Аналіз новели "Фантазія-експромнт" О. Кобилянської

новела-роздум «Фантазія-експромт» Ольги КобилянськоїУрок -дослідження

Дослідження історії написання і особливостей назви новели У 1894 році Ольга Кобилянська, перервавши роботу над повістю «Царівна», створила новелу-роздум «Impromptu phantasie» (в перекладі з французької – фантазія-експромт). Назва твору є алюзією на відомий ноктюрн «Impromtu» Ф. Шопена, улюбленого композитора О. Кобилянської. Музика в житті письменниці була чи не найбільшим захопленням. Недарма мисткиня писала: «Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив». Вона мала гарний музикальний слух, добре грала на фортепіано, любила твори Ф. Ліста, Р. Шумана, В. Моцарта, Ф. Мендельсона.

Назва новели вказує на спонтанність виникнення творчого задуму й вільний виклад думок. Словом «impromptu» письменниця натякнула на спонтанну реалізацію задуму, а «phantasie» – на вільну форму. Про таку манеру письма в ранній період свідчать і рядки з автобіографії: «...застановлюватися над словом я не мала терпцю, бо все, що напливало на думку... незрозуміле, молоде до розсміху, рвалось якнайскоріше стати на папері, щоб не запізнитись».

Дослідники творчості Ольги Кобилянської вважають, що між музичною і літературною «Impromptu phantasie» багато спільного: - назва твору; - кількість частин (5 частин);- градація фрази і циклічність фразування в тексті новели (майже «запаморочливо» передають стрімкі злети і спади у музичному творі). Яскравим прикладом музичної побудови фрази в новелі є епітетна градація, якій літературознавець Олександр Рисак дав відповідну характеристику, – «виразне crescendo» (крещендо (італ. crescendo) – музичний термін, що означає поступове збільшення сили звуку).

Сюжет новели «Impromptu phantasie»: Експозиція: розповідь авторки про героїню. Зав’язка: маленька героїня упіймала коня, що зірвався з прив’язі. Розвиток дії: розповідь про те, як стройник налагоджував фортепіано у родичів дівчини. Кульмінація: виконання стройником «Фантазії-експромт» Шопена, сльози маленької героїні. Стройник бере з героїні обіцянку грати цю мелодію тільки тоді, коли стане зовсім дорослою, після двадцятиріччя. Розв’язка: героїня подорослішала, але так і не навчилась грати на фортепіано. Зате, коли вона чує музику, то «готова вмирати. Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча… Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..».

Подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено не зображенню картин зовнішнього світу, а глибинному розкриттю внутрішнього світу героїні. О. Кобилянська зображує два відтінки життя оповідачки твору. У першій частині новели авторка розповідає про маленьку десятирічну дівчинку. Письменниця зображує кілька епізодів, на прикладі яких розкриває характер героїні. У ній поєднуються меланхолійність, чуттєвість, задумливість, з одного боку, і сміливість, нестримність, вольовий і сильний характер – з іншого. Але при всій парадоксальності дівчина гармонійна й життєлюбна, почуття переповнюють її, хоч вона не завжди їх усвідомлює. У другій частині новели розповідається про життя дорослої жінки. О. Кобилянська приділяє увагу двом аспектам – стосункам із чоловіками та ставленню до життя. І хоч в особистому плані жінка відчуває себе нещасливою від нерозділеного кохання, це не перешкоджає їй насолоджуватися життям. Вона порівнює його з музичним твором, натякаючи на потаємності своїх емоцій, які не можна виразити словами.

Композиція новели: Твір має уривчасту, фрагментарну композицію, що дає можливість розповісти, хай і пунктирно, в окремих епізодах, про душевне життя непересічної особистості. В основу композиції новели покладено типовий для сонатної форми контраст двох тем: зображення тонкої пристрасної натури в експозиції та відтворення нереалізованих можливостей головної героїні в репризі. Щоб зрозуміти особливості композиції новели, коротко зупинимось на визначенні музичного терміна «ноктюрн». В епоху романтизму ним називали невелику п’єсу ліричного, мрійливого характеру. Шопенівські ноктюрни мали або тричастинну будову зі зміною темпу виконання (повільно – швидко – повільно) або форму рондо. У рондо головна тема кількаразово чергується з відмінними один від одного епізодами за схемою: А–В–А–С–А–...–А. Дещо подібною за будовою є новела «Impromtu phantasie». О. Кобилянська відкидає традиційні принципи сюжетотворення й монтує сюжет з окремих епізодів за принципом контрасту. Об’єднує їх образ оповідачки, який зливається з образом героїні, спорідненої з власним ліричним «Я» авторки. Оскільки подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено не зображенню картин зовнішнього світу, а глибинному розкриттю внутрішнього світу героїні.

У новелі «Impromptu phantasie» порушено такі проблеми: - життя інтелігенції;- сили фізичної і духовної (епізод з конем); - сили і слабкості людської душі; - чутливості людської душі до мистецтва (епізод, у якому дівчина вперше чує мелодію «Фантазія-експромт»);- нерозділеного кохання.

Характеристика образів у новелі: Образ майстра, який ладнав фортепіано, також привертає увагу читача. У цьому епізоді розкривається тема краси і її впливу на людську особистість. Героїня була заворожена чарівною музикою та її здатністю розкривати людські емоції: «Те, що грав, була пристрасть, а як грав – зраджувало його яко людину...» Музикант грав «Impromptu phantasie» Фредеріка Шопена, а мелодія викликала в дівчини сльози. А про головну героїню поговоримо, коли ви складете психологічний портрет із цитатами (7-9 цитат для характеристики її внутрішнього світу).

Домашнє завдання: письмово створіть психологічний портрет головної героїні новели. У чому, на вашу думку, виявляється краса її душі?