Аналітична робота над художнім епічним твором

Аналітична робота над художнім твором епічного роду

 

          Метою вивчення української літератури в закладах загальної середньої освіти є  досягнення належного рівня сформованості вміння «читати й усвiдомлювати прочитане», «прилучатися до художньої літератури, а через неї — до фундаментальних цінностей культури»; сприяння духовному збагаченню, утвердження загальнолюдських морально-етичних орієнтирів і цінностей, тобто розвивати життєві компетентності здобувачів знань. Художні твори допомагають учням набути життєвий досвід, збагачують особу знаннями, приносять  естетичну насолоду від твору як мистецтва слова. Саме з цією метою твір потрібно осмислено читати та вміти аналізувати його.

          Аналіз художнього твору може здійснюватися за умови, що учні засвоїли теоретико-літературознавчий матеріал (і, звичайно, прочитали твір).  Наведу приклади аналітичної роботи над твором М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять». У 7 класі учні поступово освоюють елементи аналізу, тому можна використати такі види робіт, враховуючи літературознавчу концепцію аналізу художнього твору.

1. Проблематика запитування

           Проблематику запитування можна застосувати при  вивченні теми «Автобіографічна повість про дитинство. «Гуси-лебеді летять». Цей аспект вимагає від учителя ставити такі запитання, що потребують від учнів розміркувань. 

Вчитель. Вінниччина – мальовнича українська земля, де народився талановитий письменник Михайло Стельмах. Про це ви дізналися, прочитавши твір «Гуси-лебеді летять». 

Запитання до учнів.

• Доведіть, посилаючись на текст, що першою пробудила в хлопчика любов до рідної землі мати Ганна Іванівна.
• Як згадував письменник батька, Панаса Дем’яновича, діда Дем’яна, бабусю, дядька Миколу?
• Які дві книжки найбільше захопили дев’ятирічного хлопчика і, як ви думаєте, чому?
• Що вмів уже хлопчик, пішовши до школи? Чим тоді писали? Що ви про це знаєте?
• Хто розкриє значення ключового слова «чоботи»? Назвіть слова, що позначають почуття, викликані у вас історією з чобітьми.
• Що вам найбільше запам’яталося в біографії письменника і чому?
• Чи можна назвати повість «Гуси-лебеді летять» автобіографічною? Доведіть.

2. Діалог

         Події, що відбуваються у творі, потребують глибшого пізнання та особливого тлумачення.  Характеризуючи ці події, пропоную створити та розіграти діалоги.

Робота в парах.  Діалог читача з Михайликом (читач-герой)

Читач. - Михайлику, тобі не шкода було віддавати насіння жінці з       

           Житомирщини, адже воно було на вагу золота?

Герой (Михайлик). – Я тоді про це не думав, як побачив малого, босоногого,    

          без картузика хлопчика, а поряд його маму з повними очима сліз.

Читач. – А чому вона тобі половину насіння повернула?

Герой. – Мабуть, побачила, що і я не з багатої родини.

Читач. – Вона тобі подякувала?

Герой. – Так. Мене дуже вразили її сльози, вона назвала мене дитятком,

               поцілувала, а я від розчулення мало не заплакав.

Читач. – Ти добрий, Михайлику, хочеш усім допомогти. Я знаю, що мама

               тебе не сварила, хоч те насіння їй теж згодилося б.

Герой. – Мама завжди вчить мене робити для інших добро. Вона теж  

               допомагає бідним.

Читач. – Мені сподобалося з тобою спілкуватися. Давай дружити!

     

        Діалог сприяє глибшому засвоєнню матеріалу, виявляє ставлення читача до героя. На основі діалогічної  взаємодії  засвоєння матеріалу відбувається набагато краще, ніж у ході монологічного пояснення. 

 

Діалог «Звертання автора до героя»  (автор-герой)

 

Автор. – Шкода, дідусю, що я вже великий, давно тебе уже нема. Та в моїх  

               спогадах ти залишишся завжди добряче усміхненим, з  

               викривленими,  напатланими бровами.

Герой (дідусь). – Ти тепер уже дорослий, пройшов школу життя, сам знаєш,   

               куди летять лебеді дитинства, знаєш, як сонце відмикає ключем  

               землю.

Автор. - Знаю, діду Дем’яне, знаю. Адже це ти всьому мене навчив, і я тобі 

              дуже вдячний за це. Ти був мудрим, усе вмів робити. Пам’ятаєш, як  

              ти мені зробив вітрячка?

Герой. – Було таке. Звичайно, внучку, пам’ятаю. Я тебе дуже любив і хотів, 

              щоб ти виріс добрим, справедливим, ніколи нікого не ображав.

Автор. – Завдяки тобі я став письменником, бо мені хотілося записати те, що 

              ти розповідав, чого навчав. Я люблю те, що колись любив ти: життя,

              волю, природу.

Герой. – Я робив те, що міг і вмів, а ти був дуже допитливим хлопчиком,

             тому всього й навчився.

Автор. – Ти був рідною людиною, і я тебе часто згадую. Воля до життя, яку

             ти в мене заклав, мені знадобилася, коли мене, солдата-артилериста,   

             було поранено в Другій світовій війні.

Герой (дідусь). – Запам’ятай сам і передай своїм нащадкам, що війна – це   

            найбільше зло на Землі, не тільки для людини, а й для природи.

 

       Під час читання твору читач сприймає текст по-своєму, сприйняття тексту в різних читачів може бути різним. Діалог автора з читачем розкриє думки, емоційний стан читача, сприятиме розвитку мислення, культури спілкування, допоможе проникнути у сутність твору, що призведе до пізнання суті тексту, авторського світогляду, буття.

 

Діалог (автор-читач)

 

Автор. – Дорогий читачу! Хочу дізнатися, чи тобі сподобалася моя повість  

               «Гуси-лебеді летять…». Я хотів розповісти ровесникам Михайлика   

                про життя дітей, їх прагнення навчатися, читати.

Читач. – Мені сподобалося те, як діти тоді гралися. Їм, напевне, було весело.

Автор. – Не завжди все було. Але веселощів нам вистачало. Ми любили будь- 

               яку пору року, розважалися, хоча деколи не вистачало нам смачної

               їжі, теплої одежі.

Читач. – Мені сподобалося, як діти каталися на санках, правильніше, якщо

               вони були. Особливо мені запам’яталися Ваші слова: «Головне було  

               – не на чому їхати, а щоб тільки їхати, коли ж гепнешся – не  

               кривитися, а реготати з усіма». 

Автор. – Ігри дітей завжди були шумними і веселими. Ви теж, мабуть, весело 

               граєтесь?

Читач. – Весело, але рідко граємося гуртом. Частіше граємо в ігри по  

               Інтернету за допомогою телефона чи комп’ютера.

Автор. – Час змінює події, з’являються нові звичаї, уподобання; залишається 

               пам’ять, яка зберігає в собі все, щоб передати прийдешнім  

               поколінням.

 

Такий діалог з книгою допомагає розвивати творче мислення, самостійність, уміння аналізувати текст.

 

3. Значення кольору

Вивчаючи тему «Єдність світу природи і світу дитячої душі»  (М.Стельмах «Гуси-лебеді летять…»), розкриття значення кольору допоможе охарактеризувати Михайлика, його сприйняття життя.

       Завдання «Розкриття значення кольору»

    Учитель. Михайлик любить природу, свою землю. Він спостережливий і бачить, як змінюється світ. Він бачить світ у різних кольорах, значення яких можна розкрити.  Заповніть таблицю

 

№ з/п	Вирази з твору	Тлумачення кольору (думка учня)
1.	Загачене білими хмарами небо	нерозгаданість світу, таємничість
2.	Полатані веселим зеленим мохом стріхи	радість, веселість, пов’язана з рідним домом, родиною
3.	Блакитнава діброва під селом	щось омріяне, що завжди приваблює погляд героя
4.	Чорнотіла підволохачена земля, що пробивалася з-під снігу	торжество життя

 

        Отже, за допомогою кольору можна показати почуття героя, його ставлення до зовнішнього світу, розкрити внутрішній світ героя. Ми бачимо, що головний герой повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять», маленький хлопчик Михайлик  сприймає оточуючий його світ щиро і безпосередньо. Усе, що відбувається навколо нього – це справжня казка і диво. Як і кожна щаслива людина, Михайлик вміє насолоджуватися життям. Звичайні речі дарують йому справжнє щастя.

 

4. Зіткнення різних позицій у творі

 

       Різні позиції у повісті «Гуси-лебеді летять…» у ставленні до книги виявляють герої: Михайлик та Юхрим. Книга – джерело знань, захоплень, уподобань людини. Та не всі люди однаково ставляться до неї. У творі Михайла Стельмаха книга займає окреме місце.

       Для Михайлика вона – справжнє джерело знань, розрада, захоплення. Хлопчик не просто читав – він «…забувши про все на світі, припадав до роздобутої книжки…». Він зачитувався настільки, що навіть мама гримала на нього, побоюючись, щоб «читання не підвередило її дитину», задмухувала каганець. Та Михайлик витягав з печі жарину, «роздмухував вогник, засвічував каганець» , забирався на піч і читав. Важко було дістати книгу.

      Для Юхрима книга розуму не принесла, бо він не любив читати. Книга для Юхрима – це джерело прибутку, а не знань. Тому Юхрим мав низьку культуру мовлення, збіднілу лексику: книжки «прочотні», «з размишлєніями», «пуцьверінок», «возможні й невозможні», «сооружати

насмішечки», «соображаю». Юхрим давав читати книги за певну плату.

      Думаю, варто з цього питання послухати ставлення до книги учнів. Можна провести дискусію «Різні позиції у ставленні до книги», створення діалогу «Михайлик і Юхрим у наші дні».

 

5. Поєднання різних світів у творі

 

       Життя Михайлика видалось не надто легке. Дитинство проходило в праці, від якої він не відмовлявся: пас коня, збирав гриби, ягоди, допомагав батькам по господарству. Звичайні сільські клопоти. Здається, світ Михайлика сірий і буденний, але у світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жар-птиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик — непосидючий, бешкетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний .

 

Порівняння казкового і реального світу Михайлика

 

Казкове	Реальне
«…світ тріпоче-міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів»	«Поменшав світ, померхли дні мої, а ночі так тривожать, що я прокидаюся мокрий од сліз»
«…навколо мене починає кружляти видіння казки, її нерозгадані дороги, дрімучі праліси й ті гуси-лебедята, що на своїх крилах виносять з біди малого хлопця»	«Тільки тепер дивлюся на свої босі посинілі ноги. Важко зітхаю й плентаюся до хати…»
«Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене живовидячки наближаються далекі  тихі води й прихилені до них зорі»	«З цієї веселої і теплої копиці раптом хтось почав мене за ковнір витягати на світ Божий. Він одразу потемнів у моїх очах, коли я опинився перед поблідлою од страху й гніву матір’ю»
«Знизу мене охоплював світ казки, а зверху казки весни. І так мені добре було в їх обіймах, що я й незчувся, як сонце поволеньки перейшло на другу половину неба»	«…щоб уникнути лайки та нарікань, прикинув, що варто пошукати в долинці щавлю на борщ»

 

 

6. Герменевтичний підхід

 

      Герменевтичний підхід – розуміння й тлумачення зображення світу і місця людини у світі, її душі та духовного багатства.

Навколишній світ Михайлик сприймає, як казку. Лебеді, що пролітають над ним, за його бажанням роблять ще одне коло над хатою. Хлопчик вірить розповідям дідуся про сонячні ключі, якими відмикається земля навесні. Усе навколо хлопчика пронизане добром і любов'ю. Поруч з ним мудрий дідусь, майстер на всі руки, добра і лагідна мати. Навіть те, що чогось нема, сприймається хлопчиною легко, замість ковзанів  бере ночви. Хоч від мами за це і дісталося, але як весело було летіти з гори. Хлопчик приязно ставиться до навколишнього світу, росте добрим, сердечним, розумним. У нього є «або слабість, або дурість» — він дуже любить читати. У свої дев'ять років він перечитав усе, що зміг знайти в селі: «Кобзаря», «Робінзона Крузо», казки.   В Юхрима він бере книги за насіння. Але, зустрівши жінку-жебрачку з хлопчиком, поділився з ними.  Він добра, чуйна людина. Михайлик зростає таким духовно багатим, бо його батьки, дідусь з бабусею створили для нього світ добра і краси,  благородства. Приклад дідуся для Михайлика –    це приклад поваги до близької людини.

Михайлик не може не подобатися читачам, адже він відкритий до добра, щирий, чуйний, готовий пізнавати світ  і бачити тільки світле, хороше в житті. Під час вивчення цього твору на уроці доречно організувати дослідницьку роботу учнів «Світ душі Михайлика» та презентувати роботу.

 

Заповнити таблицю «Світ душі Михайлика»

 

Краса душі	Краса слова	Краса світу
Оптиміст  Життєлюб  Чуйний  Добрий  Прагне знань Працьовитий	Михайлик дуже чутливий до слова, як і кожна дитина в його віці, він схильний до наслідування дорослих, говорить, «як старий». Але хіба він може не дивувати нас багатим народним словом, яке перейняв від дідуся, мами, тата?	Любов до природи   Бережливе ставлення до навколишнього світу   Спостережливість

 

Душевна людина – це людина, яка розуміє іншого, все, що відбувається з іншими, сприймає близько до серця, співчуває, співпереживає. Саме такою людиною є Михайлик.

     Ідеєю повісті «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха є єднання краси природи та внутрішнього світу доброго маленького хлопчика. М. Стельмах закликає читача любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска».

        І нарешті, головною думкою повісті є швидкоплинність буття. Все минає, життя проходить, але в ньому є багато прекрасного, яке треба помічати. Ми повинні бачити красу навколишнього світу та цінувати найщасливіші моменти життя. 

 

7. Символіка твору

 

         Цей аспект аналітичної роботи над твором передбачає зосередження уваги на символічному значенні образів. Варто пам’ятати, що художній образ в літературі відтворює певну думку, ідею, відчуття. Щодо повісті Михайла Стельмаха, то сама назва є символічною. Відліт і приліт лебедів – це плин життя: « - А лебеді летять… над моїм дитинством… над моїм життям!..» Образ цих прекрасних птахів символізує щасливе дитинство, чистоту, відродження: «От і принесли нам лебеді на крилах життя… Тепер, внучку, …все почне оживати…, а сонце своїми ключами відімкне землю».

        У творі наявні й інші символи: чоботи, качка, барвінок, земля, сонце, дзвіниця. Чоботи символізують достаток, тому що не всі тоді мали їх, були такі сім’ї, в яких чоботи були одні на всю сім’ю. Михайлик вражений був тим, що в нього з’явилися чоботи. Навіть слова діда Дем’яна  - символічні, пророчі: «Будеш іти межи люди й вибивати іскри…» - означають «залишити яскравий слід на землі». Пов’язаний з чобітьми символ киреї – затишку, родинної підтримки, батьківської турботи: «І коли іноді у творах чи п’єсах я зустрічаю слово «кирея» - до мене трепетно наближаються найдорожчі дні мого дитинства». 

        Бажано дати учням завдання (домашнє) : розкрити символічне значення образів твору та пояснити (усно), з якою метою увів їх автор у твір.

       Отже, аналіз літературного твору залежить від  специфіки художнього твору, його структури і безпосереднім естетичним сприйманням. Шкільний аналіз художнього твору базується на літературознавчій концепції.