"Андріївські вечорниці"

Андріївські  вечорниці

Мета:  продовжити формувати у дітей уяву про усну народну творчість, її жанри особливості кожного з них; закріплення знань про українські символи:рушник, калину; закріплювати вміння узгоджувати слово з діями в танцях; розвивати почуття гумору та вміння використовувати раніше отриманні знання та навички; виховувати інтерес до народної творчості, любов до рідного краю.
 
1.      Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово.
У барвінки зодягайся, моє щире слово!
Колосися житом, в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі та веселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.
 
2.      У всьому світі – кожен зна –
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна-єдина –
Це наша славна Україна.
Не забувай Шевченків спів,
Про горду славу козаків,
Не забувай, що ти – дитина
Землі, що зветься Україна.
 
3.      Дітвора ми українська,
Хлопці і дівчата,
Хоч слабі у нас ще руки,
Та душа завзята.
 
4.      Бо козацького ми роду,
Славних предків діти.
В школі ми усі вчимося,
Рідний край любити.
 
5.      Ми малі, та всі ми друзі.
Ми – одна родина,
А найбільше наша мати –
Рідна Україна.
 
6.      Калиновим цвітом вбралася Вкраїна,
Ніби та дівчина гарна  і струнка.
Я тебе любитиму, рідна і єдина,
Ти в моєму серці, мов пісня дзвінка.
 
7.      Ми – маленькі друзі,
Українські діти,
Мов квітонькам в лузі,
Добре нам всім жити.
 
8.      Хоч мала я, невеличка,
Зате добре знаю,
Що край рідний – Україна,
Я її кохаю.
 
9.      Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді!
Щоб жилось у мирі!
 
(лунає українська пісня «Зеленеє жито»)
 
10.  Українські вечорниці
Починаєм перший раз,
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас.
 
11.  На околиці села, як мовить билина,
Жив веселий дід Хома та баба Килина.
Біля хати у саду діти гомоніли,
Розважалися малі, а старі раділи.
Дід учив гончарувати, на гармошці грати,
Баба вчила вишивати і пісень співати.
Ниточку до ниточки на сорочці клала,
Чорним і червоним долю вишивала.
А ще вони любили гостей зустрічати,
Пирогами з сиром радо пригощати.(вставка про село)
 
Господиня:
Щось не йдуть дівчата, вже б і пора.
І на дворі стемніло, а їх нема і нема…
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати, бо вже час вечорниці,
Всім нам починати.
Ось наліпим вареники
Біленьких, смачненьких.
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких.
Щоб вони разом із нами дружно працювали,
Андріївські вечорниці піснею встрічали. (Чути стукіт у двері. Сміх. Заходять дівчата).
 
 
12.  Добрий вечір в вашій хаті.
Уклін господині (кланяються)
Чи веселі вечорниці в нас в Україні?
Чули, що в одній хаті будуть вечорниці.
 
Господар: Добрий вечір, Добрий вечір, любі гості,
Просимо, просимо!
Ви заходьте в нашу хату,
Превелику, пребагату.
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці!
 
13.  Гей, на наших вечорницях.
Хто сумний – розвеселиться.
Співи й танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці!
 
14.  Стрічайте пирогами,
Смачними і масними,
Бо ми прийшли з піснями,
Піснями голсними.
 
Господиня: ще раз просимо до хати,
Просим, просимо сідати.
Сядем, сядем заспіваєм
Аж усе, що тільки знаєм.
Поки підем спати, щоб раненько встати.
 
(Лунає пісня «Ой чорна я си чорна»)
 
А де ж наші хлопці?
 
15.  Ой, коли ж той вечір буде,
Що багато хлопців буде?
І великих, і малих,
І розумних, і дурних,
І убогих, і багатих –
Буде з кого вибирати!(Гавкіт собак. Сміх. Свист.)
 
Хлопці: Добрий вечір!
 
Дівчата: Здрастуйте!
 
1-ий хлопець: Ішли ми оце, ішли вулицею, чуєм – дівчата співають, та й вирішили зайти.
 
Дівчата: До нас, до нас, парубочки, бо в нас вечорниці.
А в нашої газдиночки, тисові полички,
 
2-ий хлопець: Ой дівчата-чарівниці,
Просіть нас на вечорниці.
 
Хлопчик: В тебе очі, як чорниці,
Чи ще прийти на вечорниці?
 
Дівчинка: Не приходь, бо каже ненька. Я ще дуже молоденька.
 
Хлопчик: в тебе очі, як порічки
Чи не підемо до річки?
 
Дівчинка: Ні не підем, каже ненька,
Я ще дуже молоденька.
 
Хлопчик: в тебе очі – зорі неба,
Чи прислать сватів до тебе?
 
Дівчинка: Я не знаю, мій миленький,
По спитай моєї неньки.
 
Хлопчик: Мене звати Степаном, хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки не видився і не придивляйся  - не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!
 
Господиня:  Не хочуть тебе дівчата. Вони хочуть мати чоловіка роботящого.
 
 
2-й Хлопчик: Чим я не жених? Може й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до сніданку.  Виберете мене – горя не знатимете.
 
 
Дівчата: Не треба нам такого «роботящого». Ми хочемо гарного та розумного.
 
3-й хлопчик: А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б таку жінку, як я. А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивись, що я такий замурзаний. Ти мене вмий, причеши, і можна під вінець. А цілуватися – то я готов і  зараз.
 
 
Дівчинка: Хлопці, дівчата. Дивіться, наш Грицько заснув.
 
Хлопчик: Га, що? Я не спав.
 
Дівчатка: То вставай вже, Грицю, до роботи.
 
(Лунає пісня «Грицю, Грицю, до роботи»)
 
1-ий хлопчик: А щось у нас не дуже весело. Може заспіваємо.
 
2-й хлопчик: В народі кажуть:
Пісня-пісенька,
Веселощів невістонька.
Заспіваємо!
(Лунає пісня «Ой на горі два дубки»)
 
Народ наш дуже любить жартувати,
То ж давайте і ми пожартуємо.
Я почну першим – слухайте.
Коли я був малим, упіймав мене сусід на яблуні.
-          Що ти там робиш? – запитує сердито. А я йому – та упало ваше яблучко, а я його впіймав.
 
-          Миколо, чому ти два дні не приходив до школи?
-          Та я позавчора ішов через річку, крізь лід провалився в холодну водичку. Весь день після того лежав і хворів, а мама аж двох привела лікарів.
-          То ж позавчора було. А де ти був учора?
-          А вчора якраз біля вашого двору, у школу йдучи, я з лікарем зустрівся. Ну, думаю, вчитель наш теж провалився.
 
-          Що таке байка?
-          А це коли тварини, ну наприклад осел та баран, розмовляють так, як оце ми з тобою.
 
-          Швидше збирайся, а то запізнишся до школи.
-          Нічого, школа відчинена цілий день!
 
-          Зачини двері, на дворі дуже холодно.
-          Хіба на дворі потеплішає, якщо я зачиню двері?
 
Господар: Велика родино,
            Поспівайте, потанцюйте
Біля хати й тину.
 
Господарка: Ой, спочатку заспівайте.
 
Пісня («Ішов козак потайком»)
 
Дівчинка: А заграйте но музики,
            В мене гарні черевики,
            Починайте скоріш грати,
            Бо хочеться танцювати.
 
(танець «Гопак»)
 
Хлопчик: Летять літа, мов зграї журавлині.
                 Вже стільки весен кригами знесло.
                 Та знов стрічає, знов до мене лине,
                 В вишневій хустці ріднеє село.
 
Дівчинка: Село моє, волошки край дороги,
                 В житах густих біжать стежинки вдаль.
                 Ділю з тобою радості й тривоги,
                 Ділю кохання й зоряну любов.
 
Дівчинка: А щось у нас не дуже весело, може заспіваємо.
 
Хлопець: В народі кажуть: пісня-пісенька, веселощів невістонька.
 
Інсценівка на пісню «Ой, ти гарний Семене»
 
1-й Хлопчик: Гаї, полонини і ниви родючі,
                       І пісня жива солов’їна.
                       Уславлений Київ, Шевченкові кручі –
                      Усе це моя Батьківщина.
 
2-й Хлопчик: Ти, матінко люба, у серці єдина,
                       Дорожчої в світі не знаю!
                       Щасти ж тобі, рідна моя Україно,
                       Садами уквітчаний краю!
 
Стіл накритий рушниками.
Ось і миска з пампушками.
Є й за смачна паляниця!
Нумо ж, будем веселиться!
Зручніше сідайте
Та пісню заспівайте.
 
Пісня («При долині кущ калини»)
 
Господар: милі гості, просим сісти,
Вареники будем їсти.
Вареники не погані,
Вареники у сметані.
 
Хлопчик: В кожній хаті в Україні
Вареники варять нині,
Це вареники знаменні
Як їх родичі – пельмені.
 
 
Дівчинка: Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні –
Білолиці, круглолиці,
Із добірної пшениці
 
(лунає пісня «А мій милий вареничків хоче»)
 
Господар: У нашім хлібі – іскринка сталі,
                 Що покорила цінні далі.
                 У ньому краплі жаркого поту,
                 Рук роботящих жагуче злото.
 
Господиня:  і людське щастя на всі часи,
Будь гідний хліба, який їси.
 
 
Єднаймося, люди, у дружні родини,
Бо ж ми українського роду!
Хай злагода буде у нашій країні,
Добробут і щастя народу.
 
 
Господиня:  Ось погляньте, діти,
Сонце вже заходить,
Сонце вже заходить,
А калита сходить.
Славна та ясна,
На весь світ прекрасна.
Добрий вечір з калитою,
Будьте всі здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим праздником Андрія!
 
 
Діти (хором) Ой, калита, калита,
Із чого ж ти вилита?
 
Господиня:  (за калиту)
Ой я з жита сповита
Та й сонцем налита –
Для красного цвіту
По білому світу.
 
Господиня:  Ось погляньте, яку я вам калиту виробила. Треба її в піч посадити, щоб випеклась.
 
 
(разом наспівують) Гори, вогонь, ясно,
                             Спечи нам калиту красну.
                             Щоб її кусали
                             І горя не знали.
 
Господиня:  Та перед тим як саджати калиту в піч, дорогу до неї окроплюють водою і приказують: Водице-студинице,
                 Окропи калиті дорогу,
                 А від печі до стелі,
                 Щоб були веселі.
 
 
Господиня: Гарні в нас на вечорницях зібралися дівчата.
 
Дівчата: Ой, дівчата, а давайте про хлопців щось смішне скажемо!
Хлопці: Давайте, давайте, ми теж не ликом шиті.
 
 
Дівчинка: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска на воротах, вирячила очі.
Він до неї: гиля, гиля, вона й полетіла,
   Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.
 
 
Хлопчик:  У Кожухові густо хати, вітер не провіє,
Сама мати ложки миє, бо донька не вміє.
 
 
Дівчинка: Ти гадаєш дурний хлопець, що я тебе хочу,
Я такими парубками коноплі волочу.
 
 
Хлопчик: У Кожухові немає дров, лиш самі поліна,
У Кожухові такі дівки – хлопцям по коліна.
Хлопчик: Мав я раз дівчиноньку, Марусею звали,
Вона мені сорочечку шила-вишивала.
Як прийшла неділенька,
Я в сорочку вбрався,
Вийшов я на вулицю, весь народ зглядався.
То ж не свита, не сірак, а така рубаха,
Оце мила вишивала – гола костомаха!
 
Хлопчик: На горбочку сиджу та й думку гадаю,
Хоч я хлопець моторний, а грошей чорт має.
Якби мені стільки грошей, як у того пана,
Купив би я сіру шапку й панські витримбаси.
Оженився б я на пані або на міщанці.
Любився я, кохався б я, як сир у сметані.
 
 
Хлопчик: Казав мені батько кучеряву брати,
Вона буде кучерями хату замітати.
 
 
Господиня: Гарним, веселим, давнім звичаєм Андріївських вечорниць було кусання калити. Калита – великий корж з білого борошна з діркою посередині, до виготовлення якого докладає рук кожна дівчина гурту. Тісто місять по черзі з різними примовляннями, прагнучи замісити до сходу сонця. В нього додають мед, а зовні оздоблюють сухими вишнями, маком, фігурками з тіста. Випікають калиту довго, щоб була суха і важче відкушувалася. До готової прив’язують червону стрічку, другий кінець якої пропускають через сволок, так,  щоб коли смикнути за нього,  калита підстрибувала в гору. Калиту підвішують високо, щоб парубок дістав її зубами, тільки підстрибнувши високо. При цьому дівчати співають:
У небо, калита, у небо,
                 А ти, сонечку, підіймися:
                 Ми калиту чіпляємо,
                 На місяць поглядаємо,
                 Свою долю-радість закликаємо.
 
(Дівчата беруть  калиту, прив’язують до неї червону стрічку, яку протягують через кільце в стелі. Призначають до калити вартового-хлопчика і дають йому другий кінець стрічки. Це пан Калитинський. Йому також дають великого квача з чорної тканини, начебто замащеного сажею. Проводиться гра «Пан Калитинський і пан Коцюбинський». Між ними відбувається розмова).
-          Добрий вечір, пане Калитинський!
-          Доброго здоров’я, пане Коцюбинський! Куди їдете?
-          Їду калити кусати!
-          А я буду по писку писати!
-          А я вкушу!
-          А я впишу!
 
Господиня:А ну дівчата, давайте заспіваєм
(лунає пісня «Добрий вечір дівчино»)
(«По дорозі жук, жук)
(«Ой я молода на базар ходила»)
 
 
Господиня:  Бувайте здорові, бувайте здорові.
                 Спасибі за ласку, за теплеє слово.
                 Хай повниться щастям, добром ваша хата.
                 Щоб були здорові, щоб були багаті.
 
Дівчинка: Гей, Україно, ненько прекрасна,
                 Будь же до всіх справедлива.
                 Хай тобі світить сонечко ясне,
Хай будуть діти щасливі.
 
Хлопчик: Будемо жити, землю любити,
Як з давнини повелося.
Щоб наша доля нас не цуралась
Щоб краще в світі жилося.
 
Хлопчик: Дівчата, а може час нам уже додому.
 
 
Дівчинка: Так, так.
 
Ой, мабуть, давайте, люди,
За гостину дякувати будемо.
І за те, що гарно приймали,
І за те, що смачно частували.
 
Дівчинка: Тітко Килино, дякуємо вам за те, що прийняли нас на вечорниці.
 
Хлопчик: І ми дякуємо вам.
 
Господиня:   Спасибі й вам, дорогі діточки, розвеселили нас із дідом.
 
 
 
(пісня «І в вас, і в нас, хай буде гаразд»)