АНАЛІЗ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

 

Посібник

 

 

Тема

 

АНАЛІЗ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ПЕРСПЕКТИВИ
РОЗВИТКУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………..……………………………………………..……..3

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ ТА  ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ  В УКРАЇНІ……………………..………………………………………………….…..5

1.1. Сутність т структура валютної системи, її види та основні елементи……………………………………………………………………………..5

1.2. Поняття валюти, її види та конвертованість……………………………………………………………………..7

1.3. Особливості формування валютної системи в Україні……………...……………………………………………………………….11

РОЗДІЛ  2.

АНАЛІЗ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ПЕРСПЕКТИВИ
РОЗВИТКУ ……………………………………………………………………….17

2.1. Аналіз сучасного стану валютної системи в Україні………………….…..…17

2.2 Інфраструктура українського валютного ринку та поточні тенденції його функціонування…………………………..………………………………….......…20

РОЗДІЛ 3.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.................30

3.1. Проблеми розвитку валютної системи в Україні………………….…………………………………………………………..30

3.2.Перспективи розвитку валютної системи України…………………………..31

ВИСНОВКИ………………………………………………...……………...……….38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….40

 

 

 

 

ВСТУП

 

Система валютного регулювання і валютного контролю є однією з найважливіших сфер державного регулювання в будь-якій країні. Розбудова цієї сфери в Україні почалась відразу після оголошення економічної самостійності України. Тому вивчення історичного досвіду валютного регулювання є необхідним завданням для підвищення ефективності функціонування валютного ринку України та прийняття ефективних рішень у цій сфері.

Актуальність дослідження. У сучасну епоху глобалізації валютні системи проникають у всі сфери економічного життя країни, нерозривно переплітаючись з усією сукупністю економічних відносин і впливаючи на всі економічні процеси в суспільстві.

Згідно з чинним законодавством міжнародні розрахунки, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг, іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України лише через уповноважені банки. Міжнародні розрахунки за комерційними угодами виконуються банками, як правило, у вільно конвертованій валюті.

Валютний курс є вагомим інструментом державної політики, ефективне регулювання якого має забезпечувати створення сприятливих умов для нарощування виробництва та зростання чистого експорту – визначального фактору економічного розвитку країни.

Діюча державна система валютного регулювання й контролю в Україні має безліч недоліків, головними з яких є: прогалини в законодавстві й відсутність єдиної організаційної структури, заснованої на одночасній взаємодії й координації спільних заходів щодо забезпечення валютного регулювання. Така система формувалася й продовжує формуватися у складних, суперечливих соціально-економічних умовах і потребує модернізації та ефективного раціонального управління для досягнення стабілізації валютного ринку.

Проблеми ефективності валютної системи України досліджені у працях Шевчука В., Береславської О., Гальчинського А., Дзюблюка О., Лисицького В., Нікіфорова П., Савлука М., Стельмаха В., Туган-Барановського М.

Метою роботи є визначення та дослідження валютних систем та їх розвитку відповідно до умов сьогодення.

Завдання дослідження:

1. Визначати сутність і структуру валютної системи, її види та основні елементи.
2. Визначити поняття валюти, її види та конвертованість.
3. Встановити особливості формування валютної системи в Україні.
4. Проаналізувати сучасний стан валютної системи в Україні.
5. Дослідити інфраструктуру українського валютного ринку та поточні тенденції його функціонування.
6. Визначити проблеми розвитку валютної системи в Україні.
7. Визначити перспективи розвитку валютної системи України.

Об’єктом дослідження є валютні системи.

Предметом дослідження є комплекс відносин, які виникають у сфері здійснення суб’єктами господарювання валютних операцій.

Структура роботи: вступ, головні три розділи, підрозділи, висновки, список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФРМУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

1.           Сутність т структура валютної системи, її види та основні елементи

 

Проблемам валютних відносин у науковій літературі приділяється значна увага, проте питання, пов’язані з валютним регулюванням і валютним контролем, розглядаються переважно фрагментарно. Окремі науковці сьогодні висловлюють думки про необхідність швидкої лібералізації валютного регулювання та контролю, що обумовлено, насамперед, процесами глобалізації та євроінтеграції. Але не можна нехтувати етапністю такого переходу. Тому для вдосконалення національної системи валютного регулювання та контролю є доцільним детальніш проаналізувати етапи еволюції ролі валютного регулювання і контролю в Україні.

Валютна система форма організації та регулювання валютних відносин, яка закріплена національним законодавством або міжнародними угодами.

Валютну систему можна розглядати з економічного та організаційно-правового погляду.

З економічного погляду валютна система це сукупність валютно-економічних відносин, що історично склалися на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків.

З організаційно-правового погляду державно-правова форма організації валютних відносин країни, що склалася історично на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків і закріплена національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

Структура сучасної валютної системи: національна, міжнародна (регіональна), світова.

Національна валютна система це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Міжнародна (регіональна) валютна система це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн.

Світова валютна система це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю.

Функції валютної системи є [11]:

•         сприяння розвитку товарообмінних операцій;
•         встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами;
•         здійснення платежів для покриття угод;
•         забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів. Завдання світової валютної системи:
•         ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності;
•         створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;
•         забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

Ключові вимоги, які необхідні для успішного функціонування світової валютної системи:

1. Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

2. Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

3. Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів, вони будуть мати довіру до системи.

Основні складові світової валютної системи:

•         світовий грошовий товар;
•         валютний курс;
•         валютні ринки;
•         міжнародна валютна ліквідність;
•         міжнародні валютно-фінансові організації.

 

 

2.           Поняття валюти, її види та конвертованість

 

Валюта це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару. Поняття «валюта» використовується в трьох значеннях:

•         національна валюта грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.);
•         іноземна валюта це грошові знаки іноземних держав;
•         міжнародна (регіональна) валюта це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

Валюта, залежно від режиму використання, поділяється на конвертовану і неконвертовану, від сфери і цілей використання на валюту платежу, валюту ціни, валюту операцій, валюту клірингу, валюту векселя. Вільно конвертована валюта (ВКВ) це валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Вона володіє повною зовнішньою і внутрішньою зворотністю, тобто однаковим режимом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів.

Сфера обміну ВКВ поширюється на поточні операції зовнішньоекономічної діяльності, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій.

У даний час до числа ВКВ відносяться американський долар, національні валюти країн європейського співтовариства, валюта Японії та інші, усього валюти 22 країн світу.

До замкнутих валют відносяться валюти країн, що розвиваються. У цих країнах застосовуються різні обмеження на ввезення і вивезення валюти, продаж і купівлю, обмін національної валюти та іноземних валют.

Клірингова валюта це розрахункова валютна одиниця, в якій ведуться поточні інвалютні розрахунки, здійснюються записи на балансових рахунках.

В.В. Білоцерківець  вважає, що «Валютний ринок – це складова сфери обміну національної й міжнародної економіки, в якій здійснюється торгівля національними і наднаціональними грошовими одиницями та валютними цінностями, що обслуговують міжнародні платіжні операції» [7].

Н.І. Платонова впевнена, що «валютний ринок у широкому розумінні – це сфера економічних відносин, яка виявляється при здійсненні операцій з купівлі продажу іноземної валюти, а також операцій з інвестування валютного капіталу».

Суб’єктами валютного ринку є фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти, посередники, серед яких брокерські компанії,  банки, валютні біржі, великі корпорації, валютні брокерські фірми та інші фінансові інститути, які забезпечують взаємодію всіх суб’єктів ринку. Основною метою їх діяльності є отримання прибутку.

Всі учасники міцно пов’язані між собою за допомогою телефонних, телексних та комп’ютерних засобів зв’язку. Це дає змогу за лічені хвилини переказувати кошти у всяку точку планети, здійснювати перекази платежів від імпортера до експортера тощо. За розміщенням валютні ринки прив’язані до великих банківських та валютно-біржових центрів, адже в ряді країн поряд з міжбанківською торгівлею існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним валютним курсом. Валютний курс є ціною на ринку.

Конвертованість або обіг національної грошової одиниці – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти.

Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу та жорсткості валютних обмежень, що практикується в державі. Обіг може бути зовнішній та внутрішній.

При зовнішньому обігу повна свобода обміну зароблених в даній країні грошей для розрахунків із закордонним партнером надається лише іноземцям (нерезидентам).

При режимі внутрішнього обігу свободою обміну національних грошових одиниць на іноземні валюти користуються лише резиденти даної країни.

Обіг національної грошової одиниці забезпечує країні наступні довготермінові вигоди додаткової участі в багатосторонній світовій системі торгівлі та розрахунків:

•         вільний вибір виробниками та споживачами найбільш вигідних ринків збуту та закупок всередині країни та за кордоном в кожний момент
•         розширення можливостей залучення іноземних інвестицій та здійснення інвестицій за кордоном;
•         “підтягування» національного виробництва до міжнародних стандартів по цінам, витратам, якості.
•         можливість здійснення міжнародних розрахунків в національній валюті.

За ступенем конвертованості розрізняють валюти:

•         вільно конвертовані (резервні);
•         частково конвертовані;
•          замкнуті (неконвертовані);
•         клірингових розрахунків.

Вільно конвертована валюта (ВКВ)  – валюта, яка вільно та необмежено обмінюється на інші іноземні валюти (повна зовнішня та внутрішня конвертованість).

ВКВ називають резервною валютою, так як у такій валюті центральні банки інших країн накопичують та зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків (долар, фунт стерлінгів, швейцарські франки, євро).

Частково конвертована валюта – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. Розрізняють такі основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів, експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень – нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів.

Замкнута (неконвертована) валюта – національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Клірингові валюти – це розрахункові валютні одиниці, що функціонують на основі клірингових угод.

Клірингові угоди укладаються для вирівнювання платіжного балансу без витрат валютних резервів:

•         при необхідності отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний баланс;
•         в якості заходу у відповідь на дискримінаційні дійства іншої держави чи держав.

В умовах інтернаціоналізації господарювання зростає взаємозалежність національних господарств, активізуються пошуки засобів національного регулювання.

Відповідно в сфері валютних відносин з’являються нові особливості і тенденції:

•         посилюються міжнародні функції національних валют (національні грошові одиниці приймають участь в міжнародних розрахунках);
•         масштаби діяльності якої-небудь валюти в міжнародному платіжному обігу визначаються комплексом факторів (історичних, економічних, міжнародно-правових), в тому числі і національною політикою;
•         відсутня єдина грошова основа в валютній сфері – світова валюта
•         в умовах вільної конвертованості валют та руху капіталу між країнами розмиваються межі між внутрішнім грошовим оборотом та міжнародним платіжним оборотом;
•         тенденція до зростання національних та міжнародного грошово-кредитного ринку прокладає шлях в умовах специфіки та особливостей національних грошово-кредитних ринків.

Тенденція до зростання ролі валютної сфери у відносинах учасників міжнародного обміну досліджена на всіх етапах еволюції світової валютної системи, починаючи з золотого стандарту.

Варто зазначити, що чим глибше втягнене національне господарство в систему світових господарських зв’язків, тим сильніше прагнення національних органів регулювання відмежувати економіку від неприємного на даному етапі зовнішнього впливу. Це протиріччя визначило еволюцію валютного механізму кожної країни, починаючи з періоду золотого стандарту і по теперішній час.

Відповідно в умовах золотого стандарту під конвертованістю розуміли обмінення однієї валюти на іншу при твердій фіксації золотого вмісту національних валют, з їх обов’язковою розмінністю на монетарний товар.

На відміну від золотого стандарту, конвертованість в умовах кредитно-паперових грошей визначається інституційними нормами, які включають важливі ланки валютної політики кожної країни, а також загальні вимоги визначені Міжнародним валютним фондом (МВФ). Таким чином, конвертованість валюти є необхідною для забезпечення процесу демонополізації економіки, її структурної перебудови, подолання кризи платіжного балансу, інтеграції у світове господарство.

 

 

3.           Особливості формування валютної системи в Україні

 

Нині, коли сучасна економічна політика, і зокрема валютне регулювання, піддається критичному аналізу, є сенс звернутися до історичного досвіду та аналізу основних етапів здійснення валютного регулювання в Україні.

Дослідження розвитку валютного регулювання доцільно розпочати з аналізу методологічних засад валютного регулювання в Україні.

Формування валютної системи в Україні безпосередньо пов’язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та

Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валютних надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи, як Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів.

Валютна система України починає своє формування одночасно з національної грошової системи, складовою якої вона є. В Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті; дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов’язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

У 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розроблення механізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду стало становлення валютного ринку та прийняття Верховною Радою України Постанови «Про формування валютних фондів України в 1992 р.» від 5 лютого 1992 р. та створення в жовтні 1992 р. валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більше ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

Практична розбудова власної валютної системи України починається з виходом з рублевої зони, проголошеним Указом Президента України «Про реформу грошової системи України» від 16 листопада 1992 р. Цим указом було визначено статус рубля як іноземної валюти й упорядковане використання іноземної валюти на території України.

Головною ознакою подальшого розвитку валютної системи в Україні в 1993 р. стало запровадження елементів валютного регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів, зокрема, 19 лютого 1993 р. Кабінет Міністрів прийняв Декрет «Про систему валютного регулювання, і валютного контролю», 8 липня 1993 р. була створена Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), головною метою діяльності якої було упорядкування операцій з купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо курсоутворення.

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутності як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблем, пов’язаних з використанням «тимчасової» валюти карбованця призвели до різкого падіння курсу карбованця щодо іноземних валют.

Внаслідок цього урядова (валютна) політика з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії та було вжито ряд обмежувальних і фіскальних заходів:

•         впровадження фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше 12610 крб. за 1 дол. США), різке зменшення обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;
•         впровадження аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через «тендерний комітет»;
•         зменшення з 90 до 30 днів терміну повернення в країну валютної виручки експортерів та збільшення від 0,3 до 1 % пені за кожний день прострочення при порушенні цих термінів та інших.

В результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.

Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 серпень 1996) сприяли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:

•         значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валютному ринках;
•         змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця щодо ключових іноземних валют;
•         НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕРР), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;
•         було розроблено систему заходів, які вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за даними НБУ передплата на ОДВЗ тільки нерезидентами досягла 300-370 млн грн.

Усі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи а Україні, яка й була здійснена у вересні 1996 р. після випуску в обіг гривні (третій етап формування валютної системи України).

Основними заходами і результатами цього етапу були:

•         остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2010 р. введено вільне плавання;
•         введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень;
•         певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;
•         подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;
•         приєднання України (у травні 1997 р.) до VIII Статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями.

Отже, як організаційно-правове явище національна валютна система складається з цілого ряду елементів. Основні з них: назва, купюрність та характер емісії національної валюти. В Україні національна валюта називається гривнею;

•          ступінь конвертованості національної валюти. Українська національна валюта гривня є частково вільно конвертованою;
•          режим курсу національної валюти. Законодавче визначення режиму валютного курсу Верховна Рада України поклала на Кабінет Міністрів та НБУ;
•          режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті. Звичайно цей режим зводиться до повної заборони, або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів;
•          режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Він установлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися двояко;
•          режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, в країні вводяться певні заборони, обмеження, лімітування тощо на операції з іноземною валютою. Так, в Україні в період загострення економічної і фінансової кризи було введено обмеження на відкриття юридичними особами рахунків в іноземних банках і заборонено переведення на них інвалюти;
•          регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів. Нормативними актами визначається в Україні порядок функціонування біржового ринку, міжбанківського валютного ринку; центральний банк здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютних операцій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентується режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті. До 1998 р. в Україні не дозволялося здійснювати на ринку операції з дорого цінними металами;
•          регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. Нормативними актами України чітко регламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків і, навпаки, порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо;
•          визначення національних органів, на які покладається про ведення валютної політики, їхніх прав та обов’язків у цій сфері.

Такими органами в Україні є:

•          Кабінет Міністрів України;
•          Національний банк України;
•          Державна податкова адміністрація;
•          Державний митний комітет;
•          Міністерство зв’язку України.

Зазначені державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи, в центрі якої міститься НБУ як орган державного валютного регулювання і контролю.

У цілому можна констатувати, що поступово, з подоланням кризових явищ і поступовим піднесенням у нашій економіці сформувалась незалежна, ринкова та ефективна валютна система.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ  В УКРАЇНІ ТА ЇЇ  ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

 

2.1. Аналіз сучасного стану валютної системи в Україні

 

Україна тривалий час перебувала у складі Радянського Союзу. Головним принципом валютної системи СРСР була державна валютна монополія. Це означає, що держава була єдиним законним власником іноземної валюти, яка концентрувалась в одних руках і розподілялась з центру за допомогою валютного плану. Держава мала виключне право на здійснення операцій з валютними коштами, на управління належними їй золотовалютними резервами. Прикладом спеціалізованого органу валютного регулювання в радянський період з 1917 р. по 1925 р. була Особлива валютна нарада при Наркоматі фінансів СРСР, яка була створена у період тимчасової лібералізації валютної політики і мала широкі повноваження щодо ліцензування валютних операцій. Участь у роботі цього органу представників різних відомств забезпечувала, з одного боку, здійснення виваженої валютної політики, а з іншого, — прийняття оперативних рішень з питань, які вимагали міжвідомчого вирішення [2, с. 298].

Відповідно до чинного законодавства, на НБУ покладено організацію валютного ринку. Першочерговими цілями є офіційний курс національної грошової одиниці до іноземних валют, організація торгів на валютному ринку та використання валютних інтервенцій з метою стабілізації валютного курсу тощо [17].

2026 Розвиток валютної системи в 2029 році  характеризувався дефіцитом іноземної валюти на початку року. Валютні надходження за експортними операціями зменшились до 48,6 млрд. дол. США порівняно із 66 млрд. дол. США у 2028 році. Валютні надходження  за зовнішніми кредитами та за депозитами нерезидентів зменшились до 32,4 млрд. дол. США, порівняно із 40,9 млрд. дол. США у 2028 році. У 2029 році відбулося значне скорочення операцій на міжбанківському ринку, адже обсяг купівлі – продажу іноземної валюти зменшився до 573 млрд. дол. США, порівняно із 770 млрд. дол. США у 2028, тобто зменшився на 25,7 %. Валютні інтервенції з продажу іноземної валюти становили – 10,4  млрд. дол. США, порівняно із 3,9 млрд. дол. США. На цільових аукціонах протягом року було продано 1,4 млрд. дол. США. Операції з готівковою іноземною валютою зменшились на 46,2 %. Попит на іноземну валюту перевищив її пропозицію на 8,4 млрд. дол. США, порівняно із 6,1 млрд. дол. США у 2028 році.

Відбулося збільшення частки операцій на міжбанківському ринку з євро на 7,7 процентного пункту – до 21,9% і зменшення питомої ваги операцій з доларом США на 6,6 процентного пункту – до 71,1 % та російськими рублями. За операціями з готівковою іноземною валютою частка операцій з доларами США збільшилась до 71,9%, при незмінній  питомій вазі операцій з євро та незначному зменшенні частки операцій з російськими рублями. НЕОК зменшився на 7,7%, в свою чергу і РЕОК знизився на 2,3%. Міжнародні резерви на кінець 2029 року становили 26,5 млрд. дол. США і зменшились за рік на 5,0 млрд. дол. США, що сталось через продаж НБУ іноземної валюти на міжбанківському ринку в обсязі 10,4 млрд. дол. США [21].

У 2020 валютний ринок демонстрував істотні ознаки стабілізації, сальдо іноземних надходжень від нерезидентів було позитивним, відбувалося підвищення ринкових котирувань гривні. Динаміка ринкового курсу у 2020 році залежала від попиту і пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку. Обмінний курс гривні до долара США становив 796,17 грн. за 100 дол. США, тобто зріс відносно долара на 0,3%.

Протягом 2025 року офіційний курс гривні зменшився з 1576,86 грн. за 100 доларів США до 2 400,07 грн. за 100 доларів США на закінчення року , пікове значення було зареєстроване 26 лютого 2025 року – 3001,01 грн. за 100 доларів США. Обсяг інтервенцій на міжбанківському ринку склав 4250,7 млн. дол. США, що є набагато менше, ніж у 2024 році. Обсяг інтервенцій з продажу склав 2046,6 млн. дол. США , з купівлі – 2204,1 млн. дол. США.

Протягом року на валютному ринку спостерігалася переважно стабільна ситуація, в кінці року і на початку 2027 року відбулося посилення девальваційного тиску на гривню незважаючи на сприятливі зовнішні фактори.

Це відбулося через сприяння безлічі факторів, а саме характерне для кінця року збільшення підприємства виплат за зовнішніми кредитами, нарощування бюджетних видатків наприкінці року, відшкодування ПДВ і звісно ж, психологічний чинник, який виник через тимчасове посилення політичної напруги та капіталізацію Приватбанку за рахунок державних коштів.

В лютому 2027 року НБУ продав  52,7 млн.  дол. США ( у січні 236,8 млн. дол. США), що на 77,65% менше ніж у січні. Що стосується купівлі, то НБУ було куплено 133,6  млн. дол. США ( у січні 133,6 млн.дол. США), що у відсотковому співвідношенні порівняно із січнем менше всього лиш на 15,33%.

Що ж до міжнародних резервів, на кінець лютого вони становили 15 460,30 млн. дол. США, тоді як у ще січні їх обсяг складав 15 444,98 млн. дол. США. У тому числі резерви в іноземній валюті у лютому порівняно із січнем зросли на 38,46 млн. дол. США (у січні – 11 731,56 млн. дол. США, у лютому – 11770,02 млн. дол. США). Резервна позиція в МВФ залишилася незмінною. Обсяги  СПЗ зменшилися 74,46 млн. дол. США (у січні 2 773,01 млн. дол. США, у лютому – 2 658,55 млн. дол. США). Обсяг золота збільшився 51,32 млн. дол. США (у січні –980,38 млн. дол. США, у лютому – 1 031,10 млн. дол. США) [14].

  

Рис. 1. Міжнародні резерви України станом на кінець лютого 2027 року.

 

 

Проаналізувавши дані на рис. 1, можна зробити висновок, що особливо значні зміни основних макроекономічних показників відбулися з 2024 року. З початку 2024 року національна валюта знецінилась відносно долара США більш ніж у три рази, а золотовалютний резерв скоротився з 2020 по 2024 майже на 60%, водночас з 2024 обсяг золотовалютних почав збільшуватися, хоча на початку 2027 року знову спостерігається зменшення обсягів золотовалютних резервів на 0,51%.

Позитивним фактором, який сприятиме детінізації валютного ринку, стало скасування у 2027 році 2% пенсійного збору з купівлі населенням готівкової іноземної валюти. Крім того, цей захід є одним із кроків на шляху до подальшої лібералізації валютного ринку та виконання Україною зобов’язань за програмою співробітництва з МВФ.

 

 

2.2 Інфраструктура українського валютного ринку та поточні тенденції його функціонування

 

Становлення сучасної високоефективної української економіки неможливо без розвинутого фінансового ринку, складовою частиною якого є валютний ринок.

Валютне регулювання посідає важливе місце в системі економічних відносин: впливаючи на загальний стан економіки країни, валютне регулювання, в свою чергу, значною мірою визначається ним та залежить від ролі держави у міжнародних відносинах.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави, що спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і на порядок здійснення угод з валютними цінностями. За допомогою валютного регулювання визначається порядок організації валютних відносин і контролюється здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлюється порядок ввезення, вивозу та переказу валюти за кордон і тим самим підтримується рівновага платіжного балансу та стабільність національної валюти [3].

Останніми роками в умовах глобальних змін динаміка реального обмінного курсу валют як в економічно розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, характеризується високим ступенем нестабільності. Така мінливість призводить до зменшення інтенсивності зовнішньої торгівлі, викривлення інвестиційних рішень суб’єктів господарювання, значних економічних втрат, соціально­економічних змін в суспільстві. Відомо, що основою валютної політики центрального банку кожної країни є політика обмінного курсу, або валютно­курсова політика.

Варто проаналізувати інфраструктуру українського валютного ринку на прикладі  діяльності сучасних банків, адже вони є активним учасниками валютного ринку. Серед операцій з іноземною валютою переважають торгівельні операції клієнтів банку у сфері зовнішньо економічної діяльності.

Тарифи на обслуговування є гнучкими й можуть змінюватись в залежності від специфіки клієнта, та його побажань.

Банки виконують широкий спектр документарних операції та надає послуги з надання банківських гарантій.

Основний перелік операцій з іноземною валютою:

•          неторговельні операції з іноземною валютою;
•          ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
•          ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;
•          ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
•          відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій по ним;
•          відкриття кореспондентських рахунків в банках-нерезидентах в іноземній валюті та здійснення операцій по ним;
•          залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
•          залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.

Відкриття валютних рахунків банком проводиться на підставі тих же документів, що і при відкритті рахунків у національній валюті.

Банки проводять такі рахунки в іноземній валюті:

1. Поточні відкриваються для проведення рахунків в безготівковій та готівковій формі, при здійсненні поточних операцій.
2. Кредитні відкриваються на договірній основі юридичним особам для обліку кредитів, які надані шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.
3. Депозитні відкриваються фізичним та юридичним особам на основі укладеного депозитного договору на визначений строк.

Торгівлю іноземною валютою на території України юридичні особи здійснюють через банки, які отримали ліцензію НБУ на ці операції, і виступають як посередники на міжбанківському валютному ринку.

З поточного рахунка в іноземній валюті юридичних осіб резидентів за розпорядженням власника рахунка можуть проводитися такі операції з готівковою іноземною валютою:

•          виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором);
•          виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства;
•          виплата готівкою на експлуатаційні потреби для виконання обов’язків перед капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, за контрактом (договором, угодою) на здійснення агентських послуг, укладеним згідно з Кодексом торгівельного мореплавства;
•          виплата готівкою фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими та іншими компаніями резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність; виплата готівкою фізичним особам резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно із чинним законодавством України, за рахунок коштів, отриманих із-за кордону);
•          виплата готівкою для сплати державного мита згідно із чинним законодавством України.

Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного представника юридичної особи нерезидента в касу банку (для подальшого зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті резидента) готівкову вільно конвертовану валюту в сумі до 10 000 (десяти тисяч) доларів США або в еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним обмінним курсом, установленим Національним банком України на день зарахування коштів, за наявності:

•          експортного договору (контракту), у якому передбачено повну або часткову оплату в готівковій іноземній валюті (загальна сума. прийнята за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10 000 (десять тисяч) доларів США);
•          оригіналу митної декларації про ввезення нерезидентом в Україну іноземної валюти та довідки банку-нерезидента про зняття іноземної валюти з рахунка нерезидента. У митній декларації та на довідці банку робиться позначка про зарахування готівкової іноземної валюти на рахунок (копія митної декларації, довідка банку-нерезидента і дані паспорта нерезидента (або документа, який його замінює) залишаються в уповноваженому банку);
•          повноважень, наданих фізичній особі (нерезиденту юридичною особою (нерезидентом відповідно до умов контракту (договору).

Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами резидентами або представництвами юридичних осіб нерезидентів в уповноваженому банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана.

На власників рахунків згідно із чинним законодавством України покладається відповідальність за цільове використання цих коштів. Якщо залишки іноземної валюти зостаються в неробочі часи доби у касах тих суб’єктів підприємницької діяльності, яким дозволяється використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу або як заставу, то уповноважений банк установлює ліміт зазначених залишків іноземної валюти в касі (до розрахунку ліміту каси не включаються кошти, які спрямовуються на виплату заробітної плати, та кошти на відрядження).

Понадлімітні залишки готівкової іноземної валюти підлягають повній інкасації в установах уповноважених банків та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи резидента.

Якщо суб’єкти підприємницької діяльності працюють цілодобово, то закінченням робочого дня вважається початок операційного дня банку, у якому вони обслуговуються.

Якщо юридичні особи резиденти працюють у вихідні та святкові дні, то вони можуть перевищувати встановлені ліміти залишку іноземної валюти в касі з обов’язковою інкасацією понадлімітних залишків до установи уповноваженого банку не пізніше наступного робочого дня банку.

Банки проводять операції з дорожніми чеками. Дорожній чек це зобов’язання фінансової установи виплатити власнику чека зазначену в ньому суму в зазначеній валюті і є однією з найбільш безпечних форм перевезення грошових коштів під час подорожей по всьому світу.

Повноважені банки мають право купувати або продавати іноземну валюту від свого імені, і за дорученням і за рахунок своїх клієнтів. Таким чином вони стають учасниками валютних бірж. Банки через свої операційні каси чи пункти обміну мають право: купувати або продавати іноземну валюту, обмінювати купюри іноземної валюти, перевіряти іноземну валюту на дефект, видавати дозвіл на вивезення валюти за кордон.

При здійсненні валютних операцій банки можуть піддаватись валютному ринку ймовірність виникнення можливих збитків внаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Зменшити такий ризик можна збільшуючи контроль за ризиками з боку керівництва.

Основою неторговельних операцій комерційних банків є відкриття пунктів обміну валюти.

Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні НБУ та реєстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку.

Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:

•          заяву про відкриття пункту обміну валюти;
•          інформацію банку про: стаж роботи касирів та дані про їхню освіту відповідно до класифікаційних вимог; наявність потрібних технічних засобів і довідників для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків; наявність РРО; забезпечення сейфом для зберігання валюти і бланків суворого обліку;
•          копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда);
•          копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком з агентом, якщо пункт обміну валюти банку працюватиме на підставі агентської угоди;
•          інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів НБУ щодо технічного стану та організаційної охорони [17].

Територіальне управління НБУ протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком документів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію або відмову пункту обміну валюти.

Територіальне управління НБУ реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти та після цього видає банку на бланку відповідну довідку.

У разі систематичного (три і більше разів) порушення пунктом обміну валюти порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України протягом календарного року довідка підлягає відкликанню.

Упродовж трьох останніх років спостерігалася тенденція до зменшення кількості пунктів обміну валюти і банків, які їх мали (табл.2.2.)

 

Таблиця 2.2 Узагальнені дані про середньорічну кількості банків, які мали пункти обміну іноземної валюти (ПОВ)

Рік	Загальна кількість банків, які мали ПОВ	Кількість банків, які мали лише ПОВ, що працювали на підставі агентських угод	Кількість банків, які мали лише власні ПОВ	Кількість банків, які мали власні ПОВ і ПОВ, що працювали на підставі агентських угод
2023	140	5	59	76
2024	133	9	58	66
2025	124	7	54	63

 

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку, у пунктах обміну валюти, в т. ч. агентів, встановлюють банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом по банку. Цей наказ має бути завірений печаткою банку. У ньому зазначається дата, час, з якого діють встановлені курси, значення курсів купівлі та продажу валют, місцезнаходження та реєстраційний номер пункту обміну валюти банку та пункту обміну валюти агента у відповідному територіальному управлінні НБУ.

У банку та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, в один робочий день дозволяється встановлення різних значень курсів валют. Також протягом робочого дня банк може змінювати значення курсів купівлі та продажу валют:

•          у касі з обов’язковим оформленням кожного зміцнення значення курсів відповідним наказом, у якому обов’язково зазначається час зміни курсів;
•          у пунктах обміну валюти, що працюють понад 8 годин (у 2-3 зміни), лише за умови зміни касирів після закінчення робочого часу на підставі наказу.

Комісійні тарифи під час здійснення операцій із валютними цінностями встановлюються згідно з наказом по банку. Сума комісійної винагороди під час здійснення таких операцій визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

У касах банків у доступному для огляду клієнтами місці розміщується інформація для клієнтів, у т. ч.: копія наказу по банку про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют; перелік операцій, які здійснює ця каса; повідомлення різними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту за умови пред’явлення ними довідки за формою №377; витяг з наказу про встановлення тарифів комісій за операціями, які здійснює ця каса, засвідчений належним чином [19].

Для пунктів обміну валюти додатково в доступному для огляду клієнтами місці розміщується інформація щодо назви банку, який відкрив цей пункт, а також назви агента, якщо пункт працює на підставі агентської угоди, та режим роботи пункту обміну валюти; телефон керівника, що відповідає за роботу пункту обміну валюти.

Встановлення режиму роботи пункту обміну валюти є прерогативою банку, але у прикордонних зонах, аеропортах, на залізничних, морських та річкових вокзалах пункти обміну валюти мають функціонувати не менше 21 години на добу.

Касир під час здійснення валютно-обмінних операцій має перевіряти справжність та наявність ознак платіжності пред’явлених банкнот і дорожніх чеків. Для цього робочі місця касирів обладнуються відповідними приладами на нормативно-правовими актами і довідниками.

При роботі пункту обміну валют банкам забороняється встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, з якою здійснюються валютно-обмінні операції.

Здійснення операцій з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків. Касири кас банків (фінансових установ) та касири пунктів обміну валюти зобов’язані з’ясовувати резидентність осіб, які мають намір здійснити валютно-обмінну операцію, і попереджати про те, що нерезиденти мають змогу провести зворотний обмін невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред’явлення ними довідки за формою №377 [11].

Операції з купівлі у фізичних осіб чи продажу фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти або зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту на суму, що перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, можуть здійснюватися лише через касу банку.

Операції з продажу готівкової іноземної валюти за готівкові гривні фізичним особам-резидентам здійснюють каси банку з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів із зазначенням у них часу здійснення операцій, а пункти обміну валюти з оформленням квитанції про здійснення продажу іноземної валюти за формою №377 А.

На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються шляхом котирування валют. Котирування це офіційно встановлений центральним банком ринковий курс (ціни) національної валюти до відповідних іноземних валют на день проведення операцій. Інакше кажучи, котирування валют це встановлення ринкового курсу дня.

При продажу і купівлі національної валюти банки диференціюють рівні курсів: «курс продавця» встановлюється вищим від курсу “покупця”. Повна котировка включає курс покупця і продавця, у відповідності з якими банк купить або продасть іноземну валюту на національну. Курс купівлі при цьому розраховується, виходячи з рівня офіційного курсу проданої валюти та курсу, згідно з яким здійснена угода купівлі-продажу, за формулою:

 

КК = ОК: (ОК: КП), де        (2.1)

 

КК курс купівлі;

ОК офіційний курс;

КП курс продажу за домовленістю.

Різниця між курсами покупця і продавця “маржа” джерело доходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується банком прибуток від валютних операцій. Крім цього, оскільки валютні операції пов’язані з певним ризиком, маржа в деякій мірі служить для страхування валютного ризику.

Існують два методи котировки іноземної валюти до національної пряма і непряма. Більшість країн використовує пряму котировку. При прямій котировці вартість одиниці чи 100 одиниць іноземної валюти виражена в національній грошовій одиниці. При непрямій котировці за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземної валюти. Непряма котировка це величина зворотня прямій котировці. Непряма котировка використовується переважно у Великобританії. Що стосується США, то для внутрішніх цілей використовується принцип прямої котировки, а в міжнародній сфері американські банки застосовують метод непрямої котировки для багатьох валют, крім фунта стерлінга.

Загальні напрями аналізу валютних операцій банку мають однакові підходи з тими, що застосовуються до операцій у національній валюті. Винятком є ті валютні операції, що не мають своїх аналогів серед операцій у національній валюті.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

1.           Проблеми розвитку валютної системи в Україні

 

Здійснення ефективної валютної політики урівноважує торговий баланс, сприяє зростанню конкурентоспроможності українських товарів, рентабельності підприємств, нагромадженню валютних резервів Національного банку України.

Багато авторів дають майже схожі визначення валютного курсу, а саме, на їх думку, валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн [1]. Дещо вужчими є визначення валютного курсу, як ціни одиниці іноземної валюти, вираженої в одиницях національної валюти. Деякі автори визначають валютний курс як співвідношення обміну між національною та іноземною валютами [2], або просто між двома валютами.

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Такий ринок називається валютним. За своїм економічним змістом, валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта; за призначенням і організаційною формою – це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно придбати­купити національну та іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

В умовах сьогодення НБУ має чітко і послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, проте ризики девальвації слід долати переважно за допомогою інших, не пов’язаних з інтервенціями засобів – зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку, концентрації зусиль на поліпшення стану платіжного балансу.

Важливим завданням стає розробка середньострокової стратегії валютної політики із чітким визначенням курсових орієнтирів, стримування темпів інфляції, окреслення комплексу методів та інструментів забезпечення валютної стабільності, а також превентивні заходи для недопущення курсових стрибків у майбутньому [20].

До основних заходів реорганізації валютної системи можна віднести такі:

•          перехід до нових способів регулювання Національним банком України валютного курсу, основними ознаками якого має стати створення незалежних інституційно організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення;
•          раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб’єктів валютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхування валютних ризиків;
•          вдосконалення політики валютних інтервенцій у напрямі підвищення її узгодженості з відсотковою політикою;
•          активне використання гнучкого валютного курсу за призначенням для підтримки конкурентоспроможності товаровиробників; 
•          перехід у валютному регулюванні до фактичного курсу гривні до складу «кошика валют».

До складу кошика могли б увійти долар США, євро, фунт Великобританії, швейцарський франк, юань тощо. Ці інструменти спроможні модернізувати валютну систему України. Необхідно не лише посилити роль Національного банку у валютній політиці, але й узгоджувати з нею економічну політику держави.

Отже, на сьогоднішній день Україна має чимало проблемних питань у сфері валютних відносин, що пов’язані із глобалізацією та світовою фінансовою кризою. Тому зараз як ніколи необхідно звернути увагу на швидке та ефективне вирішення проблем валютної системи, її стабілізацію. Саме здійснення вище перерахованих заходів допоможе нормалізувати валютний курс, зміцнити позиції банківської системи як всередині держави, так і на міжнародному рівні [19].

Ефективна реалізація валютної політики в умовах глобалізації економічних процесів полягає у здійсненні валютного регулювання відповідно до стану економічного розвитку країни, що забезпечить мінімізацію негативного впливу внутрішніх та зовнішніх шоків і сприятиме її сталому економічному розвитку.

 

 

2.           Перспективи розвитку валютної системи України

 

Економічне зростання в Україні протягом останнього десятиліття відбувався в значній мірі завдяки експорту. Будь­які перешкоди, на шляху до зростання української міжнародної торгівлі можуть мати негативні наслідки, як для економічного розвитку всієї країни, так і для забезпечення ефективної діяльності національних компаній. Сувора система валютного контролю є прикладом таких перешкод у міжнародній торгівлі, що здатне зупинити і загальмувати розвиток багатьох сфер міжнародної торгівлі. Ризики, пов'язані з обміном гривні на іноземну валюту, є основними ризиками для українського чи іноземного підприємства, яке здійснює експорт з України. Цілком очевидно, що подолання цих перешкод має бути пріоритетним завданням реформування українських правил валютного регулювання.

Багато експертів дотримуються думки щодо того, що українські правила валютного контролю за своєю природою обмежують і гальмують розвиток експертно­орієнтованих підприємств. Вважається, що українські правила валютного контролю залишаються відсталими і не оновлювалися протягом дуже тривалого терміну. У зв'язку з цим, можна стверджувати, що вони лише стримують розвиток багатьох сфер економіки [4].

Міжнародний досвід переконливо засвідчує, що економічне зростання і забезпечення ефективних умов для розвитку приватного сектору, покращення соціального захисту та добробуту населення можливе лише за умови ефективного розвитку валютного ринку як одного з головних елементів ринкової економіки.

Нині в економіці України намітилися позитивні тенденції економічного зростання, темпи та стійкість якого залежать від здатності банківської системи забезпечувати потреби суб’єктів господарювання необхідними валютними ресурсами.

Здійснення валютних операцій та проведення валютної політики є однією з найпоширеніших операцій банківських установ. Валютні операції приносять банківським установам частину доходу. Однак аналіз ситуації, що склалася в банківській сфері, свідчить, що більшість банків зазнає фінансового краху внаслідок надзвичайно ризикованої валютної політики.

На грошовому ринку спостерігається парадоксальна ситуація. З одного боку, Національний банк вживає заходів, спрямованих на боротьбу зі зростанням темпів інфляції (це підвищення облікової ставки із 7 до 9%, зміна розмірів і кількості ставок нормативів в обов’язкового резервування комерційних банків для різних видів залучених коштів замість десяти диференційованих ставок (від 0 до 12%) почали діяти дві 7 і 8%). З другого боку, уряд свідомо прийняв рішення, які провокували зростання інфляції.

Оскільки перші ознаки курсової дестабілізації проявилися на ринку готівкових продажів, НБУ почав саме з нього. Було прийнято постанову, згідно з якою курс купівлі та продажу іноземних валют не зміг відхилятися більш як на 2% від встановленого Національним банком офіційного курсу гривні щодо іноземних валют першої групи класифікатора. Також НБУ закріпив за собою право у разі виникнення коливань курсів купівлі-продажу готівкової валюти за гривні здійснювати у межах торговельної сесії продаж уповноваженим банкам готівкової валюти за гривні. Це право було реалізовано. Із середини 2017 року Національний банк почав регулярні торги готівковою валютою для підкріплення обмінних пунктів банків. Аби зняти ажіотаж і не допустити великої девальвації гривні, НБУ двічі на тиждень продавав банкам готівку за фіксованим курсом 5,3150 грн. за долар США.

Враховуючи аналіз практики сучасного валютного регулювання в Україні можна зробити висновок, що основними напрями удосконалення здійснення валютних операцій є:

•          гнучкість політики курсоутворення;
•          вирішення питання щодо репатріації українських капіталів і створення сприятливого інвестиційного клімату для нерезидентів;
•          дедоларизація економіки;
•          поповнення золотовалютних резервів країни і зниження ризику їхнього знецінення;
•          створення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу;
•          удосконалення системи інституційного забезпечення і валютного законодавства.

Стрімке зростання світового фінансового ринку в останні десятиліття , істотне збільшення прямих іноземних інвестицій після ІІ світової війни, світова фінансова криза 90-х років ХХ ст., привернули увагу аналітиків, науковців, керівних кіл міжнародних валютно-фінансових організацій до необхідності подальшого удосконалення сучасної міжнародної валютної системи. Початок широкої дискусії з цих питань було покладено під час відзначення 50-річчя від дня створення Бреттон-Вудської валютної системи, заснування Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку реконструкції і розвитку.

Розглядаючи теоретичні аспекти світової валютної системи відзначимо, що їй притаманні певні властивості (характерні особливості), а саме:

•          цілісність, яка передбачає взаємозв’язок між елементами системи та вплив зміни будь-якого компоненту системи на інші компоненти та на систему в цілому;
•          складність структури, що передбачає наявність кількох підсистем; інтегративність, яка припускає, що системі в цілому притаманні властивості, відсутні у її елементів, і навпаки, елементи можуть володіти властивостями, яких не має система у цілому;
•          структурність, що передбачає, наявність в світовій валютній системі окремих елементів, які є підсистемами з властивим тільки їм регулюванням;
•          цільова спрямованість – існування спільної мети для всіх підсистем світової валютної системи;
•          динамічність, що характеризується динамічними процесами в середині системи та можливістю швидко реагувати на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищах;
•          інституційність, що передбачає підпорядкованість нормам міжнародного публічного і приватного права, які регулюють відносини між державами, економічними об’єднаннями, юридичними та фізичними особами тощо.

Що стосується складових елементів світової валютної системи, то на думку Н. Кулішова до них можна віднести: міжнародні ліквідні ресурси (золото та платіжні засоби), механізм регулювання валютних паритетів і курсів, міжнародні валютні ринки та ринки золота, система міжнародного кредитування та міждержавних розрахунків, відповідні інфраструктурні ланки та проведення нагляду за фінансовою сферою діяльності [18]. Варто зазначити, що даний перелік не можна вважати повним, адже автор не враховує резервні валюти, які є важливим елементом світової валютної системи.

В сучасному світовому економічному просторі основними валютами, що виконують роль резервних, виступають: долар США; євро; японська єна; англійський фунт стерлінгів. Зазначені валюти не лише використовуються для обслуговування зовнішньоторговельних операцій, забезпечення міжнародного руху капіталу, вираження цін у зовнішньоторгових угодах, а й слугують основою для вираження обмінних курсів більшості валют інших країн [22]. Водночас, резервна валюта не завжди виконує всі ці функції. Фунт стерлінгів, незважаючи на зменшення ролі Великої Британії на світових ринках, зберігає за собою роль резервної валюти з огляду на розвинуту в усьому світі банківську мережу цієї країни.

Безперечно, присвоєння валюті певної країни статусу резервної дає певні переваги цій країні. В першу чергу це можливість здійснювати емісію без зміни величини власних офіційних золотовалютних резервів.

Суть пропозиції щодо реформування існуючих структур міжнародної валютної системи зводиться, по-перше, до більш повної і всебічної політики провідних країн світу на кшталт маастрихтських критеріїв валютно-фінансової конвергенції країн ЄС; по-друге, до формування центральної системи координації та регулювання валютних курсів, менш жорсткої, ніж фіксовані режими Бреттон-Вудської системи чи європейського механізму валютних курсів, але, водночас, і менш мінливої, ніж сучасний режим вільного плавання, по-третє, до вирішення проблем валютної ліквідності.

Остаточне з’ясування усіх питань та забезпечення практичного функціонування реформованої системи пропонується покласти на МВФ. При цьому МВФ повинен зосередитися переважно на наданні позик, спрямованих на підтримання макроекономічної рівноваги, а не довгострокового розвитку, що входить до функцій Світового банку.

Макроекономічне регулювання, уніфіковані валютні курси та відкрита система платежів мають стати наріжним каменем діяльності МВФ, що посилить його системну трансформаційну здатність щодо фінансування і підтримання макроекономічних стабілізаційних програм. Йдеться про всебічне надання допомоги своїм членам у підтримці зорієнтованої на розвиток економічної стратегії, що включає контрольовану інфляцію, кредитні параметри, регулювання валютних курсів та відкриття економік перехідних країн та країн, що розвиваються, для торгівлі та іноземних інвестицій.

Безперечно, стратегія МВФ мусить бути гнучкою і враховувати унікальні умови, історичні геополітичні та інші особливості кожної країни.

Впровадження централізовано-керованої міжнародної валютної системи є тривалим процесом. Її практичне здійснення вирішальною мірою залежатиме від узгодженої політики провідних індустріальних держав світу, насамперед «великої сімки», від перебігу подій у самій розгалуженій системі міжнародних валютних відносин. У цьому зв’язку зростає також значення аналітичної роботи, що здійснюється в рамках МВФ, зокрема, шляхом підготовки і видання «Світового економічного огляду», та ін.

Важливим кроком до подальшої диверсифікації та глобалізації повноважень МВФ є надання йому статусу спостерігача у щорічних нарадах групи Великої вісімки. Особливо зростає його значення як повноважного центру координації економічної і монетарної політики глобального рівня, під час гострих фінансових криз.

По-друге, якщо криза все ж таки сталася, надання фінансової підтримки для здійснення колекційної політики. Це вимагає створення попереджувальної системи, яка б пильно відслідковувала урядову політику і пропонувала необхідні корективи та створювала можливості для взаємної перевірки та уточнення економічних індикаторів.

Розглядаючи перспективи майбутніх трансформацій світової валютної системи варто відзначити значну кількість наукових поглядів щодо правильності твердження: глибинною причиною глобальних фінансових криз стала відмова від золотовалютного стандарту в регулюванні міжнародних торгових і валютних відносин.

Альтернативний варіант трансформації світової валютної системи, що передбачає створення інтеграційного угрупування в Північно-американському регіоні безперечно привертає увагу, адже потягне за собою негативні наслідки для всіх країн світу, які тримають свої матеріальні та фінансові запаси в американській національній валюті, перспектива створення Північноамериканського союзу та нової регіональної валюти – «амеро» виступає досить привабливим рішенням для Сполучених Штатів. Для світової економіки та світової валютної системи введення амеро може спричинити економічний колапс, втрату країнами частини золотовалютних резервів, що зберігається в доларах США, крахом світового господарства та початком нової і досить затяжної фінансової кризи.

Майбутнє світової валютної системи тісно пов’язано із резервними валютами. Британський фунт, японська єна та швейцарський франк залишаються вторинними валютами, оскільки всі ці країни не є основними силами на нинішньому світовому ринку.

Євро весь час перебуває під загрозою, оскільки непевною залишається тривалість життя європейського монетарного союзу. В таких умовах все більше значення відводиться китайському юаню. Це пов’язано в першу чергу з тим, що Китай на сьогодні є кредитором інших держав. Ця країна має великий надлишок валюти, маленький дефіцит держбюджету і значно нижчий рівень державного боргу у відношенні до ВВП, ніж Сполучені Штати.

Крім того, економіка Китаю, на відміну від США чи Євросоюзу, стабільно зростає. І країна вже зараз здійснює кроки, що по суті кидають виклик гегемонії долара. Пекін неодноразово закликав до створення нової міжнародної резервної валюти у формі спеціальних бонів Міжнародного Валютного Фонду. Це такий собі кошик, у якому є долари, євро, фунти та єни. Досить скоро Китай може висловити бажання, щоб у цей кошик було включено його власну валюту, а юань використовувався як платіжний засіб у двосторонній торгівлі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, дослідження валютного ринку дозволяє нам сформулювати основні проблеми регулювання валютного ринку України, які залишаються невирішеними на сьогоднішній день. До таких проблем слід віднести:

1. Ліцензування операцій з іноземною валютою. Декретом КМУ встановлюється виключний список операцій, які вимагають або не вимагають індивідуальної ліцензії НБУ для їх виконання. Проте існуючий перелік не враховує кожну можливу ситуацію, і, досить часто, операції, які не вказані в Декреті, неможливо впровадити в Україні.

2. Міжнародні платежі в іноземній валюті: обмежувальні правила. НБУ погоджує правила проведення міжнародних платежів за кордону України фізичними та юридичними особами.

3. Обмежувальні правила для деяких виплат по дивідендах. Правила щодо іноземної валюти унеможливлюють переказ дивідендів з України власникам депозитарних розписок, які представляють акції українських емітентів на міжнародних і закордонних ринках.

4. Українські деривативи (похідні цінні папери). Українським законодавством не передбачено можливості для українського бізнесу укладати будь похідний контракт, який включає валютні цінності, за винятком обмеженого укладання ф'ючерсних контрактів.

Отже, важливим у сучасних умовах є й підвищення рівня прозорості здійснення валютних операцій в Україні. Наприклад, основні напрями грошової-кредитної політики, які розробляє НБУ та визначають серед іншого і завдання щодо розвитку системи валютного регулювання на поточний період, не завжди доводилося до відома широких кіл громадськості, на відміну від державного бюджету України.

Неясність цілей і завдань грошово-кредитної та валютної політики на перспективу, а також часті зміни норм відповідного законодавства значно ускладнюють планування суб’єктами підприємницької діяльності їхньої ділової активності.

Звичайно, процес підвищення рівня прозорості здійснення валютних операцій має відбуватися у передбачених державою межах. Тобто відомості, які місять державну таємницю, публікуватися не повинні. Проте цілі та завдання курсової політики, заходи щодо регулювання руху капіталів, режиму функціонування валютного ринку, шляхи поповнення золотовалютних резервів і основні напрями їх використання у поточному періоді мають бути відомими населенню України. Це також значно підвищить рівень співпраці НБУ з іншими державними органами з питань валютного регулювання.

Валютні відносини виникають на національному та на міжнародному рівнях. На національно-державному рівні вони формують національну валютну систему, яка включає в себе валютні відносини країни, їх інституціональні форми, що визначаються валютним та іншим законодавством, розгалужену сукупність інфраструктурних підрозділів, що забезпечують функціонування національної валютної системи.

Регіональні валютні системи створюються в межах міжнародних інтеграційних угрупувань та валютних блоків. Вони характеризуються, як правило, наявністю власної міждержавної або наднаціональної (колективної) валюти, механізму взаємної валютної координації та регулювання (європейська змія) та інших важливих атрибутів, які виокремлюють їх у відносно відособлені ланки міжнародних валютно-кредитних відносин.

Міжнародна валютна система охоплює усю світову економіку. ЇЇ розвиток пов’язаний з формуванням світового ринку, єдиної системи світового господарства внаслідок поглиблення і диверсифікації міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією економічного життя та глобалізацією усіх аспектів господарської діяльності.

Створення чинної системи здійснення валютних операцій в Україні неможливе без глибокого вивчення теоретичних аспектів, досвіду інших держав світу, існуючої в країні практики, а також перспектив розвитку цієї країни.

Саме зазначений підхід дасть змогу країні розробити оптимальний режим здійснення валютних операцій, який має відповідати вимогам і особливостям періоду ринкової трансформації економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку. Прогноз розвитку світової валютної системи до 2025 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua /analit_mat/drn/097.htm
2. Кержковська Д. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи / Д.Р. Кержковська // Механізм регулювання економіки. – 2028. – № 1. – С. 237244.
3. Кравчук Н.Я. Дивергенція глобального розвитку: сучасна парадигма формування геофінансового простору / Н. Кравчук. – К.: Знання, 2022. 782 с.
4. Мироненко Г. Чинники трансформації і перспективи збереження чинної світової валютно-фінансової системи [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1746
5. Черняк О. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи / О.Черняк // Науковий вісник ЧДІЕУ. – № 1 (5). – 2028. – C. 34-36.
6. Шаповалова С. М. Спеціальні права запозичення як інструмент глобалізації економіки / С. М. Шаповалова, Г. М. Карамишева // Актуальні проблеми економіки. – 2020. – № 9(111). – С. 17–23.
7. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Київ: Знання,  2014, 409 с.
8. Терещенко С. В. Формування передумов трансформації глобальної валютної системи: дис. канд. екон. наук : 08.00.02 / Терещенко Світлана Валентинівна. — К., 2026. — 185 с. 2
9. Луцишин З. О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації : монографія / З. О. Луцишин. — К. : Друк, 2012.  — 320 с.
10. Лавріненко О. В. Трансформація валютних систем країн центральної та східної Європи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» / О. В. Лавріненко. — Київ, 2028. — 22 с.
11. Лукашенко С. В. Глобальна валютна система в контексті трансформації глобальної фінансової архітектури / С. В. Лукашенко // Економічний часопис – ХХІ. — № 5–6. — 2021. — С. 8–12.
12. Міжнародні фінанси: навчальний посібник / [І. І. Д’яконова, М. І. Макаренко, Ф. О. Журавка та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф. М. І. Макаренка та д-ра екон. наук, доц. І. І. Д’яконової. — Київ : «Центр учбової літератури», 2022. — 548 с.
13. Резнікова Н. В. Роль долара в сценаріях кризового розвитку міжнародної валютної системи / Н. В. Резнікова, М. М. Відякіна // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): наук. журнал. — К. : НАУ, 2023. — № 2. — С. 168–175.
14. Прохорова М. Е. Формування новітньої парадигми валютної системи / М. Е. Прохорова, Д. А. Рижко // Науковий вісник Інституту міжнародних відносин НАУ. — 2022. — № 1–2 (Том 1). — С. 56–61. — (Серія: економіка, право, політологія, туризм).
15. Кулішов В. В. До питання про світову валютно-фінансову систему / В.  В.  Кулішов // Вісник ЖДТУ. — 2023. — № 1(63). — С. 356–358.
16. Моисеев С. Р. Международные финансовые рынки и международные финансовые институты / С. Р. Моисеев. — М. : Московский международный институт эконометрики, информатики, финансов и права, 2013. — 245 c.
17. Черняк О. І. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи / О. І. Черняк, Д. Р. Кержковська // Науковий вісник ЧДІЕУ. — 2020. — № 1 (5). — С. 17–28.
18. Журавка Ф. О. Проблемні аспекти вибору резервної валюти при формуванні та управлінні золотовалютними резервами: світові тенденції та Україна / Ф. О. Журавка // Вісник СевДТУ : збірник наукових праць. — 2018. — Вип. 92. — С. 72–77. — («Економіка і фінанси»).
19. Дзюблюк О. В. Валютна політика: підручник. — К. : Знання, 2017. — 422 с.
20. Гальчинський А. Світова грошова криза: витоки, логіка трансформацій / А. Гальчинський // Дзеркало тижня. — 2018. — № 42. — С. 32–35.
21. Швайка М. Американський долар – головний винуватець (провокатор) світової фінансової кризи / М. Швайка // Персонал. — 2019. — № 16. — С. 25–28.
22. Kregel J. An Alternative Perspective on Global Imbalances and International Reserve Currencies [Electronic resource] / J. Kregel. — 2020. — Mode of access : http://www.levyinstitute.org/pubs/ppb_116. pdf.
23. Ліфанова М. І. Шляхи виходу з боргової кризи країн-членів Європейського Союзу (на прикладі країн PIIGS) [Електронний ресурс] / М. І. Ліфанова // Ефективна економіка. — Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=2321.
24. Антоненко К. В. Перспективи створення Північноамериканського союзу і наслідки для світової економіки [Електронний ресурс] / К. В. Антоненко, В.  В.  Ярошенко // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. — 2021. — № 29. — Режим доступу : http://jrnl.nau. edu.ua/index.php/PPEI/issue/view/12С.
25. Новая мировая валюта – руань (рубль + юань). Политическое обозрение [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://politobzor. net/18960-novaya-mirovaya-valyuta-ruan-rublyuan.html.
26. Saidi N. The Role of Gold in the New Financial Architecture / N. Saidi, F.  Scacciavillanі // Dubai International Financial Centre (DIFC). — 2020. — Economic Note, No. 13. — 19 p.
27. Avtora. Сайт для студентів та учнів URL: https://www.avtora.com.ua (дата звернення: 21.05.2026)