1. Піснею живе тільки та людина, котра відчуває це серцем

ЗМІСТ

1. Піснею живе тільки та людина, котра відчуває це серцем
2. Юлія – ім’я сильної жінки з неймовірним характером
3. Прізвище – це те, що несе за собою кожна людина
4. Вокальна зірка Донеччини
5. Висковок
6. Додатки
7. Використані джерела

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Значення імені «Юлія»

 

У каждого человека с младенчества есть имя, но важно суметь найти имя для своей жизни - слово, которое должно сообщить этой жизни смысл.
Пауло Коэльо

 

Походження: Юлия (стар. Иулия) - римське родове ім'я. За іншою версією, це жіноча форма римського родового чоловічого імені Юлій (стар. Іулій), яке походить від латинського слова «юлиус» - кучерявий, пухнастий, сніп. Можливо, ім'я Юлій походить від імені легендарного римського героя Юла Асканія, сина Енея й Креуси. Імовірно, Юл став царем заснованої ним Альба-Лонгі. За іншими джерелами, царем Альби був його незаконнонароджений син, а сам Юл заснував новий культ. Від Юла вів свій родовід знаменитий римський рід Юліїв. Так от, в Стародавньому Римі ім'я Юлія присвоювалося жінкам з цього роду, роду Юліїв. Ім'я Юлія означає кучерява, хвиляста, пухнаста, липнева.

Значення: Дуже гарне й жіночне, хороше і ніжне ім'я. Прошмигуючи, невловима струмінь цього звучання - немов пружна і гнучка лінія, проникаюча вперед і огинає перешкоди. У своїй милої жвавості вона мине всі статичне і застигле і не занурюється в глибини серйозності і драматизму.

Юлія - ​​одне з найпривабливіших, чарівних і світлих імен жінок. Ім'я дуже любимо, особливо у великих містах (знаходиться в першій десятці), причому його популярність постійно зростає.

Іменини: 31 травня, 29 липня.

Зодіак імені: Лев.

Планета: Сонце (Юпітер).

Колір імені: Яскраво-жовтий, червоний, світлий бірюзово-зелений, помаранчевий, салатовий, темно-блакитний, синій з вузькою червоною смужкою. Найбільш сприятливі кольори - зелений і синій.

Камінь-талісман: Янтар, лазурит, сапфір, нефрит.

Рослина: Дуб, соняшник, виноградна лоза.

Тварина: Стрекоза, олень.

Основні риси: Товариськість, сприйнятливість, інтуїція, здоров'я.

Тип: Рухлива, помітна, що йде вгору по сходах. Скритна, кілька боязлива і нерішуча. Як і її тотем - виноградна лоза, вимагає догляду, щоб вчасно розквітнути. Щасливе заміжжя або цікава робота для неї - мета життя.

Ім'я та характер: Юлия мудра і ніжна зовні, проте характер її примхливий. Досить добродушна, схильна до благодійності, охоче ділиться з іншими. Дуже добре вміє винити у своїх проблемах кого завгодно, тільки не себе. У неї немає почуття відповідальності. Юля створена для послуху і при хорошому вплив може досягти успіху. Її істота, переповнене фантазіями, потребує твердої волі. Вибором і підтриманням свого іміджу Юлія не займається. Її поведінка природно і безпосередньо випливає з особливостей її характеру.

Доля: Юлия належить до тих жінок, які складають вино життя ... У дитинстві Юля - дуже ранима і образливий дитина. Настрій у неї може мінятися миттєво. З веселої і життєрадісної дівчинки вона перетворюється в скривджену й мляву. Але чи здатна сама відновлювати свій настрій. Завзята спорщіца, неохоче визнає свою поразку. Погано переносить чужі страждання і вид крові. Не любить одна залишатися в темряві. Часто у Юлі з дитинства розвиваються примхливість і впертість. Проте їй, як заведеним вовчка (юлє), легко надати потрібний імпульс поведінки. Активна боротьба і протидія для Юлії не характерні, але вихід з важких ситуацій вона знаходить.

Психіка: У неї кілька аристократичні манери - не любить простонародних розваг, наприклад ярмарків. Юлії притаманна вражаюча нервова збудливість, стрімкість емоцій - їй подобається бути заводний. Не дарма ж ім'я так схоже на слово «дзига». За темпераментом вона сангвінік, але під зовнішньою веселістю і легкістю йде робота душі. Саме їй Юлія зобов'язана своєю природністю і стійкістю.

Інтуїція: Юлия має здатність передбачати основні етапи свого життя.

Інтелект: Краса Юлії поєднується з досить глибоким інтелектом, великий сприйнятливістю і вмінням жити, не нав'язуючи нікому своєї думки, але вміючи прислухатися до чужої. У неї живий розум, схильний до узагальнень, чудова пам'ять, але вона не дуже допитлива.

Моральність: Її твердість не можна назвати безглуздим впертістю, скоріше це стійкість у нещастях і вміння порівняно спокійно, без екзальтації сприймати рідкісні щасливі подарунки долі. Юлії властиве почуття власної гідності. Вона вірна слову і завжди виконує взяті зобов'язання. Важко переживає зраду або нечесний вчинок.

Захоплення: Юлия захоплена домашнім господарством. Для неї це сама головна робота, де вона намагається виявити всі свої найкращі якості й чому присвячує весь свій час. Але основне серед захоплень Юлії - книги. А ще вона дуже захоплена всім фантастичним і надприродним.

Поле діяльності: Внутрішню силу Юлії можна назвати універсальною, настільки широкий спектр її можливого застосування. Наприклад, любов до точних наук. Але от любові до навчання немає, навчається лише по необхідності. Тягнеться до богемного життя, намагається досягти загального визнання, проте поступається місцем старшим.

Бізнес: Життєлюбний і рухливий характер Юлії може добре допомогти в кар'єрі. Вона вміє бути стійкою. У неї чимало недоброзичливців і ворогів, але і в друзях недоліку немає.

Юлія часто вміє запалювати оточуючих своїм ентузіазмом. А її надмірна напористість в більшості випадків згладжується веселістю і схильністю до гумору.

 

 

 

 

 

 

 

 

Прізвище – це те, що несе за собою кожна людина

 

Кожен знає, що за прізвищем стоїть справжня епоха, котра має свої таємниці та цікавинки, тож у цій роботі досліджуємо також версії походження усім відомого роду Турянських.

Версія №1

Прізвище Турянський веде свій початок від прізвиська Турянський. Швидше за все, в основі прізвиська Турянський лежить назва величезного дикого бика туру, який раніше був поширений повсюдно. Тур вважався «королівської» дичиною. Сила і лють цієї тварини стали причиною того, що загальне «тур» стало вживатися в якості додаткового компонента до особистих імен і титулів. Так, «Буй-тур Всеволод», «Яр-тур Всеволод» оспіваний у «Слові о полку Ігоревім», а Володимир Мономах в «Повчанні» згадує, як на полюванні тури піднімали його на роги разом з конем.

Можливо, прізвисько походить від дієслова «туру», в приміських і вологодських говорах що означає «думати, дбати». Мабуть, прізвище Турянський отримав чоловік, чий предок постійно був при ділі, намагався в усьому розібратися, допомогти іншим. Не виключено, що дане прізвисько має тюркські корені і веде свій початок від татарського слова «турі», яке означає «начальник, чиновник», «суддя» У такому випадку людина на прізвисько Турянський займав будь-якої високий пост.

Версія №2

Прізвище Турянський походить або від назви села Тур'є, або ж від назви села Тури.

Євреям Російської імперії почали давати прізвища в кінці 18-го століття, після приєднання до Російської імперії західних областей Білорусії, України і Прибалтики - після поділу Польщі. Тоді Катерина II "придбала" разом із західними областями величезну кількість євреїв, у яких історично не було прізвищ, а лише ім'я та по батькові, наприклад "Шлойме, син Хаімке".

Щоб дізнатися чисельність своїх підданих, а також організувати їх призов до армії, вона ввела перепису населення - приблизно раз в десять років. Це і були "ревізькі казки", під час яких всім євреям було дано прізвища, як правило, або за місцем проживання (наприклад, Вілейкін), або по імені одного з батьків (наприклад, Шифрін), а також за іншими ознаками, наприклад, за професійною (Шойхет, Резник).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня — це душа народу

 

«Пісню можна співати голосом, але можна співати й серцем. Без голосу обійтися ще можна. Без серця — ніяк.»
Леонід Утьосов

 

У всі часи люди співали пісень, у які вкладали свої почуття, думки, надії та хвилювання. Та пісня не лише береже те, що важливо для людини, а ще веселить її та лікує душевний біль. А народні пісні – це ніби велика загальна душа цілого народу, бо в них співається про те, чим він живе в певний історичний період. Пісні кожного народу мають і спільні риси, і відмінності, залежно від того, які події траплялися з ним. Цілком природно, що у музики, як і у інших видів мистецтва, є своя мова. Наприклад, живопис говорить з нами за допомогою фарб, література за допомогою художнього та поетичного слова, а музика – за допомогою чарівних звуків найрізноманітніших інструментів.

 

Музика — стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя.

Раніше люди співали всюди – на весіллях, днях народження, навіть ідучи на роботу, в полі. Інший був менталітет, люди простіші, людяніші. Частіше зустрічалися друзі у колі ближніх. І жодна така зустріч не обходилася без пісень ліричних, народних. Було не важливо – вмієш ти співати чи ні, головне робити це від душі.

А «наживо» пісні можна почути хіба що в районному будинку культури чи на центральній площі під час проведення різноманітних свят.

А так хочеться сподіватися, що невдовзі життя стане кращим і пісня займе своє почесне місце у долі кожного з нас.

Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло допомогти композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію. Не так часто її можна почути на хвилях сучасного радіо, хоча існують і спеціальні програми, де ця музика звучить.

Але особливо мені подобається музика Штрауса. Композитор написав багато оперет, але вальс був його стихією. «Віденський вальс», «Голубой Дунай» не відразу завоювали собі визнання в сучасників, але без цих добутків я не уявляю собі теперішньої, радісної класичної музики. Музика Штрауса наповнює людини відчуттям свята життя. Штраус писав музику й будинку, і в дорозі, і під час дружньої гулянки й зненацька прокинувшись уночі. Якщо нічого не було під рукою, він записував музику на манжетах або на подушці.

Музика зберігає в собі безліч таємниць і загадок. При цьому один і той же музичний твір кожна людина сприймає по-своєму. Кожен з нас вибирає для себе найбільш підходящі і зрозумілі твори, кожному з нас подобаються ті мелодії, які відповідають стану його душі, настрою і поглядам на навколишній світ. Це можуть бути мелодії сучасної естради або серйозна класична музика, що вимагає особливого до себе ставлення. Музика може бути для людини не тільки розвагою, але і «учителем» і навіть «лікарем».

У нашому житті звучить найрізноманітніша музика, вона зустрічається буквально на кожному кроці. Без музики неможливо уявити собі існування радіо, телебачення та Інтернету, музикою наповнені концертні та театральні зали, спортивні змагання, місця відпочинку, парки, будинки і двори. Музику любили наші предки, любимо її ми і будуть любити наступні покоління, адже музика – це важлива частина нашого життя.

Пісні, що виконує вокальний колектив «Рябінушка» - це музичні композиції про щиру любов до свого рідного краю, возвеличуючи красу та неповторність незрівнянних краєвидів. За останні роки, які були дуже складними для нашої держави, усім відомий у нашому прифронтовому містечку – музикально-вокальний колектив «Рябінушка» - пішли далі, щоб подарувати радість, щастя та надію у щасливе майбутнє нашого народу. Виступи, мюзикли, костюми, постійні репетиції, натхнення та бажання робити добро – все це стало сенсом життя Турянської Юлії Степанівни. Незважаючи на стан здоров’я та ситуацію, яка склалася на теренах нашої України, ця видатна жінка змогла знайти у себе сили, щоб подарувати навколишнім свою щиру любов та безмежну радість. І не тільки у рідному містечку, але у різних куточках нашої держави можна почути казковий голос справжньої українки, бо тільки рідна душа може вилікувати всі негаразди у нашому серці. Будь-хто знає, що без цих складових нашого життя, досить складно реалізуватися у майбутньому, але людство знайшло вихід – пісня, яка лунає у ритмі серця кожного з нас

На життєвому шляху людина стикається з багатьма труднощами. Нічого не дається нам просто так. Щоб чогось досягти, треба обов'язково потрудитися. А якщо результат виявився не тим, до якого ти прагнув, то треба старатися і працювати ще старанніше, щоб врешті-решт досягти бажаного. Так виховуються воля і характер людини. Тому завжди дуже приємно знати, що кожен твій новий успіх - це ще одна твоя перемога і над обставинами, і над собою.

Яскравим прикладом творчого становлення є для мене відома виконавиця народних пісень та керівник вокального колективу «Рябінушка» -Турянська Юлія Степанівна, чудовий лідер і видатна жінка.

Якими факторами в основному керуються лідери? Насамперед, людина, яка бажає досягти лідерства, повинна забути про лінь. Це — один із найстрашніших ворогів людини на шляху до досягнення бажаного. Чудовим прикладом вищесказаного може послужити головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» — Степан Радченко. Чи уявляєте ви собі життя цього чоловіка, якби він не здійснював свої життєві плани тільки через те, що поет не здатний змусити себе зробити крок назустріч мрії?

По-друге, людина, яка бажає стати лідером, повинна пам’ятати про те, що вона — деталь у механізмі Всесвіту, і працює вона на благо всього людства. У гонитві за власним щастям потрібно пам’ятати, що «особиста свобода закінчується там, де починається свобода іншого». Окрім цього не слід забувати: на чужому нещасті щастя не збудуєш. Тому на шляху до успіху лідер ніколи не забуватиме про існування і бажання інших людей; навпаки, він сприятиме їхньому здійсненню.

По-третє, справжній лідер буде йти вперед, незважаючи на жодні перешкоди, які йому викине доля. Адже виживає сильніший, чи не так? Тільки людина, чия мужність і сміливість викувані життєвими боями, здатна повести за собою інших.

Що може зашкодити людині досягнути лідерства? По-перше, це неправильне розставлення пріоритетів. Бажаючи стати лідером, потрібно спитати себе: для чого це мені? Яку мету я переслідую? Корисливість — це риса, яка, якщо і дасть людині бажане, не втамує голод її совісті і не вичистить її душі.

Окрім цього, важливо пам’ятати, що лідер покликаний допомогти іншим людям стати на правильний шлях. Якщо особа відчуває, що не може взяти на себе відповідальність за інших, тоді їй не варто заявляти свої права на лідерство.

Згадаймо великих лідерів української історії, на шляху яких поставало чимало суперечностей — Володимир Великий, Богдан Хмельницький, Михайло Грушевський. Усі ці люди мали змогу працювати тільки на себе, перебуваючи у статусі «лідера». На їхньому шляху до мети виникало чимало перешкод та проблем, але вони стрімголов долали їх, часом ставлячи на кін усе, що мали. На мою думку, потрібно мати багато наснаги, щоб пройти через безліч труднощів, які підготувало для нас життя. Звісно, існують такі моменти, коли хочеться все покинути, опустити руки, але тільки такі ситуації роблять людей сильні духом. І тільки вони зможуть керуватися власним досвідом для здійснення багатьох мрій.

Таким прикладом є Турянська Юлія Степанівна. Закінчивши Донецьке культурне училище, Юлія Степанівна зрозуміла, що вона потрібна людям у якості лідера. На початку шлях до заповітної мрії був важким. Почався він з учителя музичного мистецтва і міській школі, де Юлія Степанів пізнала всі таємниці праці над творчими та музикальними проектами, які у подальшому житті принесли багатий та різноманітний репертуар у вокально-музичний колектив «Рябінушка».

Працювавши багато років, запропонували ще один не менш цікавий проект: стати координатором партії «Зелених» у Покровському районі. І тут Юлія Степанівна зрозуміла, що взявши участь у громадянській праці, до мрії залишиться зовсім мало кроків. Погодившись, зібралась оперативна команда однодумців, які швидко спрацювалися у цьому напрямку. Звісно, необхідно було брати все у свої руки, бо дуже складно починати все з початку. Разом з вірною подругою та незамінним працівником – Шашкіною Людмилою Михайлівною – проект почав набирати швидкі темпи. Через деякий час, Селидове стало містом, де наради партії стали звичним для мешканців. У квітні завжди провидилися операції «Чисте місто». Спочатку брали участь лише знайомі Юлії Степанівни, але побачивши значні зміни у рідному містечку, мешканці також вирішили підтримати цю ідею. Значну роль також відіграв керівник цієї партії – Кононов В.Н. На цьому ніхто не зупинився. По всьому районі відкрилися якісні центри, де навчали всіх охочих бальним танцям, багато учнів посідали місця на міському, обласному, та Всеукраїнському рівні. Співпрацюючи з Фоміной Галиною Михайлівною, було зроблено багато добрих справ для родин, які на це потребували.

Коли закінчилась діяльність партії, Юлія Степанівна не зупинилась, а відкрила вже всім відомим вокально-музичний колектив «Рябінушка». Пісня стала маленьким спектаклем, котрий надавав надію на краще майбутнє та віру в здійснення своєї мрії. «Попелюшка», «12 місяців», «Масляна» - за останні 2 роки ці мюзикли подарували безліч щастя слухачам, бо ідея цих пісень – це любов до життя, яке таке чудове, що не дарувати благодать – марна трата часу.

Мюзикл «Попелюшка»:

Ця старовинна казка народилася багато, багато століть тому і досі все живе та живе, і кожен розповідає її на свій лад ...

Це зворушлива і мудра історія, яку люблять усі діти та дорослі, в якій бідна дівчина на ім’я Попелюшка отримує чудової краси сукню й черевички, вирушає на бал та підкорює серце принца. Але опівночі чари закінчується, і Попелюшка, похапцем тікаючи, губить черевичок. Принц повинен тепер відшукати в королівстві свою кохану ...

Вокальний колектив «Рябінушка» представляє музичну версію казки про Попелюшку. Мюзикл сповнений майже справжніх чудес і чарівних перетворень, гумору, пустощів, музики і танців. І дівчат, і хлопчаків, і навіть кожного дорослого, захопить і зачарує дивний світ доброї казки про чуйне серце, світлі почуття, душевну доброту і вічну мрію кожного про щасливе виконання усіх бажань.

Мюзикл «12 місяців»:

Чи трапляються у Вашому житті дива? У казці вони трапляється щодня. Ліси та поля, хатини і палаци сповнені див, перетворень і відкриттів. Це закон казкового життя. Казка «Дванадцять місяців» - концентровано чарівна. У ній чудес – на цілий рік, а відбувається все  упродовж двох днів. Щоб розповісти казку – не треба поспішати. Треба відчути й пережити кожну деталь. Щоб розповісти  казку в театрі – треба вдихнути життя у кожну її частину, у явища, предмети, персонажів, у слова та музику, у рухи та почуття. У нашій казці живуть дві дівчинки, кожна у своїй фантазії. Одна собі вигадала чарівний ліс, інша – дивний палац. Потім історії зустрілися, переплелися, поєдналися. Потім дівчатка помінялися місцями.

Ми граємо казку та в казку. Ліс грає із Пасербицею, Королева грає із порами року, дванадцять місяців грають із погодою, а білки із зайцем граються, неначе діти. Дива на кожному кроці, за кожним кутом, під кожною ялинкою.  Треба лише придивитися й прислухатися – може це Солдат, а може місяць Квітень, може голодний Вовк, а може – старий Професор.

У казці все можливо. Пустіть казку в своє життя, і вона поділиться із Вами своїми дивами.

 

Генератором ідеї створювати мюзикли стала складна політична ситуація в Україні. Розуміючи, що потрібно підтримувати всіх, хто потребує цього – стало гарною звичкою Турянської Юлії Степанівни. Тому саме зараз можна сказати, що все те, до чого вона прагнула, здійснилось, але далі – ще більше цікавих моментів.

Але залишається питання: яка саме мрія ховалась у будь-якому кроці нашої музикальної зірки? А вона досить банально, але незвичайно глибока – дарувати радість та добро всім, хто прагне бути щасливим у будь-які ситуації. Так, життя готує для кожного з нас багато труднощів, але пройшовши всі негаразди, тебе чекає моральна благодать, яка так нам усім потрібно.

Таким чином, робіть добро, бо саме це наша головна місія на цій планеті. Хто ж це зробить, якщо не ми?

 

Інтерв’ю з керівником музичного колективу «Рябінушка» Ю.С Турянською.

• Юліє Степанівно, який навчальний заклад Ви закінчили?
•  Річ у тому, що я завжди була творчою людиною. З раннього дитинства мріяла про сцену і тому, після закінчення школи, звісно, вступила до Донецького культурно-просвітницького училища і здобула освіту за фахом викладач музики (баян).
• Чому ж тоді Ви далі не пішли навчатися та не закінчили філармонію?
• Філармонія входила до моїх планів для подальшого навчання. Проте, життя завжди вносить свої корективи у наші мрії. Так склалися обставини, що після закінчення училища я вже працювала вчителем у школі № 2 м. Селидового і не мала морального права підвести своїх учнів і залишити їх. Тому я прийняла для себе рішення не йди далі навчатися, а присвятити себе дітям повністю.
• Виходячи з цього, як склалася Ваша професійна діяльність та не шкодували Ви про те, що не продовжили навчання?
• Ні однієї хвилини не пошкодувала я про свій вибір на користь викладання. Кожна дитина, яка у мене навчалася подарувала мені більше знань і досвіду, ніж будь-яка філармонія. Разом з учнями зростав мій професіоналізм, а завзятість в улюбленій справі давала свої плоди. Зараз, коли я стала керівником музичного колективу, досвіт педагогічної роботи мені дуже допомагає у створенні дружньої атмосфери, особистому підході до кожного учасника нашої співочої родини.
• Якому репертуару надає перевагу «Рябінушка» у своїй творчості?
• Ми є дуже універсальним музичним колективом. На мою думку, репертуар дуже залежить від мети нашого виступу на сцені. Часто ми виступаємо на тематичних заходах, тому і пісні співаємо відповідні. Є в нас і народні, і класичні, і сучасні музичні твори. Можемо задовольнити і свої сценічні амбіції і порадувати слухачів! Для нас немає меж у виборі репертуару!
•  Коли Ви стали керівником колективу, що пропонували учасникам «Рябінушки»?
• Яке значне місце посідає рідна мелодія в житті кожного з нас і всього народу. Пісня оздоровлює душу людини, допомагає зберегти нетлінними цінності: віру в людину, в незрадливу любов, у щиру дружбу, в очищувальну силу краси. Піснями оспівують красу, любов, навіть історію. Що ж як не пісня розвеселить у сумний час? Увесь час нас супроводжують пісні – „від колиски до могили"."Без музики,життя було б помилкою".Це і справді так. В  житті сучасної людини музика грає дуже важливу роль. Ми слухаємо свою улюблену музику, відвідуємо концерти, сумуємо чи радіємо ,коли у лунає голос улюбленого виконавця. 
• У кого народилася ідея дарувати свою творчість у вигляді мюзиклу?
• Це доволі цікаве питання. Хочу наголосити, що це було загалом наше спільне рішення. А спонукало нас те, що в сучасній Україні виникла необхідність розвитку музичного мистецтва, його осучаснення. Таким чином і з’явилася ідея зробити щось нове і цікаве слухачеві. Ми багато працювали над розвитком такого нового для нас напрямку, але, на мою думку, нам вдалося втілити в життя цей задум. І нам є чим пишатися! Як керівник, дуже вдячна своєму колективові за активну життєву позицію і прагнення до нових ідей і звершень! 
• Що для Вас народна пісня?
• Народна пісня — це жива, яскрава, сповнена барв істини народна історія, яка розкриває життя народу. У давні часи співалися трудові пісні, що виконувались у процесі праці, зокрема під час польових робіт; родинні, звичаєві, весняні, жниварські пісні, колядки і щедрівки. Сьогодні, в час національного піднесення, відроджуються традиції, відроджується і народна пісня. З піснею народ жив, працював, любив, творив, з нею йшов і в інше життя, бо народна пісня — це вираження духовних цінностей людей. Доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. Багато з них переслідувалися, їх забороняли. Але ж ті пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження. Так було, наприклад, з гімном П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Влада суворо забороняла цей гімн, але вбити його не змогла. Сьогодні гімн «Ще не вмерла Україна» став державним гімном незалежної України. Багато пісень присвятив народ різним святам: колядки та щедрівки, веснянки та петрівки. У них люди оспівують прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору урожаю, висловлюють думки про краще життя, про веселу працю, сподівання на допомогу сил природи. Народ не забув і своїх найменших слухачів — діток. Усім нам у ранньому дитинстві мами, бабусі співали лагідні, спокійні і дуже цікаві колискові пісні. Коли маля чує голос найріднішої у світі людини — мами, воно заспокоюється, солодко позіхає і засинає. Нехай завжди з нами буде народна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя. Коли людина співає, вона не може робити злочин чи щось бридке. Так нехай же лунає зажди пісня, щира українська пісня, нехай вона робить усіх душевнішими, багатшими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність. Українська пісня — це втілення духовної величі нашого народу, який зберіг своє Слово і йде з ним у майбутнє. Саме народна пісня відроджує в душах наших земляків любов до рідного слова й рідної землі.
• З чим у Вас асоціюється вислів «Любов до життя»?
• Життя дається нам лише одна і це вже є вагомою причиною для того, щоб її любити. Жити – це чудово, головне знайти заняття, яке буде до душі, а також потрібно оточити себе тільки справжніми друзями і тоді життя буде цікавим.Дуже важливо знайти своє місце в житті, на жаль, це не всім вдається, оскільки через те, що не вистачає грошей на здійснення своєї мрії, доводиться дуже багато працювати. Тому досить часто люди витрачають дорогоцінні хвилини, тому саме з цієї причини багато говорять про те, що вони не люблять своє життя, оскільки розуміють, що їх мрії не здійсняться ніколи. Але, Мені здається, що людина, яка пережила тяжкі випробування, просто не може не любити життя, бо буде цінувати кожну секунду, яка далася таким трудом.

 

ВИСНОВОК

Робити добро чи ні — це особисте право кожної людини. Кожен має право морального вибору, який відображає його поведінку в різних життєвих ситуаціях. Вважається, що добрих, щирих людей на світі більше. Належність до таких ми відчуваємо на тонкому, інтуїтивному рівні, адже всі наші дії — наслідок наших думок і помислів. Таким чином, вчинки, які ми здійснюємо, показують нашу внутрішню суть.

Добро — широке поняття, яке має безліч проявів. Його приємно не тільки отримувати, а й дарувати самому, від чистого серця. Коли ми робимо добрі справи, то теж отримуємо від цього задоволення. А ті, хто нас оточує, дізнаються про наш світогляд і моральні якості. Наведемо приклади. Якщо людина поступається місцем у транспорті літній жінці, це свідчить про такі риси, як вихованість та високий рівень культури. Хто морально і матеріально допомагає знедоленому (погорільцю або тому, хто потребує операції) — наділений співчуттям, здатністю співболівати.

Доброта — це та людська якість, на якій будується світ. Вона має властивість поширюватися і повертатися до того, від кого починалася. Недарма народне прислів’я говорить: «Твори добро, і воно тобі повернеться».

Добро уособлює собою загальне щастя людства, шлях до світла і процвітання. На противагу добру, зло намагається поневолити світ і зробити нас жадібними, жорстокими й безвільними. Лише милосердя, а також тверда рішучість не впускати в свою душу гріхи й пороки можуть протистояти силам зла. 

Добрі вчинки цінні тоді, коли вони безкорисливі. Якщо ви когось пригощаєте або ділитеся чимось з тим, хто потребує допомоги, — не чекайте подяки. Ми схильні сподіватися, що наше життя буде довгим і стабільним. Але такі очікування не завжди виправдовуються. Доля людини — це не пряма світла смуга, а тернистий шлях, наповнений різноманітними випробуваннями. Ніхто не знає, яким буде його завтрашній день і чи буде він взагалі. Життєві обставини можуть скластися так, що багата людина стане бідною, а здорова — хворою. І той, хто допомагав (або не допомагав) іншим — сам може потребувати допомоги.

Я абсолютно впевнений, що не краса, а саме доброта врятує світ. Допомагайте нужденним сьогодні, тут і зараз! Життя таке коротке, тож поспішайте робити добро! Тому так приємно спілкуватися з людьми, котрі роблять це безкорисливо. Для мене таким яскравим пркладом є Турянська Юлія Степанівна – творча людина з неймовірно доброю душею.