Аналіз поезії Павла Тичини "Гаї шумлять" у 5 класі

Поезія«Гаї шумлять»

Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся-дивуюся,Чого душі моїй так весело.

Гей, дзвін гуде — Іздалеку. Думки пряде — Над нивами. Над нивами-приливами,Купаючи мене, мов ластівку.

Я йду, іду — Зворушений. Когось все жду — Співаючи. Співаючи-кохаючи Під тихий шепіт трав голублячий.

Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото — поколото, Горить-тремтить ріка, як музика.

Питання. Хто виступає ліричним героєм у поезії "Гаї шумлять"?Чим милується ліричний герой?Яка пора року зображена у вірші "Гаї шумлять"?З чим П. Тичина порівнює неба край у вірші "Гаї шумлять"?Що робить гай над річкою у вірші "Гаї шумлять"?Який художній засіб використано у словах "горить-тремтить ріка, як музика"?Який художній засіб використано у словах "хмарки біжать"?

“Гаї шумлять” Паспорт твору. Автор – Павло Тичина. Рік написання –  1913 Жанр – вірш. Вид лірики – пейзажна. Тема: Оспівування краси гаїв УкраїниІдея: Заклик до творення добра й краси. Основна думка – кожна людина відчуває природний світ своєрідно. Художні засоби:порівняння - “купаючи мене, мов ластівку”, “ген неба край – як золото”, “ріка мов золото-поколото”, “ріка, як музика”епітети - шепіт трав голублячий, іду зворушений”, душі весело.метафори – “гаї шумлять”, “хмарки біжать”, “дзвін гуде”, “думки пряде”, “шепіт трав”, “мріє гай”, “горить-тремтить ріка”Повтори - милуюся-дивуюся, нивами-приливами, співаючи-кохаючи, золото-поколото, горить-тремтить. Віршований розмір: двостопний ямб

“Гаї шумлять” Образи. Зорові: гаї, хмарки, небо, дзвін, ниви, ластівка, трави, річка, небокрай. Слухові: Співаю, шепіт трав, музика. Образи Художні засоби, приклади. Гаї, гай Шумлять; мріє над річкою (метафора)Хмарки Біжать (метафора)Дзвін Гуде, думки пряде — Над нивами (метафора)Ниви Ниви-приливи (метафора)Трави Тихий шепіт трав голублячий (епітети з метафорою)Небо Неба край — як золото (порівняння)Ріка Горить-тремтить ріка, як музика (метафора з порівнянням)Автор (ліричний герой) Я йду, іду — зворушений (епітет)