Команда з Хлібодарівки вітання починає!В питаннях екології суперників не маєм!Ми знаєм біосферу, як рідну косметичку,Сміття ж до урни кидати ввійшло у нас у звичку. Роботи в нас чимало, для кожного знайдемо.І берегти планету ми з себе розпочнемо. Звіт про проведення природоохоронної акції«Проліска» 2020р. Хлібодарівський НВК Волноваського р-ну Донецької обл. Підготувала - вчитель біології Панченко М. О.
Команда з Хлібодарівки вітання починає!В питаннях екології суперників не маєм!Ми знаєм біосферу, як рідну косметичку,Сміття ж до урни кидати ввійшло у нас у звичку. Роботи в нас чимало, для кожного знайдемо.І берегти планету ми з себе розпочнемо. Усі найкращі почуття у людини пов’язані з весною. Після зимових холодів прокидається природа і все тягнеться до сонця та тепла, і в людини покращується настрій та вирують почуття. Провісниками цього є весняні квіти-первоцвіти. Сьогодні вони в центрі нашої уваги.
Учні нашої школи кожного року приймають участь в районному етапі конкурсу «Збережемо первоцвіти». Метою конкурсу є спасіння від знищення рідких та зникаючих ранньоквітучих рослин. Учні навчилися самостійно збирати інформацію про ранньоквітучі рослини, переробляти її в короткі оповідання, або легенди про зникаючі види рослин, такі як крокуси, іриси, тюльпани, проліски, сон-траву та інші.
Учні прийняли участь у фотогалереї. Вже сніг зійшов, але земля ще чорна.І раптом диво-квітка із землі!Жовтенька або біла та проворна. Чи фіолетова на темнім тлі.І так чарівно, ніби сонце, сяє!То ж дивовижно на душі стає. Дивує квітка, настрій піднімає…Прекрасно, що шафран у світі є. Шафран чи крокус квіточка ця зветься,Стебло відсутнє — лише листя й цвіт. Та кращої нема, мені здається,Бо квітка ця несе любов у світ.І стільки щастя й радості дарує,Наснаги й сили людям додає. У світі тепло, вже весна квітує. Спасибі, крокус, що у нас ти є!
Учні прийняли участь у фотогалереї. Найсвітліше в лісі ранньою весною. Ще немає листя, а земля в цвіту. То ж давай пройдемось ми у ліс з тобоюІ красу побачимо світлу і просту. Ніби біле диво, ніжно і чудово. Анемона квітне — квіточка вітрів. В лісі дуже світло, білопелюстково,Вітрогонка ніжна, мов прийшла із снів.І тріпоче тихо, ніжно пелюстками —Білопінне море вабить всіх здаля. Йде собі лісами, грається з вітрами,Білими квітками встелена земля. Глянь, летять метелики на весняні квіти,Волохаті джмелики весело гудуть. То ж напоїм серце ми красою, діти,Хай весняні пахощі в душу увійдуть. Щоб щиріше й лагідне наше серце стало. Щоб несли ми в ньому ласку й доброту. Бо ж для щастя людям треба зовсім мало: Синє-синє небо і земля в цвіту…
Он пролісок, як клаптик неба,Росте на вітрові такому. Йому тепла і сонця треба,І ґрунт, щоб втриматись на ньому.І от, як вже сніги зійшли,Всі квіти тут — цвісти їм треба!Вони швиденько зацвіли,Неначе впало синє небо. Таке тонесеньке стебло,А стільки ніжності у ньому. Здається, як воно могло. Так зацвісти у світі цьому. Летять метелики й джмелі,Пилку й нектару в квітки просять.І гнуться проліски малі,Та стійко їх вагу виносять. Дарують радість і теплоІ людям, і всьому живому. Щоб радісно усім було,Живуть у царстві лісовому. Учні прийняли участь у фотогалереї.
Легенди про квіти весни. Підсніжник: Якось Зима з Морозом та Вітрами. Задумали усе захолодить. Ясну Весну із травами й квітками. На землю не хотіли допустить. Вітри холодні дули, завивали,Мороз від люті аж скрипів, тріщав. В снігах маленькі квіти замерзали. Підсніжник якось не стерпів і встав. Проліз крізь сніг, пробив собі віконце,І відігнав нудні й холодні сни. Й побачив білий світ, яскраве сонце. Й проклав у світ дорогу для весни. Весна зраділа, що знайшла дорогу,І за підсніжниками в білий світ пішла. Зима втекла від нашого порогу. Ну, а земля щасливо зацвіла. Первоцвіт: Петро Апостол вартував ворота,Які в Небесне Царство всіх вели. Хтось крикнув, широко відкривши рота,Що в Рай якісь невігласи зайшли. Петро здригнувся від такого крику,А з рук упали золоті ключі. Вони зробили подорож велику,Від Зірки аж на Землю летючи.І впали в ґрунт та глибоко прониклиІ враз квітками жовто зацвіли. Перетворились в квіти, а не зникли,І на Землі покликання знайшли. Тепер весні ворота відчиняють,Притягують від сонечка тепло.І золотом щорічно зацвітають,Щоб людям гарно, як в раю, було.
Анемона: Були Адам і Єва вигнані із Раю,Дув вітер, а на плечі падав сніг.І Єва плакала від холоду, я знаю,Сніг білим килимом на землю ліг.І стало бідну Єву шкода Богу. Він сніг на квіточки перетворив. Пелюсточками білими дорогу,Він щедро-щедро для людей покрив. Під вітром анемона тріпотіла,Покрила ніжно, білопінно світ. Чарівним цвітом ліс заполонила. Й не розбереш відразу: сніг чи цвіт?Шафран або крокус: Колись давно, в часи чудес. Змагались Крок і бог Гермес. Метали диск, як і тепер. Диск влучив в Крока, той помер. Де кров хлопчини пролилась,Там диво-квітка узялась.І, наче сонце, зацвіла,Усім про це розповіла. Розсіялись по всій земліЧарівні Крокуси малі. Ніщо не йде у небуття,Тепер у квіточці життя. Легенди про квіти весни