Андріївські вечорниці

Свято "Андріївські вечорниці"

Тема. Андріївські вечорниці.

Загально пізнавальні цілі:  поглибити знання учнів про зимові календарні народні свята; ознайомити дітей зі звичаями святкування андріївських вечорниць; сприяти відродженню національної свідомості; виховувати у дітей повагу до народних традицій, бажання брати активну участь у святах. 

Ведуча:   

      З-поміж найбільших зимових свят, мабуть, найвеселішим та найочікуванішим було і залишається свято Андрія,  або  як у народі на­зивають, свято Калити – вечір та ніч проти тринадцятого грудня. Саме тоді, за українським звичаєм, молодь збиралася в одній хаті на Великих Вечорницях і влаштовувала там усілякі дійства – починаючи ворожіннями та закінчуючи забавами і співами.

      Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозванного, якого вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва. І хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але звичаї та обряди мають древніше, дохристиянське походження. Народні тра­диції міцно переплелися з релігійни­ми та отак і дійшли до наших днів.          Сьогодні ми повернемось  у далеке  минуле, щоб відчути красу древніх обрядів.     Запрошуємо Вас до однієї  української   оселі, де привітна господиня вже давно чекає гостей...

Господиня: Де це мої дівчатка забарилися? Щось довго їх немає.

(На сцені Господиня порядкує, чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)

1  дівчина :

 Добрий вечір, тітонько!

 2 дівчина:

Чули, що у вашій  хаті будуть вечорниці.

Господиня:

Добрий вечір, дівчата! Заходьте,  я на вас уже давно чекаю.

А що це у вас в руках?

 5  дівчина :

   Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки – то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні – кепські справи.

 Усі разом:

Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі  чекати.

 (Махають гілочками навколо себе)

 Господиня:

В воду гілочки   вмочайте,

До Різдва тепер   чекайте.

 (Дівчата ставлять гілки у посудину з водою).

7 дівчина: Дівчата, нам потрібно ще вареників наліпити, бо скоро хлопці зайдуть.

Господиня: Отож дівчатка, ходіть допоможете мені вареники ліпити та калиту виробляти. ( Дівчата стають за стіл і ліплять вареники).

1 дівчина:

Ось наліпимо вареничків,

Біленьких, пухкеньких,

 Та й запросимо до нас в гості

Хлопчиків гарненьких.

4 дівчина:

Щоби вони разом  із нами

 Гарно святкували.

Андріївські вечорниці

 Піснею стрічали.

 Господиня: Ой! Люблю слухати, як наші дівчата співають. У мене аж серце завмирає. А заспівайте – но, дівчата.

7 дівчина: А й справді, поки чекаємо давайте пісню заспіваємо.

8 дівчина: Давайте заведемо "Ніч яка місячна"

Українська народна пісня «Ніч яка місячна»

6  дівчина:

  Ой, дівчата, дівчата! Сьогодні ми усе дізнаємось.

Дівчата.

Про що дізнаємося?

6   дівчина:

 Ой, які ж ви нетямущі! Таж сьогодні Андрій скаже нам котра, коли, куди, за кого заміж вийде.

 8  дівчина:

А й справді, цікаво.

Господиня: Дівчата , а хочете побачити свого судженого?

Дівчата: Хочемо!

Господиня: Для ворожіння  наберемо водиці святої, запалимо свічку.

(Господиня наливає воду в миску, запалює  свічки).

Господиня: Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?

4 дівчина : Я хочу!

Всі дівчата (ходять по колу приказуючи) :

Андрію, Андрію!

На тебе маємо надію,

Долю хочемо знати,

Просимо допомагати.

Прийди до нас у цей вечірній час,

У цю годину –

Та обдаруй кожну дівчину.

4  дівчина  (дивиться у миску і бачить коханого) : Бачу, бачу, який красень!

(Все повторюється коли дивляться всі дівчата)

5  дівчина: Бачу, бачу! Мені навіть посміхнувся!

8  дівчина : Бачу, бачу, он вже обіймається! (Всі сміються)

2  Дівчина. А тепер ми поворожимо з чобітками. Нумо, знімайте чобітки з лівої ноги і від столу міряймо по черзі долівку до порога: чий чобіт перший стане на нього – першою вийде заміж!

 ( Дівчата, сміючись, міряють чоботами підлогу. Вітають першу і другу "відданиць").

Господиня: А хочете знати звідки жениха чекати?

 Дівчата: Хочемо!

Господиня: Потрібно кинути чобіток через хату і подивитись куди показують халявки, звідти і жених.

6 дівчина: А можна я перша?

Господиня: Можна.

6  дівчина:

Чобіточку, мій новенький,

Теплий, теплий і гарненький

Вкажи халявкою дорогу,

Хто посланий мені від Бога.

1  дівчина

Лети, впади та не розбийся,

І з вулицями розберися

Й минувши  вуличку Івана

Вкажи на вулицю Степана.

7  дівчина

А я свій кину аж під хмару,

Хай розшукає мою пару.

2 дівчина:

Нема чобіт, то що робити?

У мене валянки підшиті

Кину просто навмання,

Нехай долю доганя.

О добре чую, впав

Аби в снігу десь не пропав.

Господиня:  А тепер ходіть, подивіться, куди ваші халявки вас поведуть.

 6 дівчина: Мій далеко впав. Я у чуже село піду.

1  дівчина: А мій показав на вулицю Степана.

 7 дівчина: А мій на сусіда Івана.

 2 дівчина: А я доворожилася! Може боса й  додому піду. Хто забрав чобіт?

( До хати заходять хлопці)

2  дівчина: Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

1 хлопець: Може, ще й взути?

2 дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь.

2 хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

5   дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.

3 хлопець: Добрий вечір, добрим людям!

Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

1 хлопець: Добрий вечір вам, тітонько, а то дівчата слова не дадуть сказати.

 Господиня: Нашого товариства побільшало. А що ніч сьогодні незвичайна, ніч «парубоцького права», знаєте?

1 хлопець: Так, знаємо. Сьогодні в нас багато роботи: вулицю нитками заплести, щоб  дівчата заплутались, та викуп з них поцілунками брати.( Всі сміються)

2 хлопець: А мені сусіду, дядьку Петру, шибки у вікнах сажею замазати, щоб до полудня спав, та думав, що ще ніч. Хай знає, як Ганнусю  свою на вулицю не пускати!

3 хлопець: А ми з Назаром, вози поперетягуємо між сусідами, хай потім потилиці чухають.

1 хлопець: В мене також справ багато: хвіртку дядька Василя зачеплю на      комин – не буде глузувати, що я малий на зріст.

 1 хлопець. Чекайте, чекайте залицятися! Спершу дайте води напитися, а то їсти хочеться, що нема де переночувати!

   (Всі сміються.)

1  дівчина:  

Милі гості, просим сісти,

Вареники будем їсти.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.    А щоб веселіше було, давайте пісню заспіваємо.

Українська народна пісня «А мій милий вареничків хоче»

( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!» Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман. В’язанка бубликів у нього на шиї )

3  хлопець:  От і клята та дівкаУляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

3  дівчина: Не сумуй!

 3  хлопець:  Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

 4  дівчина: Ой , любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

 8  дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не    дівчину.

3   дівчина: А давайте заспіваємо.

Українська народна пісня «Із сиром пироги»

Господиня. Ось погляньте, яку ми калиту виробили. Треба її в піч посадити, щоб випеклася, рум'яною стала. Але спочатку промовимо прохання до вогню:

Разом:

"Гори, вогонь, ясно,

Спечи нам Калиту красну,

Щоб ми її кусали

І горя не знали!"

Господиня.

О, піч вже надихалася і напалилася, пора й калиту саджати. Ганнусю, ану окропи дорогу калиті та прикажи, як треба.

3 дівчина

Водиця - студениця,

Окропи Калиті дорогу!

Від печі до стелі –

Щоб ми всі були веселі!

      Діти утворюють коридор,  господиня бере калиту і садить її в піч, закриває заслінкою.

      Господиня:  Поки печеться калита, розкажу вам те, що часто чула від моєї бабусі. І в них були вечорниці, де вони і пряли, і вишивали, і пір'я дерли. І обов'язково жартували, веселились і співали гарних пісень. То  може й нам заспівати?

Українська народна пісня «Ой під вишнею, під черешнею»

Господиня: А зараз  всім до роботи! Дівчата   палянички будуть випікати.

     Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжіть до джерела, набирайте  повен рот води, прибігайте  сюди,  беріть тарілки з борошном і місіть паляничку. Кожна свою позначте. Замісите, покладете на бляшку і будете випікати. . Та йтимете від криниці, не реготіть від хлопчачих   жартів, а то води не наносите!

(Дівчата вибігають)

1 хлопець: Тітко! А для чого оті паляниці позначати?

Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала...

2 хлопець: А що буде як паляниці спечуться?

Господиня: Ми їх покладемо  собаці. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.

3 хлопець: Ото цікаво!   

 ( Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать).

Господиня: В кого паляничка готова, ставте пектися. А поки ті палянички печуться, давайте  пограємо!

Українська народна гра «Горобчик» 

Діти утворюють коло, всередині — веребей. Коло швидко рухається, всі співають, плескаючи в долоні.

Киш, киш, веребей,

Не клюй конопель.

Мої конопельки,

Дрібні, зелененькі,

У вірчики в'ються,

Самі не беруться,

Братись не даються.

Веребей кидається на дітей, які утворили коло, вони розбігаються. Той, кого веребей зловить, займає його місце, і гра починається знову.

Господиня: Дівчата, а ходіть глянемо чи паляниці готові! ( Дістає з печі.)

А ось і паляниці!

 ( Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі).

Господиня: Ведіть  собаку!                                                        

1 хлопець: Цікаво, чи захоче ще їх їсти!

(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).

6 дівчина: Мою першу з`їв! Я перша заміж піду.

7 Дівчина: А я друга!

Господиня: Ну, що, діти, цікава гра?

Дівчата: Цікава!

Господиня: Тож давайте далі веселитися!

Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Хто перший  знайде цукерку у тарілці з борошном, той перший і одружиться. Але шукати будете не руками. а губами. (Хлопці беруть тарілку в руки і губами шукають цукерку)

Господиня: Беріть тарілки . Почали!

 Господиня. Ну й розвеселили ви мене,  і про калиту забула.(Заглядає в піч)

Ой, та вона вже спеклася.
Рум'яна та ясна,
На весь світ прекрасна!

Господиня бере калиту і промовляє:
Добрий вечір! З калитою
Будьте здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим святом Андрія!

 Діти.

Ой калита, калита!

Із чого ти вилита?

 Господиня.

 З жита сповита,

Сонцем налита,

 Для красного цвіту,

 По білому світу!

Господиня: А тепер давайте калиту ділити.

Дівчата підвішують калиту.

   Господиня:   Поки дівчата підвісять калиту, я вам правила гри нагадаю. Хто вкусить і не засміється – тому минеться. А хто буде реготати – того наш писар буде сажею писати. До того ж кусати, руками не чіпати. Усі зрозуміли? 

  Разом: Зрозуміли.

Господиня: Хто ж буде писарем? Будь ти, Назаре!

Назар: Добре! Я до витівок і жартів мастак! Хай буде так! Дякую за довіру.

2 дівчина

І, нарешті, калита,

Наче сонце, золота,

Хто вкусить калити хоч раз,

 Той буде першим серед нас.

Нумо, хлопці і дівчата,

 Хто з нас буде починати?

 1-й хлопець.

Ой громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути

 їду, їду я до річки,

 Ой, дайте вкусити калити хоч трішки.
Спроба невдала. Чухає потилицю.
8  Дівчина. Ще ні разу не стрибала,
Калити не куштувала.
Підстрибує, але невдало.
5 дівчина:

  Калито смачна, духмяна,
  Подивлюся, аж голос в'яне.

Скажи, ну як тебе дістати?

    Як таємницю розгадати?

( Підстрибує, кусає. Всі регочуть.)

4  Дівчина. Людоньки! Людоньки! А мені можна?

 Всі: Що можна?

4 Дівчина. Та відкусити кусок калити.

 Голоси. А навіщо?

4 Дівчина. Як і всі, хочу щастя знайти.

3 дівчина:

Ну, ну, кусай, кусай та всіма зубами,

 Щоб найщасливіша була поміж нами.

   Якщо не всю калиту з’їли, то знімають і ділять між усіма.

Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати  годиться.

Колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю»

1 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

1  дівчина.

Наше слово щире, щире, без прикрас:

Спасибі, Андрію, за свято для нас.

Обряди і звичаї хай оживають

І душу народу завжди звеселяють.

Господиня:  Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі!

Всім, хто прийшов на наше свято – многії і благії літа.

Пісня «І в вас і в нас все буде гаразд, щоб ви і ми щасливі були».

А тепер, шановні гості, запрошуємо скуштувати вареників, калити.