Аналіз твору Е. Хемінгуея " Старий і море"

Тема: Життєподібний сюжет і фолософсько-символічний зміст повісті-притчі «Старий й море» Е.Хемінгуея.

Мета: Визначити основні проблеми і мотиви повісті Е.Хемінгуея «Стари1 і море»; розглянути образну систему твору; розвивати творче мислення учнів, активізувати їх пізнавальні інтереси; виховувати високий гуманізм, формувати моральні цінності та ідеали, чинити мужній опір несприятливим обставинам жаття й ніколи не втрачати людської гідності.

Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, відеофільм.

Тип уроку: урок поглибленого вивчення художнього твору.

Хід уроку

Людину можна знищити, але її не можна перемогти.

Е.Хемінгуей

І. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя.

Творчість Е.Хемінгуея протягом багатьох десятиліть привертає увагу читачів і критиків. Вони відкривають у ньому все нові й нові риси, губляться перед «таємницею» авторської манери письменника, виступають із суперечливими судженнями про його твори. І чи не найбільшу кількість таких суперечливих відгуків викликала філософська повість-притча «Старий і море», написана письменником у 1952 році. «Старий і море» - лебедина пісня автора, якою він лагідно завершує свій творчий шлях, що підбиває філософський підсумок його боротьби за гуманізм, за красу, за гідність людського життя. У 1953 році за цю повість Е.Хемінгуей отримав вищу літературну нагороду США – премію Пулітуер. А у 1954 році йому присудили Нобелівську премію.

На таємничому, могутньому Гольфстрімі відбуваються події філософської притчі про людство і світ, про людину, що створена не для поразок. Все просто, як боротьба стихій, акули, море і самотній човен старого рибалки. Однак уже кілька десятиліть цей твір читається по-різному читачами різних поколінь. У чому ж таємниця повісті?

«Людина – найкращий витвір природи», - так говорив Сент-Екзюпері.

«Весь світ людина прикрашає собою», - стверджував Фірвуст.

«Мы - источники веселья скорби рудник,

Мы – вместилище скверны и чистый родник,

Человек, словно в зеркале мир, многолик:

Он – ничтожен, И он же – безмерно велик».

(О.Хайям)

- Так говорили про людину представники різних народів і поколінь, а сьогодні ми з’ясуємо, як ставився до людини Хемінгуей.

«Сила книжок Хемінгуея в чудній і вимогливій людяності. У нього свій світ. Його книжки не розслаблюють, атмосферу в них навіть не назвеш похмурою, бо їм притаманна напружена радість боротьби, боротьби за людину, яку можна вбити, але не можна здолати», - пише дослідник творчості письменника Д.Затонський.

Про героя, який залишається Людиною у межовій ситуації, йтиметься на уроці.

ІІ. Оголошення теми і задач уроку.

• Сьогодні ми спробуємо розгадати «таємницю» повісті «Старий і море», розкрити її високий гуманістичний пафос, дати відповідь на питання, про що ця повість, про двобій людини і риби, чи про гармонію людини і природи, про силу чи безсилля людини, про людську мудрість чи про людське безумство, про самотність людини в світі природи і в суспільстві чи невидимих зв’язках, що існують між людьми?

1. Історія створення повісті «Старий і море»

Повідомлення учня.

«Я знаю лише те, що бачив»,- стверджував Хемінгуей. Події, описані в повісті, тісно пов’язані з життям Хемінгуея, який добре знав побут простих рибалок і сам частенько виходив в море.

Ще в 1930 році письменник під час полювання на велику рибу висловив своєму другу редактору Максу Паркінсу думку про те, що виношує сюжет нового твору, але не береться за нього, оскільки до кінця не зрозумів співвідношення таких понять, як людина і природа.

У 1936 році письменник опублікував нарис. На голубій хвилі, в якому розповів про випадок на морі, коли старий рибалка зловив великого марліна, але не зміг захистити його від морських хижаків, тому плакав, як дитина, і майже збожеволів від втрати і образи.

Півтора десятка років потому Е.Хемінгуей, живучи на Кубі, близько познайомився із рибальськими сім’ями, зрозумів те співвідношення речей, про яке замислювався сам. Хотілося передати читачам такий досвід, який ніхто ніколи не передавав. Назва твору мала інші варіанти – «Людська гідність», «Море в житті» та у листі до видавця несподівано з’явилося: «Старий і море».

Хемінгуей знайшов по-справжньому позитивного героя, якому ніколи не були властиві ні внутрішні рефлексії (емоційне осмислення власних переживань, роздуми над динамікою власного стану), ні бажання втекти від трагічного світу. У старого рибалки обличчя пооране зморшками, долоні посічені морем і працею, але збереглися могутні плечі, веселі очі людини, що не скоряється, і повне надії на майбутнє серце.

• Як ви гадаєте, чому Хемінгуей залишив назву твору «Старий і море».

2. З’ясування сюжетно-композиційних особливостей твору.

Експозиція – знайомство з головними героями повісті Сантьяго і Маноліном.

Зав’язка – старий збирається вийти в море, щоб зловити велику рибу.

Розвиток дії – пригоди старого у відкритому морі, змагання з рибою.

Кульмінація – перемога рибалки над рибою; боротьба з акулами.

Розв’язка – повернення Сантьяго в селище.

3. Особливості жанру твору.

- Які два плани можна виділити в повісті «Старий і море»?

1. Конкретний – розповідь про пригоду із життя старого рибалки.

2. Філософський – розповідь про морену, смисл її буття і долю у світі.

Отже перед нами – повість-притча.

Притча – алегоричний твір повчального характеру, насичений моральним та філософським змістом та символічними образами.

Опорна схема.

«Старий і море» має філософсько-символічний зміст, автор порушує загальнолюдські проблеми:

- Як треба жити?

- Як бути людиною?

- Як ставитись до природи?

- Як знайти свій сенс буття?

- Як сприймати поразки?

Твір має повчальний характер. Хемінгуей утверджував високу гуманістичні ідеї, важливі для всього людства.

Найважливіше – ховає у підтексті – внутрішній додатковий зміст, висловлення почуття, думки, які вкладаються в тексті. Це «ефект айсберга», розрахунок на домисл читача.

Е.Хемінгуей говорив «Літературна творчість нагадує мені айсберг. Видно лише сьому частину того, що знаходиться у воді».

ІІІ. Аналіз проблеми намагається вирішити автор у повісті.

Перевірка випереджальних завдань. Учні визначають проблеми самостійно і коментують.

Людина і природа.

Герой повісті «Старий і море» не шукає порятунку в природі, він належить до неї. Старий не тільки проживає довге життя в єднанні з природою, з морем – він частина цього світу природи. Сантьяго любив летючих риб – то були його найперші друзі в океані, а от птахів жалів, особливо малих і тендітних морських ластівок.

Про море старий думав, як про жінку, про живу істоту, що може і подарувати велику ласку й позбавити її. Йому було жаль і гігантських морських черепах, серце яких б’ється ще кілька годин потому, як їх заб’ють. Він жаліє захоплюється великою рибою, що була у нього на гачку, називає її, чудовою, надзвичайною, любить її й поважає. Логічна схема відображає суть цієї проблеми.

Дійсно, людина – частина природи. І всі вони – птахи, черепахи, риби – її брати і сестри. А що їм може протиставити людина? Лише єдину зброю – волю та розум. Так вважає Сантьяго і доходить висновку, що «людина – доволі нікчемна істота проти дужих птахів і звірів». Чому він так сказав? Мабуть через те глобальне розуміння людяності, яке здатне було обійняти все достойне і прекрасне в житті.

Людина і суспільство

Сантьяго живе серед людей. Він старий, але все ще ходить у море. Це справа його життя, його покликання. І риба йому потрібна лише для того, щоб вижити, причому для Сантьяго битися за рибу – значить битися і за своє місце в людському суспільстві, яке не визнає невдах, адже пішов слух про те, що його човен «нещасливий», оскільки 84 дні він виходив в море і не піймав жодної рибини. Вітрило його човна було полатане мішковиною і скидалося на прапор безнадійної поразки та і сам старий думає про те, що тому не щастить останнім часом. Адже розраховувати він повинен лише на себе: «Воно-то й добре мати талан. Та краще бути справним. Тоді щастя не захопить тебе зненацька». Турбується про старого лише хлопчик Макогін. Проте старий думає про людей, які чекають його на березі, добра:»Сподіваюся, там за мене не дуже тривожаться. Власне, тривожитися буде тільки хлопець. Одначе я певен, що він вірить у мене. Тривожиться старий рибалка. Та й інші теж. Люди в нашому селищі добрі.

З опорної схеми видно, що Сантьяго – частина людського суспільства, яке штовхає людей на постійну боротьбу за існування і на самотність.

У повісті-притчі Хемінгуей порушує проблеми. Які хвилювали і старого, і автора, і все суспільство, про вірність обов’язку. Високу майстерність, життєве покликання тощо.

Людина і всесвіт

Місяць, Сонце, зорі – вони для старого його далекі друзі, любі брати й сестри. Вони – як люди: і відпочивають так, як люди, просто сплять. Сантьяго залишився один у безмежному просторі. «Людина і океан» - вони друзі, і вітер нам усе-таки друг, і небо, і хмари, - їх так розумів Сантьяго, умів читати про них погоду. І чи не найбільшим визнанням величі всесвіту є слова старого рибалки про те, що «все-таки добре, що нам не треба замірятися вбити Сонце, Місяць чи зорі. Досить і того, що ми живемо біля моря і вбиваємо своїх щирих братів. У ході розповіді відтворюється логічна схема, що відображає цю проблему.

Так неосвічений рибалка відчуває свій обов’язок із цілим світом. У душі поет, він одухотворює все, що його оточує, і тисячами невидимих ниток зв’язує його з небом, зорями, космосом, з усім, що існує вічно. У праці – боротьбі з незвичайною рибою, акулами, в перемозі над тілесними недугами – розкривається мужній характер старого.

Завдання для учнів.

- Яку роль відіграють описи природи?

Е.Хемінгуей є неперевершеним майстром пейзажу. Пейзаж у нього має не тільки суто природне значення, а й психологічне (розкриття внутрішнього світу людини), а й філософське (розкриття філософських проблем: людина і природа, гармонія і мудрість природи та інше), символічне (втілення певних ідей, які виражають сутність окремих явищ - не тільки водна стихія, а й символ бурхливого життя, акули – не тільки хижі тварини, а й символ зла, життєвих випробувань, риба – не тільки засіб для існування рибалки, а й символ його «призначення» в житті тощо).

Слово вчителя.

«Старий і море» - це перш за все твір про людину, про її неповторний внутрішній світ, її унікальність, її особисті переживання. Але це також і твір про природу і про все людство. Е.Хемінгуей відзначав, що в повісті «Старий і море» він хотів розповісти історію реального старого рибалки і його життя. Автор зустрічався з багатьма рибалками, тому образ Сантьяго має реальних прототипів. Однак, хоча тут і відображається певною мірою реальне життя, але «Старий і море» - модерністський твір.

Завдання: доведіть, що повість «Старий і море» - це твір модернізму. Назвіть особливості цього твору, що обумовлюють його приналежність до цього напрямку.

«Старий і море» як модерністський твір.

Людина завжди бореться в обставинах, котрі створює не вона, і єдина можливість перемогти – це в будь-який стихії залишатися людиною. Це ідея повісті.

- Сантьяго в повісті неодноразово повторює: «Я незвичайний старий». Як ви розумієте його самооцінку?

Питання для дискусії.

Образ Сантьяго – дуже світлий, оптимістичний. Проте в ньому є і трагічне. Що?

Він дуже самотній. Його життя з природою – не тільки суцільна гармонія, а ще й важка праця, постійний двобій, боротьба за виживання.

Символи:

• образи – люди;
• образи зі світу природи;
• образи, що виникають у підсвідомості (снах), (мріях).

Старий, Хлопчик, Риба, Акули, Океан – пишуться з великої букви, бо це символи.

Хлопчик – символ юного покоління.

Океан, Риба – символ природи.

Акули – символ зла всього людського і заздрощі, злості, зради.

Леви - символ краси, мужності, мрії.

ІV. Характеристика Сантьяго.

Старий – справжня людина з власним етичним кодексом. У його поразках і перемогах – усе його життя і життя людства.

«Моральний кодекс» честі  Сантьяго.

• Простота і гідність
• Воля та розум.
• Ніколи не оглядатися на минуле.
• Впевненість у своїх силах.
• Віра в себе, в людей.
• Спокій та розсудливість.
• Безкомпромісна готовність до боротьби.
• Мужність і витримка.
• Повага до братів наших менших.
• Любов до життя.
• Людяність.
• Смисл життя.

V. Узагальнююче слово вчителя.

Події повісті сприймається як алегорія. Сам Хемінгуей обмежився таким зауваженням щодо можливого тлумачення її символів.

«Не було ще хорошої книги, яка виникла із заздалегідь придуманого символу, запечатаного в книгу. Як родзинка у солодку булку. Солодка булка з родзинками хороша штука, але простий хліб краще. Я намагався змалювати справжнього старого і справжнього хлопчика, справжнє море і справжню акулу, і справжню рибу. І що я зробив це достатньо і правдиво, вони, звичайно, можуть тлумачитися по-різному».

!!!!!!!!!!!!

Хемінгуея люблять і високо цінують у світі, про нього дуже багато пишуть. Його творчість суттєво вплинула на численних митців Європи та Америки. Сам письменник до своєї літературної праці ставився надзвичайно серйозно: «Нема на світі справи важчої, ніж писати просту чесну прозу про людину. Спочатку слід вивчити те, про що пишеш. А потім навчитися писати. На одне і на друге іде все життя».

Видатний американський письменник У.Фолкер писав про «Старого і море»: «Час, можливо, покаже, що це найкращий єдиний добуток кожного з нас. Так це чи ні, але твір Хемінгуея «Старий і море» гідно завершує творчий шлях людини, праця якої багато в чому визначила художній образ нашого часу.

VІ. Домашнє завдання.

Підготуватись до написання контрольного твору на одну із тем: