Альбом - довідник на тему: «ШКІДНИКИ І ХВОРОБИ ГОРОХУ»

Про матеріал

У альбомі-довіднику є ілюстровані зображення найосновніших шкідників і хвороб гороху на різних стадіях її розвитку, зовнішні ознаки пошкодження шкідниками та ураження хворобами рослин. На основі найновіших наукових досягнень викладено принцип інтегрованої системи захисту гороху. Дано перелік новітніх, дозволених пестицидів, рекомендовано норми застосування кожного препарату. Даний довідник несе в собі інформаційну частину у доступній формі у вигляді опису, фото- зображень та таблиць, що дозволить використовувати їх під час опанування нового матеріалу на занятті, повторення та закріплення, підготовки до контрольної роботи та самостійної роботи студентів. Довідник розрахований на агрономів, викладачів і студентів сільськогосподарських навчальних закладів. Довідник розрахований на агрономів, викладачів і студентів сільськогосподарських навчальних закладів.

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України

«Немішаївський агротехнічний коледж»

Методична розробка

«ШКІДНИКИ І ХВОРОБИ ГОРОХУ»

Альбом – довідник

із захисту рослин

Укладач: Дяченко Олена Анатоліївна –

викладач агрономічних дисциплін, “спеціаліст першої кваліфікаційної категорії”

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програмою дисципліни "Захист рослин", для студентів спеціальності “Виробництво і переробка продукції рослинництва”, однією із тем передбачено вивчення теми: «Шкідники і хвороби гороху, їх шкодочинність та засоби захисту рослин».

У комплексі заходів, спрямованих на одержання високих і сталих урожаїв гороху, велике значення має захист його від шкідливих організмів, які в окремі роки знижують урожай гороху на 60 – 80%, при цьому, погіршуючи і якість продукції.

Щоб ефективно боротися з шкідниками і хворобами, необхідно вміти, правильно визначати вид шкідника чи збудника хвороби на всіх стадіях розвитку, знати їх біологічні особливості та характер пошкодження рослин. Це допоможе правильно і своєчасно застосувати комплекс запобіжних та винищувальних заходів боротьби.

Даний довідник несе в собі інформаційну частину у доступній формі у вигляді фото- зображень та таблиць.

Для зручного вивчення теоретичних питань, шкідники гороху описані в довіднику в певній послідовності: морфологічні особливості, біологія розвитку шкідника, тип пошкодження, систематика шкідника, шкодочинність шкідника та заходи боротьби з ним.

Вивчення хвороб включає такі питання: характеристика збудника, ознаки і період прояву хвороби, біологія розвитку збудника і його екологія, шкодочинність і заходи боротьби. Також у довіднику є ілюстровані зображення найосновніших шкідників і хвороб гороху на різних стадіях її розвитку, зовнішні ознаки пошкодження шкідниками та ураження хворобами рослин. На основі найновіших наукових досягнень викладено принцип інтегрованої системи захисту гороху. Дано перелік новітніх, дозволених пестицидів, рекомендовано норми застосування кожного препарату.

Даний довідник несе в собі інформаційну частину у доступній формі у вигляді опису, фото- зображень та таблиць, що дозволить використовувати їх під час опанування нового матеріалу на занятті, повторення та закріплення, підготовки до контрольної роботи та самостійної роботи студентів.

Довідник розрахований на агрономів, викладачів і студентів сільськогосподарських навчальних закладів.

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………..	4
І. ШКІДНИКИ ГОРОХУ. ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ГОРОХУ
Бульбочкові довгоносики…………………………………………..	5
Смугастий бульбочковий довгоносик………………………….	5
Сірий щетинистий довгоносик………………………………….	6
Гороховий зерноїд …………………………………………………..	8
Горохова плодожерка………………………………………………..	10
Бобова (акацієва) вогнівка…………………………………………	12
Горохова попелиця …………………………………………………	14
Трипс гороховий…………………………………………………….	16
Система захисту гороху від шкідників……………………….	18
ІІ. ХВОРОБИ ГОРОХУ. ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ГОРОХУ
*Грибні хвороби:*
Аскохітоз……………………………………………………………..	20
Блідий……………………………………………………………	20
Темний……………………………………………………………	22
Зливний ………………………………………………………….	23
Борошниста роса……………………………………………………..	25
Іржа……………………………………………………………………	28
Пероноспороз…………………………………………………….......	30

ІНТЕГРОВАНА СИСТЕМА ЗАХИСТУ ГОРОХУ …………	33

ВСТУП

В останні кілька років в Україні спостерігається збільшення посівних площ під горохом. Дана тенденція обумовлена активним попитом на бобові і збільшенням обсягів експортних поставок, так і досить високими закупівельними цінами. Так, в 2015 р посівні площі під зернобобовими в країні збільшилися на 24 тис. га – до 170,6 тис. га, а валовий збір – на 4% (372,3 тис. тонн проти 359 тис. тонн в 2014 р ).

Горох – цінна продовольча і кормова культура, з якої виготовляють високопоживні крупи борошно, консервоване насіння (зелений горошок). Продукти переробки насіння гороху багаті на високоякісні білки і вуглеводи. Горох використовують як концентрований корм і білкові добавки до комбікормів, а зелену масу, силос, травяну муку, сіно і солому гороху для годівлі тварин.

Україна займає третє місце в світі за виробництвом зерна гороху.

Одним із шляхів збільшення валових зборів урожаю гороху є зниження недоборів і втрат в результаті пошкодження багатоїдними та спеціалізованими шкідниками та ураження рослин хворобами.

В Україні відомо близько 60 видів шкідників які спричиняють значні збитки. Серед них із спеціалізованих - попелиця горохова, трипс гороховий, зернівка горохова, довгоносики бульбочкові, плодожерка горохова, комарик гороховий, горохова галиця а решта мають кормові звязки з багатьма бобовими та іншими культурами. Із багатоїдних шкідників найбільш шкідливими є акацієва вогнівка, лучний метелик, совка С-чорне, совки капустяна, люцернова, гамма.

Серед хвороб гороху найбільшої шкоди завдають грибні хвороби: кореневі гнилі (фузаріозна, ризоктоніозна, афаноміцетна, аскохітозна), аскохітоз, фузаріозне вянення, сіра гниль, іржа, борошниста роса, пероноспороз; бактеріальні: бактеріальний опік, смугаста бактеріальна плямистість, бактеріальний рак; вірусні хвороби: деформуюча мозаїка, звичайна мозаїка. Недобір урожаю від ураження рослин аскохітозами може досягати 0,3 – 0,4 т/га; несправжньою борошнистою росою – 0,5 – 0,8 т/га.

Науково обгрунтований захист гороху від комплексу шкідників та хвороб гарантує отримання високих та якісних урожаїв.

Якість вирощеної продукції повинна відповідати чинним стандартам ДСТУ 4523:2006; СОУ 01.4-37-429:2006; СОУ 01.4-37-35:2005; DCTY EN 12393-1:2003; DCTY EN 12393-2:2003; DCTY ISO 6322-2:2004 (ІSO 6322-1:2000, IDT).

БУЛЬБОЧКОВІ ДОВГОНОСИКИ
Ряд твердокрилі - Coleoptera , Родина довгоносики - Curculionidae

Гороху шкодить два види довгоносиків: смугастий бульбочковий довгоносик

(Sitona lineatus L.) та сірий щетинистий довгоносик (Sitona crinitus).

Смугастий бульбочковий довгоносик – *Sitona lineatus L*. Поширений повсюди. Пошкоджує однорічні та багаторічні культури: горох, квасолю, вику, чину, люпин, багаторічні бобові трави.
Жуки вигризають по краях листків частинки овальної форми - «фігурне об’їдання»

Самки відкладають яйця на грунт і нижні листки, з яких вони падають на землю	Личинки, що народжуються, відразу вгризаються в бульбочки на коренях бобових. Личинки розвиваються від 30 до 45 днів перетворюючись у лялечок

Заляльковуються личинки в грунті, в земляних колисочках, на глибині від 5 до 30 см. Лялечки розвиваються від 8 до 11 днів		Жуки з'являються у кінці червня - липні й інтенсивно живляться тими рослинами, де розвивалися личинки

Імаго	3-5мм, землисто-сірий; передньоспинка коричнева, широка посередині; на крилах білі й темні смужки; головотрубка товста, коротка;
Яйце	0,2-0,3 мм, округле, гладеньке, спочатку жовтувато-біле, а через 2 доби чорніє;
Плодючість	2800 яєць;
Личинка	до 5 мм, дещо зігнута, білувата зі світло-коричневою головкою;
Лялечка	4,5 – 6 мм, блідо жовта;
Кількість поколінь	1
Зимуюча стадія, місце зимівлі	жуки у верхньому шарі грунту та під рештками рослин на полях з багаторічними бобовими травами;
Шкодочинна стадія	імаго й личинки;
Тип ротового апарату	імаго – гризучий; личинка – гризучий;
Пошкодження фази розвитку культури	сходи – цвітіння;
Тип пошкодження	жуки обгризають листки «фігурне об’їдання», сім’ядольні листки і точки росту, личинки пошкоджують бульбочки;
ЕПШ	10 – 15 жуків на .

СІРИЙ ЩЕТИНИСТИЙ ДОВГОНОСИК - *Sitona crinitus*. Пошкоджує однорічні та багаторічні бобові культури: горох, квасолю, кормові боби, вику, чину, сочевицю, люпин, конюшину, люцерну, еспарцет, буркун, дикі бобові рослини.

Навесні пробуджуються рано (квітень). Розмноження може тривати від 5 до 20 діб. Небезпечні жуки в період сходів; коли проходить додаткове живлення перед яйцекладінням	Самки відкладають яйця по одному на ґрунт або на рослини, з яких вони після підсихання також скочуються на ґрунт. Ембріональний розвиток яєць триває від 7 до 36 діб	Масове відродження личинок спостерігається у травні-червні. Живляться бульбочками. Розвиток личинок відбувається впродовж 40 діб. Для повного розвитку одна личинка з’їдає вміст 3-8 бульбочок

Заляльковування починається в червні. На глибині 10-12 см. Стадія лялечки триває 9-13 діб.	Молоді жуки з’являються в липні. Живляться жуки верхніми листками гороху, виїдаючи з країв округлі заглиблення. Повний цикл розвитку завершується за 45–60 діб

Імаго	Жук 2,8 – 4,5 мм, надкрила в задній половині з довгими світлими щетинками. Очі нерівномірно опуклі. Передньоспинка з трьома світлими довгастими смужками;
Яйце	0,2 – 0,3 мм, спочатку жовтувато-біле, згодом чорніє;
Плодючість	250–1800 яєць;
Личинка	4 – 5 мм, С-подібно вигнута, білувата зі світло-коричневою головою, тіло вкрите довгими рудуватими волосками;
Лялечка	4,5 – 6 мм, відкрита, блідо-жовтого кольору, спочатку біла, потім жовта;
Кількість поколінь	1
Зимуюча стадія, місце зимівлі	жуки в грунті, під рослинними рештками, переважно на полях бобових рослин, де відбувалося їх живлення влітку та восени;
Шкодочинна стадія	імаго й личинки;
Тип ротового апарату	імаго – гризучий; личинка – гризучий;
Пошкодження фази розвитку культури	сходи – цвітіння;
Тип пошкодження	Жуки обгризають листки сходів з країв, а личинки пошкоджують кореневу систему, знищуючи бульбочки — зменшують роль бобових рослин щодо нагромадження азоту в ґрунті.
ЕПШ	10 – 15 жуків на

Гороховой и фасолевой зерновки взрослых ущерб на бобы СМУГАСТИЙ ТА СІРИЙ ЩЕТИНИСТИЙ БУЛЬБОЧКОВІ ДОВГОНОСИКИ

Cliquez pour agrandir Шкодочинність: Шкоди завдають жуки й личинки. Жуки вигризають по краях листків частинки овальної форми. Такий тип пошкодження має назву «фігурне об’їдання». Особливо шкідливі пошкодження сім’ядольних листків і точки росту. личинки пошкоджують кореневу систему, знищуючи бульбочки — зменшують роль бобових рослин щодо нагромадження азоту в ґрунті й рослинах. Пошкодження, що їх завдають жуки й личинки, призводять до зниження врожаю, погіршення якості насіння.

Заходи захисту від бульбочкових довгоносиків:

Ранні строки сівби гороху (сходи з’являються тоді, коли жуки мало активні, майже не живляться або не встигають заселити посіви гороху); висів крупним зерном, оптимальна глибина загортання його в ґрунт, підживлення тощо.
Посіви гороху бажано розміщувати не менше як на 0,5 км від багаторічних бобових трав (люцерни, конюшини) та від луків із бобовими травами.
Вапнування кислих ґрунтів і обробка насіння нітрагіном, що збільшує утворення бульбочок на коренях.
Раннє збирання урожаю, лущення полів і через 10–15 днів заорювання стерні з метою знищення лялечок довгоносиків.
Хімічні обробки посівів проводять у період від появи сходів до 4-х справжніх листків при 5–10 особин на при пошкодженні 10% листкової поверхні, застосовуючи Карате 050 ЕС, к.е. (0,1–0,125 л/га), Коннект 112,5 SC к.с. (0,4-0,5 л/га), Фаскорд КЕ, к.е. (0,1 л/га), Блискавку, к.е. (0,15–0,165 л/га). Парашут 450, мк.с. (0,25-0,5 л/га). Строк очікування 30 днів.

ЗЕРНОЇД ГОРОХОВИЙ - Bruchus pisorum L.
Ряд твердокрилі – Coleoptera, Родина зернівки – Bruchidae

Зазвичай його так і називають - брухус. Поширений повсюдно. Монофаг. Завдає шкоди гороху (Pisum sativum, P. arvense).
Жук 4-5 мм, чорний, зверху вкритий рудувато-сірими волосками; надкрила вкорочені не прикри-вають двох останніх сегментів черевця; на кінці черевця хрестоподібний малюнок білого кольору.

Плодючість самок становить від 70 до 220 яєць. На одному бобі може бути відкладено до 35 яєць. Ембріональний розвиток яєць триває 6-10 діб. Після відкладання яєць імаго зерноїда відмирають.	Через 6-10 днів з яєць відроджуються личинки, які прогризають стулки боба і проникають у недостигле зерно. Розвиток личинки триває 30-40 днів.

Личинка заляльковується і перебуває у стадії лялечки 7-25 днів (в залежності від зони вирощування гороху).	Все харчування й подальший розвиток личинки, лялечки і жука нового покоління відбувається виключно всередині однієї горошини протягом 1-1,5 місяця.

Імаго	4-5 мм, чорний, зверху вкритий рудувато-сірими волосками; надкрила вкорочені; на кінці черевця хрестоподібний малюнок білого кольору; передні три членики вусиків, гомілки та лапки середніх ніг червонуваті;
Яйце	0,6-1 мм, еліптичної форми, бурштиново-жовте;
Плодючість	від 100 до 220 ;
Личинка	5-6 мм, маленька голова глибоко втягнута в грудний відділ
Лялечка	4-5 мм, світло-жовта, вільна;
Кількість поколінь	1;
Зимуюча стадія, місце зимівлі	жуки в зерні у сховищах, у полі в зерні, яке осипалось під час збирання. На півдні в скиртах соломи, серед решток рослин, під корою дерев і в ґрунті;
Шкодочинна стадія	імаго та личинки;
Тип ротового апарату	імаго – гризучий; личинка – гризучий;
Тип пошкодження	личинка під час розвитку виїдає у зернині великі порожнини, знищує близько половини ендосперму;
ЕПШ	2–3 імаго на 10 помахів сачком.

ЗЕРНОЇД ГОРОХОВИЙ - Bruchus pisorum L.

Шкодочинність: Пошкодження зерна призводить до зниження його маси, якості та схожості. Насіння пошкоджене личинками горохового зерноїда, втрачає від 12 до 35% маси, а його схожість знижується на 55-85%. Зараженість шкідником насіння гороху може становити 98%.

В екскрементах личинок міститься алкалоїд кантаридин, тому пошкоджене зерно не можна використовувати в їжу та на корм худобі.

Заходи захисту гороху від горохового зерноїда:

Дотримання сівозміни, (повернення поля під горох через 4-5 років);
Підбір районованих ранньостиглих сортів гороху;
Передпосівна обробка ґрунту та внесення збалансованих норм добрив;
Посів у ранні строки, за яких горох пошкоджується зерноїдом слабше, порівняно з посівами середнього і пізнього строків;
Своєчасні збирання й обмолочування гороху;
Вслід за збором врожаю негайне лущення та через 7-10 діб зяблева оранка гороховищ, через яку затримується виліт жуків, що залишились у полі в осипаному під час збирання зерні;
Ентомофаги - паразит яєць латромерис (Latromeris bruchocida Vis.) та паразит личинок триаспіс (Triaspis thoracicus Cuzt.) також Eupteromalus leguminis, Brichicida orientalis., Uscana semifumipennis, тощо. У період зберігання зерна личинок, лялечок і жуків знищує пузатий кліщ - Pediculloides ventricosus;
Обприскування насіннєвих і фуражних посівів гороху інсектицидами (фаза бутонізації - цвітіння) при наявності 10 жуків на 100 помахів сачком або 10 жуків на 100 рослинах: Актара, 25 WG, в.г. 0,1 кг/га; Акцент, к.е. 0,1л/га; Альтекс 100, к.е. 0,15-0,25 л/га; Базудін, 600 в.с. 0,5-0,75л/га; Блискавка, к.е. 0,15-0,16 л/га; Децис Профі 25WG, в.г. 0,07л/га; Діазол 60, в.е. 0,5-0,75 л/га; Карате 050 ЕС, к.е. 0,1-0,125 л/га; Коннект 112,5 SC к.с. (0,4-0,5 л/га), Парашут 450, мк.с. 0,25-0,5 л/га; Фастак, к.е. 0,15-0,25 л/га; Фуфанон 570, к.е. 0,5-1,2 л/га;
Фумігація насіннєвого гороху при зараженості зернівкою 10 нас./на 1кг при вологості зерна не більш як 15,5 %, дозволеними препаратами: фостоксин (2-5таб. або 10-30 пелет/т.), магтоксин (2-6 таблеток або 10-30 пелет/т.), фуміфос, (6-9 г./т), джин (6-9 г./т.) та іншими дозволними.

ПЛОДОЖЕРКА ГОРОХОВА – Cydia nigricana F.
Ряд лускокрилі, або метелики – Lepidoptera, Родина листовійки – Tortricidae

Поширена повсюдно. Пошкоджує горох, вику, сочевицю, чину. У кiнцi тpaвня, кoли зaцвiтaють бoбoвi кyльтypи тa бур'яни, вилiтaють мeтeлики. На горосі метелики з’являються у фазу бутонізації, а початок масового вильоту збігається з цвітінням. Продовжують літати у другій половині червня-липні. Долають 2-3 км в день.

Через 5-13 діб, протягом 10-12 днів, починають відкладати яйця, розміщуючи їх по одному, рідше по 2-4, переважно на нижньому боці листків, прилистках, чашечках квіток, іноді на стеблах, квітконіжках, черешках. Ембріональний розвиток впродовж 5 діб

Відродившись, гусениці прогризають отвір у стулці боба і крізь нього проникають усередину. Спочатку вони мінують стінку боба, потім живляться вмістом сім’ядолей. Кожна гусениця знищує до 4 зерен. Розвиток гусениці відбувається в одному бобі до 40 днів. При дозріванні зерна гусениці завершують живлення, прогризають у стулці боба отвір, через нього виходять назовні і заповзають у ґрунт для утворення зимуючого кокона. В квітні в них же заляльковуються. Лялечки розвиваються 11-18 діб залежно від температури.

Імаго	метелик з розмахом крил 11-16 мм; передні крила темно-сірі; дзеркальце утворене двома синювато-сріблястими лініями. Задні крила буруваті з сіруватим відтінком по краю;
Яйце	0,7-0,8 мм, приплюснуте, овальне, спочатку прозоре, згодом молочно-біле;
Плодючість	до 240 яєць;
Гусениця	12-13 мм завдовжки, зеленувато-біла, голова жовта; передньогрудний та анальний щитки сірувато-коричневі;
Лялечка	6-8 мм, коричнева, покрита, в овальному коконі;
Кількість поколінь	1
Зимуюча стадія, місце зимівлі	гyceницi y гpyнтi нa глибинi 3-5 cм i бiльшe y щільних шoвкoвиcтиx кoкoнax;
Шкодочинна стадія	гусениця;
Тип ротового апарату	гусениця – гризучий;
Пошкодження фази розвитку культури	цвітіння - дозрівання;
Тип пошкодження	відродившись, гусінь прогризають отвір у стулці молодого боба проникають у біб і пошкоджують зерна;
ЕПШ	40 метеликів на феромонну пастку за ніч; у фазу формування бобів 25-30 яєць на або 250 гусениць на .

ПЛОДОЖЕРКА ГОРОХОВА – Cydia nigricana F.

Pea moth (Cydia nigricana) residual damage to harvested peas - Nigel Cattlin/ FLPA Шкодочинність: Відродившись, гусениці прогризають отвір у стулці молодого боба (переважно біля верхнього шва) і крізь нього проникають усередину. Спочатку гусениці мінують стінку боба, потім живляться вмістом сім’ядолей. Кожна гусениця знищує до чотирьох зерен. Гусениці цілком або частково виїдають горошини в бобах, внаслідок чого зменшується маса насіння і їх схожість, погіршуються харчові якості, пошкодження сприяють захворюванню гороху аскохітозом.

Заходи захисту гороху від плодожерки:

Дотримання сівозміни;
Ранні строки сівби ранньо- та середньостиглими сортами гороху;
Своєчасне збирання урожаю та швидкий його обмолот (після обмолоту гусениці не можуть живитись зерном, вони живляться тільки в закритих бобах);
Глибока зяблева оранка гороховищ знищує гусениць, що залишаються на зимівлю у земляних коконах у верхньому шарі ґрунту;
У місцях обмолоту знищення сміття, решток, у яких часто знаходяться гусениці плодожерки;
Із біологічних заходів - дворазовий випуск трихограми: в період масового льоту і відкладання яєць (по 50 тис./га);
Якщо ж у фазі цвітіння-початок утворення бобів гороху виявлено 25–30 яєць шкідника на , або 10% пошкоджених бобів, проводять обприскування посівів інсектицидами: Блискавка, к.е. (0,15-0,165 л/га), Данадим стабільний, к.е. (0,5-1,0 л/га), Енжіо 247 SC, к.е. (0,18 л/га), Карате 050 ЕС, к.е. (0,1-0,125 л/га), Коннект 112,5 SC к.с. (0,4-0,5 л/га), Фаскорд КЕ, к.е. (0,1 л/га), Фуфанон 570, к.е. (0,5-1,2 л/га), Ф’юрі, в.е. (0,07-0,1 л/га), Біммер, к.е. (0,5-1,0 л/га) та інші дозволені. Строк очікування 30 днів.

БОБОВА (АКАЦІЄВА) ВОГНІВКА - Etiella zinckenella
Ряд: лускокрилі – Lepidoptera, Родина: вогнівки - Pyraustidae

В Україні поширена повсюди, але найбільшої шкоди завдає у Степу і південній частині Лісостепу. Пошкоджує горох, сочевицю, сою, квасолю, люпин, білу та жовту акацію, гледичію, у Закарпатті - фундук, насіння кавуна. В середині травня, у період цвітіння жовтої акації та озимої вики, відбувається літ метеликів та відкладання ними яєць на зав’язі й молодих бобах.

Etiella zinckenella

Літають увечері й уночі. Самка відкладає по одному яйцю на недозрілі боби або на залишок чашечки, висохлий віночок, тичинкові трубочки. Плодючість – до 300 яєць. Ембріональний розвиток триває від 4 до 21 доби. Гусениці, що виплодилися прогризають стулку бобу, проникають у нього і живляться зерном, об’їдаючи зовні, або з’їдають їх повністю. Здатні переходити з одного боба в інший. За період розвитку (20-40 діб), гусениці проходять п’ять віків.

Закінчивши живлення, гусениці прогризають біб, спускаються униз і заляльковуються у ґрунті в шовковистому коконі на глибині 2-3см. Пронімфа і лялечка розвиваються 12-17 діб. В кінці липня початку серпня розвивається друга генерація гусені, яка починає завдавати шкоди.

Імаго	метелик - розмах крил 22–30 мм, передні крила жовто-сірі, з білою та іржасто-жовтою поперечними смужками. Задні - світло-сірі, напівпрозорі, з темною смужкою по краю;
Яйце	0,7 мм, видовжено-овальне з сітчастою оболонкою, спочатку молочно-біле, згодом з червоними плямами;
Плодючість	200 – 300 яєць;
Гусениця	15 – 22 мм, блідо-зелена, голова жовто-бура;
Лялечка	7 – 10 мм, коричнева, блискуча;
Кількість поколінь	2 – 3 за рік;
Зимуюча стадія,місце зимівлі	гусениці, в щільних сіро-білих шовковистих коконах, у верхньому шарі ґрунту;
Шкодочинна стадія	гусениці;
Тип ротовогоапарату	гусениці – гризучий;
Пошкодження фази розвитку культури	дозрівання;
Тип пошкодження	гусениці живляться зерном, об’їдаючи його зовні (гусениці молодших віків живляться під шкірочкою зерна). Здатні переходити з одного боба в інший;
ЕПШ	5 – 10 метеликів на 100 помахів сачком.

БОБОВА (АКАЦІЄВА) ВОГНІВКА - Etiella zinckenella

Шкодочинність: Гусениці, що виплодилися, інколи вже через півгодини прогризають стулку бобу, проникають у нього і живляться зерном, грубо об’їдаючи зовні, а часто з’їдають їх повністю.

Характерною ознакою пошкоджених бобів є цілком об’їдені або частково погризені зерна та наявність всередині бобу екскрементів гусениці, обплетених павутинкою.

Не менше однієї третини всіх гусениць переходять з одного бобу в інший при поїданні зерен у попередньому. Пошкодження плодів триває до фази воскової стиглості зерна. Втрати урожаю іноді сягають до 50%.

Заходи захисту гороху від акацієвої вогнівки:

Дотримання сівозміни;
Ранні строки сівби ранньо- та середньостиглими сортами гороху;
Скошування диких трав’янистих бобових до закінчення розвитку вогнівки;
Просторова ізоляція посівів бобових культур від насаджень жовтої і білої акацій. Не рекомендовано включати білу акацію до складу порід полезахисних смуг;
Раннє лущення полів та зяблева оранка не пізніше як через 10–15 днів після лущення перешкоджає вильоту метеликів;
Із біологічних заходів - застосування яйцеїда - трихограму на початку та під час масового відкладання яєць вогнівкою з розрахунку 50-75 тис. особ./1 га. (1:10 – одна самка трихограми на 10 яєць шкідника) проти гусениць - браконіди Phanerotoma rjabovi Voin Kr., Ph. planifrons Nees. та ін., понад 70 видів ентомофагів;
У період виплодження гусениць посіви гороху обприскують інсектицидами: Акцент, к.е. (0,5–1,0 л/га), Бі -58 новий, 40% к.е. (0,5-1,0 л/га), Блискавка, к.е. (0,15–0,165 л/га), Біммер к.е. (0,5–1,0 л/га), Дуглас, к.е. (1,0 л/га), Данадим, 40% к.е. (0,5-1,0 л/га), Кілер к.е. (0,6-0,8 л/га), Коннект 112,5 к.с. (0,4-0,5 л/га), Кораген 20 к.с. (0,15 л/га), Парашут 450, мк.с. (0,25-0,5 л/га), Супер Бізон к.е. (1,0 л/га), Суперкіл 440 к.е. (0,5-0,75 л/га), Фаскорд, к.е. (0,1 л/га), Цезар к.е. (0,2 л/га), Шаман к.е. (0,75-1,0 л/га).

ГOPOXOВA ПOПEЛИЦЯ - Acyrthosiphon pisum

Ряд: рівнокрилі — Homoptera, Родина: попелиці — Aphididae

Acyrthosiphon pisum : larves vertes et larves roses

B Укpaїнi пoшиpeнa повсюди. Пoшкoджyє бoбoвi кyльтypи: гopox, люцepнy, ecпapцeт, кoнюшинy.

Партеногенетичні самки (безкрилі й крилаті) 4-6мм, мають навесні зелений колір, наприкінці літа й восени серед зелених з’являються бурочервоні форми.

Acyrthosiphon pisum : éjection d'une goutte de miellat

Зимують яйця на прикореневих частинах стебел багаторічних сіяних і диких бобових трав. Навесні з яєць відроджуються личинки, що линяють 4 рази і через 10-15 діб перетворюються на самок-засновниць. Самки розмножуються партеногенетично. Плодючість самок - від 50 до 150 личинок, у середньому близько 80 (при тривалості життя 2-3 тижні). У третьому поколінні частина личинок перетворюється на крилатих самок, які перелітають на однорічні бобові рослини, де утворюють нові колонії. Плодючість крилатих самок - у середньому 30 личинок. Розвиток личинок влітку триває 8-10 діб. Зa лiтo poзвивaєтьcя дo 10 поколінь крилатих і безкрилих партеногенетичних самок, кoжнa з якиx нapoджyє дo 120 личинoк. Наприкінці літа й восени (вересень - жовтень) з’являються статеві самки, що народжують личинок, з яких розвиваються самки і самці амфігонного покоління. Після спарювання самка відкладає до 10 зимуючих яєць на прикореневі частини стебел багаторічних бобових рослин.

Імаго	самки 4-5мм, розмах крил 9-10мм, бархатно-зелені, з’являються буро-червоні форми; вусики довші за тіло, довжина сокових трубочок становить 1/3 розміру тіла, вони тонкі, зелені; лоб з глибоким жолобком; хвостик мечоподібний, за розміром дорівнює половині довжини трубочок. Самець - від 1 до 2,9 мм;
Яйце	0,4×0,8мм, подовжено-овальне, чорне;
Плодючість	від 50 до 150 личинок;
Личинка	у травні з яєць відроджуються личинки (самки-засновниці);
Лялечка	відсутня (неповне перетворення);
Кількість поколінь	до 20 – 22;
Зимуюча стадія, місце зимівлі	яйця на прикореневих частинах стебел багаторічних сіяних і диких бобових трав;
Шкодочинна стадія	імаго;
Тип ротового апарату	колюче – сисний;
Пошкодження фази розвитку культури	сходи – бутонізація - цвітіння бобових;
Тип пошкодження	висмоктують сік з рослин і вводять у них токсичні ферменти. Рослини відстають у рості, листки деформуються і скручуються, пагони викривляються. Знижується урожай насіння та його посівні якості. Переносять більше 30 видів вірусних хвороб;
ЕПШ	2-3 попелиці на рослину, або 250 – 300 екз./ 10 п.с.

ГOPOXOВA ПOПEЛИЦЯ - Acyrthosiphon pisum

Шкодочинність: Найбільшої шкоди завдає в період бутонізації та цвітіння бобових. Заселяючи на горосі органи з молодою тканиною (верхівки стебел, пагонів, молоде листя, бутони, квітки, зав’язі, молоді боби), комахи висмоктують сік з рослин і вводять у них токсичні ферменти; забруднюють рослини липкими екскрементами, на яких часто поселяються сапрофітні гриби. Рослини відстають у рості, пошкоджені листки деформуються і скручуються, пагони викривляються. Внаслідок цього рослини дуже ослабляються, а при масовому заселенні гинуть, засихаючи з верхівки. На вцілілих стеблах різко зменшується кількість бутонів, квіток і зав’язей, боби недорозвинуті, часто мають спотворену форму, містять меншу, ніж звичайно кількість зерен. При сильному тривалому розмноженні попелиця здатна знизити урожай гороху на 50–60%, а в окремих випадках - до 90%. Крім того, погіршуються посівні якості зерна з пошкоджених рослин. Попелиці переносять більше 30 видів вірусних хвороб.

Заходи захисту гороху від горохової попелиці:

Ранні строки посіву та збільшені норми висіву насіння;
Використання скоростиглих сортів;
Просторова ізоляція від однорічних і багаторічних бобових культур та полів з-під гороху не менш як 1000 – 1500 м;
Для часткового знищення зимуючих яєць необхідне низьке скошування стерні люцерни та збирання підкошених частин;
При зрошенні застосовувати штучне дощування, яке може знищити до 70 % попелиць;
Із біологічних заходів - попелиць знищують хижаки-кокцинеліди, личинки мух-сирфід і золотоочок, хижі клопи й павуки, серед паразитів - Aphidius erv Hal., Praon dorsale Hal.
Для хімічного захисту посівів гороху використовують такі інсектициди, як: Актара 25 WG, в.г. (0,1 кг/га), Акцент, к.е. (0,5-1,0 л/га), Блискавка, к.е. (0,15-0,165 л/га), Данадим стабільний, к.е. (0,5-1,0 л/га), Дуглас, к.е. (1,0 л/га), Енжіо 247, к.с. (0,18 л/га), Золон 35, к.е. (1,4 л/га), Карате 050, к.е. (0,1-0,125 л/га), Фуфанон 570, к.е. (0,5-1,2 л/га), Сумі-альфа, к.е. (0,3 л/га) - крім зеленого горошку, Том, к.е. (0,15-0,25 л/га), Ф’юрі, в.е. (0,07-0,1 л/га), Біммер, к.е. (0,5-1,0 л/га), Карате Зеон 050, мк.с. (0,125 л/га), Фаскорд, к.е. (0,1 л/га), Фастак, к.е. (0,15-0,25 л/га) та інші, дозволені до використання інсектициди.

ТРИПС ГОРОХОВИЙ - Kakothrips robustus

Ряд: трипси, або бахромчастокрилі - Thysanoptera;Родина: трипси - Thripidae

trips

Поширений повсюдно. Завдає шкоди гороху, виці, сочевиці, сої та іншим бобовим культурам.

В травні з’являються дорослі комахи. Вони літають і додатково живляться до серпня. Самки відкладають яйця в пиляки квіток, боби та тканину листків. Період розвитку яйця 10 днів.

Kakothrips robustus - graškov trips

Личинки червоні, без крил. Розвиток личинок 17-25 днів. Розвиток відбувається з неповним перетворенням у п’ять стадій: яйце, личинка, пронімфа, німфа, імаго. Личинки живляться у квітках, зав’язях. Закінчивши живлення, личинки заповзають у щілини ґрунту, на глибину 20-35 см., де залишаються до весни. Розвивається за рік в одній генерації. Навесні личинки перетворюються на наступні стадії розвитку і в травні з’являються дорослі комахи.

Імаго	1,4 – 1,8 мм; тіло довгасте, темнобуре; покрив тіла складчастий, з хітиновими виростами у вигляді горбків; черевце довгасте, 10членикове; у самки є зубчастий яйцеклад; по боках голови є великі фасеткові очі; гомілки передніх ніг і всі лапки жовтуваті; крила буруваті, краї крил торочкуваті;
Яйце	біле, бобовидной форми;
Плодючість	до 100 яєць;
Личинка	1,6 мм, оранжева, два останніх членика тіла темні, без крил;
Лялечка	відсутня;
Кількість поколінь	1;
Зимуюча стадія, місце зимівлі	личинки (німфи) в ґрунті на глибині 20 – 35 см;
Шкодочинна стадія	імаго, личинки;
Тип ротового апарату	імаго колюче-сисний, личинки колюче-сисний;
Пошкодження фази розвитку культури	цвітіння;
Тип пошкодження	висисання соків – веде до відмирання листків, скручування верхівок стебел, зморщення та пустоцвітість квітів, деформація й відпадання бобів;
ЕПШ	1 імаго на 2 квітки або 2 личинки на 1 квітку гороху.

Třásněnka hrachová na květu hrachu ТРИПС ГОРОХОВИЙ - Kakothrips robustus

třásněnka hrachová - poškození lusku hrachu (foto Jaroslav Rod) Шкодочинність: Личинки живляться у квітках, зав’язях. Унаслідок висисання личинками соків на бобах утворюються сріблясті плями, тканина в місцях пошкодження відмирає. У разі значної чисельності трипсів спостерігається побуріння та відмирання листків, скручування верхівок стебел, зморщення та пустоцвітість квітів, деформація й відпадання бобів, що призводить до різкого погіршення врожаю.

Заходи захисту гороху від горохового трипса:

Глибока зяблева оранка плугом із передплужником знижує чисельність личинок, які ідуть на зимівлю;
Ранні і стислі строки сівби гороху, що прискорюють розвиток і достигання рослин;
Із біологічних заходів - Aeolothrips intermedius - хижий трипс. Його личинки другого віку за добу висмоктують (знищують) кілька десятків яєць шкідників;
При наявності 1 імаго на 2 квітки або 2 личинки на 1 квітку гороху - обприскування посівів гороху інсектицидами: Альтекс 100, к.е. (0,15-0,25 л/га), Блискавка, к.е. (0,15-0,165 л/га), Карате 050, к.е. (0,1-0,125 л/га), Парашут 450, мк.с. (0,25-0,5 л/га), Фаскорд КЕ, к.е. (0,1 л/га), Ф’юрі, в.е. (0,07-0,1 л/га), Фастак, к.е. (0,15-0,25 л/га) та інші, дозволені до використання інсектициди.

СИСТЕМА ЗАХИСТУ ГОРОХУ ВІД ШКІДНИКІВ

Допосівний період:

Просторова ізоляція; розміщення гороху від посівів багаторічних бобових трав не менше як за 800–1000 м;
Дотримання сівозміни; повернення поля під горох не раніше як через 4–5 років. В Україні розміщують горох по кукурудзі, озимим, соняшнику, рідше після ярих зернових;
Підбір стійких проти шкідників районованих сортів.
Вапнування кислих ґрунтів та внесення фосфорно-калійних добрив згідно з агрохімічним аналізом ґрунтів, а також мікроелементів - бору, молібдену, міді.

Посівний період:

Посів гороху в ранні або оптимальні строки. Ранні посіви менше пошкоджуються бульбочковими довгоносиками, гороховою попелицею, плодожерками, бобовою вогнівкою, гороховим комариком та трипсом;
Оптимальна густота посіву, але в роки, коли очікується масова поява горохової попелиці та бульбочкових довгоносиків, слід підвищувати норму висіву насіння гороху і висівати не менше 1,2 млн. зерен на 1 га;
Коткування поля після посіву, для одержання дружніх та більш стійких сходів проти пошкоджень ґрунтовими шкідниками;
На великих площах (більше 100 га) посіви гороху менше пошкоджуються гороховим зерноїдом та гороховими плодожерками. Це викликано тим, що ці шкідники концентруються в основному на крайових смугах посівів завширшки 50–60 м;
Скошування крайових частин гороху у фазі наливання зерна на корм тваринам призводить до загибелі зерноїда на початку її розвитку.

Період росту рослин та формування врожаю:

Регулярне обстеження посівів відразу ж після появи сходів. При виявленні рослин, пошкоджених жуками бульбочк. довгоносиків, посіви обприскують інсектицидами;
Знищується кірка, (бур’яни як резерватори шкідників), проводиться культивація міжрядь;
При досягненні шкідниками ЕПШ посіви обробляють одним із дозволених до використання в Україні інсектицидом. Обробка інсект. проводиться передусім крайових смуг завширшки 50–60 м;
Проти лучного метелика, листогризучих совок, горохової плодожерки і акацієвої вогнівки проводять випуск бурої та жовтої трихограми на початку та в період масового відкладання яєць, з розрахунку 50–75 тис. особин на 1 га (1:10 - одна самка трихограми на 10 яєць шкідника);
Проводять десикацію посівів, за 5–7 днів до збирання урожаю при пожовтінні нижніх стручків та за вологості зерна до 45%, застосовуючи Реглон Супер 150 SL, в.р. (2–3 л/га).

Збиральний та післязбиральний періоди:

Збирання зерна на насіння здійснюють в оптимальні строки і перш за все зі здорових посівів;
При запізненні зі збиранням боби розтріскуються, обсипається велика кількість насіння із гороховим зерноїдом значно збільшується його зимуючий запас;
Своєчасний обмолот зменшує пошкодженість зерна плодожерками та бобовою вогнівкою, а частина гусениць, що залишилась у бобах, знищується при обмолоті або гине в полі, не закінчивши живлення і розвиток;
Раннє лущення полів, що вийшли з під гороху, а потім через 10–15 днів зяблева оранка майже повністю знищують личинок горохового зерноїда, які не встигли перетворитися у жуків;
Фумігація зерна після збирання врожаю при наявності в 1 кг зерна більше 10 жуків горохового зерноїда, (Метабромом 980, Бромистим метилом, Фостоксином, Магтоксином).

ХВОРОБИ БОБОВИХ КУЛЬТУР.
СИСТЕМА ЗАХИСТУ

ХВОРОБИ ГОРОХУ:

АСКОХІТОЗ
БОРОШНИСТА РОСА
ІРЖА
ПЕРОНОСПОРОЗ

Заходи боротьби з ними

АСКОХІТОЗ ГОРОХУ

В Україні поширено три види аскохітозу:

блідий,
темний,
зливний.

Їхніми збудниками є гриби роду Ascoehutalib, порядку Sphaeropsidales.

Поширення: Захворювання широко розповсюджене в усіх районах вирощування гороху і проявляється протягом всього періоду вегетації на всіх наземних органах рослин.

БЛІДИЙ (БЛІДО-ПЛЯМИСТИЙ) АСКОХІТОЗ
Збудник: мітоспоровий гриб Ascochyta pisi Libert.

Уражує тільки горох. Проявляється у вигляді світло-каштанових плям з темно-коричневою облямівкою. Вражає переважно боби і насіння, рідше стебла і листя.

На бобах, стеблах і листках утворюються вдавлені округлі плями діаметром до 9 мм, зі світлим центром з темно-бурою облямівкою і коричневими крапками-пікнідами гриба.

При сильному ураженні плями зливаються і можуть охоплювати всю поверхню боба.

БЛІДИЙ (БЛІДО-ПЛЯМИСТИЙ) АСКОХІТОЗ


Через стулки бобів гриб проникає в насіння, під насіннєву оболонку. Уражене насіння стає зморшкувате, із світло- жовтими плямами.		Згодом в центрі плям утворюються групи дрібних, ледь помітних темно-бурих, занурених в тканини крапок (пікнід), в яких утворюються численні спори (конідії) гриба.

Пікніди кулясті, трохи приплюснуті, світло- і темно-бурі, діаметром 143-263 мкм.	Пікноспори циліндричні або видовжено-еліптичні, із заокругленими кінцями, прямі чи зігнуті, не перетягнуті або трохи перетягнуті, безбарвні, розміром 9- 19 х 2,5-6 мкм і проростають у краплинній волозі. Поширюється гриб пікноспорами.
	*Джерело інфекції:* - основним джерелом первинної інфекції аскохітозу є заражене насіння та незаорані рослинні рештки, на яких гриб зимує. При цьому на насінні збудник хвороби може зберігатися більше 5 років. Зараження рослин відбувається при температурі вище 4^оС і вологості вище 90%. *Шкідливість:* - випадання сходів, кількість ураженого аскохітозом насіння може досягати 90%, з нього приблизно 60% повністю втрачає схожість, зниження врожайності культури до 0,24-0,34 т/га, погіршення смакових якостей зеленого горошку.

ТЕМНИЙ (ПЛЯМИСТИЙ) АСКОХІТОЗ -
Збудник: гриб Ascochyta pinodes Jons.


Проявляється на листках, стеблах і бобах гороху у вигляді червонувато-бурих плям, які не мають чіткої межі, з темним центром та облямівкою відмерлої тканини, різних за величиною і формою від 0,5-2мм у діаметрі до 8мм.

На поверхні великих плям формуються чорні крапки – пікніди гриба, які розкидані по всій поверхні.		На листі гриб викликає опуклі темно-коричневі плями різноманітної величини і форми. Краї плями не мають темного обідка, центр темніше.
На стеблах - дрібні, точкові або подовжені виразки. На бобах плями темно-коричневі, опуклі.

ЗЛИВНИЙ АСКОХІТОЗ –
Збудник: мітоспоровий гриб - Ascochyta pisicola Sacc.


Проявляється на листі і стеблах у вигляді округлих світло-забарвлених плям, що часто зливаються і мають темну облямівку. У центрі плям знаходяться чорні пікніди діаметром 100-210 мкм. Поширюється гриб пікноспорами.

*Джерело інфекції:* уражені рештки, в яких зимують пікніди, і уражене насіння, в якому зберігається грибниця патогена. На насінні патоген може не втрачати життєздатність більше 5 років.

АСКОХІТОЗ ГОРОХУ

Збудники хвороби	незавершені гриби з роду Ascochyta: A. pisi Libert., A. pinodes Jones, A. pinodella Jones.
Ознаки ураження	плямистість на листі, стеблах, бобах та насінні. Уражене насіння зморшкувате, світло-жовтого кольору. На сходах у вигляді кореневої гнилі
Період прояву хвороби	перші ознаки - фазу сходів, найбільший розвиток у фазі наливу-дозрівання бобів гороху;
Розвиток хвороби	як навесні при проростанні ураженого насіння, так і протягом вегетації спорами - конідіями, що формуються у плодових тілах – пікнідах;
Поширення збудника	гриб пікноспорами. На насінні патоген життєздатний більше 5 років;
Джерело інфекцій	уражені рослинні рештки та насіння;
Умови, що сприяють розвитку хвороби	висока вологість, опади, підвищена t повітря С і загущена сівба;
Шкодочинність	випадання сходів, відмирання листя і стебел, недорозвиток і зижена схожість насіння до 60%, ураженість насіння до 90%, зниження кількості і якості урожаю до 3- 3,5ц/га.

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ГОРОХУ ВІД АСКОХІТОЗУ:

Дотримання сівозміни (повернення гороху на попереднє місце не раніше, як через 3-4 роки);
Вирощування стійких сортів;
Сівба в оптимальні строки;
Своєчасне збирання зрілого гороху, швидке обмолочування і сушіння до кондиційної вологості (13-14%); зберігання насіння в чистих сухих приміщеннях;
Видалення післязбиральних решток рослин і ретельний зяблевий обробіток грунту;
Протруювання насіння: Вінцит 050, к.с. - 2,0 л/т
Обробка насіннєвих посівів фунгіцидами: Імпакт К, к.с. - 0,6-0,8 л/га; Квадріс 250 SC, к. с. 0,8 л/га; РексТоп, 33,4% к.с. 0,5-1,0 л/га; Танго, 50% к.е. 0,6-0,8 л/га; Фенікс Дуо, к.с. - 0,5-0,6 л/га.

БОРОШНИСТА РОСА ГОРОХУ -
Збудник - сумчастий гриб Erysiphe communis Grev. f. pisi Dietrich.


Уражуються всі однорічні бобові. Проявляється на окремих листках нижнього ярусу у вигляді слабкопомітного павутинистого нальоту, який дуже швидко вкриває майже всю поверхню надземних органів гороху. На верхньому боці листків, на стеблах, квітках і бобах утворюється білий борошнистий наліт міцелію.

Білий борошнистий наліт міцелію
Разом з розвитком грибниці формуються ланцюжки одноклітинних безбарвних конідій гриба бочковидної або еліптичної форми.

БОРОШНИСТА РОСА ГОРОХУ



Інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на початку цвітіння гороху і продовжується до кінця вегетації культури. Сильно уражене листя, квітки та зав'язь передчасно відмирають і опадають; стулки бобів, вкриваються виразками, буріють і передчасно засихають. Недобір урожаю в окремі роки складає 0,23-0,42 т/га. Різко знижується якість овочевого гороху. Уражені борошнистою росою рослини гороху не придатні для кормових цілей через свою токсичність.
*Джерела інфекції:* - післязбиральні рештки та багаторічні дикорослі бобові. *Розвиток хвороби:* - оптимальними умовами для проростання спор борошнистої роси є вологість повітря 96-98% та t повітря +20...+25⁰С.

БОРОШНИСТА РОСА ГОРОХУ

Збудник хвороби	сумчастий гриб Erysiphe communis Grev. f. pisi Dietrich;
Ознаки ураження	на окремих листках нижнього ярусу у вигляді слабко-помітного павутинистого нальоту, який дуже швидко вкриває майже всю поверхню надземних органів гороху. На верхньому боці листків, на стеблах, квітках і бобах утворюється білий борошнистий наліт міцелію;
Період прояву хвороби	на поч. цвітіння гороху і продовж. до кінця вегетації культури;
Поширення збудника	конідіями, які переносяться вітром, крапельками дощу і комахами, викликаючи швидке поширення;
Джерело інфекцій	післязбиральні рештки та багаторічні дикорослі бобові;
Умови, що сприяють розвитку хвороби	оптим. умовами для проростання спор борошнистої роси є вологість повітря 96-98% та t повітря +20...+25°С;
Шкодочинність	уражені органи рослин передчасно відмирають і опадають; стулки бобів вкриваються виразками, буріють і передчасно засихають. Недобір урожаю до 0,23-0,42 т/га. Хвороба різко знижує якість овочевого гороху. Уражені рослини не придатні для кормових цілей через свою токсичність.

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ГОРОХУ ВІД БОРОШНИСТОЇ РОСИ:

дотримання 3-4 річного чергування культури в сівозміні;
раннє збирання фуражних сортів культури, до масового прояву хвороби;
знищення рослинних решток після збирання врожаю відповідним обробітком ґрунту (глибоке заорювання);
На насіннєвих посівах, в сприятливих умовах для розвитку хвороби, застосування фунгіцидів: Амістар Екстра 280 SC, к.с. (0,5-0,75 л/га), Квадріс 250 SC, к.с. (0,8 л/га).

ІРЖА ГОРОХУ –
Збудниками є гриби роду Uromyces — Uromyces pisi (Pers.) Schrot.,

U. fabae D.B. f. pisi sativae Hiratsuka.


На стеблах та з нижнього боку листя утворюються оранжево-коричневі подушечки - уредопустули з уредоспорами. Уредоспори округлі, одноклітинні, іржаво-коричневі, з тонкою шипуватою оболонкою.

	Під час дозрівання гороху на місці уредопустул утворюються подушечки темно-бурого кольору - телейтопустули з телейтоспорами. Телейтоспори буро-коричневого, майже чорного кольору, одноклітинні, кулясті, з короткою безбарвною ніжкою і вкриті товстою темною оболонкою, що є пристосуванням до перезимівлі гриба.
При сильному зараженні гороху, листя передчасно жовкне, в’яне, засихає та опадає, що ослаблює рослини і спричиняє передчасне їх відмирання. Насіння з уражених рослин щупле, продуктивність їх значно знижується. Найбільшої шкоди іржа завдає при ранній появі, у вологі роки та на горосі пізніх строків посіву. В епіфітотійні роки хвороба може бути причиною значного (до 25%) недобору урожаю насіння.

ІРЖА ГОРОХУ

Збудник хвороби	базидіальний гриб Uromycespisi Schroet;
Ознаки ураження	на стеблах та з нижнього боку листя утворюються оранжево-коричневі подушечки - уредопустули з уредоспорами. Уредоспори округлі, одноклітинні, іржаво-коричневі, з тонкою шипуватою оболонкою;
Період прояву хвороби	навесні (в кінці квітня - на початку травня);
Розвиток хвороби	телейтоспори весною проростають у базидіоспори і останні заражають проміжного господаря – молочай. На молочаї виникають спермогоніальна та ецидіальна стадії. Ецидіоспори розносяться вітром на посіви гороху
Поширення збудника	протягом літа джерелом розповсюдження хвороби є уредоспори;
Джерело інфекцій	збудник зимує у формі зимових спор або міцелію в кореневищах молочаю;
Умови, що сприяють розвитку хвороби	крапельно-рідинна волога та t повітря +10+25°С, наявність інфекції на молочаю;
Шкодочинність	відмирання рослин. Насіння з уражених рослин щупле, недобір урожаю насіння знижується до 25%.

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ГОРОХУ ВІД ІРЖІ:

Дотримання сівозміни (повернення гороху на попереднє місце не раніше, як через 3-4 роки);
Вирощування стійких сортів;
Сівба в оптимальні строки;
Внесення фосфорно-калійних добрив, що підвищує стійкість рослин проти іржі;
Знищення молочаю;
Спостереження за поширенням та розвитком іржі протягом вегетації; обліковують хворобу у фазі цвітіння та наливання бобів;
Видалення післязбиральних решток рослин і ретельний зяблевий обробіток грунту;
Протруювання насіння: Вінцит 050, к.с. (2,0 л/т);
Обприскування посівів фунгіцидами слід проводити не пізніше появи хвороби на 3% рослин. Рекомендовано фунгіциди: Амістар Екстра 280 SC, к.с. (0,5–0,75 л/га), Рекс Топ, к.с. (0,5–1,0 л/га) та Фенікс Дуо, к.с. (0,5-0,6 л/га).

ПЕРОНОСПОРОЗ ГОРОХУ –

Збудник – ооміцетний гриб Peronospora pisi Syb.


Захворювання може проявитися на сходах гороху, але частіше спостерігається на початку бутонізаціїі. Уражуються всі надземні органи рослин гороху, але більш сильно - листя.Ураження рослин пероноспорозом може бути місцевим або дифузним. При місцевому ураженні з верхнього боку листків з'являються округлі блідо-зелені або жовтуваті плями з розпливчастими краями, які згодом буріють. На стеблах і бобах утворюються розпливчасті хлоротичні плями.
	Під час достигання внутрішні стулки бобів і зовнішні оболонки насіння набувають кремового або фіолетового відтінку. Стулки бобів деформуються, передчасно засихають. Насіння покривається коричневими плямами, а за інтенсивного ураження бобів воно покрите суцільним шаром сірувато-фіолетової грибниці, від чого втрачає блиск і стає зморшкуватим.
	При дифузному ураженні міжвузля сильно вкорочені, верхівки та листя деформовані, рослини нагадують головки цвітної капусти. У вологу погоду місця ураження вкриваються сірувато-фіолетовим павутинистим нальотом спороношення гриба. Уражена рослина має карликовий вигляд.

ПЕРОНОСПОРОЗ ГОРОХУ

Ложная мучнистая роса (Peronospora viciae) мицелий на молодые горошины лист - Найджел Cattlin/ FLPA

Сіро-фіолетовий наліт являє собою конідіальне спороношення гриба.

Розповсюджується патоген під час вегетації рослин конідіями.

Грибниця збудника міжклітинна, конідіальне спороношення (нестатеве) утворюється у вигляді нальоту на поверхні уражених рослин, а статеве спороношення - в уражених тканинах формуванням ооспор.

Збудник хвороби	ооміцетний гриб Peronospora pisi Syb.;
Ознаки ураження	на листках з’являються округлі хлоротичні плями, які з нижнього боку вкриваються сіро-фіолетовим нальотом, внутрішні стулки бобів і зовнішні оболонки насіння набувають кремового або фіолетового відтінку; стулки бобів деформуються, передчасно засихають; насіння недорозвинене, має низьку схожість;
Період прояву хвороби	на сходах гороху, але частіше на початку бутонізації;
Розвиток хвороби	первинне ураження рослин - ооспорами навесні при проростанні насіння; вторинне ураження рослин і розповсюдження інфекції в період вегетації;
Поширення збудника	під час вегетації гороху за допомогою конідій, які проростають в крапельно-рідинній волозі;
Джерело інфекцій	уражені рослинні рештки та насіння, в яких зимують ооспори гриба;
Умови, що сприяють розвитку хвороби	висока вологість повітря та t повітря +19…+20°С;
Шкодочинність	в роки епіфітотій недобір зерна гороху до 5-7 ц/га.

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ГОРОХУ ВІД ПЕРОНОСПОРОЗУ:

Дотримання сівозміни (повернення гороху на попереднє місце не раніше, як через 3-4 роки);
Використання здорового посівного матеріалу;
Протруювання насіння: Фундазолом, з.п. (2 кг/т), Стираксом 34% в.с.к. (2,5–3,0 кг/т), Вітаваксом 200 ФФ, в.с.к. (2,5 кг/т), Тебузаном, 6% т.к.с. (0,4–0,5 кг/т), Максимом 025 FS, т.к.с. (1,0 кг/т). Для підвищення врожайності та стійкості рослин проти ушкоджень рекомендується також обробка насіння перед висіванням Мікосаном (марок Н), 3% в.р.к. (5–7 л/т);
Ранні строки посіву й використання скоростиглих і середньостиглих сортів;
Своєчасне збирання врожаю;
Знищення післяжнивних решток і ретельний зяблевий обробіток;
При сприятливих для розвитку хвороби умовах застосування фунгіцидів: Амістар Екстра 280 SC, к.с. (0,5–0,75 л/га), Квадріс 250 SC, к. с. 0,8 л/га; Рекс Топ, к.с. (0,5–1,0 л/га) та Фенікс Дуо, к.с. (0,5-0,6 л/га).

ІНТЕГРОВАНА СИСТЕМА ЗАХИСТУ ГОРОХУ:

Допосівний і посівний періоди:

Для підвищення стійкості зернобобових культур проти шкідників і хвороб горох можна розміщати в сівозміні після будь-яких культур, крім багаторічних трав, оскільки ці культури мають спільних шкідників і збудників хвороб. Горох можна повертати на попереднє місце через 3-4 роки.
Плануючи сівозміни, слід враховувати, що посіви гороху та інших зернобобових повинні бути на відстані від багаторічних бобових не менше як 1000 м.
Вапнування ґрунту та внесення фосфорно-калійних добрив слід проводити, беручи до уваги ґрунтові умови і вміст у них елементів живлення, а також мікроелементів – бору, молібдену, міді.
Важливим є вирощування стійких проти шкідників і хвороб сортів.
Проти аскохітозу, пероноспорозу та кореневих гнилей перед посівом насіння протруюють одним із таких препаратів: Вінцит, 50% к.с. (2,0 л/т); Вітавакс 200 ФФ в.с.к. (2,5 л/т); Максим XL, 35% т.к.с. (1,0 л/т); Максим FS, 25% т.к.с. (1,0 л/т); Стиракс, 34% в.с.к. (2,5 л/т); Фундазол, 50% з.п. (2,0 кг/т).
Проти бульбочкових довгоносиків доцільними є обробки насіння гороху препаратами Космос, 25% т.к.с. (3,0л/т); Круізер, 35% т.к.с. (1,0-1,5 л/т); Гаучо, 70% з.п. (1,5 л/т).
Завчасна обробка протруйниками можлива лише висококондиційного насіння з вологістю до 14%.
Обробка насіння ризоторфіном та мікроелементами підвищує стійкість рослин проти кореневих гнилей, аскохітозу, несправжньої борошнистої роси.
Ранні строки сівби гороху та інших зернобобових культур сприяють більш дружним сходам, зниженню чутливості рослин до пошкоджень шкідниками.
Важливою є оптимальна густота посіву, оскільки загущені посіви більш уражуються аскохітозом, кореневими гнилями, пероноспорозом.
Зернобобові культури, зокрема горох, у період проростання насіння дуже вимогливі до вологості ґрунту, а тому коткування після їх висіву забезпечує дружні сходи та захищає насіння від ураження деякими хворобами (пліснявіння) та пошкодження ґрунтовими шкідниками.
За безгербіцидної технології для знищення бур’янів посіви гороху боронують до та після появи сходів.
На сильно забур’янених полях злаковими та однорічними дводольними бур’янами до сходів вносять такі препарати, як Гезагард, 50% к.с. (3-5 л/га) Дуал Голд, 96% к.е. (1,6 л/га); Півот, 10% в.р.к. (0,5-0,75 л/га); Селефіт, 50% к.с. (3,0-5,0 л/га); Стомп, 33% к.е. (3,0-6,0 л/га); Юпітер, 10% в.с.к. (0,5-0,75 л/га).

Фаза сходів:

Проти бульбочкових довгоносиків, якщо інсектициди не застосовували для обробки насіння та залежно від чисельності шкідників (за умов ЕПШ), проводять крайові чи суцільні обробки такими інсектицидами, як Децис Профі, 25% в.г.(0,07 кг/га); Діазол, 60 в.е. (90,5-0,75 л/га); Енжіо, 24,75 к.с. (0,18 л/га); Карате Зеон, 5% мк.с. (0,125 л/га); Фастак, 10% к.е. (0,15- 0,25 л/га); Ф’юрі, 10% в.е. (0,07-0,1 л/га).

Фаза 3-6 справжніх листочків культури:

Якщо гербіциди не вносили до сходів культури, то на сильно забур’янених полях, залежно від типу забур’яненості застосовують наступні препарати:

Проти дводольних бур’янів використовують Агрітокс, 50% в.р. (0,5 л/га); Базагран, 48% в.р. (3,0 л/га); Базагран М, 37,5% в.р. (2,0-3,0 л/га); Бастіон, 48% в.р. (3,0 л/га); Бізон, 37,5% в.р. (2,0-3,0 л/га); Вінсент, 48% в.р. (3,0 л/га); Гербітокс, 50% в.р. (0,5 л/га); Ефес, 48% в.р.к. (3,0 л/га); Набоб, 48% в.р.к. (2,0-3,0 л/га); Флагман, 48% в.р. (3,0 л/га).
Проти однодольних (злакових) бур’янів застосовують гербіциди Агіл,10% к.е. (0,6-1,2 л/га); Селект, 12% к.е. (0,4-1,6 л/га); Фюзілад Форте, 15% к.е. (1,0-2,0 л/га); Центуріон, 24% к.е. (0,2-0,8 л/га + 0,6-1,2 л/га ПАР Аміго).
Проти однодольних та дводольних бур'янів застосовують препарати Півот, 10% в.р.к. (0,5-0,75 л/га); Пульсар, 4% в.р. (0,75-1,0л/га); Юпітер, 10% в.р.к. (0,5-0,75 л/га).

Період цвітіння – утворення бобів:

Проти горохової плодожерки на початку та в період масового відкладання яєць випускають трихограму (1 самка на 10 яєць шкідника).
Проти горохового зерноїда, плодожерки, листогризучих совок, лучного метелика та горохової попелиці посіви обробляють з урахуванням ступеня загрози від шкідників одним із дозволених інсектицидів: Актара, 25% в.г. (0,1 кг/га); Акцент, 40% к.е. (1,0 л/га); Альтекс, 10% к.е. (0,15-0,25 л/га); Біммер, 40% к.е. (0,5-1,0 л/га); Бі-58 Новий, 40% к.е. (0,5-1,0 л/га); Данадим, 40% к.е. (0,5-1,0 л/га); Децис Профі, 25% в.г.(0,07 кг/га); Діазол, 60 в.е. 90,5-0,75 л/га); Енжіо, 24,75 к.с. (0,18 л/га); Карате Зеон, 5% мк.с. (0,125 л/га); Ф’юрі, 10% в.е. (0,07-0,1 л/га).
Проти пероноспорозу, аскохітозу, борошнистої роси та іржі до цвітіння або на початку утворення бобів посіви гороху обприскують одним із дозволених фунгіцидів Квадріс, 25% к.с. (0,8 л/га); Рекс Т, 12,5% т.с. (0,5-1,0 л/га).

Післязбиральний період:

Для зменшення ураження рослин хворобами і пошкодження шкідниками, зокрема зерноїдом, необхідне завчасне (відразу ж після обмолоту) очищення зерна і доведення його до високих посівних кондицій.
При ЕПШ (10 жуків на 1 кг зерна), заражене зерноїдом зерно фумігують.
Після збирання врожаю поле дискують і проводять глибоку оранку, що сприяє обмеженню поширення шкідників та збудників хвороб.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Бублик Л.І, Васечко Г.І., Васильєв В.П. та ін. Довідник із захисту рослин / За ред. М.П. Лісового. - К.: Урожай, 1999. – 744 с.
Литвинов Б.М., Євтушенко М.Д. Практикум із сільськогосподарської ентомології: Навчальний посібник. – К.: Аграрна освіта, 2009. – 301с.
Марков И.Л. Практикум із сільськогосподарської фітопатології. - К.: Урожай, 1998.
Пересипкін В.Ф. Сільськогосподарська фітопатологія - К.: Аграрна освіта, 2000 р.–415с.
Писаренко В.М. Писаренко П.В. Захист рослин: Екологічно обґрунтовані системи. - Полтава: Камелот, 1999. – 188с.
Писаренко В.М. Писаренко П.В. Захист рослин: Фітосанітарний моніторинг. Методи захисту рослин. Інтегрований захист рослин. -Полтава, 2007.
Рубан М.Б., Антонюк С.І., Гончаренко О.І. та ін.. Шкідники польових культур: Практикум. – К.: Урожай, 1996. – 232 с.
Рубан М.Б., Гадзало Я.М., Сільськогосподарська ентомологія: Підручник. – К.: Арістей, 2007. – 520с.
Субін B.C., Олефіренко В.І. Інтегрований захист рослин: Підручник. - К.: Вища освіта, 2004- 336с.
Сільськогосподарська ентомологія: Підручник/ за ред.. Б.М. Литвинова, М.Д. Євтушенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 511с.