Алгоритм виконання інтерактивних вправ на урок в НУШ

«Уроки не для дітей, а з дітьми»

Так я сформулювала для себе своє педагогічне кредо в умовах НУШ. Разом з дітьми  хвилююся перед випробуваннями, вселяю їм віру в  себе та разом з ними радію їхнім перемогам. Радість від тих маленьких перемог надихає мене, додає наснаги та бажання самовдосконалюватися.

Важливою сходинкою в моєму  професійному зростанні стала робота в інклюзивному класі. Це був поштовх до пошуку нових ідей, методів, форм, прийомів взаємодії. Як створити таке освітнє середовище, щоб усі діти відчували себе повноцінними членами учнівського колективу? Як допомогти кожній дитині  пристосуватися до мінливих реалій життя, повірити в себе та свої сили? У першу чергу звертаюся до класиків О. Сухомлинського та Ш.О. Амонашвілі, які пропагували педагогіку партнерства.

Заняття в обласній педагогічній студії «Формування соціальної та громадянської компетентності за програмою інтегрованого курсу «Культура добросусідства» значно розширили мій методичний арсенал з теми «Використання інтерактивних технологій в інклюзивній освіті». Особливо мене зацікавили інтерактивні навчальні технології, які впливають не лише на свідомість особистості, а й на її почуття, дії, приводять до усвідомленості діяльності вчителя і дитини як рівноправних учасників освітнього процесу.  Як показує досвід, такі вправи значно полегшують процес адаптації дітей з особливими освітніми потребами в учнівському колективі, допомагають втілювати в життя принципи Державного стандарту початкової освіти. У результаті організації навчання з використанням інтерактивних вправ, у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивні технології розвивають критичне мислення учнів, творчі здібності, виховують толерантне ставлення до іншої точки зору, засвоєння матеріалу відбувається свідомо, зростає інтерес до отримання знань.

Використовую їх на різних етапах уроку.  Спостереження за роботою учнів показали, що в  процесі використання інтерактивних технологій  урок перестає бути процесом передачі інформації від вчителя до учнів, формуються нові стосунки, у яких учитель і учень виступають у ролі партнерів. Через гру дітям значно простіше оволодівати знаннями, проявляти свої творчі здібності, налагодити дружні стосунки з однокласниками та при потребі – вирішити спірні питання. Навчання викликає зацікавленість у дітей, створюється атмосфера довіри і взаємоповаги, діти вчаться співпрацювати в парах та в групах.  Школа для дітей стає безпечним місцем, де немає насильства, цькування, а навчання – це процес, який приносить дітям радість та впевненість у своїй унікальності та талановитості. Інтерактивні вправи допомагають скерувати рухову активність дітей і на перервах.

Добираючи вправи  керуюся принципами доступності, систематичності та послідовності, наочності, зв’язку навчання з життям, індивідуального підходу, емоційності.

Щоб підвищити пізнавальну активність, практикую проведення уроків у формі прес-конференції, ділової гри, мандрівки, вікторини.

Велике значення інтерактивних вправ і у виховному процесі. У класі, де навчаються діти з особливими освітніми потребами, важливо виховувати в дітей почуття емпатії, бажання прийти на допомогу та розуміння рівності всіх учасників освітнього процесу. Тут доречною буде така вправа, як «Поводир - Сліпець», при виконанні якої діти мають можливість пережити досвід зорової депривації, з’являється розуміння, що може відчути людина, позбавлена можливості бачити, формується довіра в групі.

Алгоритм виконання

 Учасники об’єднуються в пари. Один з учасників «сліпець», йому зав’язують очі, другий учасник пари – «поводир». Учитель наголошує, що це всього лише гра, але ви зрозумієте, що може відчувати людина, позбавлена можливості бачити. «Поводир» водить «сліпого», намагаючись уникати перешкод. Через деякий час учасники міняються ролями. Після завершення виконання вправи, обов’язково діти висловлюють свої почуття, що переживали в ролі «сліпця» чи «поводиря».

 Інтерактивна вправа «Зв’язані руки» дає можливість пережити досвід обмеження руху. Із зав’язаними руками дітям пропонують застібнути – розстібнути ґудзики, або написати щось на дошці. Замість зв’язування рук, можна одягати рукавички. По завершенню вправи обов’язкова рефлексія.

Також я хочу поділитися досвідом використання інтерактивних вправ під час уроку. Одна із наших улюблених вправ «Карусель». Ця вправа дає можливість створити умови для інтенсивного спілкування з великою кількістю партнерів. Застосовується для подолання бар’єрів у спілкуванні, для перевірки знань. Дітям подобається починати «Ранкове коло» з цієї вправи, адже вони мають можливість привітатися особисто з усіма членами нашого колективу, сказати добре слово один одному, подарувати посмішку.

Алгоритм виконання

1.          Учні утворюють два кола – внутрішнє, де вони стають спиною до центру, і зовнішнє – обличчям до центру кола. Утворюються пари, що стоять обличчям один до одного.
2.          Діти, що знаходяться в зовнішньому колі, привітавшись один з одним, у парах пересуваються праворуч до наступного учасника.

Для привітання використовують різні способи. Це і потискання рук, і обійми, і плескання долонь.

Таку вправу ми використовуємо і для актуалізації знань з математики, для перевірки таблиці множення та ділення, на уроках української мови, як тренувальні вправи в розпізнаванні родів іменників, визначення їх числа та виконання інших завдань на розсуд учителя.

Інтерактивна вправа «Я знаю, що…» використовується і для актуалізації знань, і для вивчення правил, термінів, для закріплення вивченого. Виконується одночасно всіма учасниками освітнього процесу, допомагає стимулювати участь учнів у освітньому процесі, долає бар’єри у спілкуванні, полегшує процес запам’ятовування. Можна використовувати як руханку.

Алгоритм виконання

1.          Учитель говорить правило (твердження, яке потрібно запам’ятати). Наприклад «Я знаю, що антоніми – це слова, протилежні за значенням».
2.          За сигналом учителя учасники освітнього процесу встають і проговорюють це твердження трьом своїм приятелям.

Техногілогію «Блайднес» застосовую на уроках літературного читання. Розвиває вміння співпрацювати в малих групах, сприяє розвитку зв’язного мовлення, логічного мислення.

Алгоритм дій

1. Групи отримують окремі абзаци тексту. Читають.
2. Один із учасників кожної групи по черзі переказує свій абзац.
3. Усі разом встановлюють правильну послідовність абзаців.

Така технологія навчання як «Метод ПРЕС» може використовуватися на різних уроках. Ця технологія навчає дітей виробляти і формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання, висловлювати думки, переконувати інших. Головна умова – дотримання чотирьох етапів: 1) «Я вважаю, що..», 2) « Тому, що..», 3) «Наприклад…», 4) «Отже…».

Важливий етап уроку – рефлексія. На даному етапі діти вчаться оцінювати результати своєї роботи, помічати прогрес у виконанні тих чи інших завдань. Це навчає дітей критично мислити, аналізувати та прогнозувати власну успішність. На цьому етапі можна використати метод «Сходинки успіху». На плакаті зображені контури сходинок, по закінченню уроку діти пишуть своє ім’я на відповідній сходинці або прикріплюють свою позначку на сходинку. Також на даному етапі можна використовувати сигнальні цеглинки lego.

 Результати вчительської роботи неможливо виміряти в якихось кількісних показниках. Якщо отримуєш задоволення від того, як діти вільно і обґрунтовано висловлюють свою думку, бачиш, як готові прийти на допомогу один одному, якщо діти з особливими потребами із задоволенням беруть участь в усіх наших шкільних заходах, - значить наша копітка спільна праця приносить плоди.