ЗНО №2. Залізний вік

СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ (КОЧОВИКИ, ГРЕЦЬКІ КОЛОНІЇ, ПОЧАТОК РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН)

 

РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК 1 тис. років до н.е.

 

!!! Термін

Кочовики - племена, які не мають постійного житла і пересуваються з одного місця на інше, випасаючи худобу. Основне заняття кочівників – кочове скотарство.

 

КІММЕРІЙЦІ – перший кочовий народ на території України (іраномовний)

ІХ – VII ст. до н.е.

Територія розселення:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела: «Одіссея» (Гомер), «Історія» (Геродот)

Спосіб життя: кочовий

Господарське життя:

• випасання коней (конярство)
• ремесла (виготовлення зброї)

Духовне життя:

• поховання померлих під курганами

 

СКІФИ – у VII ст. до н.е. витіснили кіммерійців та розселилися на українських землях.

VII – ІІІ ст. до н.е.

Територія розселення:

Джерела: «Історія» (Геродот)

Спосіб життя: кочовий

Господарське життя:

• випасання коней (конярство)
• активна торгівля із грецькими містами Північного Причорномор’я
• ремесла (виготовлення зброї, прикрас)

Суспільний устрій: відповідно до історії Геродота скіфи поділялися на скіфів-орачів, скіфів-землеробів, скіфів-кочовиків та царських скіфів.

На початку заселення степів України, скіфи – це союз різних племен. Згодом виникає держава, найвищого розквіту вона досягає у IV ст. до н.е. за царя Атея, який навіть почав карбувати власну монету.

Зі скіфами пов'язаний невдалий похід перського царя Дарія, який вирішив їх підкорити (514-512 рр. до н.е.).

 

Влітку 513 року до н. е., збудувавши мости через Босфор і Дунай, могутній перський цар Дарій І Великий вдерся в межі Скіфії з величезним військом. Підійшовши до Борисфену і не побачивши скіфів, які б покірно його зустрічали, Дарій направив до їхнього царя Іданфірса гінця з вимогою підкоритися і стати його данниками. На той час у скіфів не було писемності, але у відповідь вони все ж таки передали Дарію свого листа, який складався з кількох предметів: птаха, миші, жаби і п’яти стріл. Спочатку Дарій нічого не зрозумів, та завдяки своєму раднику Гобрію цар зміг «прочитати» скіфського листа. Воно значило наступне: «Якщо ви, перси, не улетите на небеса, як птахи, не сховаєтесь у землі, як миші, або не пострибаєте в озера, як жаби, то ви не повернетеся звідси живими, будучи вражені цими стрілами».

 

Духовне життя:

• поховання померлих під курганами

Найвідоміші кургани: Чортомлик, Солоха, Гайманова Могила, Товста Могила.

Золота пектораль з кургану Товста могила. IV cт. до н. е

Золотий гребінь з кургану Солоха. Кінець V - початок IV ст. до н. е.

IV – ІІІ ст. до н.е. – початок занепаду Скіфії.

Причини:

• зміна клімату – посуха та похолодання
• занепад лісостепу – виснаження ресурсів
• початок вторгнення сарматських племен

Наслідки:

• скіфи відійшли до Криму де заснували Малу Скіфію

 

САРМАТИ (оперезаний мечем)

ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.

Територія розселення:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела: «Історія» (Геродот), «Про повітря води та місцевості» (Гіппократ), «Сумні пісні» (Овідій)

Сарматські племена: язиги, аорси, роксолани, алани.

Спосіб життя: кочовий

Господарське життя:

• випасання коней (конярство)
• торгівля
• військові походи

Величезна територія України опинилася під владою сарматів. З І ст. до н. е. античні автори називали її вже не Скіфією, а Сарматією. Нова держава відігравала важливу роль на міжнародній арені, її царі то робили набіги на скіфів Таврійського півострова, то разом з ними воювали проти понтійського царя. Був період, коли вони виступали на боці Мітрідата VI в його боротьбі з Римом. Щоб зміцнити союз з кочівниками, він повидавав своїх дочок заміж за сарматських царів. У середині І ст. до н. е. посилюються напади роксоланів на Ольвію і східні римські провінції. Сила роксоланів зростала з підходом численного племені аланів, напевне, недаремно названих давніми авторами хоробрими, сильними та багатокінними воїнами. Пізніше алани посіли панівне становище серед сарматських племен і навіть передали їм свою назву. З прибуттям до Дунаю алани дедалі частіше нападали на східні римські провінції та змусили Рим платити собі данину.

 

Духовне життя:

• язичництво
• культ богині-матері Астарти

 

Занепад сарматської держави пов'язаний із вторгненням в українські степи германських племен готів.

 

 

ГРЕЦЬКІ МІСТА-ДЕРЖАВИ (КОЛОНІЇ) В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї VIII-VI ст. до н.е.

 

!!! Термін

Колонізація - заселення та освоєння вільної території всередині країни або заснування поселень за межами своєї етнічної території.

 

 

Причини грецької колонізації:

• перенаселення Греції
• пошук нових торгівельних шляхів
• нестача орної землі (аграрне перенаселення)

 

Грецька колонізація носила мирний характер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суспільний устрій:

• рабовласницькі республіки
• незалежні від метрополій
• 480 р. до н.е. – утворення Боспорського царства зі столицею в Пантікапеї

Господарське життя:

• торгівля
• землеробство (виноградарство, садівництво, вирощування зернових)
• скотарство
• ремесла

 

У 70-ті роки IV ст. з Азії в Європу прийшли племена гунів, які зруйнували грецькі міста. Гунська навала призвела до Великого переселення народів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ

 

Письмові згадки про слов’ян:

1. Пліній Старший «Природнича історія»
2. Клавдій Птолемей «Географія»
3. Йордан «Про походження та діяння геттів»

 

Територія розселення:

Від Одера до Дністра

 

V ст. – слов’янські племена, позбувшись залежності від гунів, рушили на землі Східної Римської імперії – почалося Велике переселення слов’ян.

 

!!! Термін

Велике переселення слов’ян – V-VII ст. – частина великого переселення народів – рух слов’янських племен у Подунав’я, на територію Балтійського узбережжя, у верхів’я Дону та Волги. Внаслідок переселення були сформовані три гілки слов’ян (західна, східна та південна)

 Суспільний устрій:

• Рід (старійшина) – Плем’я (обраний вождь) – Племінний союз. Прокопій Кесарійський писав: «Ці племена, склавіни й анти, не підлягають одній людині, а з давніх-давен живуть у демократії, тому про все, що для них корисне та шкідливе, вони міркують гуртом».

 Господарське життя:

• Підсічне орне та перелогове землеробство
• Осіле скотарство
• Ремесла (ливарна справа, ковальство, гончарство)

Духовне життя:

• Язичництво – віра в багатьох богів:

• Даждьбог – бог сонця
• Перун – бог грому
• Сварог – бог неба
• Стрибог – бог вітрів
• Велес – бог худоби
• Дана – богиня води
• Мокош – богиня родючості

• Місця для поклоніння – капища, які розташовувалися просто неба із  жертовниками та ідолами (найвідоміший – Збруцький ), служителі культів – волхви.