Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Загальна характеристика сенсорних систем.

Про матеріал

Мета уроку: Почати формувати знання учнів про сприйняття організмом інформації з навколишнього середовища; ознайомити із сенсорними системами людини; розкрити поняття «аналізатори»; розвиватиучнів порівнювати системи організму між собою, знаходити відмінності та головні ознаки; розвивати увагу, пам'ять, мислення;виховати бережливе ставлення до свого організму та необхідність ведення здорового способу життя.

Перегляд файлу

Тема уроку: Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Загальна характеристика сенсорних систем.

Мета уроку:

Освітня: Почати формувати знання учнів про сприйняття організмом інформації з навколишнього середовища; ознайомити із сенсорними системами людини; розкрити поняття «аналізатори».

Розвиваюча: Розвивати  учнів порівнювати системи організму між собою, знаходити відмінності та головні ознаки; розвивати увагу, пам'ять, мислення.

Виховна: Виховати бережливе ставлення до свого організму та необхідність ведення здорового способу життя.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь та пояснення, опис, бесіда, повідомлення, робота з підручником),наочні (ілюстрація таблиць, м/медійна дошка).

Основні поняття: органи чуття, аналізатори, сенсорні системи,  рецептори, адаптація.

Міжпредметні зв’язки: зоологія.

Обладнання: Таблиці, малюнки, слайди.

 

 

 

 

 

                                            Хід уроку:

п/п

      Навчальний зміст

Методи і методичні

      прийоми

1

Організаційний момент

бесіда

2

 

Актуалізація опорних знань учнів.

     Фронтальне опитування:

  1. З якими органами чуттів у тварин ми ознайомилися, вивчаючи курс «тварини»?
  2. Як  можна орієнтуватись у зовнішньому світі?
  3. Які органи чуттів для цього необхідні?

 

Бесіда

 

Запитання до учнів.

 

 

 

3

 

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

  • Чому так важливо збирати та аналізувати інформацію?
  • Яку роль грає інформація в житті людини?
  • Яка інформація важлива для людини?
  • Що повинно бути в організмі людини для цього?

(Учні повинні відповісти, що необхідні спеціальні органи)

  • Скільки їх необхідно бути? Скільки їх є у людини?

Тема уроку: Зв'язок організму людини з навколишнім середовищем. Загальна характеристика сенсорних систем.

Ми сьогодні  вивчатимемо сприйняття організмом інформації з навколишнього середовища; ознайомимося із сенсорними системами людини; розкриємо поняття «аналізатор».

 

 

 

Проблемні запитання.

 

 

 

 

 

 

 

 

Запис на дошці і у зошитах.

 

 Розповідь.

 

 

 

 

 

4

Вивчення нового матеріалу

              План:

 1. Значення сенсорних систем для організму людини.

 2.   Рецептори, органи чуття та їх значення.

 3. Загальний принцип структури, функцій аналізаторних систем.

1. Мозок людини безперервно одержує інформацію про всі зміни з навколишнього середовища та про внутрішній світ організму. Ця інформація сприймається особливими фізіологічними апаратами – сенсорних систем. Ці системи називаються ще органами чуттів.  Людина здатна сприймати різноманітні подразники навколишнього та внутрішнього середовищ: запахи, звуки, кольори, світло, температуру тощо. Завдяки цьому вона може відчувати та сприймати явища, що відбуваються в довкіллі чи у власному організмі, й відповідно реагувати на них.

У процесі еволюції в організмах формувалися системи, якими вони сприймали дію подразників, і у зв’язку з цим з цим виникли рецептори, що відповідають на певний подразник. За біологічним значенням усі подразники поділяють на адекватні й неадекватні.

Адекватні подразники – організм реагує за дуже малої енергій подразнення, сприймаючи їх дію спеціалізованими структурами, в яких є відповідні рецептори на той чи інший подразник.

Неадекватними є подразники, для сприймання яких немає спеціалізованих органів чуття, тому організм може сприймати їх лише за значної сили подразнення, і вони здебільшого спричинюють відчуття болю.

Мінімальна сила подразника, яка викликає реакцію називають нижнім порогом подразливості. Сила подразника, перевищення якої може викликати загибель живої істоти, називається верхнім порогом подразливості.

2. Рецептори – це чутливі нервові закінчення аналізаторів, що сприймають подразнення, трансформують його енергію в енергію нервового імпульсу, кодують імпульси в потоки, передаються ЦНС. За допомогою рецепторів організм отримує для його життєдіяльності інформацію про зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі.

До зовнішніх належать ( слухові, зорові, нюхові, смакові, дотикові) рецептори.

До внутрішніх (рецептори внутрішніх органів та опорно-рухової системи).

Залежно від природи подразники рецептори поділяються на механічні (дотикові, слухові, вестибулярні), хімічні (смаку, нюху, хеморецептори внутрішніх органів і кровоносних судин), світлові (фоторецептори ока), температурні та болю.

Органи чуття – це велика кількість чутливих клітин і пов’язаних з ними допоміжний апарат(наприклад: світлозаломлювальні структури ока). Зазвичай кожний рецептор сприймає тільки свій подразник, який називається відповідним, або адекватним.

Наприклад: рецептори ока реагують лише на світло, а звуки вони не сприймають.

Рецептори , які реагують на один і той самий подразник, мають різну чутливість до нього. Найчутливіші – здатні реагувати на дуже слабкі подразники.

Наприклад: нюхові рецептори збуджуються при дії навіть однієї молекули пахучої речовини, а зорові – єдиним квантом світла у видимій частині спектра.

3. Аналізатори (сенсорні системи) – це системи, що забезпечують сприйняття і переробку інформації про явища зовнішнього і внутрішнього середовища організму. Вчення про аналізатори розроблено І. П. Павловим. Кожний аналізатор складається з трьох основних частин: периферичної (рецептори), провідної (чутливі провідні волокна) і центральної (центри мозкового стовбура й певна чутлива ділянка кори головного мозку).

Периферичний відділ представлений рецепторами, що можуть входити до складу відповідних органів чуття. У цьому відділі сигнал з зовнішнього або внутрішнього середовища перетворюються на електричний процес – нервовий імпульс.

Провідниковий відділ – це нерви, тобто шляхи, що пов’язують рецепторний і корковий відділ.

Центральний відділ –відповідні ділянки кори й підкори головного мозку, де відбувається аналіз і синтез збудження і формування відповідної ділянки.

У людини розрізняють п’ять основних сенсорних систем: зорову, слухову, смакову, дотикову, нюхову. З їх допомогою людина отримує найбільше інформації про середовище. Крім того людина відчуває температуру , положення тіла у просторі, біль, рух, спрагу.

Рецептори надзвичайно чутливі.  Загальною властивістю сенсорних систем є їх здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника. Вона називається адаптацією. При високій інтенсивності дії подразника чутливість організму до нього зменшується, і при зниженні інтенсивності чутливість підвищується.

Самостійна робота.

Завдання: Розгляньте ілюстрацію підручника, взаємодія аналізаторів і виникнення образу в мозку людини під дією одного з них (запаху).

Як ви знаєте, кожний аналізатор має свою чутливу зону в корі головного мозку. Водночас є такі зони, де інформація, що надходить різними чутливими шляхами, взаємодіє між собою. Саме цей процес, який має назву «синтез інформації», забезпечує якомога повнішу відповідність сприйняття та уявлення реальної дійсності.

Наприклад, щоб дізнатися про якість яблука, його необхідно побачити, бажано понюхати та скуштувати. Лише за таких умов можна отримати інформацію. Водночас на основі попереднього досвіду ми можемо викласти у своїй уяві цілісний образ на підставі його незначної характеристики. Досить відчути приємний запах з кухні, аби уявити що там готується смачний сніданок.

Компенсаторне розширення можливостей аналізаторів виникає, коли якийсь із них порушується внаслідок пошкодження або хвороби.

Наприклад, у сліпих людей підвищується чутливість інших аналізаторів: у них краще, аніж у зрячих, розвинені слух, відчуття нюху, дотику, сприйняття тиску та

температури. Це дає змогу орієнтуватися в довкіллі та певною мірою компенсувати відсутність зорової інформації.

 

 

Запис на дошці і у зошитах.

 

 

 

 

 

Розповідь вчителя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснення .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запис визначення у зошит.

 

 

 

 

 

 

Розповідь, бесіда, демонстрація таблиці «Сенсорних систем».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наводим приклад.

 

 

 

 

Наводим приклад.

 

 

 

 

Запис визначення у зошит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запитання до учнів, розповідь.

 

 

 

 

Розповідь.

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з підручником (мал. 166, ст. 198).

 

 

 

 

 

 

 

Формування уявлення, бесіда розповідь за малюнком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наведення прикладів з поясненням.

5

Закріплення, узагальнення та систематизація знань.

— Чому для нормальної роботи будь-якого аналізатора необхідно, щоб були неушкоджені всі його частини?

— Нюховий рецептор сприймає запах аміаку в мізерній концентрації, але якщо крапнути аміаком на нюховий нерв, то жодної реакції організму не буде. Чому?

 

 

Бесіда.

6

Підведення підсумків уроку.

 

7

Повідомлення домашнього завдання.

Прочитати параграф № 69,ст.196-198, відповісти на запитання на ст. 198.скласти за текстом підручника схему «види рецепторів».

 

 

docx
Додано
18 січня 2018
Переглядів
1272
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку