“Звучи чудова, українська мово!”

“Звучи чудова, українська мово!”

• познайомити учнів, які проживають у гуртожитку, із цікавими фактами про українську мову; перевірити рівень знання усної народної творчості;
• виховувати почуття патріотизму та гордості за красу і милозвучність нашої чудової української мови та любов до книги, як джерела знань;
• розвивати інтерес до вивчення літературної спадщини українських митців художнього слова.

Хід заходу.

 Цікаві факти про українську мову:

1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
2. о лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруька-84% спільної лексики, далі йдуть польські і сербська 970% і 68% відповідно) і лише потім-російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
3. В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких-кличний.
4. 448р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова ,.мед і ,,страва. Це була перша згадка українських слів.
5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: проста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини 19-го ст. була назва ,,руська мова.
6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру ,,П.
7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера ,,Ф.
8. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово ,,горизонт має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, крутогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
10. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово ,,вороги-,,вороженьки.

За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.

Нагадаємо.

Інтелектуально-розважальна гра:,, О, слово рідне!”.

Правила гри:

1. Щоб стати володарем головного призу потрібно пройти кілька турів.
2. Кожен тур має свої завдання.
3. Відповіді на запитання слід давати швидко і чітко.

1-й тур. Чи знаєте ви усну народну творчість?

Кожна правильна відповідь оцінюється 1балом.

1. Яку ще назву має усна народна творчість (Фольклор)
2. Що у перекладі з англійської означає фольклор (Народна мудрість народне знання)
3. Як називається стислий влучний вислів повчального змісту побудований як завершене судженняґ(Прислівя)
4. Як називається образний вираз який дає яскраву оцінку певному явищу (Приказка)
5. Як називається невеликий твір у якому в прихованій формі описується предмет котрий слід назвати (Загадка)
6. Як називається великий ліричний твір що поєднує текст і мелодію (Пісня)
7. Як називається казка створена народом (Фольклорна)
8. Як називається казка створена конкретним автором (Літературна)

2-й тур. Чи знаєте ви авторів дитячих казок? Перевіримо.

1. Назвіть ім’я Перро (Шарль)
2. Назвіть ім’я Маршака (Самуїл)
3. Як звали братів Грімм (Вільгельм та Якоб)
4. Назвіть ім’я Кіплінга (Редьярд),

3-й тур. Чи любили ви казки в дитинстві і чи пам’ятаєте їх тепер, адже не за горами той час, коли вам самим потрібно буде розповідати їх своїм дітям А поки що пригадавши їх ви зможете цікаво розповісти їх своїм молодшим братикам і сестричкам, а згодом і своїм дітям.

1. Хто автор казки Попелюшка (Шарль Перро). Чи добре пам’ятаєте ви зміст казки Попелюшка? Перевіримо:
2. Як ще називали Попелюшку (Чорногузка)
3. Хто допомагав Попелюшці (Хрещена мати)
4. Ким була хрещена мати (Чарівницею)
5. З чого була зроблена карета (Із гарбуза)
6. Хто був кучер (Щур)
7. Хто були коні (Миші)
8. Коли Попелюшка мала повернутися додому (Опівночі)
9. Скільки днів був бал (Два)
10. Хто шукав незнайому принцесу (Принц)
11. Що загубила Попелюшка (Кришталевий черевичок)
12. Безперечно улюблену казку дитинства всі добре пам’ятають. А які казки і оповідання ви ще любили читати у дитинстві?
13. А чи пам’ятаєте ви, хто автор казки Мауглі (Редьярд Кіпплінг)
14. До кого прибилося людське дитинча (До вовчої сім’ї)

(Підведення підсумків гри, нагородження переможців).

Вихователь: Споконвіку щедрою була українська земля-і родились на ній жито-пшениця і всяка пашниця. Споконвіку благословенною була українська земля, бо її ряст топтали люди, перед генієм котрих схиляється світ. Майже століття серед славетних імен наших земляків ясною зорею світить ім’я Лесі Українки. До чистого джерела її вічного слова кожен із вас припадатиме упродовж свого життя. І мимоволі приходитиме на думку питання: де черпала поетеса творчу наснагу, духовну міць, хто і що дало їй сили, щоб подолати шлях у безсмертя?

З дитячих літ обдарована дівчинка прийняла до серця заповіт, який залишив нащадкам Тарас Шевченко: ,,…Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…

Незвичайні здібності і старання Лесі дозволили їй читати поезію Гейне по-німецьки, оповідання Гюго по-французьки, твори Байрона по-англійськи. Однак не з меншою насолодою вона вчитувалася у рядки українських письменників.

Та із особливим запалом Леся проникала до скарбниці народної мудрості, яка зачарувала її перлами та самоцвітами, несказанної краси. Ключем до тієї скарбниці послужили, мабуть, пісні матері-письменниці Олени Пчілки, щиро закоханої в народну словесність. А потім повели Лесю за руку в цей дивовижний світ інші родичі, друзі сім’ї на все життя закарбувала вона в спогадах світлу днину, коли на неї ,,золотим дощем спадали співи тітки Олександри (батькової сестри). В родині Косачів повсякчас звучали народні пісні. Не обходились без них і в години смутку. Коли Михайло Драгоманов (брат Олени Пчілки) змушений був виїздити за кордон, в еміграцію, пятирічна Леся на прощальному вечорі запамятала кожне словечко пісні ,,Ой у полі билинонька коливається, що бентежно пронеслась над її голівкою.

Маленька Леся залюбки проводила час із сільськими дітьми і всотувала в себе почуте від них. Тепла приязнь поєднала майбутню поетесу із дівчиною Варкою, яка пізніше згадувала про Лесю: ,, Вельми любила вона пісні. Прибіжить, було, мотнеться туди-сюди по хаті і ,,Варко, клич-но дівчат, будемо співати. Весільних співали, веснянки, хороводи водили, переказували почуті від старих бувальщини.

Немало народних оповідань, легенд, казок наслухалася Леся від своїх товаришів по розвагах. В її творах, написаних згодом, не раз бринітиме відлуння тієї щасливої дитячої пори.

Так і осідала в душу Лесі Українки народна поезія, залишена нашими предками, їхнє розуміння добра і зла, оцінка вірності і зради, сподівання на торжество справедливості. Не дивно, що, мешкаючи на Волині, Леся Українка насамперед завоювувала народну творчість від ,,люду свого рідного і коханого волинського краю. Знала силу-силенну колядок, щедрівок, веснянок, петрівських, купальських, обжинкових та весільних пісень. Справжнім святом для неї були поїздки з Колодяжного до інших навколишніх сіл, бо кожне із них славилось своїми звичаями, особливостями побуту, мови, збереженими зразками народної культури.

Незабутнє для Лесі Українки було літо 1876року. В селі Жаборищі над річкою Случ. Там під впливом почутих розповідей вибігала Леся крадькома у місячну ніч, щоб побачити загадкову Мавку. Ще в семирічному віці Леся мала можливість спостерігати за тим, як мати разом з композитором Миколою Лисенком ,,списали ціле весілля Волинське. А коли підросла-загорілась бажанням поповнити зафіксовані народнопісенні надбання своєю працею. Найцінніші записи надсилала І. Франкові, М. Лисенку, М. Драгоманову. В одному із листів до дядька юнка з радістю ділилася своїми успіхами: ,,За 4 місяці маю півтораста обрядових пісень зібраних! Цілеспрямований і водночас лагідний характер Лесі Українки сприяв тому, що люди з народу горнулись до неї і могли годинами наспівувати її старовинні мелодії або розповідати бувальщини. До волинських пісень приєднувались полтавські, галицькі, буковинські, гуцульські, прикарпатські, а з ними й описи обрядів тощо.

Нерідко Леся працювала в чотири руки зі своїм чоловіком Климентієм Квіткою: йому належала першість у царині музики, а тексти фіксувались самою поетесою. Так було записано в Буркуті кілька пісень від Івана Франка, заучених у його рідному селі Нагуєвичах.

У 1908році, перебуваючи в Криму, Леся Українка разом з чоловіком організувала експедицію по запису українських народних дум. Вона стала жертводавцем, на кошти якого була проведена ця дуже потрібна справа. До експедиції вдалось залучити авторитетного музиканта-етнографа Філарета Колессу зі Львова, а також відомого бандуриста і художника Опанаса Сластьона з Миргорода. Репертуар сліпих Кобзарів записували з допомогою фонографа на воскові валики, що давало можливість відтворювати живий звук і зробити записи точнішими.

Коли Леся Українка довідалась про те, що в Севастополі мешкає Кобзар Гнат Гончаренко, вона вирішила негайно записати на фонограф пісні та думи у його виконанні самотужки. І ось наприкінці 1908року Кобзар переступив поріг Ялтинської оселі поетеси, де вона 3 дні працювала з ним не покладаючи рук. Валики із записами, серед яких залишився і голос самої Лесі Українки, з трепетом відправили до Львова, прохаючи берегти їх, як безцінний скарб.

Опублікування фольклорних матеріалів експедиції поетеса зустріла словами: ,,Тепер уже справді можна сказати: ,,Наша пісня, наша дума не вмре, не загине! Слід додати, що не тільки в українському фольклорі кохалася Леся Українка. Цікавилась вона звичаями та обрядами Кавказу, Італії, Єгипту, захоплювалась давньогрецькими легендами, болгарськими колядками, кримсько-татарськими вишивками. Та, безперечно, передусім живила її поетичну фантазію, її віру в свої сили у протиборстві з долею народна словесність от чужого краю. І всі ми станемо багатші і сильніші, якщо відчуємо на собі чудодійний вплив народного мистецтва. І хай завжди світять вам провідною зіркою слова Лесі Українки: ,,У піснях рідних, коханих ти шукай собі розваги, Про країну рідну спогад Хай додасть тобі одваги (Світлана Кочерга).

Вікторина:

Леся Українка-справжня дочка свого народу, пройшла тернистий шлях, освітлюючи народові України ідеали волі і правди, обрії кращого життя.

Давайте пригадаємо, що нам відомо про її життя та творчість…

1. У скільки років Леся Українка написала свій1-й поетичний твір? (9р., ,,Надія, присвячений улюбленій тітці Олені Косач, засланій за революційну діяльність; сповнений гіркої скорботи і болю).
2. Чиєю найближчою духовною посестрою була Леся Українка? (Великого Кобзаря).
3. Хто була Мати Лесі Українки? (Письменниця Олена Пчілка).
4. З якою комахою пов’язане прізвище матері? (Бджілка).
5. Хто був батьком Лесі? (Вільнолюбний мировий посередник Петро Косач).
6. Які видатні люди мали благотворний вплив на Лесю? (Композитор Микола Лисенко, поет і драматург Михайло Старицький, дядько Михайло Драгоманов, письменниця Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Іван Франко).
7. Хто назвав Лесю Українку ,,трохи чиине одиноким мужчиною на всю тогочасну соборну Україну? (Іван Франко).
8. Під чиїм надійним крилом Леся Українка остаточно впевнилася у правильності переконання, що її покликання-,,блискавицею світити у пітьмі? (Івана Франка, як співця мужності і боротьби).
9. До кого Леся Українка зверталася в листах: ,,Любий, далекий лотосовий квіте! ,,Хтосічку мій дорогий та любий (Ольга Кобилянська).
10. Хто була найближчою подругою Лесі Українки? (Варвара Дмитрук).
11. Роки життя Лесі Українки? (25лютого1871р.-1серпня 1913р.)
12. Про яку ,,30-літню війну вела мову Леся Українка? (Війна з хворобою).
13. Якою невиліковною на той час хворобою і з якого віку хворіла Леся? (Туберкульоз, з 12-ти років).
14. Який український поет назвав Лесю Українку ,,вічнодумною? (Павло Тичина).
15. Хто назвав Лесю Українку квіткою-ломикаменем? (Л. Шамило)
16. Яке справжнє ім’я Лесі Українки? (Лариса Петрівна Косач).
17. У якому віці Леся Українка почала друкувати свої твори? (З 13 років, у 1884р.0
18. Чому Леся Українка обрала такий псевдонім? (Справжня дочка свободолюбивої України. Під цим простим і багатозначним псевдонімом втілила все краще, що боротьба і страждання, і горе, і велич народу виховали в його дочках (,,Правда, 1серпня 1943р.)
19. Скільки років Леся Українка плідно попрацювала у літературі? (33роки).
20. Скільки років хворіла і де лікувалася Леся? (30років, Єгипет, Італія, Кавказ, Крим).
21. Які збірки видавала Леся Українка і хто їх видавав, і коли? (Іван Франко у Львові, 1899р., 1-ша збірка поезії та поем ,,На крилах пісень, 1899р. ,,Думи і мрії, 1902р. ,,Відгуки, 1904р. доповнена ,,На крилах пісень.
22. Яка поезія Лесі Українки стала програмною для передової думки? (,,Досвітні вогні)
23. Які із 7-ми чудес світу відвідала Леся Українка і який вірш написала з цього приводу? (Напис в руїні).
24. Якого подарунка привіз Лесі Нестор Гамбарашвілі і якого вірша написала Леся про цей дарунок? (Клинок).
25. В якому творі Лесі Українки йде мова про Україну як про руїну? (Бояриня).
26. Яку першу п’єсу написала Леся Українка і на яку мову переклала її? (,,Блакитна троянда, на російську).
27. Який твір був 1-м зразком драми нового типу? (,,Одержима, написана на одному диханні з одну ніч 18січня 1901р. біля ліжка вмираючого друга і однодумця Сергія Мержинського у Мінську).
28. Чиї твори перекладала Леся Українка на українську мову? (Гоголя, Гейне, Байрона, Гомера).
29. А на російську? (І.Франка, Аду Негрі).
30. Під чиїм впливом Леся Українка зайнялася серйозним вивченням марксистської літератури? (Ювеналія Мельникова, Михайла Павлика, Сергія Мержинського, Павла Тучапського).
31. Як переклала Леся Українка у 1901рю заключне гасло ,,Маніфесту Ком.партії К.Маркса і Ф.Енгельса? (,,Робітники всіх країн, єднайтесь!)
32. Які твори написала Леся Українка в останні роки з наказу юрби образів, сильніших за всі недуги? (1910р. драма ,,Руфін і Прісцілла, 1911р. ,,Лісова пісня, ,,Адвокат Мартіан, 1912р. ,,камінний господар, 1913р. ,,Оргія).
33. Який твір був твором усього життя Лесі Українки? (Лісова пісня, в с. Жабориці на Волині слухала легенди про Мавку, Лісовика, Потерчат, наспівувала мелодії народних пісень для Миколи Лисенка, з 1902р. із чоловіком музикознавцем Климентом Квіткою збирала і публікувала народні пісні із нотами).
34. Що шукала Леся у дитинстві в ніч на Івана Купайла? (Квітку папороті).
35. Яку відому драму-казку написала Леся Українка? (,,Лісова пісня)
36. Заради кого Мавка врізала серпом руку? (Русалка польова)
37. Із ким порівнював Лесю Українку Максим Рильський? (Назвав Жанною Д’арк нашої літератури).
38. яким міфічним образом стала Леся Українка? (Дочка Прометея).
39. Яке спрямування п’єси ,,Лісова пісня? (Це феєрія, казка, мрія про вільне й природне життя, утвердження людської гідності, протидія усьому потворному).
40. Де померла Леся Українка і де покоїться її прах? (Сурамі, Грузія, на Байковому кладовищі у Києві).
41. На які мови перекладені твори Лесі Українки? (Російську, білоруську, грузинську, вірменську, узбецьку, польську, чеську, німецьку, англійську і інші).
42. Як вшановують пам’ять дочки Прометея?

Театралізоване дійство: ,,Мрії зламане крило.

Присвячене дню народження Лесі Українки (25лютого 1871р.). На роковини смерті поетеси (1серпня 1913р.) звучатиме як гімн мужній і ніжній музі Лесі Українки.

Музичний супровід: ,, Багатель С.Монюшко, фортепіано).

Декорації: весна, довколо багато квітів, серед них-троянди і конвалії-улюблені квіти Лесі Українки. Запалено свічі. У їх сяйві-портрет поетеси і слова-епіграф вечора:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.

Ведуча: Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!

Ведучий: Вслухаймось, зрозуміймо серцем мужню і оптимістичну музу доньки Прометея, славної українки-Лесі Петрівни Косач, відомої поетеси Лесі Українки.

Ведуча: Вона жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала із ровесниками гучними коридорами. Вчителями її були мати-письменниця Олена Пчілка, батько-юрист Петро Антонович, книги і життя.

Ведучий: У сім]ї Косачів панувало художнє слово. Перекладали, писали твори, переказували історії, записували народні пісні і звичаї, декламували, дуже часто вголос читали. Постійно чулися українська, німецька і французька мови.

Ведуча: У 4роки Леся Українка вже вміла читати. Улюблені її книги-,,Кобзар Т.Шевченка, твори Жуля Верна, Даніеля Дефо. У дитинстві Леся з братом Михайлом і однолітками гралися в Жанну д’Арк, у Робінзона, розігрували сцени з ,,Іліади та ,,Одіссеї.

Ведучий: Оживав тоді загадковий луцький замок, на руїнах якого розважалися діти: тут вони створили своє таємниче товариство, ,,ідейною програмою якого було визволення рідного краю.

Леся Українка: Мрії дитинства,

У дитячі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного,

Я любила вік лицарства.

Тільки дивно, що не примхи, Таємницею укриті,

Не вродливі королівни Розум мій очарували

Я дивилась на малюнках Нема гордих переможців,

Що сперечника зваливши, Промовляли люто: ,,Здайся!

Погляд мій спускався нижче, На того, хто розпростертий

До землі прибитий списом, Говорив: Убий, не здамся!

Не здававсь мені величним Той завзятий, пишний лицар,

Що красуню непокірну Взяв оружою рукою.

Тільки серце чарувала Бранки смілива відповідь:

,,Ти мене убити можеш, Але жити не примусиш!

Ведучий: Поезія, театр, музика, вишивання-це світ захоплень Лесі Українки.

Ведуча: З якою насолодою дівчинка грала на фортепіано. Змалку виявила вона до музики великі здібності, глибоко розуміла її. Маючи добрий слух, Леся довго не переставала грати, хоч ліва рука була деформована і трохи менша за праву. Але як тільки рука дозволяла сідати Лесі за інструмент, торкала хворими пальцями слухняні клавіші-і з-під них зринали чудодійні звуки: мелодії Бетховена, Шумана, Шуберта, Лисенка. (,,Місячна соната Бетховена-гра).

Ведучий: Та прогресує страшна хвороба. Боляче було вишивати, малювати…Припинено навчання гри на бандурі. Болісними були вимушені тривалі і нетривалі перерви, гіркою була розлука з фортепіано.

Леся Українка: До мого фортепіано.

Ведуча: Поезія ніколи не зраджувала Лесю Українку, яка свідомо обрала шлях виборювання соціальних і національних прав України. Спершу в поезіях багато суму. Та згодом стає зрілішою, а слово мужніє.

Леся Українка: Слово, чому ти не твердая криця…

Ведучий: тяжка була в Лесі Українки доля. ,,Кісткоїд або теберкульоз, прогресував: хвора нога, рука, нирки, шлунок. ,,Все її життя-одна операція,-якось сказав Михайло Павлик. Терпляче і мужньо переносить Леся Українка болі і страждання.

Ведуча: Вона зуміла переступити через розпач. А от чи виграла двобій із підступною хворобою? Можливо, здавалася фізично…Але морально…

Леся Українка: Хто вам сказав, що я слабка, Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука чи пісня й думка кволі?

Ви чули, раз я завела жалі та голосіння,-

То ж була буря весняна, а не сльоза осіння.

А восени…яка журба, чи хто цвіте, чи в’яне.

Тоді й плакучая верба злото-багряна стане.

Коли ж суворая зима покриє барви й квіти-

На гробі їх вона сама розсипле самоцвіти.

Ведуча: Від хвороби Лесю відволікали хвилини поетичного натхнення, книги і природа. Вона, природа, може чарувати, може і засмучувати.

Леся Українка: Давня весна.

Ведуча: Волинське Полісся, його тихі плеса річок і озер, цвітіння поліського льону, предковічні дрімучі ліси з джерелами- криницями і поетичний дар Лесі Українки злились воєдино у драмі-феєрії ,,Лісова пісня. І ожила казка: Мавка, Русалка, Лісовик, Водяник, Потерчата, Перелесник.

Ведучий: Уявімо весну, вслухаймось у ,,Лісову пісню, у ній-життя і мрії поетеси! (Народні волинські мелодії, що Леся вибрала для ,,Лісової пісні-гра).

Мавка: Не руш! Не руш! Не ріж! Не убивай!

Лукаш: Та що ти, дівчино? Чи я розбійник? Я тільки хтів собі вточити соку із берези.

Мавка: Не точи! Се кров її. Не пий же крові з сестроньки моєї!

Лукаш: Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така?

Мавка: Я-Мавка лісова.

Лукаш: А, от ти хто! Я від старих людей про Мавок чув не раз, але ще зроду не бачив сам.

Мавка: А бачити хотів!

Лукаш: Чому ж би ні?…Що ж, ти зовсім така, як дівчина. Ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і, сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи… А чом же в тебе очі не зелені? (Придивляється). Та ні, тепер зелені…А були, як небо сині… от тепер вже сиві, як тая хмара,..ні, здається, чорні чи, може, карі…ти таки дивна!

Мавка: Чи гарна я тобі?

Лукаш: Хіба я знаю?

Мавка: А хто ж те знає?

Лукаш: Ет, таке питаєш!..

Мавка: Чому ж сього не можна запитати?

Он бачиш там питає дика рожа: ,,Чи я хороша? А ясен їй киває в верховітті: ,,Найкраща в світі.

Лукаш: А я й не знав, що в них така розмова. Я думав-дерево німе, та й годі.

Мавка: Німого в лісі в нас нема нічого.

Лукаш: Чи то все отак сидиш у лісі?

Мавка: Справді, ніколи я не думала про те… Мені здається, що жила я завжди,,,

Лукаш: І все була, як от тепер?

Мавка: Здається, все така.

Лукаш: А хто ж твій рід? Чи ти його зовсім не маєш?

Мавка: Маю. Є лісовик, я зву його ,,дідусю, а він мене-,,дитинко або ,,доню.

Лукаш: То хто ж він-дід чи батько?

Мавка: Я не знаю. Хіба не все одно?

Лукаш: Ну та й чудні ви отут у лісі! Хто ж тобі тут мати, чи баба, чи ж як у вас зовуть?

Мавка: Мені здається часом, що верба, ота стара, сухенька, то матуся. Вона мене на зиму прийняла і порохном м’якеньким устелила для мене ложе.

Лукаш: Там ти й зимувала? А що ж ти там робила цілу зиму?

Мавка: Нічого. Спала. Хто ж зимою робить? Спить озеро, спить ліс і очерет. Верба рипіла все : ,,Засни, засни… І снилися мені все білі сни: на сріблі сяяли ясні самоцвіти, стелилися незнані трави, квіти, блискучі, білі…Тихі, ніжні зорі спадали з неба-білі, непрозорі-і клали в намети…Біло, чисто попід наметами. Ясне намисто з кришталю грає і ряхтить усюди… Я спала-Дихали так вільно груди, По білих снах рожевої гадки легенькі гаптували мережки, і мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі, не такі, як літні…

Лукаш: Як ти говориш.

Мавка: Чи тобі так добре? Твоя сопілка має кращу мову. Заграй мені, а я поколишуся.(Звучить мелодія сопілки).

Ведучий: Леся зашарілася, опустила повіки й промовчала. Вони стояли, милуючись гірським пейзажем і морем.

Ведуча: І були закохані, які любили квіти, так схожі на них. Ніби квітка-ломикамінь (як називала едельвейс Леся) пробивалися вони до сонця, до світла….

Ведучий: Поезія лесі Українки-громадська, філософська, пейзажна, інтимна. Це поезія нерозгублених почуттів і прагнень душі-кохати і бути коханою.

Ведуча: Познайомились вони влітку 1897року в Ялті. Сергій Мержинський був людиною лагідної вдачі. Леся відгукнулась на поклик серця…

Ведучий: ,,Над урвищем майже висіла гранітна брила. Коло її підніжжя кучерявилося щось подібне до можу, валялися облиті дощами і пожовклі на палючому сонці кістки. Видно, орли частенько трапезували в цьому недосяжному людському зорові місці… Трохи вище, з вузенької запорошеної вітровини наносами щиліни, витикалися велика, червона, мов пломінь, квітка. На чому вона трималася, як росла-не було видно…

Лариса Петрівна і Мержинський стояли, вражені незвичайним видовищем.

Леся Українка: Дивно, та й годі: така мертвечина, така суворість-і раптом ніжна, майже неприродна краса.

Сергій Мержинський: Зірвемо?

Леся Українка: Що ви? Нехай росте.

Сергій Мержинський: Я хочу для вас…напам’ять (дарує квітку Лесі). Забув, у якого то народу є звичай: хлопець, коли хоче одружитись, повинен розшукати дівчині щонайкращу гірську квітку.

Ведучий6 Леся зашарілася, опустила повіки й промовчала. Вони стояли, милуючись гірським пейзажем і морем.

Ведуча: І були закохані, які любили квіти, так схожі на них. Ніби квітка-ломикамінь (як називала едельвейс Леся) пробивалися вони до сонця, до світла…

Ведучий: У хвилини розлуки закоханих були листи… (У супроводі музики ,,Лебідь К.Сен-Санс Леся Українка читає: Твої листи завжди пахнуть зовялими трояндами…

Ведуча Кохання це дарувало Лесі Українці оптимізм, але і відчай. Не хотіла вірити Леся у те, що 30-літній Сергій Мержинський помирає. Останні дні і хвилини вони були разом. Леся мерщійприїхала до хворого у Мінськ…Ніжно говорила про скору весну, їхню майбутню подорож до Швейцарії, про едельвейси, які вона збиратие для нього…

Ведучий: Згорало життя Мержинського…А велике кохання Лесі біля його ліжка за одну ніч творило пристрасну тему ,,Одержима.

Ведуча: Звучить поезія кохання.

Уста говорять: ,,Він навіки згинув!… А серце каже: ,,ні, він не покинув!

Ти чуєш, як бринить, немов сльоза гаряча, Тут в глибині і бється враз зі мною:

,,Я тут, я завжди тут, я все з тобою!

Так, завжди, чи в піснях забути хочу муку,

Чи хто мені стискає дружньо руку,

Чи любая розмова з ким ведеться, Чи поцілунок на устах озветься,

Струна бринить лагідною луною: ,,Я тут, я завжди тут, я все з тобою!

Чи я спущусь в безодні мрій таємні, Де постаті леліють ясні й темні,

Незримі й знані, і наводять чари, І душу опановують примари,

А голос твій бринить, співа з журбою: ,,Я тут, я завжди тут, я все з тобою!

І кожний раз, як стане він бриніти, Тремтять в моєму серці тії квіти,

Що ти не міг їх за життя зірвати, Що ти не хтів їх у труну сховати.

Тремтять і промовляють враз зо мною ,,Тебе нема, але я все з тобою! 1901р.

Все, все покинуть, до тебе полинуть

Ведучий: У роботі Леся Українка згорала, нею рятувалася і жила, даруючи світу шедеври.

Леся Українка: Горить моє серце. Чуєте, люди? Його запалила іскра палкої до вас любові.

Ви навчили мене ніжності і жорстокості, пісням своїм і плачам, добру і злу,

Радощам і стражданням. Спасибі вам, люди! Я не ….за свої муки, не нарікаю на долю. Вони дали мені сил прометеєвих, терпіння народного. Я ними житиму, я маю в серці те, що не вмирає, я йду до Вас, люди!

Ведуча: Чуєте, Леся Українка не померла, вона жива, як її Мавка, її пісня, мрія.

Мавка: О, не журися за тіло! Ясним вогнем засвітилось воно, Чистим, палючим, як добре вино, Вільними іскрами вгору злетіло.

Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшись в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю,-стане початком тоді мій кінець. Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені, їм промовляти душа моя буде. Я обізвуся до них шелестом тихим вербової гілки, голосом ніжним тонкої сопілки, смутними росами з вітів моїх. Я їм тоді проспіваю все, що колись ти для мене співав, ще як напровесні тут вигравав, мрії збираючи в гаю…грай же, коханий, благаю! (Звучить мелодія сопілки).

Вихователь:

Дійсно, світ не знав такої поетеси. Безсмертна іскра Прометея запалала глибоко в серце Лариси Петрівни Косач і загорілася ясним вогнем. В промінні цього вогню світ пізнав творіння української поетеси, пройняті філософськими роздумами про людину очікуваного майбуття, сповнені незримої сили, заперечення зла і ствердження добра. Це справжня Дочка Прометея. І хоча вона прожила недовгий вік, але це було прекрасне життя людини. Що весь свій хист, кожну хвилину свідомого існування віддала народові в боротьбі за його соціальне і національне визволення. Слово було для Лесі Українки зброєю в боротьбі, а без боротьби вона не бачила життя.

Леся Українка була талановитою перекладачкою. Вірші Гейне, Байрона, Ади Негрі, уривки із творів Данте й Шекспіра, давні єгипетські пісні у її відтворенні дають естетичну насолоду, зближують віки й народи, поетів і читачів.

Минають роки, десятиріччя, століття, віки, в небувалій величі зводяться міста, держави, митці і зореносної України. Але із кожним роком шириться коло читачів і шанувадьників генія Лесі Українки. Її слово перейшло кордони й океани, зазвучало на різних континентах.

Леся Українка заговорила всіма мовами, і в кожній оселі вона рідна і улюблена.

У Києві на площі Лесі Українки поставлений пам’ятник геніальній дочці народу (на честь 100-річчя), звідки видно задніпровську далечінь.

Ми ще раз низько вклоняємось її генієві, який ввібрав у себе живу душу народу, став частиною його життя. Її полум’яне серце, огнисте слово оживили бронзу і камінь-і живе, йде з нами Дочка Прометея!

Простежуючи її творчість, ми розуміємо, що вона черпала сили, припадаючи до джерел народного життя, народного героїзму.

Поезія Лесі Українки-невід’ємна частина золотого фонду світової літератури. Її ліричні вірші дивовижної глибини й сили, драматичні поеми пройняті вірою в духовну велич людини і світле майбутнє людства, епічні поеми, натхненні палким революційним вогнем і всепереможною любов’ю до Батьківщини, належать до найвищих здобутків української поезії.

Учень: В 1999році на 30-й сессії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено щорічно відзначати Всесвітній день поезії (World Poetry Day) 21 березня. Перший Всесвітній день поезії пройшов у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО. ,,Поезія,-говориться в рішенні ЮНЕСКО,-може стати відповіддю на самі гострі і глибокі духовні питання сучасної людини-але для цього необхідно залучити до неї як можна більш широку суспільну увагу’’. Більше того, Всесвітній День поезії покликаний дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують извечную традицію живого звучащого поетичного слова. Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послужити створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як істинно сучасного мистецтва, відкритого людям. Вважається, що самі стародавні вірші-гімни були створені в 23 столітті до нашої ери. Автор віршів-поетесе-жриця Ен-хеду-ана (En-hedu-ana), про яку відомо лише те, що вона була дочкою аккадського царя Саргона, який завоював Ур (територія Ірана). Ен-хеду-ана писала про місячного бога Нанні і його дочку, богиню ранкової зірки Інаннє. В даний час в цей День по всьому світі-в закладах культури, освіти, творчих колективах і т.п.-проходять різні поетичні концерти, авторські читання, конференції і семінари, присвячені поетам і їхній творчості, презентації нової поетичної літератури.

Учениця: 23квітня-символічна для світової літератури дата-стала поводом для заснування Всесвітнього дня книг і авторського права (World Bock and Copyright Day). В цей день в 1616 році пішли із життя М.Сервантес, У.Шекспір і Інка Гарсиласо де ла Вега. Це також день народження або смерті таких відомих авторів, як Моріс Дрюон, Хальдоур Лакснесс, Дж.Пла і Мануель Мехіа Вальехо, абсолютно природньо, що Генеральна конференція ЮНЕСКО, яка проходила в 1995 році в Парижі, вирішила віддати в цей день повагу книгам і авторам, закликаючи всіх, і особливо молодь, знаходити задоволення в читанні і поважати незамінимий внесок тих, хто сприяв соціальному і культурному прогресу людства. Тоді і був заснований Всесвітній день книг і авторського права і Премія ЮНЕСКО за пропаганду ідеалів терпимості в дитячій і юнацькій літературі.

Вихователь: послухайте вірш відомого українського поета Андрія Малишка.

Учень: Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краю, Одним одна біля воріт.

На вечоровім виднокрузі, Де обрій землю обійма, Нема кінця їй в темнім лузі,

Та й повороту теж нема. Кудись пішла, не повертає, Хоч біля серця стеле цвіт,

Ота стежина в нашім краю, одним одна біля воріт.

Дощами мита-перемита, Снігами знесена у даль, Між круглих соняхів із літа

Мій ревний біль і ревний жаль.

Вихователь: Кожен народ має свою мову!

Українська мова-наша доля, незмінні вітрила, Наснагу вона для творіння дає. Мова моя-це безсмертя і сила, Мова-найбільше багатство моє.

Із ніжності слова беру насолоду: Воно-ідеал мій, для злету крило. Мова моя дана Богом народу, Мова моя-це душі джерело.

Учениця: Ти зрікся мови рідної. Тобі Твоя земля родити перестане, Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів’яне! Ти зрікся мови рідної. Заріс Твій шлях і зник у безіменнім зіллі… не маєш ти на похороні сліз, Не маєш пісні на весіллі! Ти зрікся мови рідної. Твій дух на милицях жадає танцювати. Від ласк твоїх закам’яніє друг І посивіє мати рідна.

Вихователь: Ось і закінчується наша зустріч. Так мовим, до речі, Що вже розлучатися час, Та ви не зітхайте, нас в гості чекайте, Бо ще нам стрічатись не раз! І на завершення від нашого дружного колективу-святковий пиріг. (Учасників і гостей пригощають святковим пирогом).