А.П. Чехов. «Товстий і тонкий». Висміювання чиношанування, підлабузництва, малодушності у оповіданні. Роль комічного у творі.

Тема.  А.П. Чехов. «Товстий і тонкий». Висміювання чиношанування, підлабузництва, малодушності у оповіданні. Роль комічного у творі.

            Мета:  розкрити гуманістично-моральний зміст оповідання; розвивати творчі здібності учнів, навички аналізу художнього тексту; формувати теоретико- літературні знання; виховувати в учнів неприйняття таких людських вад, як самоприниження, чиношанування, повагу до людської гідності, бажання самовдосконалюватися.

Обладнання: портрет А.П. Чехова, дидактичний матеріал до завдання «Знайди помилку», схема «Різновиди комічного»

    Тип уроку: урок засвоєння нових знань та формування на їх основі вмінь та навичок.

Хід уроку

                                                                                                       Людина тоді стане кращою,                                             коли ви покажете їй,

яка вона є насправді.

                                                                                                                                 А.П. Чехов

І. Актуалізація опорних знань.

   • Робота у парах «Знайди помилку».

 Учитель.  Один із учнів підготував повідомлення про життєвий шлях А.П. Чехова, але наробив багато помилок. Давайте допоможемо йому їх виправити. (Роздаються картки, учні працюють у парах, виправляють помилки)

      А.П. Чехов народився у Краснодарі. Він був єдиним сином у родині рибалки. Навчався у Київському університеті на юридичному факультеті. Свої перші оповідання підписував псевдонімом «Антон Чеховський». Влітку 1888 – 1889 років відпочивав у Грузії, наймав дачу недалеко від міста Тбілісі. В 1890 р. відправився у далеку подорож на Камчатку. В останні роки жив у місті Сочі і писав п’єси для Московського Художнього театру.

ІІ.  Формування нових знань і умінь.

  • Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.  На попередньому уроці ми дійшли висновку, що А.П. Чехов хотів, щоб людина була красивою не тільки зовні, а й у душі. Саме йому належить афоризм «У людини повинно бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки». І він висміював людські вади у своїх маленьких оповіданнях. Ми сміялися з героїв твору «Хамелеон». Але сміх іноді буває не дуже веселим. Він буває сумним, серйозним. Сьогодні на уроці ми в цьому переконаємося, переконаємося після того, як зустрінемося з двома героями оповідання А.П. Чехова – товстим і тонким. У нас є час подумати і зрозуміти їх поведінку через багато років, висловити своє відношення до них.

•  Оголошення теми уроку, презентація епіграфу.

•  Рольова гра-інсценізація.

          Ток-шоу «Зустріч через роки»

(Ось так проходило ток-шоу на моєму уроці)

Ведучий.  Сьогодні на наше ток-шоу ми запросили героїв оповідання Антона Павловича Чехова «Товстий і тонкий». Ви, наші юні читачі, маєте змогу поспілкуватися з ними, висловити власні думки стосовно їхніх вчинків, поведінці.

     А починалось все так.

На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один – товстий, другий – тонкий. Що ж відбулося далі? А давайте про це спитаємо самих героїв. Зустрічаємо! Тонкий!  (Виходить тонкий і сідає на стілець)

  Розкажіть, будь ласка, про себе.

  Тонкий. Моє ім'я Порфирій. Служу я колезьким асесором уже другий рік, Станіслава маю. Платня погана, та Бог з нею. Маю дружину Луїзу, уроджену Ванценбах, лютеранку, і сина Нафанаїла, учня 3 класу. Дружина уроки музики дає, а я портсигари приватно з дерева роблю. Чудові портсигари! По карбованцю за штуку продаю. Ось так і перебиваємось.

Ведучий.  А тепер розкажіть про вашу зустріч з другом дитинства.

Тонкий.  Було якось все несподівано. Я зійшов з вагона, був нав'ючений чемоданами, клунками, коробками. Раптом чую хтось на мене гукає. Обертаюсь – Миша. В гімназії разом учились. Я був приємно здивований.

Ведучий.  Порфирій, наші читачі хочуть задати вам кілька питань.

Тонкий.  Будь ласка.

         (Питання можуть бути різного плану.)

Питання:  Порфирію, що ви відчували, коли після багатьох років знову побачили  друга дитинства?

Тонкий.  Я був радий, мої очі наповнилися сльозами. Ми обнялися, тричі поцілувалися. Я почав розповідати про себе, свою сім'ю, навіть згадав, як нас дражнили  у гімназії. Його Геростратом за те, що книжку цигаркою пропалив, а мене Ефіальтом за те, що я ябедничати любив.

 Питання:  Невже вам було приємно згадувати, що ви в гімназії були ябедою? Це ж погана риса?

Тонкий.  Згоден, але ж стільки років пройшло. Що було, те було. Я ж змінився, став доброю людиною, щиро радів зустрічі з другом.

Питання:  Чому так несподівано змінилася ваша поведінка до Миші, коли ви почули. що він став таємним радником?

Тонкий.  Та це ж найвища державна посада… Це ж … Ого-го-го! (розводить руками, не знає, що сказати)

Ведучий.  А хіба посада важлива, якщо зустрілися друзі?

Тонкий.  А як же! Він хто! А я? Я маленька людина. Я посмів його обняти, поцілувати. Що я накоїв? Що тепер мені робити?

Ведучий.  Порфирію, а що відбувалося далі?

Тонкий.  Що далі?  А далі нічого не відбувалося. Я почав заїкатися, просити пробачення, мені стало так страшно.

Ведучий.  Це, дійсно, так. Свідок тих подій Антон Чехов згадує: «Тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей посипались іскри. Сам він зіщулився, згорбився, звузився…»

Питання:  Порфирію, а вам не здається, що не можна так принижуватися, тим більш перед другом?

Тонкий.  Ні, ні, ні! Ну що ви, яке приниження? Він же таємний… Ні… Яка дружба? Він таємний, а я … Треба шанувати всіх, хто має вищу посаду.

Ведучий.  Заспокойтеся, Порфирію. Давайте краще послухаємо Мишу.

  (Заходить товстий, тонкий підскакує зі свого місця, кланяється йому, ведучий заспокоює його)

Ведучий звертається до товстого:

Розкажіть, будь ласка, тепер ви про себе і ту зустріч на вокзалі.

Товстий.  Що розповідати? Я вже до тайного дослужився. Дві звізди маю. Того дня я добре пообідав на вокзалі, був задоволений собою і життям. Раптом бачу: з вагона виходить Порфирій, друг дитинства, разом учились в гімназії. Я так зрадів. Ми обнялись, почали згадувати минуле. Це ж щастя: через стільки років зустріти друга. Але коли мова зайшла про службу, і я йому сказав, що я вже таємний радник, з Порфирієм сталось щось дивне. Він одразу скам’янів, зблід, став дивно хихикати, називати мене «ваше превосходительство»

Ведучий. До вас у наших читачів теж є питання.

Питання: А зізнайтесь, вам, напевне, приємно, коли вас називають «ваше превосходительство»? Ви ж , мабуть, звикли до такої пошани?

Товстий.  Не скрою, звик. Люди різні бувають, але ж то на службі. Чужі люди приходять, уходять. А тут друг! Які можуть бути чини?! Але Порфирій почав принижуватися. Якось не по-людські вийшло.

Питання:  А чому ви так швидко розійшлися, може треба було поговорити з ним, пояснити, що так не можна робити?

Товстий.  Я хотів, намагався, але у мене нічого не вийшло. Навпаки, він ще більше став догоджати. Мене аж занудило. Тоді я відвернувся від нього, попрощався і пішов. Я думаю, що виправити його я не зміг би, він просто звик так поводитися перед начальником.

Ведучий.  У мене питання до обох. Яке враження залишилось у вас після цієї зустрічі?

Тонкий.  Я був приємно вражений. Це ж треба… таємний радник…

Товстий.  Неприємне. Я не чекав, що мій колишній друг став підлабузником, малодушним чиношанувальником, смішним і огидним.

Ведучий.  А тепер, шановні гості, послухайте, що про вас і вам скажуть наші читачі.

• «Мікрофон»

  Учні висловлюють свої думки.

Ведучий.  Спасибі вам, а тепер послухаємо думку Валентини Іванівни як читача.

Учитель.  Я уважно вислухала ваші думки, звинувачення. Знаєте, я з вами згодна. Ви, товстий, у мене викликаєте повагу. Не дивлячись на високий чин, ви не зазналися, щиро раділи другові. А ви, Порфирію, людина мізерна і нікчемна. Дізнавшись про високий чин свого друга, ви почали підлещуватися до нього, принижуватися. Ви просто боягуз, немає у вас почуття власної гідності. Ви самі себе не поважаєте. Так, до начальства треба відноситися з повагою, якщо воно цього заслуговує, але ваша поведінка у мене не викликала навіть жалості, лише презирство. І син ваш Нафаня таким же стане, тому що вже зараз він у всьому на вас схожий.

Ведучий.  Спасибі вам. Час нам прощатися, але думаю наша зустріч не пройшла даремно. Головне, щоб кожен з нас зрозумів, що треба залишатися самим собою у будь-яких життєвих ситуаціях. А якщо потрапите у схожу ситуацію, то згадайте героїв оповідання А.П. Чехова «Товстий і тонкий».

  • Бесіда.

--- Діти, чи сподобалась вам гра наших акторів? Чи зуміли вони передати характер героїв?

---  (До учня, який грав роль тонкого) Як ти ставишся до свого героя і чому погодився зіграти негативного персонажа?

---  На думку багатьох критиків, в оповіданні відбувається не одна, а дві зустрічі. Як ви це розумієте?

---  Пройшло майже 115 років з тієї зустрічі на вокзалі. Чи змінились, на вашу думку, зараз відношення між начальником і підлеглим?

•  Підсумкові запитання:

---  Ми прочитали й обговорили два оповідання А.П. Чехова. Чому вони вас навчили?

---  Так що ж робить людину Людиною?

---  Чи прав був А.П. Чехов, коли говорив (повертаємося до епіграфу уроку): «Людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є насправді»?

•  Опрацювання елементів теорії літератури.

Учитель.  На початку уроку ми говорили з вами про те, що сміх буває різним: веселий. добрий, сумний, серйозний.

Який же сміх у оповіданні «Товстий і тонкий»? Щоб ваші відповіді були точні й правильні, давайте розглянемо схему «Різновиди комічного» і перевіримо, як ви виконали домашнє завдання.

 На дошці – схема:

                                                 К О М І Ч Н Е

                           гумор

                                            сатира        іронія        сарказм

У зошиті  і на дошці після вислуховування відповідей учнів зۥявляється такий запис:

                                                 К О М І Ч Н Еі

                                     смішне в житті та мистецтві

                         гумор

                    доброзичливий

                                  сміх        сатира      іронія      сарказм

                                      викривальний    прихована          в'їдлива 

                                                      сміх               насмішка          насмішка

•  Бесіда за запитаннями.

---  Які різновиди комічного використовує А.П. Чехов, щоб викликати сміх читача?

---  Чи переконалися ви в тому, що комічне(смішне) може мати різний характер?

---  Гумористичними чи сатиричними можна назвати оповідання А.П. Чехова?

Висновок.

Учитель.  Читаючи оповідання А.П. Чехова, можна подумати, що вони гумористичні, що письменник без злоби розповідає нам про Очумєлова, Хрюкіна, товстого, тонкого, але коли ми вдумаємося у зміст прочитаного, то розуміємо, що доброзичливий гумор поступово переходить у сатиру, у викривальний нещадний сміх.

ІІІ.  Оцінювання діяльності учнів.

Очікувані результати:

• учень, використовуючі рольову гру, переказує близько до тексту оповідання А.Чехова «Товстий і тонкий»;
• наводить конкретні приклади висміювання чиношанування, підлабузництва, малодушності у оповіданні;
• називає різновиди  комічного та пояснює їхню роль у характеристиці персонажів і розкритті ідеї твору;
• висловлює особисте ставлення до проблем, порушених в оповіданні, аргументуючи думку прикладами і цитатами із твору.

ІV.  Домашнє завдання.

1. Опрацювати статтю підручника с. 66-67, виписати у зошит теоретичні поняття «Оповідання та його ознаки», «художня деталь», згадати, що таке «антитеза», вміти навести їх приклади.
2. Намалювати (тим, хто має хист) ілюстрації до творів А.П. Чехова.
3. Високий рівень. Творче завдання. Написати твір-мініатюру на одну з тем

 (за вибором): «Смішне й сумне в оповіданнях А.П. Чехова»

                     « Моє ставлення до  «хамелеонів»