НАУКОВО-ТЕХНІЧНА

РЕВОЛЮЦІЯ НА ЗЛАМІ ХІХ ТА

ХХ СТ. ЗМІНИ У ВИГЛЯДІ МІСТ І СІЛ. ОДЯГ. ЕМАНСИПАЦІЯ.

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ, 9 КЛАС

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

Науково-техн чна революц я (НТР) — докор нне як сне перетворення продуктивних сил на основ прискореного розвитку науки техн ки та перетворення науки на безпосередню продуктивну силу.

В останній третині XIX ст. в передових країнах Європи і США завершується друга науково-технічна революція.

                                                в сльському ОСНОВНІ ЗМІНИ     у вйськово-

                                             господарств  стратегчнй сфер

почали широко застосовувати мінеральні добрива та нові  аграрні технології, використовуватися сільськогосподарські машини підвищилась  продуктивність праці, збільшилось забезпечення сировиною промислового виробництва, розширено постачання продовольства для міського        населення.

поява нових видів в енергетиц стрілецького озброєння та

артилерії; поява військової авіації та

перехід на рідке                                           танків;

створення потужних паливо та електрику військово-морських флотів; створення нових видів вибухових речовин та отруйних газів; використання у військових цілях засобів радіозв’язку.

ЗМІНИ В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

Збльшувалась кльксть найманих робтникв,

зайнятих як у

промисловому

виробництв , так  в сльському господ.

В дт к у м ста великої

к лькост колишн х селян сприяв зростанню чисельност

роб тничого класу.

Унасл док впровадження соц ального законодавства  у пров дних державах св ту, усв домленого п клування п дприємц в про

збереження кадрових

прац вник в поступово

п двищився р вень життя

 квал ф кованих роб тник в, зр с ступ нь їх соц ального забезпечення.

Формувався «середн й клас», до якого входили службовц , нтел генц я, профес йн в йськов . Одночасно скорочується частка спадкової аристократ ї,

хоча вона продовжувала збер гати важлив позиц ї в систем урядування й державної бюрократ ї (чиновники та службовц державного апарату).

ЗМІНИ У ВИГЛЯДІ МІСТ

У XIX ст. розпочався процес урбанізації, що стало характерною ознакою індустріальної доби.Унаслідок урбанізації суттєво змінювався вигляд великих міст: будинки ставали вищими, вулиці прямішими й ширшими.Багаті буржуа почали будувати в центрі міст великі житлові будинки. У них було багато кімнат різного призначення: вітальні, спальні, їдальні. Збільшилися розміри вікон, у кімнатах стало значно тепліше й світліше.

ЛОНДОН

На зростання м ського населення країн Зах дної Європи й США стотно впливала ем грац я з менш розвинутих країн. Наприклад з 1851 року в Велик й Британ ї б льше городян, н ж с льських жител в. Села пуст ють за рахунок великих ндустр альних

торгових м ст. В 1801 лише Лондон нараховує понад 100 000

жител в; в 1851 роц таких м ст уже десять, в 1881 - двадцять.

Лондон приваблює с льських жител в з п вдня Англ ї, рландц в, шотландц в та ноземц в, приймаючи щоденно по 300 нових жител в. З 900 000 жител в в 1801 населення Лондона

доходить до 2 400 000 в 1851  сягає 6 500 000 в 1901 роц .

Лондон поглинає спочатку сус дн райони на п вноч  на сход , а пот м, п сля 1860, райони в нижн й теч ї Темзи. В т часи Лондон - найб льше м сто св ту.

ЛОНДОН

М ста - ц «вороняч гн зда», де, як стверджував Дккенс, «жодна людська стота не може бути чистою або доброю, тверезою або задоволеною, де жодне дитя не може народитися, не будучи зараженим або споганеним, починаючи з першого свого подиху», дають притулок тим, що прийшли сюди з с л. Приплив цих знедолених робить необх дним буд вництво житла, що дуже виг дно для п дприємц в. У роб тник в завжди знайдуться коп йки, щоб зняти халупу, де вони туляться по дек лька чолов к, або в Іст-Енд , в нижн й теч ї Темзи, або поряд з прекрасними багатими особняками у Вест-Енд .

Вуличний рух в Лондон має св й час п к - вранц , оск льки, як св дчить Д ккенс, «вози вс х розм р в  вид в ч пляються один за одного  перетворюються на одну велику рухому масу, под бну до потоку».

      Основним типом буденного чолов чого одягу стала п джачна тр йка.

      Подовжен двобортн та однобортн п джаки до неї шили з чорного, синього,  темно-с рого крепу, бостону, шевйоту. Лацкани п джак в були досить широкими.  Рукави робили такої довжини, щоби крохмальн манжети сорочки виглядали на  к лька сантиметр в. Жилети до п джачної тр йки могли бути також як однобортн ,  так  двобортн . Форма кол р жилета мали особливе значення при однобортному  п джаку, оск льки його дозволялося носити зовс м не заст баючи.

   Брюки шили неширокими та без запрасованої стр лки.   Залишався популярним також сюртук, який тепер шили т льки чорного  кольору, двобортним та в др зним по тал ї. Брюки до сюртучного костюма шилися  без манжет з «ск сним сл дком» (спереду коротш н ж ззаду).

    Сюртуки носили з  краватками пластрон, що мали спереду коротк широк к нц , зшит або сколот  булавкою хрестнавхрест. Прийнятними були також краватки регата з  пришитими один до одного довгими к нцями та заст бкою ззаду.       З сюртуком  носили чорн черевики на шнур вц або штиблети, на голову одягали цил ндри,  котелки – фетров шляпи з круглим наголовком та короткими жорсткими в нцями,  а також солом’ян канотьє з короткою цил ндричною тул єю та прямими крисами.

     Основним парадним одягом був фрачний костюм.  

     Із фраком дозволялося  носити ордени. Фраки шили т льки чорного кольору з крепу або кастору з  шовковими лацканами та фалдами довжиною до кол на. Фрачний жилет шився з  б лого шовкового п ке в тонкий малюнок. Фрачн брюки спереду були коротшими,  н ж ззаду. Вони декорувалися по боковому шву одинарним або подв йним  лампасом з шовкової репсової тасьми. П д фрак над вали крохмальну сорочку з  тонкого полотна. При фраку носили краватку-метелик. Фрачний костюм доповнювали цил ндром, б лими лайковими рукавичками, в дкритими чорними лаковими туфлями з репсовим бантом.

Одяг жінки відрізнявся великою різноманітністю й був покликаний підкреслити багатство та процвітання її чоловіка. На початку XIX ст. жіноче плаття нагадувало туніку, пояс  був під самими грудьми, внизу спідниці й на рукавах — безліч воланів. Жіноче вбрання  доповнювалося дорогими прикрасами.

Наприкінці XIX ст., з появою нових транспортних засобів (автомобіль, трамвай), поширенням масового спорту жіночий одяг спростився.  На зміни в одязі вплинуло прагнення до рівноправності жінок, їхня боротьба за право на освіту. З’явилися жінкислужбовці, лікарі, вчителі.  У побут увійшли спідниця з блузою, костюм, що  складається зі спідниці й жакета, пальто.

ЕМАНСИПАЦІЯ

Емансипаця — 1) емансипац я (в д лат. emancipatio) — зв льнення в д залежност , п длеглост , пригноблення, забобон в;

2) емансипац я ж нок — надання ж нкам р вноправ’я в сусп льному, трудовому та с мейному житт ; прагнення до р вних прав чолов к в  ж нок. Вважалося, що нер вн сть зобов’язана своїм походженням насильницькому п дпорядкуванню чолов ками ж нок. Боротьба ж нок за емансипац ю в дбувалася в трьох напрямах — у сфер осв ти,права та пол тичної д яльност .

Рух ж нок за емансипац ю розпочався з час в Французької революц ї к нця XVIII ст.

Боротьба за емансипац ю ж нок знову актив зувалася в епоху Липневої революц ї 1830 р. у Фран ц ї. У цей час з’явився  сам терм н «емансипац я».

У друг й половин XIX ст. боротьба за р вноправн сть ж нок у

Франц ї тривала, але реальних результат в досягнуто не було.

У Н меччин ще в 1792 р. Т. фон Г ппель видав книжку, в як й на користь державного блага вимагав зв льнення ж нки. Проте тривалий час у Н меччи н не снувало пол тичного ж ночого руху. Виборч права належали ж нкам лише на м сцевих громад ських виборах, але не скр зь  переважно неодруженим. Із 60-х рок в XIX ст.

почали з’являтися численн товариства й сп лки, найчаст ше створен самими

ж нками; почали виникати спец альн навчальн заклади для ж нок, що пом т но пол пшувало їхню осв ту.

Фемнзм (фр. feminisme в д лат. femina — ж нка)

— у широкому сенс прагнення до р вноправност ФЕМІНІЗМ

ж нок з чолов ками в ус х сферах життєд яльност сусп льства; у вузькому сенс — ж ночий рух, метою якого є усунення дискрим нац ї ж нок  зр вняння їхн х прав з чолов чими.

Фемнстський рух виник наприкнц XVIII ст.

Уперше вимоги рвноправност жнки висунули пд час Вйни за незалежнсть у США (1775–1783 рр.). Першою американською

фемнсткою вважають А.Адамс (1744–1818 рр.). Вона ввйшла в сторю

фемнзму знаменитою фразою: «Ми не станемо пдкорятися законам, у прийнятт яких не брали участь,  влад , що не представляє наших нтересв» (1776 р.).

У Франц ї в 1789 р. (у р к початку революц ї) став виходити перший журнал, присвячений боротьб

ж нок за р вн сть, виникли ж ноч революц йн клуби,

члени яких брали участь у пол тичн й боротьб . Однак французька Конституц я 1791 р. в дмовила ж нкам у

виборчому прав . Того ж року Нац ональним зборам була представлена «Декларац я прав ж нки й

громадянки», п дготовлена О. де Гуж за зразком «Декларац ї прав людини  громадянина» 1789 р. У цьому документ м стилася вимога визнання повної

соц альної й пол тичної р вноправност ж нок. Тод ж створено першу ж ночу пол тичну орган зац ю

«Товариство ж нок — революц йних республ канок». Однак у 1793 р. її д яльн сть заборонив Конвент, а згодом, у пер од розгулу якоб нської диктатури, й саму О. де Гуж страчено на г льйотин .

У 1795 р. ж нкам Франц ї заборонили з’являтися в громадських м сцях  на пол тичних зборах, а в 1804 р. мператор Наполеон Бонапарт у своїх указах закр пив п длегле становище

ж нок щодо чолов к в. Одним з перших фем н стських документ в є тв р

англ йки М.Волстонкрафт «Захист прав жнок» (1792 р.), у якому

доводилася необх дн сть надання ж нкам можливост здобувати осв ту.

Жінки вимагали:

у сфер освти жнки домагалися рвного доступу до навчальних закладв, рвного з чоловками права на освоєння рзних спецальностей; у сфер права — домагалися можливост розпоряджатися своєю власнстю;

у полтиц — висували вимогу щодо права голосу.

                                                                                                                                                                                      Ж ночий            рух за р вн права розвивався у Франц ї, Австро-

Угорщин , США, але найб льш посл довним  масштабним в н був у Велик й Британ ї, де ним керувала вдова адвоката з Манчестера Е. Панкхорст.

Суфражизм (вд англ. suffrage — право рвного з чоловками виборчого права.

голосу) — жночий рух за надання жнкам СУФРАЖИЗМ

У 1848 р. у штат Нью-Йорк дв в дом американськ реформ стки Л. Мотт й Е.-К. Стентон провели перший публ чний м тинг, вимагаючи право голосу для ж нок. Учасники цього руху одержалиназву «суфражистки». Цього ж року Е.-К. Стентон створила «Конвенц ю з боротьби за права ж нок».

XIV поправка до Конституц ї США (1866 р.) визначила американське громадянство й включила до числа громадян колишн х раб в. Прихильники р вноправност статей стверджували, що ця поправка також стосується ж нок. Ця дея, однак, була негативно сприйнята консервативною б льш стю. Тому в останн й третин XIX ст.

були створен дв незалежн суфражистськ орган зац ї: Американська жноча суфражистська асоцаця (1869 р.) та Нацональна американська жноча суфражистська асоцаця (1890 р.).

У грудн 1869 р. ж нки штату Вайом нг одержали право не т льки брати участь у виборах, а й бути присутн ми в суд як присяжн зас дател . Згодом схож закони ухвалили й нш штати: Колорадо (1893 р.), Айдахо та Юта (1896 р.), однак минуло ще п встол ття боротьби, поки 4 червня 1919 р.

Конгрес прийняв XIX поправку до Конституц ї США, що гарантувала американським ж нкам виборч права. 18 серпня 1920 р. була завершена ратиф кац я ц єї поправки, коли 36 з 48 снуючих на той час штат в схвалили її,  XIX поправка набула чинност закону.