7 клас Тема. Детектив як жанр літератури, характерні ознаки жанру. Жанрове розмаїття детективів. Едгар Аллан По (1809–1849) — засновник жанру детективу у світовій літературі. Захоп

7 клас

Тема. Детектив як жанр літератури, характерні ознаки жанру. Жанрове розмаїття детективів. Едгар Аллан По (1809–1849) — засновник жанру детективу у світовій літературі. Захопливий сюжет повісті «Золотий жук».

Мета:ознайомити учнів з новим жанром – літературним детективом і його прикметами та особливостями, навчити працювати з літературознавчими термінами;познайомити учнів із біографією Е.По; розвивати навички дослідницької діяльності учнів, уміння працювати з додатковою літературою, навички усного мовлення, виразного читання; формувати інтерес до літератури, пізнання незвичайного, загадкового, проникнення в таємничий світ художнього твору.

Тип уроку: урок формування нових знань, умінь, навичок.

Обладнання: портрети письменників, ілюстрації до творів, книжкова виставка, інформаційно - довідкові картки, музика з кінофільму «Шерлок Холмс». 

 Детективи домінують серед книг, які вийшли

в світ протягом більшої частини ХХ століття.

М.Коен

                                                          Хід уроку

І. Організаційний момент.

   Забезпечення емоційної готовності до уроку.

ІІ. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу

1.Вступне слово вчителя.

- У літературі є такі твори, що не залишають байдужими ні дорослих, ні дітей. До них весь час повертаються, їх перечитують, із величезним задоволенням дивляться екранізації. Добро і зло, кохання і ненависть, людина і суспільство, війна і мир – ось ті проблеми, що хвилюють письменників всіх часів і народів. Завжди актуальною, на жаль, залишається проблема злочину та кари. Саме про такі твори буде йти мова на сьогоднішньому уроці.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. (Запис теми уроку).

УІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

3.Презентація цікавих фактів про Едгара По.

 1. Розповідь вчителя. 

-Едгар Аллан По народився 19 січні 1809 року в Бостоні у сім’ї акторів. Його батько, Девід По, ірландець за походженням, залишив сім’ю. Мати, англійка Елізабет Арнольд По, була талановитою та популярною актрисою. Коли Едгару було лише два роки, його мати й батько майже одночасно померли від туберкульозу, залишивши трьох дітей. Едгара всиновив багатий шотландський купець з Річмонда Джон Аллан. Маленький Едгар вирізнявся серед дітей жвавим розумом, і дружина Аллена, зачарована дитиною, умовила свого чоловіка всиновити його. Вона та її сестра Анна Валентайн, "тітонька Ненсі", оточили хлопчика турботою і любов'ю. Едгар опинився в багатому домі. Його названа мати любила хлопчика до самої своєї смерті. У віці п'яти-шести років Едгар умів читати, писати, малювати, декламувати вірші .

Опікун  піклувався про хлопчика, дав йому гарну освіту. Та з роками палка натура Едгара не завжди знаходила розуміння поміркованого Джона Аллана. Не рідко це призводило до суперечок. До того ж дядька дратувала необхідність сплачувати «борги честі» прийомного сина. Не сприймав він також і захоплення Едгара поезією. На деякий час вони посварилися й навіть розірвали стосунки. Але чвари чергувалися з примиренням. Два роки Едгар пробув в армії, хоча військова кар’єра його не вабила. Великим було бажання писати. По спромігся надрукувати декілька невеликих поетичних збірок, в яких автор відходив від буденності й поринав у прекрасну вигадану реальність, в якій йому дихалося легше.

 Літературне визнання прийшло до письменника-початківця у 1834 році, коли було надруковане оповідання «Рукопис, знайдений у пляшці».

Навесні 1834 року помер містер Аллан, навіть не згадавши Едгара у заповіті. «Оскільки я не був навчений ніякій професії й виховувався в очікуванні ба -гатого спадку, то це був жорстокий удар, що майже зламав мене»,— з сумом сповіщав По одному з родичів. І тепер він повністю поринув у працю. По пише і надсилає свої оповідання в журнали, які із задоволенням їх друкують. У грудні 1835 року По стає редактором журналу «Сетердівізітер». Того ж року забирає до себе тітку рідного батька місс Клемм з донькою Віргінією. Наступної весни Едгар з Віргінією побралися. Кажуть, що вона була чарівною молодою жінкою, відданою своєму чоловікові, втілювала в собі кращі моральні й фізичні риси улюблених героїнь По. Здавалося, що письменник став нарешті щасливим. Втім, це тільки на перший погляд. Робота, сім’я, напружені стосунки з видавцями журналів — усе це вимагало великих душевних сил. До того ж По надзвичайно боляче реагував на кон’юнктурні замовлення. Він з усієї сили намагався примирити справжнє літературне служіння зі смаками масової публіки.

 У своїй творчості письменник виявив глибокі знання мистецтва і більшості галузей сучасної йому науки. Він був обізнаний у математиці, хімії, біології, психології, фізиці, філософії, знався на теорії ігор, повітроплаванні, мореплавстві тощо. Цікавився По й парапсихологією, містикою. Це знайшло відображення не тільки у вчинках його складної натури, а й на сторінках творів. Його цікавлять порухи людської душі в різних ситуаціях. Саме тому він переносить своїх героїв у виняткові зовнішні або психологічні обставини. Письменника приваблює метод логічних роздумів над вчинками людей. За словами російського письменника Ф. Достоєвського, «У Е. По є одна риса, яка зовсім відрізняє його від усіх інших письменників і є однією із визначальних його особливостей — це сила уяви». Саме уява й переносила По в інший світ, кращий від реального.У той час, коли видавці одержували величезні прибутки за оповідання По, сам автор потерпав від матеріальної скрути. До того ж захворіла дружина. У січні 1847 року Віргінія померла, а Едгар до кінця днів сумував за нею.

  Останні роки життя письменника — це роки відчаю, душевних страждань, постійних переїздів. По почав пити, намагався навіть покінчити життя самогубством.

  3 жовтня його знайшли у Балтіморі напівроздягненого, без ознак свідомості. А через чотири дні Едгар Аллан По помер у Балтіморському шпиталі. На цвинтар його проводжали лише дев’ять осіб.

Бажаного раю на цій землі По не знайшов. Та спокою не мав небіжчик і після смерті. Один із його знайомих надрукував по смерті письменника статтю-некролог, в якій було багато брудних і образливих натяків на його життя та творчість. І лише через одинадцять років із виходом книги С. Уїтмена «По та його критики» творчий спадок письменника був належно оцінений.

Сучасну історію детективу дослідники відраховують від часу появи «логічних оповідань» Е.А. По «Вбивство на вулиці Морг» (1841), «Таємниця Марі Роже» (1843), «Украдений лист» (1844), спільним героєм яких був перший знаменитий детектив Огюст Дюпен. Деколи до зразків детективного жанру зараховують ще дві новели По: «Золотий жук» (1843) і «Ти єси муж, який сотворив сіє» (1844).

  Едгар По був засновником детективної літератури. А чи є у нього послідовники? Так, звичайно. Це, насамперед, відомі автори детективів: А. Конан Дойль, Агата Крісті, Жорж Сименон.

2.Бесіда.

• Що ви дізналися про Е.По?
• Який жанр він започаткував?
• Чому людям подобається читати детективи?
• Як ви бачите, нелегкою була доля письменника. У дворічному віці втратив батьків, завжди відчував самотність. Митець знайшов себе у літературі. Е.По називають «батьком детективної літератури», саме він першим створив твори цього жанру. У США існують премії імені Е.По, які присуджують за найкращі оповідання року.

3.Теорія літератури.

Словникова робота. Записи в зошити.

 Детектив (англ. detective — агент розшуку, лат. deteсtіо — розкриття) — жанровий різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємниця, пов'язана зі злочином.

Детектив має свою композицію:

— зав’язка — інформація про злочин;

— розвиток дії — процес розслідування;

— розв’язка — простежуються дії детектива після того, як особа злочинця встановлена;

— реконструкція злочину.

Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією..

Оповіда́ння— невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажів.

  Дедукція - (Від латинської deduco – відводжу, виводжу) – метод дослідження, за яким окреме ( деталь, факт) пізнається на основі знання загального ( кінцевого) результату.

   Дедуктивний метод — спосіб дослідження, при якому окремі положення огічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів). У літературі його започаткував Е. По.

   Інтрига - потаємні, переважно непорядні, дії, вчинки, спрямовані на досягнення якої – небудь мети.

  Пергамент — спеціально оброблена шкіра молодих тварин. До винайдення паперу — матеріал для писання.

  Криптограма — напис, виконаний тайнописом, зрозумілим тільки для обізнаних із ним. .

4.Самостійна робота. Складання паспорту твору.

Автор – Едгар Аллан По 

Рік написання – 1843

Рід літератури – епос

Жанр – новела

Тема оповідання: розгадування таємниці захованого скарбу Леграном.

Ідея твору: утвердження не сили золота, а сили людської думки, багатства уяви та розуму особистості, завдяки яким Легран і знайшов скарби.

Основна думка твору “Золотий жук” Е.По в тому, що утверджується сила людської думки, багатство творчої уяви й розуму.

Події в повісті “Золотий жук“розгортаються на Саллівеновому острові  (в Південній Кароліні на острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя).

Головні герої “Золотий жук”:

Вільям Легран,

Юпітер- вірний слуга головного героя,

оповідач – той, від чийого імені ведеться розповідь.

Золотий жук в оповіданні Е.По символізує  багатство людського інтелекту

5.Задум створення оповідання «Золотий жук»

- У 40-50-х роках XIX століття американська публіка захоплювалася розгадуванням шифрів, ребусів, загадок, криптограм, які у великій кількості друкувалися в журналах. Це надихнуло письменника на задум оповідання "Золотий жук" (1843), значною мірою побудованого на розгадуванні піратської криптограми. Рукопис твору не одразу був схвалений до друку й досить довго чекав на публікацію. Коли оповідання все ж було надруковане, відразу стало шалено популярним в читачів

 6. Бесіда на первісне сприйняття оповідання «Золотий жук»

• Яке враження справило на вас оповідання?
• Які герої найбільш Вам сподобались ? Чому ?
• Хто такий Вільям Ленгран, як він опинився на острові?
• -З ким він проживав, товаришував?
• Який у нього був характер, чим займався?
• Від чийого імені ведеться розповідь?
• -Як Ви думаєте, чому оповідання має назву «Золотий жук» ?
  (З жука все починається, він постійно знаходиться у центрі уваги, ним захоплюються та ненавидять
• Чи дотримується Едгар По детективної формули в оповіданні «Золотий жук»? Доведіть.

7. Визначення елементів композиції

Експозиція — Легран на острові Салівен (знайомство з місцем дії, героями).

Зав'язка — розповідь про жука.

Розвиток дії— «хвороба» Леграна, роздуми Леграна, пошуки скарбу.

Кульмінація — експедиція в гори, знахідка скарбу.

Розв'язка — хід думок Леграна, розповідь Леграна про власні спостереження, міркування, пошуки.

8. Слово вчителя про роль деталі в детективних творах

— Щоб розгадати таємницю, потрібно не випускати з уваги жодної, навіть найдрібнішої деталі. У детективних творах досить часто деталь, яка на перший погляд може здатися незначною, стає вирішальною у встановленні істини.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Узагальнювальна бесіда

• Який настрій відчувається у творі?
• Що ви дізналися про Е.По?
• Які твори він написав?
• Що характерно для його оповідань?
• Який жанр він започаткував?
• Чому людям подобається читати детективи?

 2.Складання сенкана

          Легран

рішучий, спостережливий;

слухає, спостерігає, аналізує;

людина, яка має талант осмислення;

         детектив

УІ,Підбиття підсумків уроку.

 Продовжіть речення.

• Детективна література для мене – це …
• Для мене було новим …
• Особливо цікавим для мене було…
• Найбільше мені запам′яталося…

УІІ. Домашнє завдання. (На вибір)

• Намалюйте ілюстрації до твору.
• Підготувати переказ розповіді Леграна про знахідку, не опускаючи жодної важливої деталі.
• Охарактеризувати героїв оповідання (оповідача, Юпітера, Леграна).
• Намалювати ілюстрації до оповідання (за бажанням).