Андріївські вечорниці.

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

 

Господиня: Нарешті ми з моєю донечкою все прибрали, гарненько все позастеляли, смачну вечерю приготували. Тепер можна і гостей чекати.

 

Доня: Мамцю-рибцю! Пустіть на вулицю.

 

Господиня: Знову будеш свого Гриця виглядати. Не пара він тобі. Не пара.

 

Доня: А хто ж мені пара?

 

Господиня: Он Петро, чи Івась на тебе заглядаються. У них батьки господарі. Воли гладенькі, хати біленькі. Будеш як рибка у воді. 

 

Доня: Та не любі вони мені!

Ой мамцю люблю Гриця

Гриць на мене не дивиться

В Гриця шапка до лиця

Люблю Гриця молодця.

Мамусю, пустіть на вулицю.

 

Господиня: Андріано-донечко, та яка ж зараз вулиця? Скоро ж гості прийдуть!

 

Доня: Мамочко, та я на хвилечку! Не встигнете і оком моргнути, як я уже вдома буду.

 

Господиня: Ну добре, доню. Йди, та ненадовго, бо дівчата й хлопці скоро будуть.

 

Доня: (Накидає хустину) Добре мамусю, добре голубко. (Виходить з хати).

Ой, не стій під вікном Не махай рукавом Бо не вийду та й не стану Я з тобою із Петром

Ой, не стій під вікном Не ворохайся Ввійди в хату, здійми шапку, Поздоровкайся.

 

Господиня: (Підходить до образів, запалює свічку і молиться) Вже вечоріє, ані дівчат, ні хлопців немає. Що то за молодість – ціле ніч би гуляв, аби музика та пісні. І так споконвіку ведеться. І як колись, як згадаю... Літа-літа ! (Починає співати)

 

На поточку прала На вербочку клала Поможи ми, Пане Боже Що м собі думала

Я собі любила хлопця молодого А мене віддали За діда старого

Як мя віддавали, То так ми казали: Абись, моя доню, Діда шанувала

 

(Чується гомін, сміх, стук у двері. Заходять дівчата)

 

Дівчата: Слава Ісусу Христу.

 

Господиня: Навіки слава.

 

Дівчата: А чи можна завітати до вас на вечорниці.

 

Господиня: Заходьте, сідайте, будь ласка в нашій хаті. Як добре, що ви прийшли, бо я вже зачекалася на вас. Адже сьогодні у нас вечорниці. Андріївський вечір.

Поспішайте дівчата

Все приготувати

Бо пора вже вечорниці наші починати

 

Дочка:  Ось наліпим вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості

Хлопчиків гарненьких

 

Щоб вони разом із нами

Гарно святкували,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

 

Д:. Дівчатонька –сестриці!

Годі щебетати

А давайте попробуєм

Пісню заспівати

(Пісня «А калина не верба»)

 

Господиня: Годі вам дівчата! Щось ви таке співаєте, аж вухам слухати соромно. Ось послухайте, як ми колись співали.

(Пісня «Мені ворожка ворожила»...)

 

Дівчата: Дякуємо Вам тітонько. А де ж наші хлопці? Може вони зовсім не прийдуть.

 

Господиня: Та їх вже ледве не видно. Ось-ось на підході.

 

Господиня: Дівчатонька, а чи принесли ви святкового коржа.

Дівчата: (Всі) Авжеж, принесли.

 

Д: Ось вона, калита, яка гарна.(Виймає з кошика, загорнену в рушник.)

 

Д: А ще принесли і квача з сажею.

 

Д: А де ж ми її почепимо?

 

Господиня: А ось тут, на сволоку, під самими дверима. Допоможіть мені дівчата. (Вішають калиту).

 

Д: У небо калита, у небо. А ти сонечко підіймись:

Ми калиту чіпляємо

На місяць поглядаємо

Свою долю – радість закликаємо.

(Співають коломийки)

 

Коломийки заспівати

Коломийки грати

Як же тої коломийки

Легко танцювати

 

Ой на дворі місяць грудень

Зозуля не кує

Наша школа гонорова

Андрія святкує

 

Д1: Ой піду я на Андрія

На Андрія файно

На Андрія будуть хлопці

Андрій та Михайло.

 

Д2: ой Андрійку Андрієчку

Відколи тя прошу

Зроби мені коновочки

Най співанки ношу.

 

Д3: Милий орав, милий орав

А я волочила

Милий співав коломийки

А я си навчила

 

 Д4: Ей, то файна капустина

З олієм, з олієм

Ой, як файно вівці пасти

З Андрієм, з Андрієм.

 

Дівчинка: Ой Андрію, Андрієчку

Даруй нам надієчку

Хто з нас, із дівчат

Перша заміж вийде

 

Господиня: Дівчатонька, а зніміть-но ваші праві черевики. Побачимо, хто з вас першою заміж вийде.

 

Господиня: А зараз простежу доріжку чобітьми. Ставлю чобітки до порога Першою вийде заміж     ....,  другою    ......., інші – будуть дружками.

 

Перша: Святий Андрію, святий Андрію

На тебе єдиного маю надію.

Скажи мені нині, дорогий Андрію,

Звідки я маю чекати надію. (кидає чобіт)

 

Д. Дівчата! А відгадайте-но загадку.

З квітів його виплітають,

Ним голівки прикрашають

Щоб дівчиноньку зберіг

Український оберіг

 

Всі. Віночок!

 

Д: А давайте-но поворожимо на кілках.

 

Д1: Ой дев’ятий кілок та кривенький,

Чоловік буде в мене старенький.

Що ж мені молодій та робити

Було б краще не ворожити.

 

Д2: Ой дев’ятий кілок та з корою

Вийду заміж я молодою

Чоловік буде в мене багатий

До роботи всякої завзятий

 

 Д3: Ой дев’ятий кілок та рівненький

А мій милий буде молоденький.

 

Д. А я зернини порахую.

 По парах поскладаю.

1,2,3,4.

Дівчата! Пару маю.

 

 

Д. А мені моя бабуся ще розповідали,

 Як колись вони, дівчата

На речах гадали.

Під тарілку клали перстень

Хусточку і склянку,

Перли, нитку і віночок...

Як дівчина взяла хустку

Не буде щаслива

Коли склянку – чоловіку

Все горілка мила

А віночок – то дівчина

Швидко заміж вийде.

 

Д. А давайте ми, дівчата, собі погадаєм.

Під тарілки свою долю

Жартами сховаєм

 

(Господиня під тарілки ховає предмети)

 

Г. Дівчата, добре дивіться, шукайте свою долю, не баріться.

 

Д1. Якщо хусточка...

Не буде дівчина щаслива

Але Богу помолиться...

Доля ж незрадлива.

 

Д2. Ой, перлина.

Буду з добрим

Чоловіком жила

Дай Андрію мені долю

Що м наворожила.

 

Д3. Я б хотіла теж перлину

Собі пошукати

Щоб із добрим чоловіком

В щасті перебувати.

 

Д4. Якщо лялька!

Треба добре голову ламати

Чи із хлопцями все ж варто

По ночах гуляти.

 

Д5. А я швидко вийду заміж

Віночок у мене

Всіх запрошу на весілля

Гучне та веселе

 

Д6. А я хочу вийти заміж

За того хлопчину

Який буде шанувати

Мене як дружину.

 

Д7. Нитка...

Треба качалку собі припасати

Щоб до бійки в чоловіка

Охоту забрати.

 

Д8. Як мій милий чоловічок

Питиме горілку

То нехай собі шукає

Зараз другу жінку.

 

 

 

Г. Ось вареники з капустою зліпили. Дівчата, де ж ваші хлопці? Може вони не прийдуть?

Д. Прийдуть. Куди ж вони дінуться! А ми їх пригощати будемо!

 

Г. Наварили, напекли,

Стіл накрили, посідали,

 І чекали дівки

Поки прийдуть парубки.

 

Д. Ой коли ж той вечір буде

Що багато хлопців буде

І великих і малих

І розумних і дурних

І убогих і багатих

Буде з кого вибирати.

 

(За дверима стукіт)

 

Д. Ой, щось там грюкнуло. 

 

Г. Та це вам почулося дівчатка.

 

Д1. Та то хлопці, напевно...

 

Д2. Дівчата, готуймося. Зараз хлопці зайдуть, будемо їх сажею мастити. (Тягнуть хлопця за вухо). Ви бачите, хотів нам двері зав’язати, щоб ми вийти не змогли.

 

Д. Давайте покараємо його. Кинемо тебе, приміром у воду, або сажею вимастимо.

 

 

 

Х. (Жалібно співає)

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата

Що не люблять дівчата.

Та відпустіть мене, дівчата!

 

Д. Ні, не відпустимо! Хіба що відгадаєш наші загадки.

 

Х. Добре, добре, загадуйте хутчіш.

 

Д. Ану ж відгадай, розумнику такий.

Коли це гадають веселі дівчата

Про долю питають на щастя багату

Здійсниться чи ні ця дівоча мрія?

 

Х. Звичайно, всі знають! Це свято Андрія!

 

Всі. Відгадав!

 

Д. А цю загадку відгадаєш?

 Як сонечко кругла,

Як цукор смачна

В коханні дарує

Щастячко вона

 

Х. Ось вона – калита!

 

Всі. І цю вгадав!

 

Х. Дівчатонька, відпустіть. Вибачте мені! Я вам за це веселих хлопців повну хату приведу.

 

Д. А не обманеш! Правда приведеш?

 

Х. Та їй-Богу  приведу!

 (чути пісню «Розпрягайте хлопці коні»)

 

(Заходять хлопці) Слава Ісусу Христу! З Калитою будьте здорові!

 

Х1. Добрий Вечір вашій хаті.

Уклін господині

Чи веселі вечорниці

В нашій Україні.

 

 

Х2. Добрий вечір господине,

Славна молодице

Чули, що у Вашій хаті

Будуть вечорниці.

 

Г. Добрий вечір, добрий вечір любі гості. Просимо.

 

Х. Чи приймете нас до гурту дівчата?

 

Д. Чому б не прийняти. Приймаємо!

 

Д. Не сідай коло мене.

Скажуть люди, люблю його.

А я роду не такого

Щоб  любити тебе.

 

Х: Ну то що, поворожимо. (Сміються).

 

Г: Хлопці не ворожать. Що це ти  собі видумав.

 

Х: Ой, на Андрія гадали дівки,

Щоб не лишали їх парубки.

А ми всі ходили в сусіднє село,

Щоб нашим дівкам заздрісно було.

 

Х: (Тягне носом). А що тут у вас так смачно пахне? (Підходить до столу, заглядає в горщик).

 

Д. Еге, Грицю, куди лізеш?

Ти ще не заслужив, а вже їсти хочеш?  (Відганяє його)

-         А от , що я для тебе витягну, про те приказку скажи, або загадку, чи прислів’я.

-         Ось для тебе! (Витягує з горщика кільце ковбаски).

-          

Х: А щоб тобі ця ковбаса та й до носа приросла!

 

Д. Не мели язиком, як лисиця помелом.

 

Г: Ото колись парубки були. Парубок повинен носити смушеву шапку «взалом». Хромові чоботи «в гармошку». Проспівати надцять пісень. Танцювати. Розвеселити присутніх жартом. Бути товариським, чемно поводитьсь з дівчатами, дотримуватися звичаїв.

 

Х: А послухайте, дівчата, що мені перед Андрієм наснилося.

 

 

Коли б я був прем’єр-міністром

Багато б дечого зробив

Зробив би так, щоби жилося

Всім людям добре на землі.

 

«Арену Львів» на Чорновола

Звели б львів’яни і туди

Текла б прозора річка Полтва

І мила чисті береги

 

На відкритті би стадіону

Співали б Славко із Ельзи

Гурт ТІК, Тартак, Руслана, Скрябін

А Анастейшу б запріти

 

Маршрутка «ЛАЗ» була б у Львові

Мер міста пішки щоб ходив

Бруківка би тоді блищала

Трамвай у центрі лиш їздив

 

Все місто квітами би всіяв

Закрив би клуби й кабаки

А на ровери посадив би

Всіх, хто везе свої задки.

 

Коли б я був прем’єр-міністром

Багато б дечого зробив

Та прощавайте добрі люди

Щоб хтось та й шиї не набив.

 

Пісня: «І з сиром пироги»

 

Д: Ой, дівчата, а давайте про хлопців щось смішне скажемо.

 

Х:  Давайте, давайте, ми теж не ликом шиті.

 

Д: Ой, скажіте добрі люди, чим Андрій хворіє

На уроках замерзає, на перерві пріє.

 

Х. Казав дохтор, можна тую, хоробу здолати

Рано й ввечір по три рази мя поцілувати.

 

Д: Біда мені, біда мені, з тими парубками

Та ще курці до коліна, а вже ходить за дівками.

 

 

Х:  А чия то дівчинонька в червоній хустці,

Витріщила оченята, як жаба в капусті?

 

Д: Ой що то за парубок, він ся парубочить –

Одна штанка підкочена, друга ся волочить

 

 

Х:  Ой багата дівчинонька, багата, багата

В неї очі як цибулі, язик як лопата.

 

Д: Моя мама жартувала, та й мені казала:

Жартуй доню, не бороню, абись розум мала.

 

Х:   А я теє дівча люблю, що біле як гуся

Воно з мене пожартує, а я засміюся.

 

Д: Ой не ходи ти до мене, бо мя буде стидно

Я дівчина, як калина, а ти як страшидло.

 

Х:  Ой кувала зозуленька, та й сіла на дубі

Були б ви дівчата файні, якби мали зуби.

 

 

Д:  Ой кувала зозуленька, в селі на Заріччю

Є у всіх нас файні зуби, ще і вам позичим.

 

Д:  Ви хлоп’ята гонорові, файно виводили

Та все одно наше зверху, що б ви не робили

 

Х: Та годі вам дівчата, нас обмовляти,

Краще давайте будемо пісню співати.

 

Д: А заспівайте-но хлопці, щоб аж луна пішла гаєм

Щоб аж соловейко затих.

 

(Пісня)

 

Х: А заграйте-но музики, у нас гарні черевики,

Починайте скоріш грати, бо хочеться танцювати.

 

(Танець)

 

Х: Дівчата, а чи готові вже ваші вареники? пригощайте вже.

 

Д: Який прудкий, ми ще в головну гру сьогодні не грали

 

Х: То давайте тоді калиту.

 

Г: Хто вкусить і не засміється – тому минеться.

А хто буде реготати, того наш писар буде сажею писати.

Тільки кусати, руками не чіпати.

 

Разом: Ой, калита, калита, з чого ти вилита?

 

 

Д: Ой,  я з жита сповита,

Ой, я сонцем налита,

Для красного цвіту,

По білому світу.

 

Х. Дозвольте мені бути паном Калитинським.

Х. А я буду паном Коцюбинським.

Калитинський:  Добрий вечір пане Коцюбинський.

Коцюбинський: Добрий вечір пане Калитинський.

Калитинський:  Куди їдете?

Коцюбинський: Калиту кусати

Калитинський:  А я буду писати.

Коцюбинський: А я вкушу.

Калитинський:  А я впишу. (Вимазує)

 

 

 

Коцюбинський: А тепер я сідлаю коня. Дозвольте заїхати до хати.

Калитинський:  Заїжджай. Але що ти робитимеш в ній.

Коцюбинський: Їду калиту кусати.

Калитинський:  А я буду по писку писати.

Коцюбинський: А я вкушу.

Калитинський:  А звідки ти?

Коцюбинський: З 53 школи.

Калитинський:  А з якого класу?

Коцюбинський: З 4-В.

Калитинський:  А дівчата у вас файні є?

Коцюбинський:  Усі, як писанки!

Калитинський:  То чого ти хочеш?

Коцюбинський: Калити.

Калитинський:  А не боїшся чорноти?

Коцюбинський: Ні, не боюсь.

Калитинський:  Тоді присядь. Ось тобі за те, що без пісні їхав калиту кусати.

 

Господиня і Калитинський знімають Калиту і роздають порівну між усіма.

 

Хлопець: Калита, калита, солодка була.

Дівчина: А ми її з’їли, аж до сонця злетіли.

Господиня: От і вареники готові. Зараз ми вас почастуємо.

 

Пісня «Наші хлопці вареників хочуть»

 

Х: Так гарно співали, що у мене щось усередині розболілося.

 

Г: Так цю хворобу ми зараз вилікуємо. Донечко, дівчата, допоможіть мені.

Пригощають варениками.

 

Г: Милі гості, просимо до столу.

Вареники будемо їсти

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні

В кожній хаті на Вкраїні

Вареники варять нині

Білолиці, непогані

Вареники у сметані.

 

Г: Свято добрим вийти зможе

Якщо кожен допоможе

Від пісень і жартів звісно

Хай сьогодні буде тісно.

 

Конкурси за участю батьків.

 

1. З’їсти вареника без рук і виделки.
2. Набрати у жмені найбільше горіхівє
3. Перенести зубами бублики.
4. Зібрати швидше квасолю.

 

Компліменти для батьків.

 

Г:  Ми гуляли, веселились.

Усім весело було.

Вечорниці завершились.

І здається ,все пройшло.

Ні, так просто не проходить.

В серці струночка бринить.

І про Андріїв вечір спогад

У нашім серці буде жить.

(Пісня «І в вас і в нас»)

 

Зі святом вас Андрії, Андріївни, Андрійовичі!

Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець, на добро та радість людям!

Всім, хто прийшов на наше свято многії і благії літа.