Презентація "Пелопоннеські війни"

Пелопоннеські війни

Після перських воєн початку V століття до н. е. грецькі міста-держави (поліси) почали об’єднуватися в захисні союзи. Багато держав встали на бік Афін, особливо ті, що належали Іонії. Всі разом вони утворили Делоську лігу (близько 478 р до н.е.). Ця організація у своєму найбільшому складі вміщувала понад 300 членів, які віддавали данину найсильнішій військово-морській потужності Греції у формі кораблів або грошей, в обмін на захист від передбачуваної загрози з боку перських і середземноморських піратів. Афінський союз

Регіональна нестабільність Греції в кінці VI століття до нашої ери привела до створення Пелопоннеської ліги (прибл. 505-365 рр. до н. е.). Вона являла собою групу, кожен член якої клявся мати таких же ворогів і союзників, як і Спарта. До Ліги входили: Коринф, Еліс, Тегея та інші держави (крім Аргоса). Членство в Лізі не обкладалося даниною, як у Афін. Навпаки, спартанці надавали свої війська для захисту учасників спільноти. Такі дії дозволили Спарті встановити гегемонію і домінувати над Пелопоннесом аж до IV століття до нашої ери. Спартанський союз

Перша Пелопоннеька війна (460 до н. е. — 445 до н. е.) - перша війна між союзами давньогрецьких полісів: Делоським на чолі з Афінами і Пелопоннеським на чолі зі Спартою

Друга Пелопоннеська війна (431-404 pp. до н. е.) – війна між 1-м Афінським морським і Пелопоннеським союзами (на чолі зі Спартою), в яку були втягнуті всі поліси Еллади. Її ділять на три періоди: Архідамова війна (431-421 pp. до н. е.), Сицилійська війна (420-413 pp. до н. е.) і Декелейська війна (413-404 pp. до н. е.). Ще в 445 р. до н. є. між Спартою і Афінами було укладено мирний договір на 30 років, за яким Афінський і Пелопоннеський союзи зобов'язувалися не втручатися в справи міст іншого союзу, але в той же час визнавали право нейтральних держав приєднуватися до будь-кого з них.

Зростаюча неприязнь між двома союзами призвела до нового військового конфлікту в 431 р. до н.е. Безпосередньою причиною війни було те, що процвітання Афін заважало розвитку торгівлі і ремесел в містах-союзниках Спарти, особливо в Мегарі і Коринфі. У перші десять років Пелопоннеської війни жодна із сторін не могла перемогти. Афінський флот домінував на морі і неодноразово здійснював напади на береги Пелопоннесу, а спартанці з союзниками кожного року приходили в Аттіку суходолом, розоряли поселення і знищували посіви.

У пошуках захисту в Афіни стікалися юрми людей із сільської місцевості, і в 430 р. до н. е. в перенаселеному місті почався мор, який знищив третину його жителів. У 422 р. до н. е. спартанські війська вторглися у Фракію і захопили афінські володіння, у тому числі важливий центр Амфіполь. Війна виснажила ресурси обох сторін, і в 421 р. до н. є. вони уклали Нікіїв мир, але в 413 р. до н. є. війна відновилася.

Похід проти Сиракуз (415-413 pp. до н. е.) завершився катастрофою і послабив Афіни – ще більше грецьких міст приєдналося до Спарти. У 405 р. до н. е. в битві біля Егоспотамів Афіни втратили свій флот, внаслідок чого спартанцям вдалося блокувати Пірей і в 404 р. до н. е. примусити Афіни здатися. За умовами капітуляції Афіни не могли володіти флотом і зводити міські укріплення й змушені були визнати верховенство Спарти на суші та на морі. Афінська морська держава перестала існувати.

Як і після всіх великих конфліктів, підсумки Пелопоннеської війни дали початок змінам і створенню нових військових тактик. Наприклад, фаланги гоплітів стали глибше (більше рядів людей) і ширше. Стали шикуватися комбіновані війська, підключаючи піхоту і кавалерію, – тактика, яка надалі стала дуже поширена.

Десятилітні Пелопоннеські війни породили категорію людей, які жили з війни. По закінченню війни вони ставали найманцями навіть у своїх давніх ворогів. Так у 401 р. до н.е. відбувся відомий як відступ 10 000 воїнів-гоплітів з території Персії у Грецію, описаний істориком Ксенофонтом.