«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався, пильно читав усякі книжки, особливу вагу звертав на етнографічні матеріали, перечитав усякі філологічні праці», – з автобіографії А. Кримського.
Походження вченого. А. Кримський народився в родині етнічного кримського татарина, вчителя історії Юхима Степановича Кримського, матір поліглота Аделаїда Матвіївна походила зі знатного польсько-литовськогороду. Сам Кримський зазначав, що хоч він і не етнічний українець, але «цілком проукраїнився»Батьки А. Кримського
Після закінчення університету вчений іздив до Сирії та Лівану, де зібрав багато документів з якими працював до кінця життя. З 1898 року працював у Лазаревському інституті курси семітських мов, історію арабської літератури. З 1901 року – професор арабської літератури та філологіїЗ 1903 року – професор історії ісламу. За цей час видав чимало підручників з філології та історії Сходу
Основні праці «Очерк развития суфизма до конца III в. хиджры» (Труды Восточной Комиссии Императорского Московского Археолоического Общества. Т. 2. М., 1895);«Шагнаме, або іранська Книга царів» (Львів, 1896);«Лекции по Корану» (М., 1902);«Мусульманство і його будучність» (Львів, 1904);«История мусульманства» (М., 1904—1912);«Лекции по Корану» (2-е видання, М., 1905);«Аршакиды, Сасаниды и завоевание Ирана арабами» (2-е видання, М., 1905);
Праці з історії української мови «Программа для собирания особенностей малорусских говоров» (СПб., 1910). Разом з Костем Михальчуком;«Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI—XVIII в.в.» (1922, у співавторстві з Олексієм Шахматовим);«Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» (1922);«Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного».«Російсько-український словник правничої мови» (1926)
Особисте життя вченого. Кримський був простим, товариським, невибагливим у побуті, любив студентів і охоче допомагав молодим науковцям. Існує версія, що він був закоханий у Лесю Українку, але без відповіді. Талановиті люди листувалися. Він давав їй консультації при написанні творів на східну тематику, вона відгукнулася на його автобіографічний роман « Андрій Лаговський». Кримський мав прийомного сина – здібного етнографа Миколу Левченка. Він став жертвою сталінських репресій, сидів у тюрмі і не витримав психологічного тиску – повісився. У Миколи була вагітна дружина, народився хлопчик, якому академік дав своє прізвище, усиновив. Микола Кримський передав для Володимир-Волинського історичного музею особисті речі батька-поліглота – театральний бінокль, перо, канцелярське приладдя.
Вшанування памяті На честь видатного вченого: Встановлюють монументи та погруддя. На місцях його проживання та роботи розміщають меморіальні дошки. На честь Кримського називають вулиці та провулки. В Україні перевидають твори видатного історика й філолога. На честь Агатнгела Кримського випускають монети та поштові марки