«А жінка в світ приходить для любові»

Свято «А жінка в світ приходить для любові»
 

 Мета: вшанувати жінку-матір, жінку-трудівницю; виховувати шанобливе ставлення до сім'ї, родини; розвивати творчі здібності учнів.

 

 Оформлення: на сцені цифра «8» в обрамлені штучних квітів, гірлянди з повітряних кульок.
 

Звучить легка, весняна музика.  Голос за сценою.

 

Жіноче свято і весна

Несуть з собою дні погожі.

По всій Землі, для всіх людей –

Весна і жінка дуже схожі.

Здоров’я , ніжності, тепла,

Кохання вам бажаємо,

Із першим святом на весні

Усіх жінок вітаємо!

 

Музичний номер пісня «Весна красна».

 

Під музичний супровід виходить дівчина в українському вбранні читає вірш.

 

Найкраща в світі жінка - українка.

У ній сплелись і розум, і краса,

Вона тендітна й ніжна, ніби квітка,

А глибина очей - мов небеса...

Вона уміє бути чарівною,

Та в той же час - і скромна, і проста.

Не зіпсувати косу сивиною,

І зморшкам не затьмарити уста...

Вона і щира, й добра, і мрійлива,

А її голос - чисте джерело.

Вона посеред інших - особлива,

Бо завжди випромінює тепло.

Про чуйне її серце пишуть вірші,

Кричать журнали з перших сторінок.

Бо ж українка - це найкрасивіша

На всій планеті жінка із жінок!...

 Наша Батьківщина Україна теж жіночого роду. Тож нехай вона буде багатою і квітучою, а усі її жінки будуть найщасливішими у світі.

 

Музичний номер  «Ми Вкраїни діти».

 

Під музичний супровід виходить дівчина.

 

Я просто жінка. Просто жінка я.

П’ять букв у слові – ну куди простіше?

Я люба, я кохана, я твоя,

Я та, яка на світі найрідніша.

 

Сумна і ніжна. Мовчазна і ні.

Я та, якій протягують долоні…

Я палена у відьомськім вогні,

І писана у золотій іконі.

 

У муках я життя тобі даю,

І зуби зціплю на війну пускаю.

Біля вікна задивлено стою.

Я просто жінка… І немає краю.

 

Такій ось простоті. З ребра чи ні.

Я Єва, я спокусниця Адама.

Я та, якій присвячують пісні

 І та, якій гукають просто «Мамо…»

 

Я просто жінка. Грішна і свята,

Слабка і сильна, темна і яскрава.

Я просто жінка, просто жінка. Та,

Якій потрібне щастя, а не слава!

 

Виходять юнаки.

1.  Важкий і в той же час прекрасний життєвий шлях жінки. Від маленької дівчинки до мудрої, люблячої бабуні. Сьогодні, в переддень жіночого свята, ми хочемо пройти цією дорогою і вклонитися ВАМ низько-низько на кожному кроці цього шляху. А починається він ось так…

 

2. А жінка в світ приходить для любові!

Любити маму — поки ще мала.

Любити лялю — тільки підросла.

А коли вперше стала на поріг —

Любити небо і м’який моріг,

Дім батьківський і квіти чорноброві,

Бо жінка в світ приходить для любові.

 

Звучить музика, виходять дівчинка з вчителем, відбувається діалог.

Маринка-Чомучка

Доросла.

Про все на світі хоче
Мала Маринка знати,
Тому їй необхідно
У мами розпитати:

Маленька.

Куди втікає сонечко
Вечірньої пори,
Й навіщо забирає
Яскраві кольори?
Чому на небі зірочки
Маленькі і ясні,
І до якої гілочки
Прикручені усі?
Навіщо умиватися
Щоразу до їди,
І як це киця миється
Не маючи води.
Курча у нас лупилося
Сьогодні із яйця.
- А звідки я з"явилася?
 

Доросла.

Запитує маля.
Чудненька, мила донечко,
До крапелики роси
Спустило промінь сонечко
Й на світ з"явилась ти.
Барвисті, мов веселка ,
Питаннячка й рясні.
І деколи я чую
Їх навіть уві сні.
Напевно, завтра вранці
Піду куплю словник.
А також, пошукаю
Великий довідник.
Маленьке миле Сонечко
У ліжечку сопить.
Як добре, ой як хороше,
Коли Чомучка спить.

 

 Виконується пісня «Чомучка».

Звучить музика, виходять дівчатка початківці, сідають у різних кутках, одна грається лялькою, інша малює, третя говорить по телефону, четверта рохпо черзі читають віршики.

Макіяж

Я залишилась без неньки

 усього на півгодинки.

 Обіцяла їй тихенько

 в книжці розглядать картинки.

 Та увагу я звернула,

 що матуся на поличці

 свою сумочку забула,

 у якій є косметичка!

 Щоб порадувати маму,

 я ось так тоді зробила:

 нанесла собі рум’яна,

 гарно губи намастила,

 і повіки, й брови, й вії –

 все нафарбувала!

 Я уже це добре вмію,

 он як вийшло гарно!

 А як ненька повернулась,

 то чомусь злякалася,

 повела мене швиденько

 з милом умиватися.

 

ТИХЕНЬКА ДІВЧИНКА
Чого це на мене так сердяться в школі?
Тож я не чіпаю нікого ніколи.
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо.
Оце я сказала — така в мене звичка,—
Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.
Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,
Та ще й черевички на човники схожі.
Що в Тані волосся нечесане досі,
Що очі в Мар'янки маленькі та косі,
Що в зошиті в Лесі самі тільки плями:
Напевне, бруднючими пише руками.
Я ж правду кажу їм... І що тут такого?
Тож я не чіпаю ніколи нікого.
Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,
І чом вони сердяться всі — невідомо!

 

 КУХОВАРКА

Як минуло дев’ять літ, 
Я сказала: - Люба мамо, 
Вже мені учитись слід 
Куховарити!
Ще рано, - Мама каже, - вріжеш руку.
Пальці часом обпечеш.
Через рік почнеш науку.

Я заплакала: — Авжеж!
Он навчила мама Олю,
Як варити бараболю.
А Наталка вміє це 
Й навіть смажити яйце.
Я ж, крім кави і крім чаю, 
Нічогісінько не знаю.

— Що ж, — сказала мама згодом, — 
Ось тобі зубатий ніж!
Тільки пальчика не вріж,
Бо впечу добренько йодом!

Чисть картопельку тоненько,
На шматочки ріж дрібненько,
Кинь у горщик, посоли.
Поклади цибульки, м’яса 
І петрушки для прикраси,
І морквину на приправу —
Юшка це на першу страву.

А на друге — трохи каші,
А на третє — солоденьке,
Щоб хвалили гості наші 
Куховарку молоденьку.

Закачала рукави —
Ну, до праці раз-два-три!
Заслужу собі похвали!

Всі поради з голови,
Як пташки, повилітали...
Я петрушечку зелену 
До компоту посікла,
А картоплю здоровенну 
В горщик силою втовкла.

Все робила самотужки:
Цукру всипала до юшки.
Ну, а в кашку солоденьку 
Натрусила соли жменьку.

Каша знизу пригоріла,
Зверху на плиту скипіла...

Так із цілим роєм бід 
Я зварила свій обід.

Любі гості, вас прошу 
Скуштувати кулешу.

Песик витяг з юшки м’ясо,
З’їв і облизався ласо.

Миску юшки виїв котик 
[Потім хворий мав животик].

Вдвох вони лизали кашу 
Солоненько-солоденьку,
І хвалили гості наші 
Куховарку молоденьку.

 

   ТАЙНА
А у мене новина:
В мене тайна є одна!
А яка у мене тайна —
Я нікому не скажу.
От лиш Галочці, звичайно,—
Я із Галею дружу.
Тільки я скажу потому:
— Не кажи, гляди, нікому,
А розкажеш хоч комусь,
Я з тобою роздружусь.
Раптом ранком біля ганку
Зустрічаю я Тетянку.
Щось не терпиться мені:
Чи сказати їй, чи ні?
Я скажу лиш наодинці:
— Не кажи про це Маринці,
Бо Маринка наша все,
Як сорока, рознесе.
Бачу Катю — теж подружка.
Чи шепнути їй на вушко?
Чи сказати хоч слівце,
Щоб ніхто не знав про це?
Тільки що то? Вір не вір,
Знає тайну цілий двір.
Як це сталось? Чисте диво!
Отака я нещаслива!

Ведучий.  Такі маленькі, а вже справжні жінки. Дивлячись на них, сподіваємося, ви пригадали себе маленькими. Нехай у кожній з Вас завжди живе маленька дівчинка.

Музичний номер «Модниця»
 

Під музичний супровід  хлопчик читає.                                                                                                        

Вона росте — росте її любов,

Ростуть її бажання і надії.

І от приходять роки молодії,

І по землі вона не йде — несеться,

І прислухається до свого серця,

Що в гулі міст чи в шелесті дібров

Підкаже їй: — Прийшла твоя любов!

Це ж та любов, що перша і остання!

Такої ще ні в кого не було!

До неї підступить не сміє зло!

Вона яркіш, як сотня сонць, сія!

Вона твоя! Вона лише твоя!

Ії тобі на сотню років стане!

Це та любов, що перша і остання!

 

 Пісня дошкільнят «А ти мене любиш?»

 Пісня старшокласників «Я покохала».

 

Під музичний супровід  виходить учень.                                                                                                        

І відшумить весільний водограй,

Та як же знову світу не радіти,

Коли народжуються в тебе діти!

І ночі всі недоспані дарма,

Коли воно лепече вперше: — Ма...

І ти — свята, і в тебе в серці — рай,

Хоч відшумів весільний водограй…

І от ідуть літа, літа, літа...

Годуєш всіх, сама, бува, голодна

І часом нерви стримати не годна,

Та будеш захищати, як в бою,

Оту домашню каторгу свою,

Хоч сум торкає очі і уста,

І хоч ідуть літа, літа, літа...

Та ми не дамо вам сьогодні сумувати, посміхніться

Гумористична сценка.

Під музичний супровід виходить учениця.                                                                                                        

Колись я не читатиму казки,

Не буду цілувати діток рани,

Я знаю, швидко пролетять роки

І більше  не захочуть діти мами!

Колись піти я зможу вже без них,

За руку теж не буду їх тримати.

Та знаю, що і серед днів таких

За них я буду, все ж, переживати.

Колись не буде: «Мама, йди сюди…»

Колись не буде: «Мама, йдем гуляти…»

Колись не буде: «Мама, щось купи…»

Не буде: «Мама, ми вже хочем спати…»

Колись сімейні фото на стіні

Про будні й свята діток нагадають,

А зараз сонно просять уві сні:

«Накрий… Бо наші ніжки замерзають!»

Колись у мене буде вільний час.

Колись для себе зможу щось зробити.

Та знаю, що думками повсякчас

Дітьми я буду, безперечно, жити.

То ж поки ще мене біля дверей

Чекають найдорожчі дві людини,

Біжу в обійми до своїх дітей

Й радію їх дитинству щохвилини!

 

Пісня «Матерям дарити доброту»

 

Під музичний супровід виходять ведучі.                                                                                                        

 

1. Дівчинка бігла вулицею,
   Безтурботно підстрибуючи,
   Синьо-червоний м’яч
   Долонькою шльопала:
   Раз! Два! Три! Чотири! П’ять!
   Ох і весело!

 

2.  Дівчина поспішала вулицею,
   А ноги зривались до танцю,
   А годинник вицокував хвилини,
   Які залишились до побачення:
   Раз! Два! Три! Чотири! П’ять!
   Ох, якби швидше!

 

3. Жінка йшла вулицею,
   В одній руці сумка з покупками,
   Другою в кишені копійки перебирала:
   Раз. Два. Три. Чотири. П’ять.
   Як би на все вистачило!

 

4. Бабуся шкандибала вулицею,
   Спиралась на палицю,
   Рахувала кроки до найближчої лавки:
   Раз... два... три... чотири... п’ять...
   І коли життя минуло?

 

Пісня «Сучасна бабуся»

 

Під музичний супровід виходять 3 хлопці.                                                                                                        

 

1-й  Друзі, а як по-вашому, хто дотепніше - чоловіки чи жінки? 

2-й. Звичайно чоловіки. Над тим, що вони пропонують жінкам, жінки сміються все життя.                                                                                  

  3-й.  Скажіть, що спільного між жінкою і піснею? Відверто зізнатися, відповідь я не знайшов.                                                                               

 1-й.  Це не так складно, у хороших пісень і у жінок багато спільного. По-перше, вони однаково красиві, а по-друге, ніколи не старіють.        

 2-й. Взагалі-то проблема довголіття у жінок давно вирішена, вони живуть довше за чоловіків. І справа тут в особливому обчисленні. У чоловіків вік обчислюється просто: дитинство, юність, зрілість, старість.         

3-й. А у жінок?                                                                              

 1-й . А у жінок зовсім інакше. Дитинство, перша молодість, друга молодість, третя молодість, четверта... все залежить від того, хто на якій зупиниться. А молодість вам нехай завжди дарує чарівна посмішка.                                                                                                                

 

Гуморески.

Баба з дідом вже старенькі
Сидять у кімнаті,
Тріщать дрова помаленьку,
Тепло взимку в хаті.
Сумно стало якось діду,
Життя добігає,
- А давай, - сказав він бабі,
Молодість згадаєм!
Пам'ятаєш наше місце
В полі біля дуба,
Я піду, буду чекати
Тебе, моя люба!
- Добре, йди! Бабуся ближче
Підсіла до груби,
Я прийду, як і раніше,
До нашого дуба!
Пішов дід і став чекати,
Так пройшла година,
Стали ноги замерзати,
Не прийшла любима!
Дід вернувсь назад, без зла
Запитав в півсили:
- А чому ти не прийшла?
- Мати не пустила!

*

Підросла у мами доня,
Гарна, жвава — хоч куди!
Мати рада.
— Де ти, дівко? Принеси мені води.
Тільки й чути: — Дівко, дівко!
Те зроби, туди піди… —
Раптом грюк — свати до хати.
Кілька слів про се, про те.
— Є для доньки пара, — кажуть. —
Може, заміж віддасте? —
Мати доню обнімає,
Ніжно дивиться в лице.
— Та воно ж дитя, — говорить. —
Рано думати про це. —
А дочка скривилась гірко
І сказала: — От життя!
Як робить, то: дівко, дівко,
А як заміж, то — дитя…

*

Нам, мужчинам, дорікають: їздячи трамваєм,
Ми, мовляв, жінкам ніколи місць не уступаєм,
Бо, мовляв, ще є мужчини некультурні й грубі.
В цьому треба розібратись, громадяни любі
Якось їхав я трамваєм, а уздовж проходу
Натопталось душ п’ятнадцять женського народу.
Треба місцем поступитись. А кому охота?
Ти стоятимеш, а сяде тютя жовторота
Я до публіки й звернувся: «Женщини і дами!
Хто найстарша і найтовща буде тут між вами?»
Всі мовчать, як без’язикі, мов заклало вуха.
Я й кивнув одній бабусі: «Йди сідай, старуха!»
А вона попалась, видно, із єхідних штучок.
«Та сиди вже там, – говорить, – теж мені онучок».
Я до іншої звертаюсь благородно й чітко:
«Ви, по-моєму, найтовща. Йдіть сідайте,тітко».
А вона стоїть, як скеля, наче й не до неї.
Не оцінює культури й чемності моєї.
Я до третьої заходжу з іншого вже краю.
«Вам, мамашо, скільки років стукнуло?» -питаю.
А вона скривилась гірко і сказала строго:
«То тебе об стінку лобом стукнули малого!»
Як почув таку я фразу, сів на місце зразу.
Більше женщинам я місця не давав ні разу.
І мене тепер не стягне найсильніший трактор.
Ми, мужчини, теж умієм показать характер.

Виходить учень, під музичний супровід читає вірш.

 

А жінка буває на осінь так схожа:
То тиха й привітна, а то й непогожа.
То скропить сльозою, то сонцем засвітить.
То прагне зими, то вертається в літо.

А жінка, як осінь, плодами багата
На ніжність, добро, материнство і святість.
Як вересень тихий, зігріє душею,
Не страшно морозу чекати із нею.

А жінка буває тривожна, як осінь.
То дихає вітром, то ласки попросить,
То болю завдасть, а то вигоїть рани,
Листочком у світ полетить за коханим.

А осінь в природі – це завжди, як диво,
Так само і жінка: буває вродлива.
Буває примхлива, буває зрадлива...
Нехай тільки кожна з них буде щаслива.

Промінь сонця запалить ранкову росу, – 
І заграє вона, забринить веселково.
Скільки мовлено вже про одвічну красу,
Тільки я про жіночу скажу своє слово.

Ніжний погляд і довга русява коса
Та смаглявого личка привабна родзинка...
І, хоч кажуть, що світ порятує краса. 
Та врятує його тільки жінка.

 

Пісня  «Все найкраще в світі від жінок»

 

Під музичний супровід виходить вчитель.                                                                                                        

А якби все те розпочати знов?

Але ж обід — щоденний — то любов!

Сорочка, чисто випрана, — любов.

І ночі, що не спала ти, — любов.

І пісня, що співала ти, — любов.

І квіти, що посіяла, — любов.

І очі правнуків ясні — любов.

Було б все так, якби почати знов.

Жіноча доля в світі — це любов.

 

Всі: Зі святом, ДОРОГІ ЖІНКИ!

Пісня «Щастя».