Значення творчості С.Гулака-Артемовського та М.Калачевського М.Вербицький: історія створення твору «Ще не вмерла Україна»

ТЕМА:  Значення творчості С.Гулака-Артемовського та М.Калачевського

               М.Вербицький: історія створення твору «Ще не вмерла Україна»

МЕТА: збагачення знань та уявлень учнів з музичного мистецтва; ус­відомлення учнями багатства способів художнього вираження людських почуттів; визначення ролі музичного мистецтва у ху­дожній культурі; розширення кола знань учнів щодо творчості С. Гулака-Артемовського та М. Колачевського; з'ясування історії написання твору «Ще не вмерла Україна».

ЗАВДАННЯ: ознайомити учнів із видами музичного мистецтва; формувати комплекс естетичних, предметних, життєвих компетенцій, які за­безпечують здатність до керування набутими знаннями та вмін­нями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти; виховувати здібності до сприйняття, інтерпретації та оцінювання музичних творів, висловлювати своє відношення до них, аргументувати свої думки й оцінки; виховувати культуру спілкування через вив­чення художніх традицій народів; розвивати в учнів інтерес до ху­дожньої культури, зокрема музичної.

                                                           ХІД  УРОКУ

І.     АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Слово вчителя

             Розвиток літератури та театру у другій половині XIX ст. надав потужного імпульсу процесу творення національної музики.

            У 1862 р. Семен Степанович Гулак-Артемовський створює першу націо­нальну українську оперу «Запорожець за Дунаєм», в основу якої покладено сю­жет, підказаний М. Костомаровим.

ІІ.     ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Біографічна довідка

        Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813—1873)— композитор, спі­вак драматичний артист, драматург. Народився в м. Городище (Черкаської обл.) в сім'ї священика.

      Закінчив Київське повітове духовне училище, Київську духовну семі­нарію.

      Вокальної майстерності навчався в Петербурзі, Парижі та Італії (1839— 1842). Співав у флорентійській опері (1841—1842).

       Із 1842 р. до 1864 р. — соліст Російської імператорської опери в Петербурзі, в 1864—1865 рр. — Великого театру в Москві.

       Широку популярність йому принесла опера «Запорожець за Дунаєм», яка стала українською музичною класикою. Помітне місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Т. Шевченку, з яким автор дружив із 1838 р.), «Спать мені не хо­четься» та ін.

(Учні прослуховують запис виступу хору з опери «Запорожець за Дунаєм».)

Слово вчителя

         До фонду української класичної музики увійшли музична картина з народ­ного життя «Вечорниці» Петра Ніщинського, опери «Мазепа», «Майська ніч», «Облога Дубна», «Богдан Хмельницький» Петра Сокальського, «Українська симфонія» Михайла Колачевського,

Біографічна довідка

        Михайло Миколайович Колачевський народився у 1851 р. в с. Федорівка Херсонської губернії.

Його дитячі роки пройшли в оточенні народної музики. Професійну музич­ну освіту він здобув у Лейпцігській консерваторії, яку закінчив у 1876 р.

         Невелика частина творчої спадщини М. Колачевського, що дійшла до нас,— це понад 20 романсів, чотири п'єси для фортепіано і партитура «Української симфонії», «Реквієм» і камерні твори досі не винайдені.

        Найголовнішим твором Колачевського є його симфонія. Написана як дип­ломна робота композитора, вона прозвучала на випускному екзамені та в пуб­лічному концерті, програма якого складалася з творів випускників консерва­торії.

      В Україні симфонію Колачевського неодноразово виконував оркестр під ке­руванням Д. Ахшарумова в Полтаві, а потім — у Харкові та Кременчуці.

(Учні прослуховують твір М. Колачевського -«Українська симфонія.

Слово вчителя

       У XIX ст. в західноукраїнських землях на ниві музичної творчості плідно працювали: М. Вербицький, І. Лаврівський, В. Матюк, А. Вахнянин, Д. Січинський.

       У 1862 р. на слова Павла Чубинського композитор Михайло Вербицький написав пісню «Ще не вмерла Україна», яка стала національним українським гімном.                    

      Для композиторського стилю Михайла Вербицького було властиве поєднання загальноєвропейських мотивів із національне» специфічними.

       За таким же принципом було створено і пісню-хор на слова Павла Чу­бинського «Ще не вмерла Україна», поява якої у творчому доробку композитора не була випадковою: зміст вірша повністю відповідав світоглядним і творчим пози­ціям Вербицького — митця-патріота. До того ж виникнення цієї пісні (як і кантати «Заповіт») безпосередньо пов'язане з потужною хвилею патріотичного піднесення, що .прокотилася Україною під впливом віщого слова Тараса Шевченка.

               Цьому сприяв і певний збіг обставин.

       Вірш Павла Чубинського не міг бути опублікований у Росії. Вперше він побачив світ, як уже було сказано, у 1863 р., без авторського підпису, у львівському літературно-політичному віснику «Мета» (№ 4, с. 271—272), де відкривав добірку вміщених тут поезій Тараса Шевченка — «Сидячи в неволі» («Лічу в не­волі дні і ночі...»), «Мені однаково», «Н. Костомарову» («Веселое сонечко хова­лось»), «Завішане» («Заповіт»). Тож не дивно, що «Ще не вмерла Україна» довгі роки сприймалася галицьким середовищем, у тому числі, очевидно, й Михайлом Вербицьким, як твір Великого Кобзаря. Тим більше, що за духом і навіть лек­сичними зворотами вірш цілком відповідав поетичній манері геніального спів­ця українського народу.

          У вересні 1992 р. комісія з підготовки музичної редакції затвердила клавір Державного Гімну України для чотириголосого хору в супроводі фортепіано (музична редакція М. Скорика та Є. Станковича), а на початку 1993 року бу­ла завершена робота над партитурами для симфонічного та духового оркестрів. І невдовзі (протягом лютого-березня) Державним духовим оркестром (головний диригент А. Кирпань) та оркестром Національної гвардії України (головний диригент А. Молотай), а також Симфонічним оркестром державної теле-радіо-компанії України під керуванням В. Сіренка було здійснено фондовий запис Державного Гімну України.

(Учні прослуховують Гімн України М,Вербицького і П.Чубинського.)

       Прийнята 28 червня 1996 р. Конституція України підтвердила рішення, ухвалене раніше Верховною Радою. У ст, 20, де йде мова про Державний си­ньо-жовтий Прапор України, Державний Герб — тризуб, зазначено: «Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького».

        6 березня 2003 р. Верховна Рада України ухвалила текст Державного Гім­ну зі словами першого куплету та приспіву вірша П. Чубинського, повернувши згадуваний у ранніх документах варіант першого рядка.

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу, тіло ми положим за нашу свободу

І покажем, що ми, браття, козацького роду!

                 Офіційно затверджений Державний Гімн України з текстом Павла Чубинського на музику Михайла Вербицького для мішаного хору в супроводі фортепіа­но в точній відповідності до музичної редакції (Мирослава Скорика та Євге­на Станковича) і тексту було опубліковано у видавництві «Музична Україна» 2003 р. на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення Украї­ни за Програмою випуску соціальне значущих видань.

Фронтальне опитування

•  У якому році Семен Гулак-Артемовський створює першу українську оперу? Назвіть її.

•   Який твір М. Колачевського вважається найголовнішим? .  

•   Ким створений гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля»?

ІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Продовження роботи над альбомом «Видатні діячі української культури».