Зразок твору-опису тварини

Мій домашній друг

Живу я у великому будинку. Обійстя теж чимале. Одного літнього дня бачу, що дідусь привіз коробку. А там – цуценятко, маленька вівчарка. «Знайомтеся, це наша охоронниця!» – сказав дідусь. Ми назвали її Ладою. Маленькою вона була незграбною чорною кулькою. Лапки були широкі, вушка – зігнутими. На мордочці чітко було видно коричневі брови. Хвостик від радості завжди виляв туди-сюди. Лада росла невгамовною собакою, інколи ловила бабусиних курей. Тоді ж бабуся її ой як «виховувала».

От я виріс, а зі мною і Лада стала дорослою прегарною вівчаркою: висока, сильна, енергійна. А коли гавкне, то всі знають, до нас так просто не зайти. Голос у неї не по-жіночому гучний. Одне Ладі не подобається, це коли настає линька. Доводиться усім терпіти. Але після неї наша собака стає молодішою, одягається в нову блискучу шерсть. Я дуже люблю з Ладою ходити на прогулянки. Вона тоді на волі нагасається уволю! Моя Лада найвірніший друг!