Андрій Чайковський.Життєпис письменника

Андрій Чайковський Життєпис письменника

.8 березня 1896 р. Львів Дорогий друже!Не гнівайтеся на мене, що рідко пишу. Втомлений дуже роботою, так втомлений, що коли не стоять над моєю головою і не кричать за скриптами, то й не дивився б на перо та папір. От тим-то всю свою особисту кореспонденцію зредукував майже до зера. Записки о. Гладиловича пришліть, – я думаю, що можна їх буде вперти в «Записки Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка». Пришліть на мої руки – прочитаю і скажу Вам докладніше, що з ними можна буде зробити. Записок друкується тепер 6 томів на рік, се така прорва, що може багато пожерти, поки наповниться. Щасливий Ви чоловік, можете писати повісті! Я тепер іноді з тугою згадую ті часи, коли я, не раз голодний і холодний, сидів та «концентрувався в нутрі», пишучи свої оповідання. Тепер ті часи для мене минули. Не те щоб вичерпався, – різні старі концепти, з давніх літ улюблені, та не виконані, так і блукаються по душі і напрошуються на світ божий, та що, нема давньої свободи і безжурності! Та й, правду сказавши, не маю щастя до довших повістей. Руки закороткі, чи що. Ще на новелку вистарчить, а на довше не спроможуся. У Вас, видно, в тім згляді більший талант. Не мудрствуя лукаво, Ви снуєте нитку свого оповідання, як той добрий пішоход, ведете читача по широкій країні, тут і там спинитеся, полюбуєтеся краєвидом, тут і там вискажете якусь рефлексію – і далі. У мене інша натура. Я мініатюрист і мікроскопіст, я привик знаходити цілий світ у краплі води, тож і не диво, що коли схочу обхопити ширшу сцену, цілий крайобраз, то силуюся обхопити і перенести його в душу читача з усіми безконечними подробицями, а се, звісно, задача над силу мою, бо мій мікроскоп маленький, цілої околиці під нього не положиш. На Ваше віче радо приїду. А що в Рогатинськім буде віче? Рад би я там поїхати. Цілую Вас і Ваших діточок. Пані Вашій мої поклони. Ваш Ів. Франко.

Коротко про митця. Місто Самбір. 70 км від Львова…15 травня 1857 року в родині дрібного урядовця народився син. Назвали Андрійком,але не встигли натішитися ним: рано пішли зі світу. Виховувала хлопчика бабуся.

.1869 рік – склав іспити до Самбірської гімназії, де в 5-му класі ознайомився з творами Тараса Шевченка.1877 рік – втупає на філософський факультет Львівського університету. Через брак грошей майбутній письменник іде на військову службу.1882 рік – був мобілізований до війська на придушення повстання в Боснії. Повернувшись додому, стає адвокатом у карних справах. Пише публікації на сторінках газети «Діло»,чим зацікавлює Івана Франка. Працює над розвитком читалень товариства «Просвіта»1914 рік – після окупації Самбора російським військом письменника заарештували й ув’язнили на два тижні1918-1919 роки – стає повітовим комісаром Самбірського повіту ЗУНР

. Був одружений з Наталією Гладилович. Подружжя прожило разом пів століття та мало трьох синів та три доньки

. У великій пошані в родині Чайковських була музика. Батьки грали на гітарі та з малих років залучали до музики дітей. Сини разом з батьком співали популярні українські пісні «Закувала та сива зозуля», «Ой наступала та чорна хмара», «Ой пущу я кониченька в саду». При участі Андрія Чайковського в Бережанах було відкрито хорове товариство «Бережанський Боян»

Всі справи в судах та установах вів тільки українською мовою!

Літературна діяльність1885 рік – початок плідної літературної праці; вихід перших творів: «Вуйко», «Образ гонору», «Олюнька»1886 рік- «В чужім гнізді», «Моя перша любов», «Бразильський гаразд», «Не піддавайся біді»1887 рік – «Курателя», «Рекрут»1902 рік – автобіографічна повість «Своїми силами»1907 рік – «За сестрою»1930 рік – книга спогадів «Чорні рядки»

1896 — невідомий священник під криптонімом Ю. Д. звинуватив Чайковського, що він у своїх творах “Олюнька”, “В чужім гнізді” очорнив українське духовенство, на що письменник відповів словами ранньохристиянського богослова і філософа Блаженного Августина: “Коли правда є скандалом, то нехай буде скандал”.

У листі до А. Чайковського Михайло Коцюбинський писав:«…я поклонник Вашої музи…»

. Особливу увагу привертає фотографія його похорону: тисячі людей із різних куточків Галичини йдуть за труною адвоката, який відстоював їхні інтереси, який був справді народним і якого вважали моральним авторитетом. Кажуть, що донині такого людного похорону в Коломиї ще не було… Якби на те моя воля, я водив би сюди студентів юридичних факультетів і показував це фото усім служителям сучасної здеморалізованої Феміди. Там, де побував Андрій Чайковський, залишилися лише добрі спогади про нього і про його родину.

Дякую за увагу!