6 клас. Віктор Грабовський. Розповідь про письменника і поета. Образ великого Кобзаря у творах митця (Збірка "Солов'їне серце").

6 КЛАС

ТЕМА: Віктор ГРАБОВСЬКИЙ. Розповідь про письменника і поета.

Образ великого Кобзаря у творах митця Збірка «Солов’їне серце»).

МЕТА: Ознайомити учнів із життям і творчістю білоцерківського поета В. Грабовського, навчати учнів пізнавати життя і творчість Тараса Шевченка, навчати школярів аналізувати поезії митця формувати вміння виразно, емоційно та вдумливо читати вірші, сприймаючи їх через поетичні образи і виховувати у шестикласників любов до великого сина Україна – Т. Г. Шевченка.

ОБЛАДНАННЯ: карта України і Казахстану, збірки В. Грабовського «Солов’їне серце» (2003 р.), портрети Т. Шевченка, альбоми образотворчих творів Т. Шевченка, фотографії В. Грабовського, ілюстрації до творів Т. Шевченка.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань, умінь і навичок.

«Караюсь, мучусь... Але не каюсь !

Т. ШЕВЧЕНКО

ПЕРЕБІГ УРОКУ.

1.   ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.
2.    ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ.
3.   СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Група учениць - бандуристок співає пісню на слова Т.Шевченка у супроводі бандури.

СЛОВО ВЧИТЕЛЯ.

Яскравим феноменом у контексті літературної Київщини є Біла Церква - місто з багатими літературно - мистецькими та історичними традиціями .

Відомо, що наше місто відвідав і Т. Шевченко - геніальний Кобзар українського народу. Т.Шевченко відвідав десятки населених пунктів Київщини. Народився великий поет у с. Моринцях на Черкащині, але з Київщиною міцно пов’язаний. Тільки одній темі «Т. Шевченко і Київщина» - потрібно було б присвятити окремий том досліджень. Восени 1843 року в Яготині, в маєтку М. Рєпніна Шевченко пише поему «Тризна». Ще раз він побував у Яготині в 1844 році.

Княжна Варвара Рєпніна на все життя залишалася відданим другом Т.Шевченка,

завжди опікувалася його долею, листувалася з ним, намагалася полегшити умови перебування поета на засланні.

З 1843 по 1847 роки Шевченко побував у багатьох містечках і селах Київщини , у деяких - навіть не один раз. Він відвідав Березань, де написав вірш «Розрита могила» (1843р.), «Переяслав» (1845 р.), написав поеми «Єретик», «Наймичка», «Кавказ», вірш «Заповіт» , «В’юнища» (1845 р. на Переяславщині), створив послання « І мертвим і живим...», поезії «Холодний Яр», «Псалми Давидові», «Маленькій Мар’яні», «Минають дні, минають ночі», «Три літа».

В Богуславі Т.Шевченко побував у дитинстві та в 1845 році. По кілька разів

відвідав міста Бориспіль, Бровари, Білу Церкву. Побував також у Василькові,

*

Фастові, Баришівці, Вишгороді, Таращі, Сквирі, на Обухівщині та Миронівщині. У

Баришівці Т. Шевченко відвідував свого знайомого - відставного губернського

прокурора Т.Н. Бориспольця; під час відвідин Березані зробив візит до поміщика

Платона Лукашевича (з яким пізніше розірвав стосунки).

У Переяславі поет гостював у свого друга, лікаря А.Й. Козачевського, в Яготині - у Рєпніних, на Миронівщині - у Тарновських. У. Н. Тарновську, сестру господаря Т. Шевченко був закоханий ( 28 серпня 1845 р. вони разом кумували, хрестили дочку місцевого диякона). Н.В. Тарновській присвячено кілька віршів, зокрема «Великомученице кумо!», « Кума моя і я».

Пізніше, в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», Т.Шевченко згадує Васильків, Білу Церкву, Таращу, Бровари, Баришівку, Богуслав, Потік (Миронівщина), Трипілля.

4. Учень виступає із розповіддю про нашого славного земляка - поета Віктора Грабовського.

Грабовський Віктор Никанорович народився 17 листопада 1942року в Кам’янець -Подільському районі Хмельницької області. Закінчив Львівський держуніверситет, факультет славистики. Працював у редакціях районних газет, у Мостиськах на Баришівці, пізніше редагував багатотиражку БЦСГІ. Останні двадцять років працює в Київських газетах.

Автор книжок поезії «Конари» (1983 ) та «Дерево слова» (1987), «Солов’їне серце» (2003), перекладених зі словенської (Рудо Моріц «Його великий день»,1978) та сербської (Стеван Булаїч «Діти з вербної річки»,1979), спів переклад «Антології серболужицької поезії»,1969, «Весняна Влтава» (з чеської,1982), «Другий вогонь» (з російської, Василь Федоров,1983),

« Давайте дружити!» (з болгарської,1985).

В 1985-1990 рр.  завідувач відділу публіцистики «Літературної України».

Виступав як літературний критик, друкується в журналах «Україна», «Січ», один з авторів збірки критичних статей «Високі покликання» (1976).

Член національної спілки письменників України з 1988 року.

5.       СЛОВО ВЧИТЕЛЯ:

Біла Церква... Невелике місто із славним історичним минулим. Скільки

видатних письменників надихало наше місто своєю красою. Біла Церква і села, що розташовані біля нашого міста, згадуються у творах класиків: Т.Г. Шевченка,

І.С. Нечуя - Левицького, К. Паустовського, Шолом -Алейхема_.

І нині Біла Церква славиться своїми письменниками. Один з таких поетів - Віктор Грабовський, про коротке творче життя якого ми тільки -но прослухали.

Тарас Шевченко завжди був у серцях мільйонів українців. Образ Великого Кобзаря посів належне місце і в творчості Віктора Грабовського.

Не оминув у своїх творчих шуканнях постаті Шевченка наш білоцерківський поет Грабовський: у його збірці «Солов’їне серце» (2003) знаходимо вірші «Шевченко пише портрет Ганни Закревської в Березовій Рудці», «На березі Случі», «Шевченко розмовляє з казахським хлопчиком - байгушем», «Біля Шевченківського автопортрета» та «Похорон Шевченка».

6. Учні виразно декламують напам’ять вірші В. Грабовського про Т. Шевченка, після кожного вірша звучить пісня.
7. СЛОВО ВЧИТЕЛЯ:

Учитель коментує вірші Грабовського про Шевченка. Вірші Кобзаря «Шевченко пише портрет Ганни Закревської в Березовій Рудці» повертає нас до квітня 1843 року, коли після тривалої розлуки з Україною учень Академії наук вирушив до рідного краю і пробув там дев’ять місяців, об*їздивши всю Чернігівщину та Київщину.

Учитель показує на карті України міста і села, які відвідав Т.Г.Шевченко. Влітку він близько познайомився з братами Віктором, Михайлом і Платоном Закревськими, бував у їхньому маєтку в с. Березова Рудка.

(Учитель показує це село на карті України), написав портрети Віктора, Платона та Платонової дружини Ганни. Поет безнадійно закохався в красуню Ганну, яка мала тоді 21 рік. Небайдужою була й вона, але... Через п’ять років на засланні, у вірші «Г. З.», присвяченому Ганні Закревській, він згадує село Месівку, де на балу в Т. Волховської познайомився з Закревськими. Образ Ганни асоціювався в поета з образами долі, «єдиного свята»:

А ти,доле!

А ти,мій покою!

Моє свято чорноброве....

І тими очима.

Ах чорними- голубими і досі чаруєш Людські душі? Чи ще й досі Дивуються всує На стан гнучкий ? Свято моє!

Єдиноє свято!

Цей зойк поетової душі і наштовхнув Грабовського на своєрідну поетичну новелу «Шевченко пише портрет Ганни Закревської в Березовій Рудці». У п’яти коротких розділах він розгортає історію появи портрета. Своєрідним епіграфом стала Тарасова записка до приятеля з проханням повідомити Ганну, що застудився, і коли трохи одужає й пошиє кожуха, то негайно прибуде (тоді він гостював у Рєпніних у Яготині). І ось художник перед тією, яка (тут автор вдало послуговується мотивами Тарасового вірша) заворожила його.

Станом гнучким і очима

Чудно - голубими,

І устами трепетними,

Співучо-дзвінкими.

Авторові поталанило відтворити стан душі митця,який не просто виконував замовлення, а творив на полотні образ жінки,що полонила його серце вродою та багатством душі. Тарас наважується висловити те,що забирало в нього сон:

Будь моїм святим натхненням І скарбом найвищим!

Подорожником на рану,

І другом найближчим!

Однак розум Ганни мусив бути сильнішим від почуттів:

Ой Тарасе - соколику!

Я чужа дружина,

Та не край же мого серця,

Друже мій єдиний!

В останньому розділі прохоплюється легенька авторова іронія: те,що художникові Тарасу за інших обставин для портрета вистачало тижня, в Березовій Рудці «він два тижні не зводив з неї очей».

Після закінчення Академії Тарас Григорович Шевченко знову вирушив в Україну. В Києві 21 вересня 1846 року він,як співробітник Археографічної комісії, одержав завдання оглянути й змалювати видатні історичні пам’ятки Київської, Полтавської та Волинської губернії. П’ятого жовтня Шевченко прибув до Житомира, а вже звідти обрав маршрут до Почаєва, Кременця, Дубна, Острога та інших міст і містечок. Кілька разів виїздив до села Гульськ, що біля річки Случ, за десять кілометрів вище Новограда - Волинського. На думку автора дилогії про Шевченка «Син волі» та «Терновий світ» Василя Шевчука, тут мешкали у своєму невеликому маєтку жінка та дівчина, з якими поет познайомився у Києві по дорозі до Братського монастиря.

Знання села,його людей,історії,що випливають з повісті «Варнак» , писав автор, засвідчує, що в Тульську Шевченко був не проїздом, а проживав, знайомився з його минулим. А ще тут мав,як кажуть, сердечний інтерес.

(Радянська ЖитомирщинаД988 р.,29 травня).

Саме на цей час припадають три його незакінчені портрети «Портрет невідомої в блакитній сукні», «Портрет невідомої в бузковій сукні», «Портрет купця».

На цьому матеріалі й визрів у В.Грабовського вірш «На березі Случі», роздуми про Кобзареву пристрасть до подорожування визначними місцями України.

Отже з якої причини Волинь так відкрилася поетові,

Що і в засланні його не покине

Одне село над Случчю на горі?...

Що і в солдатчині напише повість

Про помсту панові за зганьблену весну,

Та не обмовиться (хіба лише півслова)

В ній про свою сердечну таїну.

В. Грабовський знаходить образ невідомої нам дівчини,з якою, можна гадати, мріялося поетові поєднати долю, і в « невольній поезії», твореній на Ксаралі:

Мов чайка, билась думка Кобзаря:

«і що снилось - говорилось, не забуду я»

І вільна пісня рвалася по полю,

Та в серці причаїлося на дні:

« якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи ні?...»

8.     Вчитель демонструє карту Казахстану.

Не міг автор оминути найтрагічнішого в житті Шевченкового десятиріччя

• заслання в далекий Оренбург. Його схвилювали взаємини поета з юними казахами - цілий цикл своїх малюнків Шевченко присвятив казахським дітям - злидарям («Байгуші», «Байгуші під вікнами», «Шевченко і байгуші). Вірш «Шевченко розмовляє з казахським хлопчиком - байгушем» В. Грабовський побудував як монолог- звернення Тараса до хлопчика - байгуша:

Хто твої дні викрада веселі ...

Тих же , хто час наближав пророчий,

Позаганяв у такі пустелі,

Де навіть змії жити не хочуть...

Глибоко лірична авторська розповідь несе з собою ту сердечність,що була властива Кобзареві у його спілкування з дітьми. Тут фігурують відомі вже деталі -

Тарас разом з хлопчиком з однієї вербової гілки вирізає сопілку, а другу вони садять у пісок і поливають доти, «поки проклюнуться з гілкою листочки, поки мелодією вродить сопілка». Оптимістично прозвучала кінцівка - звернення солдата до хлопчика:

Буду наша надія зростати,

Невтоптана в землю, серце розрає,

Будемо жити, мій байгуше - брате,

До безталання свого звикати.

«Караюсь, мучуся... Але - не каюсь!»

В.Грабовський майстерно переплавив у художні образи спогади сучасників про похорон Кобзаря в Каневі («Похорон Шевченка»). Зримо вимальову­ється в нашій уяві картина: люди- чоловіки, хлопці і дівчата впряглися у віз із домовиною і, змінюючи одні одних, везли Тараса від Дніпра до Канева, а потім на Чернечу гору. Тут кожний рядок пронизаний болем від утрати того, хто був для України і сином, і батьком, і пророком, і утіленням усіх чеснот.

Багато душевного тепла вклав автор у прикінцевий вірш циклу - «Біля Шевченкового автопортрета».

Як відомо, Шевченко - художник з 1840 по 1841 рік створив, за неповними даними, понад двадцять автопортретів, що відповідали певним періодам його життєвого шляху. Вірші В.Грабовського - це власне гіркі роздуми над долею самотнього творця тих портретів:

Кому співав і малював,

Звірявся у лихій голині?

Чому ж ніхто руки не дав Мені у латаній свитині?

І прозвучав тут гіркий докір тодішньому жіноцтву:

Чи для добра,а чи для зла?...»

Куди ж дивились ви , дівчата?

Невже з вас жодна не могла Той біль, той жаль затамувати?

Лиш вічну самоту поет

Узяв за вірную дружину.

Чудовими, несподіваними рядками - зверненням до художника - завершив свої роздуми автор:

Де ж, майстре, ваш авторитет Із Саскією на колінах?»

9.   БЕСІДА.

1.   Ким для вас є Тарас Шевченко? Ким він є для нашого народу?
2.    Що вам відомо про життя і творчість великого Кобзаря?
3.    Які твори Шевченка ви знаєте?
4.    Що вам відомо про білоцерківського поета В.Грабовського?
5.    Як у творчості В. Грабовського відображена постать великого поета України?
6.   Яким постає Шевченко із творів В.Грабовського?
7.    Як Тарас Шевченко ставився до дітей? А вони до нього?
8.    Які ваші враження від поезії В.Грабовського?
9.    Чи сподобалася вона вам і чому?

X. Домашнє завдання:

•   вивчити один вірш В. Грабовського про Шевченка напам’ять, створити ілюстрації до творів Грабовського.