5 клас НУШ. Урок № 12 Казка Лесі Українки «Лелія»

Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області

Інтерактивна вправа «Від серця до серця»

Дев’яте жовтня Класна робота

Тема уроку

В. Гнатюк

- Хто така Леся Українка? - Що відомо про її життя? - Які твори ви читали в молодших класах? - Чи подобалися вони вам? Чому?

25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в білій хатині над Случчю народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)

Родина Косачів була заможною й освітньою, входила до кола патріотичної української інтелігенції. Виростала Леся гордою, волелюбною. Змалку була незвичайною дитиною. Вона вигадувала такі ігри, від яких ходором ходив увесь дім. У 4 роки вона вже зовсім вправно читала. Була від природи дуже музикальною, любила співати й танцювати, швидко освоїла фортепіано.

Будинок-музей у Новограді Волинському Родина прожила в цьому місті 11 років. Щоб краще уявити атмосферу, в якій пройшло Лесине дитинство, віртуально завітаймо на гостини до Косачів. https://www.youtube.com/watch?v=Xl32BkqtQaY

Ольга Петрівна Драгоманова, відома в літературі під псевдонімом Олена Пчілка, походила зі славного козацького роду Драгоманових. У її сім'ї любили українські пісні, казки, обряди та народні звичаї. Батько Лесі - Петро Антонович Косач - відомий юрист того часу.

У сім’ї виховувалося шестеро дітей, яких єднала не тільки велика любов, а й дружба, спільні духовні інтереси. Леся Леся із сестрами Леся із братом Михайлом Леся – друга дитина в сім’ї, на півтора року молодша за Михайла, якого дуже любила. Вони завжди були разом, через це їх називали спільним іменем «Мишолосія».

До початку 13-го року Лесиного життя вони були у всьому нерозлучні: разом бавилися, разом читали, разом вчилися, разом розважалися. Із братом Михайлом

Леся із сестрою Ольгою Леся цікавилася історією. Дев'ятнадцятирічною дівчиною вона написала для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів». Цей підручник був доступним, лаконічним і цікавим. Мужніючи, Леся зацікавилася філософією, почала також пробувати себе в публіцистиці. Разом із сестрою Ольгою вона відвідувала публічні лекції в Київському університеті, займалася самоосвітою, завдяки чому стала найосвіченішою жінкою в тогочасній Європі.

Сестра Ісидора (молодша) Остання гілочка Косачівського роду, була Ісидора, яка після перебування в 1945 р. в німецькому таборі для переселенців в Аусбурзі виїхала до Америки, де і знайшла вічний спокій.

Оксана Косач (молодша сестра Лесі Українки) та її чоловік Юрій Тесленко-Приходько. Фото 1903 р.

Серед інших дітей Леся виділялася здібностями і старанністю. Була слухняною дитиною, розумницею і чепурушкою. А ще дуже любила співати й танцювати. У п'ять років майбутня поетеса вже вміла писати і читати, а у дев'ять написала свій перший вірш - «Надія».

Дитячі роки поетеси минали на Поліссі - в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Одного разу Леся втекла вночі в ліс і, перемагаючи страх, шукала Мавку. Повірила в неї відразу, як тільки дізналась від матері про цю лісову істоту.

Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами. Вчителями її були батько і мати, книги і життя. Йшов час, жорстокий час по відношенню до неї. Вона змушена відмовитися від гри на фортепіано, від малювання. Від хвороби її відволікали хвилини поетичного натхнення, книги і природа.

Коли дівчинці було 13 років, у неї назбиралося вже кілька віршів, і мати, порадившись із дочкою, добирає їй псевдонім Українка. Відтоді і пішли по всьому світу прекрасні поезії, підписані цим гордим, ніжним і красивим ім'ям - Леся Українка. Чому Українка? Та тому, що це було своєрідним викликом існуючим порядкам, утвердженням права на функціонування рідної мови.

У 1879 р. родина Косачів перебралася до Луцька: сюди було переведено на службу батька. Тоді ж у селі Колодяжному поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України.

Улюбленими квітами Лесі Українки були лелії. Вони процвітали під вікнами її будинку в Колодяжному. Ці квітки Леся оспівала й у вірші «На давній мотив». Мені снились білі лелії, Що хитались в місячному світлі, Мов гадали чарівнії мрії, І пишались гордії, розквітлі. І сіяли дивною красою, Мов неповні, чарівничі квіти, І блищали ясною росою, Що горіла, наче самоцвіти. https://www.google.com/search?client=opera&q=Документальний+фільм+ЛЕСЯ+УКРАЇНКА&sourceid=opera&ie=UTF-8&oe=UTF-8

Будинок – музей у Колодяжному

Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму, та її вразив туберкульоз кісток. Свою журбу (довелося відмовитися від музичних занять) Леся вилила у своїй автобіографічній елегії «До мого фортеп’яно». Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу. Лікування Лесі Українки в Криму

Музей Лесі Українки в Ялті

Не дивлячись на тяжку долю (витримала кілька операцій, доводилося ходити в гіпсі, зі спеціальним апаратом, на милицях, що завдавало нестерпних мук), Леся прагнула активної участі у громадському житті. Проявляла інтерес до різних галузей знань, знала багато мов, робила чисельні переклади. Великою пристрастю віяло від її поезій.

Будинок-музей Лесі Українки в Ялті. Будинок–музей в Києві.

Кімната Лесі Українки. На стіні портрет Михайла Драгоманова. Літературно-меморіальний музей в Києві

Столик Лесі, за яким вона любила працювати.

У Лесиній кімнаті не було ніяких шпалер. Це було її бажання.

Вітальня сім’ї Косачів.

Леся Українка мріяла стати художником, бо гарно малювала; музикантом, бо мала неабиякий хист до музики. І не знала дівчинка, що в серці вже поселилася Муза, що її творам судилося стати в майбутньому окрасою української літератури. У казці письменниця вдало переплітає реальність і вимисел, фантазію. У ній живуть цілком реальні діти – Павлусь, Мар’яна, і водночас ми бачимо казковий світ квітів і його мешканців – чарівних ельфів.

Словникова робота Е́льфи  — вигадані істоти з міфології германців, а пізніше герої цілого ряду фентезійних книжок. У германців ці істоти вважалися на вигляд негарними і в своїх вчинках підлими і підступними. Вони любили грабувати хати, красти дітей і просто капостити людям.  Германці вірили, що в природі все, що нас оточує, має свого духа-покровителя. Так з’явився казковий світ ельфів, русалок, лісовиків, велетнів, тролів. Улюблене місце ельфів (малих духів) — луки й діброви, галяви та місця біля джерел.

Словникова робота Це гарні, світлі, добрі творіння. Вони живуть спільнотою, якою керує властитель, захоплюються азартними іграми й танцями, вночі танцюють на лісових галявах до світанку. Простий смертний, зачарований їх красою, приєднується до хороводу і зникає назавжди. Тому германці побоювалися їх, хоча ельфи й належали до добрих духів.

Про що йдеться в ній? https://www.youtube.com/watch?v=xfNOLWbaxeo

Вона така гарнесенька: очиці ясні, кучері довгі, сріблясті, сама в білих, прозорих шатах, на голівці малесенька золота корона, ще й крильцята має хороші та барвисті, як у метелика, котрі так і міняться різними барвами, немов та веселка. В рученятах у дівчинки довге стебло, квітка білої лелії, і пахне вона на всю хату.

Лелія усміхнулась, та так любо, аж в хаті ясніше стало і місячна смужка порожевіла. Чарівна ельфа торкнула Павлуся квіткою своєю і раптом Павлусь почув, як він сам зробився квіткою, тільки не лелією, а рожевим маком. От Лелія взяла його в ручку. Притулила до себе і швиденько вилетіла з хати в садок.

Павлусь – добрий хлопчик, який познайомився із царицею ельфів. Лелія – найстарша ельфа. Вона гарна та добра. Панночка. В її образі показано людей, які не цінують того, що в них є,  і не помічають свого щастя. Мар’яна – сусідка Павлуся. В її образі показано тих, хто важко працює і не має багатства, але при цьому не втрачає почуття краси і вміє бути щасливими за будь-яких обставин, цінуючи кожен момент життя і найдрібніші, на перший погляд, речі.  «Моя люба Мар’яночка краща мені, як сестричка,– як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся. А дівчинонька Мар’яна щовечора і щорана мене підливає, поле, доглядає. Ще сонце не сходить, а вже моя господиня з хати виходить. Вийде, моє серце, ухопить відерце, біжить до криниці, набере водиці, щоби було чим поливати квіточки в квітниці»; «Мар’яні вдень не до гуляння,– на роботі з ранку до смеркання».

Казка навчає нас цінувати красу,  жити в злагоді з природою, не боятися труднощів, сумлінно працювати, вміти почувати себе щасливим.

Який настрій переповнює Павлуся у фіналі казки? Чи змінюється його фізичний стан? Чи залишає його хвороба? Як ти гадаєш, чому з Павлусем, відбулися такі дивовижні зміни?

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: Література: Яценко Т.О., Пахаренко В.І., Слижук О.А. Українська література: підручник для 5 класу закладів загальної середньої освіти. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України.- Київ, видавничий дім «Освіта», 2022 р. – 255 с. іл. Інтернет-ресурси: -Google картинки. Режим доступу: http://images.google.uа . Аудіо-сайт Mp3-pesnja. Режим доступу: http://www.mp3-pesnja.com URL: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-kotsyubinskogo/ URL: https://www.google.com/search?q URL: http://ukrlit.org/ukrainka_lesia - URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/5438/1/16.pdf - URL: https://buklib.net/books/33944/ - URL: https://www.youtube.com/watch?v=xfNOLWbaxeo - URL: https://dovidka.biz.ua/lesya-ukrainka-leliya-analiz