ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ Усний переказ із творчим завданням

Урок № 40

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Усний переказ із творчим завданням

Мета: продовжити формування в учнів умінь сприймати прослухане (або прочитане) висловлювання та відтворювати його із застосуванням відпрацьованих у попередніх класах текстотворчих умінь, а також завершувати відповідно до одержаного завдання; розвивати логічне та образне мислення, уточнювати й активізувати словниковий запас, удосконалювати культуру мовлення; прищеплювати відповідальність у ставленні до природи, увагу й любов до всього живого.

Обладнання: тексти для переказу.

ХІД УРОКУ

І. Повідомлення мети і завдань уроку. Мотивація навчання.

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

◊ Читання тексту.

◊ Пояснення лексичного значення наявних у тексті слів, що перебувають у  пасивному словнику учнів.

◊ Визначення теми та головної думки тексту.

 З’ясування стилю тексту. Визначення покладеного в основу тексту типу мовлення, допоміжних типів мовлення.

◊ Індивідуальне складання плану тексту.

◊ Обговорення можливих варіантів закінчення (бажано відбити в плані переказу одним-двома пунктами).

◊ Читання тексту.

ІІІ. Усне переказування тексту за планом.

 Колективне виконання творчого завдання (складання кінцівки).

Текст  для  усного переказу

ВУЙКО

 Ликера тут росте, інших місць вона не знає. Від бабуні й діда відає, що за тутешніми горами є інші гори, а там десь – рівнини. Там теж живуть люди, ростуть дівчатка, хлопчики. Там не кичери, а села, міста з багатьма хатами, з довгими вулицями. Все те далеко, а тут – гори, і всі кажуть на них – Карпати. Малою Ликера думала, чи не від діда Карпа вони так звуться. Мабуть, вони прадавні, як і дід Карпо. Файно в горах! Довкола смереки, ліщини, буки аж до самого Черемоша, а на горах – кичери, нижче – плаї й полонини

 Шість ґаздівств на горі і жменя людських життів. Одне небо над головами, одні гори. Ті гори – як думки про Олексу Довбуша, як казки про дивного Чугайстра…

 Ликера йшла стрімким боком гори. Тут і дикі бджоли, і суниці, якими ведмеді люблять поласувати. Згадувала, як неня їй, малій, розповідала про волохатого вуйка, що може перекидатися і на лиса, і на зайця, навіть на доброго Чугайстра. Той Чугайстер має довгі лляні вуса, він приходить вечорами малюкам казки розказувати, приносить лісові горішки.

 Ликера глипнула на смереки і побачила… вуйка. Він стояв на задніх лапах і дивився на неї, цей ґазда високих гір. Ликера здригнулась і спинилась собі. А вуйко ні на кого не перекинувся. Тікати було нікуди, бо за нею урвище, а перед нею він. А може, це Чугайстер?

 Ні, це справжній вуйко. Зараз стане на передні лапи, кинеться на неї. Прощайся, Ликеро, зі світом! Ні, стоїть ведмедисько, дивиться на неї, не змигне… Силкувалася й вона заговорити, проказати «Отченаш», але вмить згадала, що дідо дали їй у руки топірець.

 Стояли, дивилися одне на одного… І раптом – диво…

(265 слів)             (За А. М’ястківським)

◊ Пояснити лексичне значення (або дібрати відповідники) діалектних слів кичера (гора, вкрита лісом), файно, плай (стежка в горах), полонина (безліса ділянка, що використовується для пасовиська та сінокосу; галявина), ґазда, вуйко; чугайстер (чугайстир) (міфічний лісовий дух, що охороняє людей від нявок).

◊ Дібрати синоніми до слів поласувати, силкуватися, урвище.

◊ Скласти план тексту

О р і є н т о в н и й   п л а н

 І.  Інших місць, крім Карпат, Ликера не знає.

    1. Десь далеко є інші гори й рівнини.

    2. Десь є міста й села.

    3. Чи не від діда Карпа Карпати звуться?

    4. У горах файно!

 ІІ.  На горі – шість ґаздівств.

 ІІІ. Ликера на крутій горі.

1. Згадалися розповіді про вуйка.
2. Зустріч.
3. Тікати нікуди.
4. Згадала про топірець.

IV.  Трапилося диво.  

◊ Зробити детальний переказ (усно), завершивши текст самостійно складеною кінцівкою.

 Вжити діалектні слова, по можливості, додавши ті, яких немає в тексті (легінь, неньо, крисаня, кептар, кріс, бартка, чічка, флояра, банувати, гарувати і т. ін.)

ІV. Підведення підсумків уроку.

V.  Домашнє завдання.

 Вправа 88.