Аналіз дендрофлори Богородчанського району

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

                                                  на тему

                  «Дендрофлора Богородчанського району»

 

 

 

 

 

 

                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Фізико-географічна характеристика Богородчанського району

1.        Географічне положення
2.        Геологічна будова та геоморфологія району
3.        Водні ресурси
4.        Клімат
5.        Грунти
6.        Рослинний світ

РОЗДІЛ ІІ.  Аналіз дендрофлори Богородчанського району

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Дерево - багаторічна рослина з головним стеблом - стовбуром. Більш детальне або чітке визначення цієї "життєвої формі" дати важко через різноманітність розмірів і зовнішнього вигляду рослин, які називають деревами. Навіть банан, наприклад, часто вважають деревом, хоча стебло у нього трав'янистий. Іноді у визначенні дерева спеціально підкреслюють, що його стовбур послідовно поділяється на все більш тонкі гілки або що у дерева є чітка облистнені крона. Однак стволи більшості пальм взагалі не гілкуються, а у гігантських кактусів здерев'янілих стовбур, якщо і несе бічні гілки, ніякої кроною не увінчалася.

  Багато визначення встановлюють мінімальну висоту рослини, яке можна назвати деревом, але у різних авторів цей показник коливається від 2 до 6 м. Іноді цю життєву форму приписують всьому увазі, а в інших випадках - тільки певним екземплярів конкретного таксона. Так, сланкі рослини у високогір'ях або Арктиці можна називати деревами, оскільки при більш сприятливих умовах представники цього виду прямостоячі і досить високі. В інших випадках рослина не перевищує у висоту кількох дециметрів, наприклад в розпліднику або в декоративній карликової формі, створеної школою бонсай, однак за всіма іншими ознаками відповідає дереву. Всі екземпляри, що відповідають у зрілому стані класичному дереву, починають свій природний розвиток з насіння або крихітного вегетативного проростка. У зв'язку з цим постає питання: з якого моменту їх можна вважати деревами.

 Дерева ростуть на значній частині суші, а також на дрібних ділянках прісних і солоних водойм. Відсутні вони в приполярних областях, високогір'ях і вкрай посушливих місцях.

Актуальність теми. Богородчанський район є еталонним для дослідження дендрофлори, оскільки для нього характерний гірський, рівнинний та перехідний типи рельєфу, а отже, і рослинність.

Метою нашого дослідження є збір гербарію типових представників дендрофлори  дендрофлори Богородчанського району та їх аналіз.

Об'єктом дослідження є дендрофлора Богородчанського району. Предметом – біоекологічний та кількісний аналіз дендрофлори району.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БОГОРОДЧАНСЬКОГО РАЙОНУ

 

1.        Географічне положення

Богородчанський район розташований на південному заході Івано-Франківської області, північна межа – за 8 км від обласного центру. Районним центром є смт. Богородчани. Район займає територію 799 км ( 5,75 % від території області). Площа району складає (0,2% площі всієї України).Адміністративно-територіальний устрій Богородчанського району представлений районною, двома селищними та 30-ма сільськими радами [2, с.5].

Загальна протяжність меж Богородчанського району становить 152 км. З них близько кілометра становить сежа із Закарпатською областю (Тячівським районом), 52 км – з Рожнятівським районом, 8 км – з калуським, 23 км – Тисменецьким і 68 км – з Надвірнянським районами Івано-Франківської області.

Територія Богородчанського району витягнута з південного заходу на північний схід. Із північного заходу межує з Рожнятівським та калуським районами. Північно-східна межа розділяє Богородчанський і Тисменецький райони. На південному заході район межує із Надвірнянщиною [2, с.6].

Ьогородчанський район має всі підстави для динамічного соціального та економічного розвитку завдяки вигідному географічному положенню. Богородчанщина розташована в безпосередній близькості від обласного центру.

Богородчанський район має добре сполучення з іншими регіонами України. Цьому сприяєблизькість до міжнародного аеропорту і залізничного вокзалу м. Івано-Франківська.

Територія Богородчанського району розташована на південному заході великої Східноєвропейської рівнини. Територія лежить в межах одного з найбільших природно-територіальних комплексі – помірному географічному поясі. Богородчанський район знаходиться у зоні Українських Карпат, точніше на Передкапатській підвищеній рівнині.

 

2.            Геологічна будова та геоморфологія району

Передкарпатський передній прогин являє собою специфічну геоструктуру, що розташована на границі між Складчастими Карпатами і Східноєвропейською платформою. Характерною особливістю Передкарпатського прогину є розвиток потужної товщі флешевих відкладів, які зім'яні у складки і луски, що насунуті на значну відстані у бік Східноєвропейської платформи. В геологічній будові зони приймають участь товщі порід крейдового і палеогеннового віку загальною товщиною від 4 до 9км. Передкарпатська западина складена палеозойсько – мезозойськими вапняками, сланцями, конгломератами, глинами, пісками і пісковиками.

Різноманітність рельєфу в межах окремих територій зумовлена тісним взаємозв’язком таких факторів, як геологічна структура, ендогенні та екзогенні процеси. Сучасний рельєф району в загальному сформувався в неотектонічний період. В процесі геологічної історії неотектонічні рухи спричинили формування геологічних структур, які стали невід’ємним фактором рельєфоутворення. Геологічна структура даної території представлена трьома крупними геоструктур ними елементами континентальної кори: Східноєвронейською платформою, геосинклінальною областю і крайовим прогином. З неотектонічними рухами слід пов’язати деформації товщ осадового чохла як плікативні, так і диз'юктивні, що породжують різного роду структурні форми: рівнини, низькогір'я, високогір’я.

Морфологічні елементи Передкарпаття почали формуватися після епохи складчості і загального підняття гір, яке настало в кінці альгацену – початку міоцену.

У зв’язку з переривчастими підняттями,які чергування з періодами відносного технологічного спокою, рельєф набув ярусної будови – виникли різновікові поверхні денудаційного походження, розділені уступами.

 Сучасний рельєф Передкарпаття сформувався під дією водно-ерозійних, гравітаційних та інших процесів, прояв яких залежить від направленості неотектонічних рухів і літо логічності будови району.

 

3.            Водні ресурси

Водні ресурси Богородчанського району представлені в основному річками, потоками та озерами. В Передкарпатті найгустіша річкова сітка. У Карпатах річки мають чітко виражений гірський характер. Внутрішні води району належать до басейну основної водної артерії Західної України – річки Дністер.

Богородчанський район повністю розміщений у басейні річки Бистриця Солотвинська. Основними її притоками є річка Манявка та річка Саджавка.

Бистриця Солотвинська ліва притока басейну річки Дністра, її довжина 82 км, площа водозабору 795 км². Долина річки розгалужена, середня глибина 1 – 1,5 метри.  Ця річка є одним із основних джерел забезпечення жителів Богородчанського району питною водою.   Територіально по району ресурси прісних підземних вод розподілені нерівномірно, що в даний час сильно ускладнює  організацію централізованого водовідбору в великих масштабах і визначає недостатнє забезпечення значних споживачів якісною питною водою.

Головною правою притокою по території району є р. Бистриця, що поділяється на Солотвинську та Надвірнянську. Головною областю формування стоку Дністра є гірська частина басейну, основний стік проходить навесні ( до 70% стоку). Це пояснюється раптовим таненням снігу, дощами, а влітку і восени сильними зливами. Внутрішні води району все більше зазнають впливу 30 різноманітних забруднень (стічні води промисловості і комунального господарства, стік із сільськогосподарських угідь).

Централізоване забезпечення питною водою  проводиться тільки по смт. Богородчани. Тут функціонує виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Дане управління експлуатує 4 свердловини, нормативно розрахунковий збір води яких становить 4,5 тис.м³/добу  та 1642,5 тис. м³/рік. Загальна протяжність водопровідних мереж становить 57,6 км, каналізаційних мереж – 51,9 км. 

В селищі Солотвино – централізоване забезпечення жителів питною водою – не проводиться. Це пов’язано із відсутністю місцевого водопроводу.  Окремо водопостачання проводиться в селі Дзвиняч, яке забезпечує ТзОВ «Уніплит». Загальна довжина водопровідних мереж у селі Дзвиняч становить 7 км.

Більшість жителів Богородчанського району  користуються питною водою з шахтних колодязів, які на 100 % не благоустроєні. В періоди значних атмосферних опадів якість питної води у цих колодязях погіршується.

 

4.            Клімат

Богородчанський район знаходиться в межах помірного поясу. Із складових циркуляції атмосфери найбільший вплив на формування клімату мають: розташування цієї території в поясі низького тиску помірних широт і на шляху західного перенесення повітряних мас, окремі вторгнення арктичного повітря, діяльність циклонів Атлантики. У холодну пору року район оточує потужний відріг Сибірського антициклону, у теплу пору року територія знаходиться під впливом Азовського максимуму.

Богородчанський район відповідає помірно теплій кліматичній зоні. Досліджувана територія району належить до Передгірського кліматичного району, де сума активних температур 2200-2800 ( середня температура липня +18, а січня від -4,5 до 4,9).

Середньорічна кількість опадів змінюється від 600 до 1100 мм. Така велика різниця пояснюється наявністю гір, які зумовлюють орографічне підняття повітря по схилах з подальшим хмароутворенням. Значна амплітуда висот на відносно невеликій території (від 200 до 2000 м н.р.м.) є причиною прояву висотної поясності природних умов, у тому числі і атмосферних опадів. Гірський рельєф, як фактор розподілу кліматичних параметрів у просторі, проявляється закономірним збільшенням кількості опадів із збільшенням абсолютної висоти місцевості. Найбільша кількість опадів за рік випадає на вершинах гір і становить 1000-1100 мм ; в передгірних і рівнинних районах - 550-650 мм. Із загальної річної кількості найбільше (70%) опадів випадає в теплий період року. Стійкий сніговий покрив, зазвичай, утворюється тільки в горах. На решті території він найчастіше нестійкий. Середня висота снігового покриву коливається в межах 20-47 см при мінімальних значеннях 5-10 см. В окремі роки формується значний за висотою сніговий покрив - 40-60 см, а в горах - до 1 м і більше. Вітри на території області переважно північно-західного і північно-східного напрямків. В Карпатах значний вплив на напрямок вітру мають річкові долини. В більшості випадків вітри дують вздовж долин.

Весняні приморозки припиняються в середньому у квітні, а перші приморозки восени настають в кінці вересня. Число днів з сніговим покривам в окремі багатосніжні зими досягає 105, а в малосніжні зменшується до 60-70. Середня висота снігового покриву на полях дорівнює 10 -15см

 

 

 

 

5.            Грунти

В зоні Карпатського передгір’я поширені в основному дерново – підзолисті поверхнево оглеєні ґрунти. Найбільш поирені дерново- середньо і сильно підзолисті ґрунти. За ступенем оглеєння дерново – підзолисті ґрунти бувають глеюваті, глейові, поверхнево – оглеєні. Дерново – середньопідзолені поверхнево оглеєні ґрунти – це більшість орних земель і природних кормових угідь. За механічним складом верхнього шару, ці ґрунти пилувато легко суглинкові. Грунти майже водонепроникні. На території Богородчанського району характерним є відносно – незначний вміст у ґрунті гумусу. Гідролітична кислотність цих ґрунтів висока. Реакція ґрунтового розчину – сильно кисла. Ґрунти даної території бідні на органічні і мінеральні речовини. Внаслідок малого вмісту гумусу і низької насиченості основами ґрунти мають нетривку структуру і легко запливають під час дощу,а при підсиханні утворюють кірку. Трапляються тут і дерново – слабопідзолисті ґрунти. Вони краще гумусовані, менш кислі і мають більш сприятливий поживний режим. Буро зелено – підзолисті ґрунти утворені на висотах від 400 до 600м над рівнем моря.

 

6.            Рослинний світ

Лучна рослинність особливо поширена на заплавах річки. У рослинному покриві тут домінують злаки. У знижених ділянках заплав і по берегах стариць в умовах надмірного зволоження на болотних поверхнево-оглеєних ґрунтах розвиваються болотисті крупноосокові і крупнозлакові луки.

 Основні масиви степових луків уже розорані. Збереглися тільки їх незначні ізольовані ділянки на підвищених частинах заплав, уступах надзаплавних терас, що непридатні для оранки. Використовують суходільні луки здебільшого як сінокоси і пасовища.

 Значну роль у флорі району (близько 30%) відіграють тайґові євро- сибірські види. До них відносяться ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, ялівець сибірський та ін. Поширені і елементи аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, сосна гірська, гірчак живородний, осока волосовидна, нечуйвітер альпійський. Серед представників степової флори на рівнинній території річки - ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські.

Співіснування і поєднання представників різних флор на певних ділянках зумовили формування там різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий, широко поширені луки, а також чагарникова, болотна, фрагментами степова рослинність.

Унікальність рослинного покриву заповідника Ґорґани в тому, що на більшій частині території він зберігся в природному стані. Флора заповідника нараховує 427 видів судинних рослин та 235 видів мохів. Значна частина видів — рідкісні, ендемічні та реліктові. У тому числі 23 види судинних рослин занесені до Червоної книги України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ ДЕНДРОФЛОРИ БОГОРОДЧАНСЬКОГО РАЙОНУ

 

Матеріали збиралися протягом вегетаційного періоду 2020 року. В ході досліджень ми використовували маршрутний метод геоботанічних досліджень.

Маршрутний метод охоплює кілька етапів дослідження:

1) рекогницирувальний етап, при якому виявляються особливості місцевості, основні типи рослинності.

2) Детально-маршрнутний етап, під час якого дослідник складає список рослин якій йому зустрічаються, збирає гербарій, підбирає місця для майбутніх пробних ділянок.

Для визначення рясності видів ми користувались окомірним методом прямого обліку.

Об’єктом дослідження стали дерева Богородчанського району.

Наступним етапом дослідження дендрофлори є її аналіз. Він проводився з метою виявлення особливостей флори досліджуваної території, можливості порівняти її з іншими флорами, а також індикації екологічних характеристик території дослідження, її історії, наявності антропогенного впливу.

Аналізуючи дендрофлору ми провели систематичний склад, тобто розподіл кількості видів між таксонами більш високого рангу – родинами. Для цього кількість видів у кожному роді, родині обчислювали у відсотках до загальної кількості виявлених видів.

Провели, еколого-фітоценотичний аналіз флори, тобто поділ на флороценотипи в залежності від еколого-фітоценотичної природи видів рослин.

Отже, нами було зібрано гербарій 36 представників дендрофлори Богородчанського району. Дані нашого дослідження відображені у Дод.1..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

Систематичний аналіз родин деревних рослин Богородчанського району

Родина	Кількість видів	% від загальної кількості
Адоксові (Adoxaceae)	1	3
Анакардієві (Anacardiaceae)	1	3
Березові (Betulaceae)	5	14
Бобові(Fabaceae)	1	3
Букові (Fagaceae)	3	8
Вербові (Salicaceae)	4	11
В'язові (Ulmaceae)	1	3
Мальвові (Malvaceae)	2	6
Сапіндові (Sapindaceae)	3	8
Маслинові (Oleaceae)	3	8
Розові (Rosaceae)	10	29
Горіхові (Juglandaceae)	1	3

 

Рисунок 1.  Частка Родин у загальній кількості представників дендрофлори

 

Отже, всього було проведено аналіз 36 видів деревних рослин, притаманних для Богородчанського району. Дані види належать до 12 родин. Найбільш поширеною родиною серед зібраних зразків є родина Розових (Rosaceae), яка налічує 10 видів і становить 29 % від загальної кількості видів. Наступною за кількістью видів є родина Березових (Betulaceae) ( 14%). Найменше кількість, тільки по 1 виду, належить родині Горіхові (Juglandaceae), В'язові (Ulmaceae), Адоксові (Adoxaceae), Анакардієві (Anacardiaceae) та родині Бобові(Fabaceae) (3%)

Таблиця 2

Характеристика ценозу дендрофлори району

Ценоз	Кількість видів	% від загальної кількості
Ліс	12	33,3
узлісся	9	25
узбіччя	5	13,9
Сад, парк	10	27,8

 

Основне місце поширення даних рослин – ліс (33 % дерев ростуть у лісі), найменше дерев характерні для узбічь доріг, тільки 13,9%.

 

Таблиця 3

Життєва форма представників дендрофлори району

Життєва форма	Кількість видів	% від загальної кількості
дерево	27	75
Кущ	9	25

 

Рисунок 2. Співвідношення кількості дерев та кущів

 

Дерева та кущі використовуються в найрізноманітніших сферах людського життя: у промисловості, для виготовлення меблів, будівельних матеріалів, паперу, у лікувальних та декоративних цілях, та ін. 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1.               Основне місце поширення даних рослин – ліс (33 % дерев ростуть у лісі), найменше дерев характерні для узбічь доріг, тільки 13,9%.
2.               Дані види належать до 12 родин. Найбільш поширеною родиною серед зібраних зразків є родина Розових (Rosaceae), яка налічує 10 видів і становить 29 % від загальної кількості видів. Наступною за кількістью видів є родина Березових (Betulaceae) ( 14%). Найменше кількість, тільки по 1 виду, належить родині Горіхові (Juglandaceae), В'язові (Ulmaceae), Адоксові (Adoxaceae), Анакардієві (Anacardiaceae) та родині Бобові(Fabaceae) (3%)
3.               Дерева використовують для будівництва будинків та інших споруд, виготовлення залізничних шпал і стовпів електропередач, а також для виробництва практично всіх меблів та паперу. З деревини різними методами, наприклад сухою перегонкою, екстрагуванням водою або органічними розчинниками, гідролізом і гідруванням, отримують різноманітні хімічні сполуки, в тому числі метиловий (деревне) спирт, ацетон, оцтову кислоту, скипидар, цукру, дубильні речовини, каніфоль, камфору, сассафрасовое та інші ефірні масла. До продуктів деревного походження відносяться також пробка з кори середземноморського коркового дуба, латекс - молочний сік багатьох тропічних дерев, службовець сировиною для виробництва гуми, жувальної гумки і гутаперчі, капок - набивочних і теплоізоляційний матеріал з плодів бавовняно дерева (сейби), хінін з кори хінного дерева, що росте в південноамериканських Андах, і багато інших. Великі кількості деревини досі спалюються як паливо.

   

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.                   Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. канд. біол. наук О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с.: іл
2.                   Гілецький Й.Р. Богородчанський край: З минулого в сучасність. / Й.Р. Гілецький, Л.В. Сливка, Р.Р. Сливка // ви-во «Місто НВ» - Івано-Франківськ:  - 2009. – 127 с.
3.                   Гілецький Й. Р. Географія: Довідник / Й. Р. Гілецький, Р. Р. Сливка, М. М. Богович. — X.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008. — 480 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://pidruchniki.com/19991130/geografiya/geografiya
4.                   Гілецький Й.Р. Географія Івано-Франківської області. Посібник для 8-9 класів загальноосвітніх шкіл. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2005. – 48 с.
5.                   Гнєзділова В.І. Культивована дендрофлора покритонасінних Передкарпаття та перспективи її використання: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / В.І. Гнєзділова ; НАН України. Нац. ботан. сад ім. М.М.Гришка. — К., 2003. — 20 с.
6.                   Визначник деревних рослин за листям [Текст] : навч. посіб. з дендрології для студ. з фаху "Лісове господартво" / М-во аграр. політики України. Харк. держ. аграр. ун-т В.В.Докучаєва ; Уклад.: І.Й.Ситнік, С.І.Пороша; За ред. Б.Ф.Остапенка. - Х. : ХДАУ, 2001. - 39 с
7.                   Дендрофлора України. Дикорослі й культивовані де- рева і кущі. Покритонасінні. Ч. 1. Довідник /За ред. М.А. Кохна. – К.: Фітосоціоцентр, 2002. – 447 с.
8.                   Дендрофлора України. Дикорослі й культивовані де- рева і кущі. Покритонасінні. Ч. 2. Довідник / За ред. М.А. Кохна, Н.М. Трофименко. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 715 с.
9.                   Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.
10.               Звіт по інформаційних запитах у рамках проекту «Карпатські джерела» від  13. 05. 2018 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://manyava.org/publ/18-1-0-106
11.               Івано-Франківська область: географічний атлас. – Мапа. Київ; - 2005 – 20 с.
12.               Кохно М. А., Пасічний А. О., Чуприна П. Я., Ципаляк Г. Н. Дерева і кущі міських декоративних насад- жень Прикарпаття та Закарпаття // Укр. ботан. журн. – 1980. – Т. 37, № 2. – С. 27-31.
13.               Лахно Є.С. Ліс і здоров'я людини / Є.С. Лахно. – Київ: Здоров’я, 1972. – 143 с.
14.               Липа О.Л. Дендрологія з основами акліматизації / О.Л. Липа. – К.: Вища школа, 1977. – 224 с.
15.               Лисенко М.О., Гайдукевич М.Є. Декоративні та заповідні рослини зелених насаджень Івано-Франківська [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://base.dnsgb.com.ua/files/journal/Lisove-gospodarstvo-l-p-d-promyslovist/2006_32/125_Lysenko_LG_32.pdf
16.               Лукаш О.В. Польова практика з фізіології та екології рослин (екскурсії, фенологічні спостереження, польові та демонстраційні досліди) / О.В. Лукаш – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 128 с.
17.               Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н. Г. Холодного; Редкол.: Ю. Н. Прокудин, Д. Н. Доброчаева, Б. В. Заверуха, В. И. Чопик; Авт.: М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин, А. И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с.
18.               Погребняк П.С. Лісова екологія і типологія лісів / П.С. Погребняк. - К.: Наук. думка, 1993. – 496 с.
19.               Природа Івано-Франківської області/ За ред. Геренчука К.І. – Львів: Вища шк., 1973. – 159 с.
20.               Рослинність Івано-Франківської області [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://collectedpapers.com.ua/nature-of-ivano-frankivsk-region/roslinnist-ivano-frankivskoyi-oblasti
21.               Серебряков І.Г. Життєві форми рослин// Чернова Н.М., Билова О.М. Екологія. – К., 1955. – С. 94-103.
22.               Цицюра, Н. І.   Дендрологія [Текст] : курс лекцій, хрестомат. мат. / Н. І. Цицюра. - Кременець : ВЦ КОГПІ, 2013. - 284 с
23.               Шовган А.Д. Голонасінні. Практикум з дендрології / А.Д. Шовган. – Львів: УкрДЛТУ, 2002.
24.               Офіційний веб-сайт Богородчанської районної державної адміністрації [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://bogorda.if.gov.ua/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток 1

Конспект дендрофлори Богородчанського району

Родина	Вид	Рясність	Місце розташування
Адоксові (Adoxaceae)[	Калина (Viburnum)	часто	Узбіччя
Анакардієві (Anacardiaceae)	Сумах (Rhus)	поодиноко	Приватні ділянки, сади
Березові (Betulaceae)	Граб звичайний (Carpinus betulus	часто	Ліс
	Вільха чорна (Alnus glutinosa)	часто	Береги великих річок
	Береза повисла (Betula pendula)	часто	Ліс
	Береза пухнаста (Betula pubescens)	часто	Ліс
	Ліщина звичайна або європейська (Corylus avellana)	часто	Ліс
Бобові(Fabaceae)	робінія звичайна (Robinia pseudoacacia) (акація біла)	рідко	Парки, сквери, лісозахисні смуги
Букові (Fagaceae)	Дуб скельний — (Quercus petraea)	часто	Ліс
	Дуб звичайний, або черешчатий (Quercus robur)	часто	Ліс
	Гіркокаштан звичайний, або кі́нський каштан звичайний (Aesculus hippocastanum)	часто	узбіччя доріг, узлісся, приватні сади
Вербові (Salicaceae)	Верба гостролиста (Salix acutifolia)	часто	береги річок і водойм, на прирічкових піщаних терасах
	Верба плакуча (Salix babylonica)	часто	на березі водоймищ
	Тополя біла (Populus alba)	часто	по заплавах річок
	Осика (Populus tremula)	часто	Ліс
В'язові (Ulmaceae)	Берест (Ulmus minor)	часто	Ліс
Мальвові (Malvaceae)	Липа серцелиста (Tilia cordata)	часто	Ліс
	Липа широколиста (Tilia platyphyllos)	часто	Ліс
Сапіндові (Sapindaceae)	Явір (Acer pseudoplatanus)	часто	Ліс
	Клен звичайний (Acer platanoides)	рідко	ліс, полезахисні смуги, лісопарки
	Клен польовий (Acer campestre)	часто	Полезахисні смуги, лісопарки
Маслинові (Oleaceae)	Ясен звичайний (Fraxinus excelsior)	рідко	ліс
	Форзиція (лат. Forsythia)	поодиноко	Сади, парки
	Айва (Cydonia oblonga)	поодиноко	Сад
Розові (Rosaceae)	Шипшина звичайна, або собача (Rosa canina	часто	Узлісся, узбіччя доріг
	Глід украї́нський (Crataegus ucrainica)	часто	Узлісся лісосмуги, парки, кладовища
	Ірга (Amelánchier)	поодиноко	Узбіччя доріг, парки, сади
	Горобина звичайна (Sorbus aucuparia)	часто	Узлісся
	Горобина чорноплідна (Aronia melanocarpa)	часто	Сади, парки
	Абрикоса звичайна (Armeniaca vulgaris)	поодиноко	Сади
	Черешня (Prunus avium)	часто	Сади
	Слива домашня або звичайна (Prúnus doméstica)	часто	Сади
	Яблуня ягідна (Malus baccata)	часто	Сади
	Груша звичайна (Pyrus communis)	часто	Сади
	Вишня звичайна (Prunus cerasus)	часто	Сади
Горіхові (Juglandaceae)	Горіх волоський (Juglans regia)	часто	Сади

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Біоекологічна характеристика деревних рослин Богородчанського району

Вид	Життєва форма	Еколого-біологічні особливості по відношенню до світла і вологи	Батьківщина
Калина (Viburnum)	Кущ	Геліофіт, мезофіт	автохтон
Сумах (Rhus)	Кущ	Геліофіт, мезофіт
Граб звичайний (Carpinus betulus	дерево	тіньовитривала ксерофіт	Північна Америка
Вільха чорна (Alnus glutinosa)	дерево	Тіньовитривала, гігрофіт	Африка, північна Америка
Береза повисла (Betula pendula)	дерево	Геліофіт, мезофіт	Європа
Береза пухнаста (Betula pubescens)	дерево	Геліофіт, мезофіт	Європа
Ліщина звичайна або європейська (Corylus avellana)	Кущ	Тіньовитривала, мезофіт	автохтон
робінія звичайна (Robinia pseudoacacia) (акація біла)	дерево	Тіньовитривала, ксерофіт	Північна Америка
Дуб скельний — (Quercus petraea)	дерево	Тіньовитривалий, ксерофіт	Європа
Дуб звичайний, або черешчатий (Quercus robur)	дерево	Тіньовитривалий, ксерофіт	автохтон
Гіркокаштан звичайний, або кі́нський каштан звичайний (Aesculus hippocastanum)	дерево	Тіньовитривала, ксерофіт	Північна Америка
Верба гостролиста (Salix acutifolia)	дерево	Геліофіт, гігрофіт	Європа
Верба плакуча (Salix babylonica)	дерево	Геліофіт, гігрофіт	Європа
Тополя біла (Populus alba)	дерево	Тіньовитривала, мезофіт	Північна Америка
Осика (Populus tremula)	дерево	Тіньовитривала, мезофіт	Північна Америка
Берест (Ulmus minor)	дерево	Геліофіт, мезофіт	Західна Європа, Середня Азія
Липа серцелиста (Tilia cordata)	дерево	геліофіт   ксерофіт	автохтон
Липа широколиста (Tilia platyphyllos)	дерево	Геліофіт, мезофіт	автохтон
Явір (Acer pseudoplatanus)	дерево	Тіньовитривалий, мезофіт	автохтон
Клен звичайний (Acer platanoides)	дерево	Тіньовитривала, мезофіт	автохтон
Клен польовий (Acer campestre)	дерево	Тіньовитривала, мезофіт	автохтон
Ясен звичайний (Fraxinus excelsior)	дерево	Тіньовитривала, мезоксерофіт	автохтон
Форзиція (лат. Forsythia)	кущ	Геліофіт, мезофіт	Східна Азія, Балканський півострів
Айва (Cydonia oblonga)	Кущ (іноді дерево)	Геліофіт, ксерофіт	Кавказ і Середня Азія
Шипшина звичайна, або собача (Rosa canina	кущ	Геліофіт, мезофіт	автохтон
Глід украї́нський (Crataegus ucrainica)	кущ	Геліофіт, мезофіт	автохтон
Ірга (Amelánchier)	кущ	Тіньовитривала, мезофіт	Північна Америка, Північна Африка, Центральна і Південна Європа, Кавказ,