Аналіз з зарубіжної літератури на тему "Романтичні образи роману В. Гюго "Собор Паризької Богоматері""

Доведіть, що головні образи роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» творяться за законами романтичної поетики

Історичний роман В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» відображає закономірності Романтичного стилю і його традиції.

Перший персонаж, якого я б хотіла проаналізувати - Квазімодо.  На початку твору автор змальовує його як потвору : “Коли ця подоба циклопа з'явилася на порозі каплиці, нерухома, кремезна і майже однакова завширшки і завдовжки, "квадратна в своїй основі", за словами однієї великої людини, то по її напівчервоному, напівфіолетовому одягу, всіяному срібними дзвіночками, і передусім по її неперевершеній потворності юрба одразу впізнала, хто це..”

Квазімодо був сиротою, бо його батьки померли від чуми. Його знайшов священник Клод та почав виховувати. Квазімодо виріс у соборі Паризької Богоматері, він вороже ставився до людей, бо вони сміялися над його бідою.

Я нізащо не подумала б, що Квазімодо зможе зробити хороший вчинок: врятувати Есмеральду. Виявляється, що за потворною зовнішністю ховалася чуйна душа. Він відчайдушно врятував циганку від страти, а потім переховував її. Незважаючи на те, що найбільше Квазімодо любив священника, він знехтував цим заради Есмеральди. Чудовище, якого всі боялися виявився героєм, який був набагато людянішим за інших. В цьому і виявляється романтичність Квазімодо.

Есмеральда - надзвичайно гарна дівчина, яка піддалася своїм почуттям і поплатилася за те життям. Вона була дуже чуйною, адже одружилася з Гренгуаром, щоб врятувати його від жебраків. Дівчина мала щире серце і закохалася в красеня Феба. Він був серцеїдом жінок і йому було байдуже на кохання циганки. Романтичність цього образу виявляється  в справжніх почуття Есміральди до Феба, коли дівчина дізналася, що Феб “помер”, то і саса втратила сенс життя.

Романтичним персонажем також є священник Клод. Він не може отамувати свої почуття до Есмеральди і ладний піти на усе, щоб бути з нею. Та, можна сказати, що він збожеволів, адже через нього Есмеральду звинуватили у вбивстві і стратили. Він поплатився за свої вчинки : Квазімодо скинув його з даху собору і священник загинув.

Образ божевільної жінки біля собору теж дуже цікавий. Вона заздрила красі Есміральди і проклинала дівчину, та по іронії долі вкінці твору дізнається, що це її дитина.