Аналіз художнього твору

АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Салій З.О. вчитель української мови та літератури ХЗОШ№124

Цілісний аналіз («композиційний») Етапи роботи над твором: а) вступне заняття, що повинно підготувати учнів до розуміння та естетичного сприйняття твору, охоплює повідомлення вчителя про письменника, епоху, в яку він жив, історичну основу твору та історію його написання; б) первісне ознайомлення з текстом, що охоплює читання твору та бесіду за його змістом; в) повторне читання окремих найважливіших частин і аналіз за розвитком дії, мета якого полягає не в простому відтворенні змісту, а в тому, щоб по-новому побачити й осмислити твір; г) узагальнення, підбиття підсумків роботи над твором.

Пообразний аналіз Базується на послідовній характеристиці персонажів, через яку розкривається творчий задум письменника, ідейно-художня своєрідність твору. У процесі аналізу персонажа увага зосереджується на його ролі в розвитку сюжету й композиції; засобах характеристики (мова, розкриття в дії, внутрішній світ – думки, почуття, мрії, самохарактеристика, портрет, авторська характеристика); типовому й індивідуальному; основній проблемі чи ідеї, носієм якої він виступає; пізнавально-виховному значенні. Суттєвим недоліком пообразного шляху аналізу виступає є недостатня увага до тексту, який часто виступає як ілюстрація до образів.

Проблемно-тематичний аналіз Передбачає розгляд найважливіших проблем, порушених автором у творі. Проблемно-тематичний шлях аналізу має певні переваги в плані формування моральних переконань та ідеалів, дозволяє пов’язати виучуваний матеріал із сучасністю.

Послідовний шлях аналізу Передбачає розгляд твору за автором. В основі цього шляху лежить сюжет, сам аналіз здійснюється шляхом читання й коментування твору. Він забезпечує слідування за авторською думкою, емоційне сприймання твору, дає змогу зупинитися на мовно-стильових особливостях та засобах характеротворення, виділити найвагоміші сцени, епізоди.

Композиційний шлях аналізу Оскільки хребтом композиції є сюжет і позасюжетні елементи, то цей шлях аналізу зводиться до визначення типу сюжету, групування персонажів, з’ясування окремих художніх деталей.

Змішаний (комбінований) шлях аналізу Базується на застосуванні елементів пообразного й проблемного, послідовного й цілісного шляхів.

Складники змісту Тема твору Життєвий матеріал, що охоплює: а) події, вчинки персонажів або їхні думки, переживання, настрої, прагнення, у процесі розгортання яких розкривається суть людини; б) сфери застосування сил та енергії людини: родина, інтимне чи громадське життя, побут, виробництво тощо; в) час, відображений у творі: з одного боку, сучасне, минуле чи майбутнє, з другого, - короткий або тривалий час; г) коло подій персонажів: вузьке чи широке

Складники змісту Проблеми, порушені у творі на основі відображеного життєвого матеріалу: а) загальнолюдські; б) соціальні; в) філософські; г) моральні; д) релiгiйнi тощо

Складники змісту Ідея твору, яку можна характеризувати: За щаблями втілення: а) ідейний задум автора; б) естетична оцінка зображеного або авторське ставлення до зображеного; в) висновки читача чи дослідника

Складники форми Композиційна форма охоплює: 1. Сюжет 2. Позасюжетнi елементи (епiграф, авторські відступи — ліричні, філософські тощо, вставні епізоди, обрамлення, повтори) 3. Групування персонажів (за участю в конфлікті, за віком, за поглядами та iн.) 4. Наявність ( або відсутність) оповідача i його роль у структурі твору

Складники форми Сюжетну форму розглядають у таких аспектах: Елементи сюжету: а) пролог; б) експозиція; в) зав’язка; г) розвиток дії (конфлікту — зовнішнього чи внутрішнього); д) кульмінація; е) ретардація (штучне уповільнення розгортання сюжету через уведення в художній твір вставних сцен, описів природи та ін.); е) розв’язка; ж) епілог

ХУДОЖНЯ ДЕТАЛЬ Художня деталь - засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору

ПРИКЛАД ХУДОЖНЬОЇ ДЕТАЛІ М.Коцюбинський "Маленький грішник" Речова художня деталь — "козик" — ніж, на придбання якого витратив Дмитрик гроші, що їх дала йому хвора мама на хліб. Козик міг би загубитися в тексті серед назв інших речей, коли б автор не поклав його на лікарняний столик поряд із ліжком, на якому лежить фізично й морально травмований восьмилітній Дмитрик. У заключному епізоді "козик" на столику серед пляшечок з ліками нагадує хлопчикові про його вину (мати померла, поки він бігав, розважався на вулиці, ночував у чужих людей). Саме в цій речовій деталі сконцентровано "гріх", провину, муки сумління, саме тому й назва оповідання — "Маленький грішник".

ПРИКЛАД ХУДОЖНЬОЇ ДЕТАЛІ Василь Стефаник "пли хлiб на печi..., здавалось, що кiстки в лицi потрiскають", "очi... як олово", "глемедали хлiб“ (мерці); "камiнь давив груди", "почорнiв", "очi запали всередину", "Гриць скреготав зубами, аж гомiн лугом розходився", "чув на грудях довгий огневий пас, що пiк у серце i голову“ (важкий психiчний стан батька важкий психiчний стан батька); камінний хрест (трагічна доля селянина-бідняка)

ПРИКЛАД ХУДОЖНЬОЇ ДЕТАЛІ Григір Тютюнник “Климко” Ноги Климка – важлива деталь у змалюванні характеру та життя хлопчика «босі ноги» ; «підібгав ноги під поли діжурчини, щоб зігрілися»; «він оглянув Климкові ноги, обсипані курятами, брудні, побуряковілі од холоду»; «пішов по шляху, сколюючи ноги холодною до роси стернею»; «бо як же оце йти в осінь босому»; «підвівся, щоб іти, і впав: ноги не видержали. Їх ніби одняло»; « він таки підвівся і пішов, ледве-ледве пересуваючи ступні в крутій пилюзі»; «найдужче боліли ноги зранку після ночівлі»; «роздмухав жаром і довго одігрівав ступні, час від час дотуляючи їх просто до полум’я»; «на дорогу він ще раз добре відігрів ноги»; «Климко підвівся – ноги одразу загули і налилися гарячим»; «А чого ж босий? – Щоб легше на ноги…»; «ногам одразу стало затишно»; «Климка осипало колючим жаром, а ноги потерпли і знемоглися, як після цілоденної ходьби»; «та й ніг уже не треба було б сідати гріть»; «йшов і йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги»

ПРИКЛАД ХУДОЖНЬОЇ ДЕТАЛІ Григір Тютюнник “Климко” Чорнобривці в руках дівчини, яка хоче продати свою хустку, - не тільки як останні квіти осені, а й символ України, її стійкості у боротьбі з ворогом, бо, за легендою, чорнобривці вперше виросли там, де загинули козаки, захищаючи рідну землю від ворогів

ВИДИ ОБРАЗІВ 1. Реалiстичнi. 2. Мiфологiчнi. 3. Фантастичнi. 4. Казкові. 5. Романтичні. б. Гротескно-сатиричні. 7. Алегоричні. 8. Символічні. 9. Образ-тип. 10. Образ-характер. 11. Образ-картина. 12. Образ-інтер'єр.

Аналіз твору Під час аналізу твору слід дотримуватися таких принципів: науковості, єдності змісту й форми, емоційності, історизму.

Загальномистецькі закони за Б. Степанишиним 1. Безпосередність у сприйнятті літературного твору (читання ій бесіда на емоційне сприйняття змісту). 2. Безперервність у сприйнятті художнього твору (спочатку повне прочитання, а потім аналіз). 3. Дотримання співвідношення у сприйнятті й аналізі твору (доступність викладу змісту й емоційна напруга). 4. Поєднання загальноприйнятих оцінок художнього твору з особистими (твір сприймається індивідуально залежно від життєвого досвіду читача). 5. Критичний підхід до художнього рівня літературного твору (осмислене самостійне поцінування поряд із літературознавчими оцінками).

Загальномистецькі закони за Б. Степанишиним 6. Вибірковість аналізу (весь твір неможливо детально проаналізувати, а тому учні самостійно “доопрацьовують” твір за певними завданнями). 7. Єдність змісту твору та його автора (розкриваємо естетичний ідеал самого письменника). 8. Поєднання свободи й необхідності в контактах системи “літературний твір - читач” (слід уникати моралізаторства при аналізі твору). 9. Єдність читання, сприймання й аналізу (сприймання можливі при уяві юним читачем картин і образів твору). 10. Читач - суб'єкт аналізу (уявне перенесення читача у світ описуваних подій).

Основні методичні засади аналізу літературного твору — у центрі аналізу повинен бути художній текст («Лісова пісня» Лесі Українки, «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського); — розкриття умовності підтексту («Хазяїн» І. Карпенка-Карого); — мистецьке трактування твору (уникнення вульгарно-соціологічного чи побутового аналізу («Чотири броди» М. Стельмаха, «Бояриня» Лесі Українки); — подолання наївно-реалістичного підходу до художнього твору («Захар Беркут» І. Франка, «Воля до життя»О. Довженка);

Основні методичні засади аналізу літературного твору — ознайомлення з елементами теорії літератури в ході аналізу літературних творів (Григір Тютюнник «Вогник далеко в степу» повторення матеріалу про роди й жанри літератури); — зразком аналізу слугують літературно-критичні статті відомих письменників і критиків («Реферат про І. Франка» М. Коцюбинського); — розвиток естетичних читацьких смаків школярів («Любіть Україну» В. Сосюри); — художній твір не є ілюстрацією до історії («Зачарована Десна» О. Довженка); — не повинно бути одноманітності та літературознавчого стереотипу в аналізі (В. Винниченко «Федько-халамидник»).

Аудіо- та відеосупровід Salii.zoya@gmail.com

Катерина Білокур. “Городні квіти”

К. Білокур. “Котики”

К. Білокур. Автопортрет

С. Васильківський. “Хати взимку”

А. Монастирський. “Запорожець”

М. Приймаченко. “Птах”

І. Труш. Портрет Івана Франка

Т. Шевченко. Автопортрет

Сім чудес України. Хотинська фортеця

Методи аналізу поетичного твору Назва методу Мета Засновник методу В основі методу Приклади Біографічний Розуміння суті творчості через  світосприйняття  митця  Шарль-Огюстен Сен-Бов (1804-1864) 1.Зосередження уваги на: а) життєписі автора; б) щоденникових записах; в) спогадах сучасників.  2.З’ясування впливу обставин життя митця на його твори Трагічний пафос інтимної лірики Лесі Українки безпосередній зв’язок з її життям: смерть коханого чоловіка Сергія Мержинського. Культурно-історичний Формування історичної пам’яті Іпполіт-Рудольф Тен (1828-1893) 1.Ознайомлення з історичною епохою: а) у яку жив і творив автор; б) яка є темою твору.  2.Відновлення історії нації та цивілізації через конкретні деталі.  3.Сприйняття поетичного твору через відтворені історичні факти та події Тему голодомору в поетичному творі П.Тичини “Постукало в двері прикладом” трактуємо у зв’язку з конкретиними історичними подіями  - голодомором 1932-1933 рр.

Методи аналізу поетичного твору Назва методу Мета Засновник методу В основі методу Приклади Еволюційний Визначення місця поетичного твору в часі і саморозвитку мистецтва Курс «Про еволюцію жанрів у історії літератури» Ф.Брюнетьєра (1849-1906) 1.Знайомство з теорією Ч.Дарвіна, яка була перенесена на історію літератури.  2.Проведення паралелі між розвитком літературних жанрів та певною історичною епохою.          3.Визначення еволюції жанру конкретного поетичного твору Фольклорна балада, перейнята героїчним пафосом, відбиває драматизм існування українців та України; балади Шевченка – романтичні (”Причинна”);  балади І.Драча – модерністські (“Балада ДНК”) Компаративний  Розвиток та вдосконален-ня вміння порівняння Теодор Бенфей (1809-1881) 1.Ознайомлення з  поетичним твором з метою порівняння: а)сюжетів; б)мотивів; в)образів. 2.Конструювання первісних (вихідних) форм літературних компонентів Порівняння ідейно-тематичного характеру, історичної основи, часу написання, особливості образів поеми “Мойсей” І.Франка та поеми “Мойсей” В.Сосюри

Методи аналізу поетичного твору Назва методу Мета В основі методу Приклади Формальний  З’ясування поетики твору  1.Зосередження уваги на головних і складових елементах поетики:  а) конкретного художнього твору; б) конкретної історичної епохи.  2.З’ясування : а) специфіки образів (образ-портрет, пейзаж, емоція, символ); б) художньої ролі виражальних засобів мови (тропів, стилістичних фігур, звукопису, лексичних засобів) Структуральний Розгляд  твору як структури, пошук внутрішніх закономірнос-тей його побудови 1.Схильність до жорсткої логіки, математичних формул, пояснювальних схем і таблиць – “накреслювального літературознавства”. 2.Поділ твору на блоки, побудова детального плану, окреслення моделі. 3.З’ясування причиново-наслідкових зв’язків у сюжеті твору. 4.Накреслення лінії трансформації сюжету.  “Заповіт” Т.Шевченка: любов (“поховайте... на Вкраїні милій”) переходить у ненависть (“понесе у синєє море кров ворожу”), яка посилюється  і вибухає (“вражою злою кров’ю волю окропіте”), та у вибухові ненависті до ворогів трансформується  знову у любов до України.

Методи аналізу поетичного твору Назва методу Мета В основі методу Приклади Назва методу  Деконструкти-вістський  Виявлення внутрішньої суперечності тексту, Пошук “залишкових” смислів Ж. Деррід 1.Пошук лакуни - прогалини в тексті, яку слід заповнити, бо розуміння буде неповними. 2.Відшукування маргінесів – чужого, що не відповідає нормі “Заповіт” Т.Шевченка: Лакуна “...А до того// Я не знаю Бога” може бути заповнена як мить відчаю, на який здатна лише глибоко віруюча людина. Слід віри – у метафорі “полину до самого Бога” Міфологічний Виявлення міфу чи його елементів у творі Філософська основа – теорія К.-Г. Юнга. 1.Тлумачення міфу, який лежить в основі  твору, – спільні образи для людства чи нації. 2.Знаходження мономіфу (первісного міфу, архетипу) у художніх творах Мономіф (первинний міф): “Лісова пісня” Лесі Українки – “умирання – відродження”; “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного та І.Білика –“падіння або злочин”; “Енаїда” І.Котляревського – “мандрівка”

Методи аналізу поетичного твору Назва методу Мета Приклади Назва методу Феміністичний  Розгляд образів та стереотипів жіночого мислення у творі Дві течії у феміністичній критиці (за Елланом Шовалтером): а) ідеологічна: - розгляд образів та стереотипів жінок у художньому творі; б) радикальна: охоплення будь-яких образів і мотивів з точки зору жіночої природи художнього відтворення дійсності 1.Ніцшеанська краса героїнь О.Кобилянської. 2.Спроба побачити у Шевченковій героїні –наймичці Ганні  сакральність Богоматері, її саможертовність, бо віддала свого Сина людям, а в Марії, святій і непорочній, риси української дівчини-покритки, її переживання, клопоти й долання  суспільної моралі

Микола Вінграновський. Сеньйорито акаціє, добрий вечір... Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, Коли стало любити важче, І солодше любити знов... Сеньйорито, колюче щастя, Хто воно за таке - любов? Вже б, здавалося, відболіло, Прогоріло у тім вогні, Ступцювало і душу, й тіло, Вже б, здалося, нащо мені? У годину суху й вологу Відходились усі мости, І сказав я - ну, слава Богу, І, нарешті, перехрестивсь... Коли ж - здрастуйте, добрий вечір... Ви з якої дороги, пожежо моя?.. Сеньйорито, вогонь по плечі - Осінь, ви і осінній я...