11 кл. В. Підмогильний. Опорний конспект. ЗНО

• український письменник і перекладач
• один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження»
• НЕОРЕАЛІЗМ            Лорд Лістер

• зачинатель молодої української прози
• організатор  літературного угрупування «Ланка», а потім МАРСу

        автор І урбаністичного  роману

«Ходяча енциклопедія»,  «Університет на дому»

Словник

Фразео-логія ділової мови : В. Підмогиль-ний, Є. Плужник— Київ : 1926 

Валер’ян  Петро́вич Підмогильний (1901 Дніпропетровська область-1937 Сандармох, Карелія)   - український   письме-нник і перекладач,  один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження».  

«Місто»  Аналіз  1927 р. Напрям: модернізм. Течія: неореалізм. Рід: епос. Тематичний різновид жанру: соціально-психологічний, філософський (екзистенціальний), інтелектуальний , маргінальний роман. Епіграф: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є; як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє» (Талмуд. Трактат Авот); «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» (Анатоль Франс. «Таїс»). Тема: життя й трансофрмація вихідця із села в умовах великого міста; народження письменника. Ідея: утвердження думки про неоднозначність натури людини, у якій поєдналися і високі пориви, і низька тваринна сутність; аналіз психології людини-завойовника, людини-творця. Мотиви: «людина-митець», «романтики й прагматики», «місто й село», «українізація», «місто», «кохання», «душа й тіло», «гроші». Час подій: 1920-ті роки (період українізації). Місце подій: Київ. Композиція: складається із 2-х частин:

Літературознавець і критик Юрій Шерех (Шевельов) стверджував: «Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою твердістю світобачення. Менше за інших він упадав у лірику. Він був одним, може, єдиним, справді великим українським прозаїком».

      Сандармох – місце 

               злочину

Схема становлення особистості  Степана Радченка

Члени літературного об'єднання «Ланка». Зліва направо: Борис Анто-ненко-Давидович, Григорій Косинка,   

  Марія Галич, Євген Плужник, Валер'ян  

                                                                                               Підмогильний, Тодось Осьмачка. 1925 рік.

1111 - Винні у любові до України. Валер'ян Підмогильний (16.12.16)

https://www.youtube.com/watch?v=0LAvpgM9JzY

«Коли б хтось із читачів оцих моїх спогадів та запитав мене, кого з молодих українських письменників двадцятих—тридцятих років я вважаю найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким або, по-простому кажучи, найбільш інтелігентним, то я б ні на хвилину не задумався і відказав: — Валер’яна Підмогильного».             (Ю. Смолич)

Образи: людей: Степан Радченко (Стефан Радченко — псевдонім) — 25-літній селянин (який спочатку був «підпасичем-приймаком, потім просто хлопцем, далі повстанцем і наприкінці секретарем Спілки робземлісу»), що приїздить на навчання до міста й тут залишається; Надійка — землячка Степана, 1-а коханка Степана; Му ся (Тамара Василівна) — старша жінка,   2-а коханка Степана, мати Максима; Зоська — екстравагантна інфантильна міщанка, 3-я коханка Степана, повія — 4-а коханка Степана; Рита — балерина з Харкова, 5-а коханка Степана, Вигорський — поет-подоріжник, друг Степана; Максим Гнідий — син Тамари Василівни, книголюб, що морально деградував; Лука Гнідий — крамар, який дав прихисток Степану; Левко — обмежений земляк Степана, який вчиться в Києві й із якого «був би колись ідеальний панотець, а тепер — зразковий агроном»; Борис Задорожній — обмежений міщанин, чоловік Надійки; Михайло Світозаров — критик, що не побачив таланту Степана; природи: Дніпро, вечір, осінній парк-, предметів і явищ: місто, сарай, парфуми, одяг, кав’ярня, книги, бритва, оповідання, повість та ін.