

 штат Міссурі (США),

 

 

 

 

 

керуючий видавництвом, яке заснував письменник, довів його до краху і залишив Твена без засобів до існування та до того ж із боргами на сотню тисяч доларів. Щоб виплутатися з цієї ситуації, Марк Твен перевіз свою велику родину до Європи, а сам у віці 60 років вирушив у навколосвітнє турне з лекціями. Турне тривало більше року, він багато працював, заробляв гроші для того, щоб розрахуватися з боргами.

Кінець життя видатного письменника було сумним. В Америці почалася економічна криза, причинами якої Твен вважав жадібність багатих та аморальність бідних. Письменник, чиї кращі твори сповнені мудрості та світлого гумору, розчарувався в людстві й більше не вірив у прогрес і демократію – ці великі американські цінності. Такі думки звучать у його останніх творах, багато з яких залишилися незакінченими, а також в «Спогадах», які було опубліковано лише в 1924 році.

Біда, як відомо, не приходить одна – у 1896 році від менінгіту у віці 25 років померла дочка Сьюзі, у 1904 – Семюель втратив дружину, яка протягом довгих років була його літературним редак- тором і неоціненним порадником. А ще через п’ять років померла його дочка Джин. Здоров’я письменника похитнулося. Однак Твен не боявся смерті і почуття гумору зберігав до самого її приходу. За рік до смерті Марк Твен сказав, що йому потрібно дочекатися комети та покинути разом із нею землю, яка його розчарувала. У переддень смерті Марк Твен теж жартував: «На зустріч з кістлявою дамою спізнюватися не прийнято». Письменник помер 21 квітня 1910 року. Під час похорону один з його друзів сказав:

«Єдине горе, що Марк Твен заподіяв світу, – це те, що він помер»

Будинок-музей Марка Твена в Хартфорді штат Коннектікут(США)

 

 

 

 

 

 

Протягом усього життя Марк Твен зумів зберегти чесність, принциповість, любов до людей, незалежно від кольору їхньої шкіри. Гуморист і сатирик він ніс людям велику віру в перемогу гуманістичних ідеалів над силами зла, обстоював своє право на критику негативної дійсності в рідній країні, яку любив і хотів бачити кращою. Для нього саме життя стало університетом художньої майстерності. «Мої книги – вода, книги великих геніїв – вино. Воду п’є кожен», – так говорив письменник.

Марк Твен відкрив знаний і водночас напрочуд загадковий світ дитинства. Він створив вічний, нетлінний пам’ятник Дружбі та Дитинству. І доки в душі дорослих залишається мрія хоч на мить стати дітьми, а діти у снах прагнутимуть подорослішати, його герої вічно житимуть на планеті Земля. Дитинство – це сподівання на краще. Тож велика шана письменникові за хвилюючі миттєвості очікування радості і відкриття, які переживають читачі, гортаючи сторінки його чудових творів.

Маленьке містечко Ганнібал, де провів свої дитячі роки письменник, стало центром вшанування пам’яті митця. Ганнібал живе Твеном. Багато закладів міста використовує в назві імена Марка Твена і його героїв – Тома Сойєра, Беккі Тетчер, Гека Фінна. Не забутий і лиходій індіанець Джо – його ім’ям названий кемпінг. У крамниці тітоньки Поллі продаються вироби народних промис- лів, а в магазині місіс Клеменс – антикваріат, ляльки, меблі та ін. Здається, вся Америка, вступивши в «позолочене століття», скинула в Ганнібал кухонне начиння, предмети суворого пуританського побуту, клаптикові ковдри, які працьовиті леді того часу прикраша- ли вигадливими візерунками. Кожного року з 30 червня по 4 липня в Ганнібалі проходять «Національні дні Тома Сойєра». Цей фестиваль, на який з’їжджаються сім’ями з усієї Америки, проводиться ось уже сорок років. Серед інших змагань є і фарбування паркану. Босі хлопчаки, загорнувши рукава і підвернувши джинси, змагаються, хто швидше і краще пофарбує відведені їм кілька  дощок. На цьому ж фестивалі обираються на рік Том Сойєр і Беккі Тетчер з місцевих старшокласників. Цілий рік вони як посли доброї волі представляють Ганнібал  в США і за його межами,  беручи  участь  в усіх офіційних церемоніях. Крім того, у США створено два музеї Марка Твена. Один розташований у

м. Ганнібалі, його називають «Будинок Тома Сойєра», другий – у Гартфорді (штат Коннектикут), який об’явлений в США національним історичним надбанням. На честь письменника названо кратер на планеті Меркурій та вулицю в місті Волгоград (Росія).

Надзвичайна популярність героїв Марка Твена спонукала вдячних читачів спорудити пам’ятник улюбленим героям дітвори. У центрі міста на великому Кардіффському пагорбі височіє пам’ятник двом хлопчакам – Тому Сойєру та Гекльберрі Фінну (скульптор Б. Хаббард). Монумент, що багатьма вважається першим пам’ятником літературним персонажам, з’явився на світ 1926 року. А ще на високому березі Міссісіпі стоїть бронзовий Твен і уважно вдивляється в річкові далі. «Людинолюбство було його релігією, і весь світ оплакував його, коли він помер» – ці слова написано на пам’ятнику, який поставили мешканці штату Міссурі своєму знаменитому земляку. В юності Марк Твен служив лоцманом на цій могутній річці і став одним з найвидат- ніших лоцманів людства на нескінченній річці на ім’я ЖИТТЯ.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

1.1.Особливості гумору в творчості Марка Твена

    У термінологічній енциклопедії Селиванової йдеться про те, що гумор в літературі - це різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах; узагальнена назва творів, мета яких - розсмішити, викликати гарний настрій.

   Досить часто поняття гумору в світовій літературі асоціюється з ім’ям Марка Твена. Підтвердження цьому можна знайти в ранніх його оповіданнях. В цих оповіданнях автор зміг передати не лише риси західного фольклору, а й атмосферу радісного західного життя. Вплив західного фольклору став визначальним чинником розвитку творчості М. Твена. Прикладом цього є його твір "Викрадення білого слона" (1882). Твір характеризується сплеском яскравого, насиченого, чудового та неочікуваного гумору, який виривається з творчих глибин свідомості автора.

     Гумористичні оповідання Марка Твена начебто переносять читача в особливий світ, де життя буяє. Письменник наче визволяє приховану енергію життя, розкриваючи це через речі та людей. Твену, безперечно, подобається таке "кипіння" життя, безперервний сміх. Будь-що штучне або надумане викликають у письменника протест. Йому ненависні канони, штампи, догми Людмила Мішина у своїй праці "Принцип зображення дитини в повістях марка Твена" стверджувала, що у М. Твена існувало чітке уявлення про характер його творчої місії, як гумориста. Він чітко вірив, що "чисті гумористи не виживають", і якщо гуморист хоче, "щоб його твори жили вічно, то повинен вчити і проповідувати".

   В оповідання М. Твена жаба "водить плечем, наче француз", карманий годинник віддає, як дідова зброя і змушують свого власника покласти на груди вату. Твори М. Твена характеризуються спостережливістю, гостротою поетичного бачення, проявляється увага до деталей з метою їх точного висвітлення. Наприклад, автор встигає помітити, що сердитий дід, який вривається в редакцію сільськогосподарської газети,і перед тим як пустити в справу палицю, ставить шляпу на підлогу та витягує з карману червону шовкову хустинку. Він бачить і дерев’яний ящик з піском, і чугунну пічку з дверцятами, і костюм редактора, що датується "приблизно 1848 роком", і його "шевелюру", в яку енергійний діяч преси "в пошуках потрібного слова часто запускав руки в волосся". Реалістична переконливість цих спостережень, пластична випуклість твенівських замальовок не мають більше аналогів в американській літературі Марина Єлізарова запевняє нас, що однією з характерних рис Твена є повільна манера викладення розповіді. Так, в "Приборканні велосипеда" незначна подія в житті героя, яка не варта уваги, розростається до масштабів своєрідної "Іліади", в якій розкриваються всі перипетії, етапи, переходи.

Письменник особливо любить показувати дійсність через сприйняття простодушної людини, "простака", який бачить речі в їх справжньому вигляді, та в наївній манері розповідає про життєві враження. Цей прийом для Марка Твена має універсальне значення.

    "Простак" є центральним героєм більшості розповідей автора. Твен створив таку маску, довірливої, не спокушеної людини, яка на кожному кроці потрапляє в безглузді ситуації. В своїй свідомості "простак" бачить все по - іншому, ніж інші люди. Саме тому М. Твен любить викладення від першої особи. (Наприклад, твір "Коли я служив секретарем", 1868 р.)

Уже в ранніх оповіданнях Твена "простак" був небезпечною фігурою "для американського способу життя". Його погляди проникали в приховані глибини суспільного життя США, стаючи, то невдалим претендентом на пост губернатора ("Як мене обирали в губернатори",1870 р.), то бідним працьовитим китайцем, який був пригнобленим в "країні свободи" ("Приятель Голдсміта знову в чужій країні", 1870), то несміливим співробітником американської преси ("Журналістика в Тенесі", 1869)

Отже, такими характерними рисами можна охарактеризувати гумор в творчості талановитого письменника Марка Твена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Смішні історії з життя Марка Твена

     Видатний американський письменник Марк Твен був великим жартівником. У вільний від роботи час він любив писати в різні газети неймовірні, цікаві історії зі свого життя. Ось деякі з них.

 «Діжон». Подорожуючи Францією, Марк Твен їхав поїздом в місто Діжон. Поїзд був транзитний, і він попросив розбудити його вчасно. При цьому письменник сказав провідникові: «Я дуже міцно сплю. Коли ви будете мене будити, може бути, я буду кричати. Так не звертайте на це увагу і обов'язково висадіть мене в Діжоні». Коли Марк Твен прокинувся, був уже ранок і поїзд підходив до Парижу. Письменник зрозумів, що проїхав станцію Діжон, і дуже розсердився. Він побіг до провідника і став йому вимовляти: «Я ніколи не був такий сердитий, як зараз! – кричав він. – Ви не так сильно гніваєтесь, як той американець, якого я вночі висадив у Діжоні», – здивувався провідник.

«Серйозний старий». Зустрічаючись з читачами, Марк Твен зазвичай розповідав багато смішних історій, веселив аудиторію. Одного разу він гуляв по вулиці маленького містечка, де в цей вечір йому належало читати лекцію. Письменника зупинив молодий чоловік і сказав, що у нього є дядько, який ніколи не сміється, навіть не посміхається. Марк Твен запропонував привести дядька на його лекцію, пообіцявши, що обов'язково змусить того розсміятися. Увечері молодий чоловік і його дядько сиділи в першому ряду. Марк Твен звертався прямо до них. Він розповів кілька смішних історій, але старий жодного разу навіть не посміхнувся. Тоді письменник став розповідати найсмішніші історії, які знав, але обличчя старого і раніше залишалося серйозним. Зрештою зовсім знесилений Марк Твен покинув сцену. А через деякий час розповів своєму другові про цей випадок. «О, – сказав друг, – не хвилюйся. Я знаю цього старого вже багато років – він абсолютно глухий».

«Редактор і рукописи». Коли Марк Твен був редактором журналу, багато часу в нього займало читання рукописів. Якось раз, подивившись на переповнену сміттєву корзину, він зітхнув і сказав: «Як шкода, що я не був редактором в той час, коли люди писали на кам'яних плитах. Яку прекрасну віллу я б міг побудувати з надісланих рукописів!».

 «Неуважність». Неуважність часто ставила письменника в скрутне становище. Одного разу, коли Марк Твен їхав у поїзді, в купе увійшов контролер. Марк Твен став шукати квиток по кишенях, але безуспішно. Нарешті контролер, який знав письменника в обличчя, сказав: «Гаразд, не турбуйтеся. Пред’явите свій квиток, коли я буду йти назад. А якщо ви його не знайдете, теж не біда. Це дрібниця». «Ні вже, яка там дрібниця, – запротестував Марк Твен. – Я обов'язково повинен знайти цей проклятий квиток, інакше як я дізнаюся, куди я їду?!».

 «Перший заробіток». Марк Твен згадував про те, як у школі вирізав на парті своє ім'я. За це мав сплатити штраф п’ять доларів або скуштувати ремінця. Батько, дізнавшись про цей випадок, сказав: «Я не можу допустити, щоб наше ім’я знеславили, прилюдно караючи тебе. Дам тобі п’ять доларів, але відшмагати тебе все ж доведеться». Після домашньої екзекуції Семюел подумав, що учитель навряд чи так битиме, як це зробив батько, й відмовився платити штраф. Пізніше розповідав: «Я витримав удари, але мав п’ять доларів. Це був мій перший заробіток».

«Книга реєстрації». Приїхавши в один з лондонських готелів, Марк Твен побачив у книзі реєстрації гостей такий запис: «Лорд N з камердинером». Знаменитий письменник у цій книзі зробив і свій запис: «Марк Твен з валізою».

 «Заради компанії». На одному з вечорів у присутності Марка Твена точилися розмови про загробне життя, про рай і пекло. «Пане Твен, куди б ви хотіли потрапити – до раю чи до пекла?», – спитала письменника елегантна дама. «Ваше запитання збило мене з пантелику», – відповів Марк Твен. – «Я, може, віддав би перевагу раю заради клімату. А взагалі мені краще було б у пеклі, заради компанії».

«Чому я живий?». Одного разу Марк Твен отримав пачку поганих віршів під заголовком «Чому я живий?». Повертаючи рукопис невідомому поету, Марк Твен написав йому: «Тому, що послали вірші поштою, а не прийшли в редакцію особисто».

 «Ліве парі». Коли Марк Твен був молодим репортером в м. Віржинія Сіті, штат Невада, він зустрів незнайомця в більярдній, який запропонував йому парі. Незнайомець запропонував йому гру на пів долара – і навіть сказав, що сам буде грати лівою рукою. Твена це зачепило, і він, як сам пізніше писав, «вирішив дати 20 незнайомцю урок». Але незнайомець виграв бій, очистив весь стіл і забрав гроші Твена, «і все що я міг собі дозволити це невелику репліку». «Якщо ви граєте так своєю лівою рукою, я б хотів побачити, як ви граєте правою», – сказав Твен. «Я не можу. Я лівша», – відповів незнайомець.

«Квиток в економ-клас». Одного разу, коли Твен був в Англії, він поїхав дивитися кінські перегони недалеко від Лондона. Коли він повертався на станцію, то зустрів свого друга. У того не було грошей на поїзд і він попросив Марка Твена купити йому залізничний квиток до Лондона. «Вибач, мій друг, – сказав письменник, – у мене недостатньо грошей на два квитки. Але нічого страшного. Почекай мене тут. Я збираюся купити один квиток, а ти можеш їхати під моїм сидінням. Ніхто не побачить тебе там». Два квитки були куплені в касі, але Марк Твен нічого не сказав про це своєму другові. У поїзді вони найшли пусте купе, і його друг сховався під сидінням. Ніхто не бачив його. Незабаром після цього поїзд рушив і в купе увійшов кондуктор. Марк Твен віддав йому квитки. Кондуктор подивився по сторонах і запитав, кому належав другий квиток. «А, це квиток мого друга, – відповів письменник, – він їде під моїм сидінням. Бачите, у нього не все в порядку з головою, і він любить подорожувати таким чином».

 «Краватка й мотузка». У товаристві, де був Марк Твен, один земельний спекулянт, який розбагатів, грабуючи індійців, вихвалявся тим, що носить тільки найдорожчий одяг. І, як доказ, попросив звернути увагу присутніх на його краватку: «Ось погляньте, ця річ коштує двадцять п’ять доларів». Марк Твен люто поглянув на нього і промовив: «Це вірно, в Сполучених Штатах уже так повелося, що найдорожчі краватки носять ті, кому досить було б звичайної мотузки».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

     Марк Твен досить швидко отримав славу першого гумориста Америки, яка з часом міцніла та розширювалась. Сам автор був переконаний, "щоб його твори жили вічно, то повинен вчити і проповідувати".

Мішина Л.А., Шевченко І.С., Раков Ю.Р., Єлізарова М.А. та інші вважають, що Марк Твен є засновником національної американської літератури. Його творчість - це неабиякий внесок в світову літературу.

Засурський Я.Н. запевняє, що Марку Твену належить роль першовідкривача образу дитини в національній літературі Америки. твен гумористичний американський письменник

    Репутація Марка Твена як легкого гумориста заснована на поверхневому сприйнятті ранніх книг автора. Сам же Твен був переконаний, що в літературі не можна бути тільки гумористом, необхідно "і навчати, і проповідувати". Говорячи це, він мав на увазі, що комічне твір художньо обґрунтовано лише за умови, що містить у собі цілісний образ світу і виражає певний погляд на життя. У ранній творчості Твена його умова виконана.

    Бурлеск, шарж, фарс, гротеск, нісенітниця, матеріалізація метафори і інші характерні риси сміхової культури американського народу під пером Твена вперше стають не тільки надбанням літератури, а й фундаментом поетики стверджується реалізм. "Антилітературність" молодого Твена, його підкреслена нешанобливість до художніх авторитетів, до будь-яких правил, за якими створюється "справжнє" мистецтво, як і уїдливі глузування над європейською цивілізацією - все це, зрештою, породжувалося близькістю письменника того світовідчуття, яке відрізняло широкі народні маси і було особливо живучим на фронтирі.

     Але під знаком поступово наростаючого сумніву в обґрунтованості цих сподівань пройде все інше його творче життя. Бурхлива життєрадісність його перших книг в результаті зміниться мізантропічних настроями, настільки сильними в посмертно опублікованій повісті-притчі "Таємничий незнайомець" (The Mysterious Stranger, 1916).  Том Сойєр і Гекльберрі Фінн стали символами невтримної дитячої спраги пригод, неприйняття моралі, нав'язуваної суспільством дорослих. А гумор Марка Твена став взірцем для письменників сучасності.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Елизарова М.А. История зарубежной литературы конца XIX - начала XX веков. - М: Просвещение, 1970. - 650 с.

2. Засурский Я.Н. Марк Твен и его роль в развитии американской реалистической литературы. - М: Наука, 1987. - 238 с.

3. Макаров М.Л. Основы теории дискурса / М.Л. Макаров. - М.: ИТДГК "Гнозис", 2003. - 280 с.

4. Мишина Л.А. Принцип изображения ребёнка в повестях Марка Твена. - Днепропетровск: Зоря, 1978. - 110 с.

5. Раков Ю.Р. По следам литературных героев. - М: Худ. литература, 1974. - 145 с.

6. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О.О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2010. - 844 с.

7. Шевченко И.С. Дискурс как мыслекоммуникативное образование / И.С. Шевченко, Е.И. Морозова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 586. - 33 - 38 с.