Зображення «цілісної» людини: в єдності біологічного, духовного, соціального. Образ українського інтелігента Степана Радченка, вихідця із селян, еволюція його характеру,

проблеми ствердження в міському середовищі. Жіночі образи в ньому

11 клас. Українська література

Пилипчук С.Ю.

«Роман про людину,про місто, про життя, про незгасність вогню, сповненийскептицизму переможця й оптимізму «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш приреченого».   тіло?»

Ю. Шерех                                                                               А.Франс. «Таїс»_•

   «Шість прикметмає людина:трьома подібна вона на тварину, атрьома на янгола:

   як тварина — людина їсть і п'є: як тварина — вона множиться і як тварина — викидає;    як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто іяк янгол — священною мовою розмовляє». Талмуд

«Він (автор) зробив тіло головнимгероєм «Міста» й висунув ідеюдвоїстості людини, яка складається з ангельського і тваринного начал. Герої Підмогильного страждають від роздвоєності між душею (розумом, інтелектуальною сферою) і тілом, статевим потягом.

Гармонія між цими двома сферамидається важко. По суті вона, на думку автора, - неможлива».

                         Соломія Павличко

Історія написання: Роман завершений письменником в 1927 році, опублікований уперше у Харкові 1928 року.

В.Підмогильний так пояснив свій задум щодо створенняроману: «Написав «Місто», бо люблю місто інемислю позаним ні себе, ні своєї роботи.Написав ще й тому, щоб наблизити,в міру змоги, місто до української психіки,щоб сконцентрувати його в ній».

Роман «Місто» - перший урбаністичний роман в

українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.

Урбаністика – це твори мистецтва, які зображують місто, його життя та

мешканців, побачені, до того ж «міськими очима»).

Урбанізм — тематика в мистецтві XX ст., зображення життя великих міст.

Урбаністичний роман – це великий за обсягом епічний твір,у якому порушується урбаністична

проблематика , зображується місто, життя його мешканців.

Маргінал (від лат. — край, межа):

1.Той, хто втратив колишні соціальні зв’язки і не

пристосувався до нових умов життя

(звичайно про вихідців із села).

2. Провінціал.

Маргінальність – характеристика героя, що перебуває «на межі» між двома станами.

Екзистенціалізм — філософськийнапрям, який сформувався у французькій філософії та літературі в першій половині XX ст.

Визначальні риси екзистенціалізму:

*абсурдність буття,відчай,страх смерті;

*особистість має протидіяти державі,суспільству, “ворожому” середовищу;

 *вища цінність у свободі особистості;

*існування людини тлумачиться як драма свободи;

*в художніх творах розповідь ведеться від першої особи.

Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). Представники

екзистенціалізму називали кілька шляхів порятункувід абсурду:

СМЕРТЬ (САМОГУБСТВО),

БУНТ (БОРОТЬБА), ТВОРЧІСТЬ

Перегляньте відеоурок “Легка література.

                                                                                          Підмогильний. Місто”                       https://www.youtube.com/watch?

                                                                                                                        за покликанням   v=w6iT1yNBBqI&t=119s&ab_channel=%D0%9B%D0%B5%D0%B3

%D0%BA%D0%B0%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D 0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0

Паспорт роману

Літературний рід: епос.

                                                  Жанр: урбаністичний роман.                             Композиція роману

Рік написання: 1927.

                                                                   Видання: Харків, 1928 рік.           Роман складається з 2 частин,

                         Час дії роману: 1920-ті роки (час проведення політики          кожна із частин має

                                                                                                                                                «українізації»)                                          по 14 розділів.

Тема: підкорення людиною міста.

 Ідея:розкриття характеру людини, яка підкорює місто.

Проблематика

сенсу людського життя; добра і зла; біологічного і духовного; маргінального суспільства.

                                                                                                                                                                                         Степан Радченко                  ^{Герої роману}

(головний герой) Надійка

(дівчина із села)                 Зоська

Та мара Василівна  (міська дівчина)  (Мусінька, його ^Рита

                                                                                                                                                    коханка)                                                     ^{(балери на)}

Борис                         

  ^{(студент,}                   Лука Гнідий                                              Левко (студент)                

чоловік Надійки)                                                (чоловік           Вигорський (поет)              

                                                                                                                                                                 Мусіньки)                                                                                       Михайло

Максим                       Світозаров

(син Тамари                                                   (критик)

Василівни та крамаря)        Твір Підмогильного сюжетними мотивами нагадує західноєвропейський «роман

кар’єри»: у цьому жанровому різновиді

роману герой з нижчих верств пробивається до вищих прошарків. Однак зростання й

еволюція Радченка змальовується у трьох сюжетних вимірах:

•у соціальній площині,

•в особистісно-внутрішній сфері,

•у творчій царині, себто Степан реалізується    як  мистецька особистість.

Композиція роману Дві сюжетні лінії:

                                                                                               1-ша лінія -                          

2-га лінія – стосунки становлення Степана

Степана Радченка із

Радченка як жінками письменника.

Степан Радченко. Зовнішність

«На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі.

Молоді м’які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів».

Степан Радченко

Риси характеру

                                                                                                                   Позитивні   Негативні

                                                                                                               талановитість                         надмірна самозакоханість

                                                                                                              працьовитість                                      егоцентризм

                                                                                                           наполегливість                                        кар’єризм

сумлінне ставлення до заздрість до інших людей роботи та своїх готовність пожертвувати близькими обов’язків людьми заради власних цілей

                                                                                                                  ділові якості              неготовність до відповідальності в

особистому житті

Гра “Угадай героя”

Гра “Угадай героя”

Гра “Угадай героя”

Надійка

Надійка

На початку роману

«... здавалася йому кращою від усіх жінок на пароплаві. Довгі рукава її сірої блузки були миліші йому за голі руки інших; комірець лишав їй тільки вузеньку стьожку тіла

на видноті, а інші безсоромно давали на очі всі плечі й перші лінії грудей. Черевики її були округлі й на помірних каблуках, і коліна не випинались раз у раз із-під спідниці.

В ній вабила його нештучність, рідна його душі».

Наприкінці роману

«Хлопець побачив на порозі жінку в широкій червоній хустці, що ховала її постать аж до колін. Це була вона, тільки страшенно змінена, майже спотворена, але в чім саме,

він ще не міг сказати. Навіть голос її якось інакше бринів, — якось прикро, певно, погордо. Вона злякала його своєю появою, своєю постаттю, церемонністю й глузливим поглядом».

Тамара Василівна

Огрядна жінка середнього віку, дружина Луки Гнідого, коханка Степана.

«Хлопець побачив жінку, одутлу й оспалу, в синій, добре знайомій йому сукні, що тепер ледве стримувала повінь її брезклого тіла».

Зоська

Киянка, не надто серйозна, непередбачувана, мрійлива, досить вередлива та примхлива, не мала чітких планів у житті

«Мале на зріст — йому якраз під пахви, худеньке, в плескуватому капелюшкові».

Її обличчя «було прикрашене білявими кучерями з-під плескуватого капелюха. Воно було на диво жваве, кожен порух душі на ньому зразу ж позначався…».

«Саме міськість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть та вшанують».

«Вона була вередлива, і чудні, несвітські бажання її охоплювали. За один тільки вечір вона могла хотіти політати аеропланом, постріляти з гармати, бути музикою, професором, будь-яким, до речі, мореплавцем і чабаном».

Рита

Киянка, не надто серйозна, непередбачувана, мрійлива, досить вередлива та примхлива,

не мала чітких планів у житті

балетна танцівниця живе в Харкові

жартівлива та легковажна

до кохання ставилася досить цинічно

ефектна та спокуслива зовнішність

«Та жінка мала спокійне, майже нерухоме довгасте обличчя, що в прямокутній рамці гладенького стриженого волосся з рівним пасмом над очима нагадувало щось

старовинне, витончене й застигле, незмінно молоде, певне своєї краси й урочисте, як обличчя давніх єгиптянок, що йшли з віялами за фараоном. Натомість очі її жили,

ворушились і сміялись за все обличчя,— великі облудні очі, що блищали в мороці, як у кицьки. Одягнута була, скільки він роздивився, в темну оксамитову сукню, що переходила вузькою смужкою через одне, геть оголене плече».

Вигорський

поет

друг Степана, перших поціновувач його таланту

демонструє свій гострий розум та дотепність

у його вуста автор вкладає чимало цікавих філософських міркувань

Прообразом цього героя вважають друга Підмогильного Євгена Плужника

Розповідна стратегія роману

 Розповідь у романі «Місто» ведеться від третьої особи, але читач сприймає світ

очима Степана Радченка. Ця викладова форма роману зумовлена намаганням

автора, з одного боку, дистанціюватися від поглядів героя, подати їх

неупереджено (для цього використана

третьоособова форма розповіді), з другого – представити внутрішній світ персонажацілісно й вичерпно.

Домашнє завдання

Скласти план, підготувати цитатну характеристику Степана