Анотація досвіду роботи

Анотація

 досвіду роботи 

 ... Така дісталась вже нам робота.

                                                                         Є в ній і радість, та є й турбота,

                                                               Є вічний пошук, безсонні ночі,

                                                           Та гріють душу дитячі очі.

 Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення правильного контакту з класом. А справа ця нелегка. Відразу знайти спільну мову і контакт з класом важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі й конфліктні ситуації. Тому майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказувати учням правильну лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості, підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Слово – це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум.

 Уміння виховувати – це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути гарним слюсарем або пекарем. А важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку,- це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них.

 Провідна ідея мого досвіду – це особистісна зорієнтованість з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей у навчально-виховному процесі, забезпечення комфортних і безпечних умов для розвитку особистості учня, реалізація його природних потенцій, соціалізація учнів.

 Напрямки моєї програми виховання «Формування  духовних цінностей  на основі традицій українського народу» представляють собою деякий синтез вже відомого, перевіреного на практиці, та нового, запропонованого мною для умов нашого сільського «мікрорайону», нашого навчально-виховного закладу та мого класу зокрема.

    Одним з найважливіших показників ефективності  виховної роботи в нашій школі на сучасному етапі є результативність національного виховання учнівської молоді, його системний характер, втілення в життя ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв українського народу, форм соціальної практики, спрямованої на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь відповідно до природно-історичного розвитку матеріальної та духовної культури нації.

    Національне виховання в школі має системний характер і займає значне місце. Школа навчає дітей українській мові та літературі, тому традиції українського народу, його звичаї, культура в нашій школі не лише теоретично вивчаються, а й практично втілюються.

   Так, у 8 - му класі є обов’язковими виховні години, на яких вивчаються символи, обереги України, основні закони нашої держави. Ось їхня тематика: «Звичаї та традиції українців», «Національна кухня українців», «Наші обереги», «Національні та рослинні символи українців», «Заочна мандрівка історичними місцями рідного краю», «Батьківська криниця», «Поклонись калині», «Ой, хустино, хустиночко, мережена, шита», «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «І ми народ тоді народ, коли у нього рідна мова», «Україна – мій рідний дім», «Що таке національна свідомість?», «І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю» …

    Особливо систематизованою є робота по вивченню національних обрядів та історії національних свят. Робота проводиться у вигляді бесід, диспутів, усних журналів, виховних годин за такою тематикою: «Світле свято Великодня», «З історії святкування Різдва Христового», «Стрітення Господнє», «Писанкові кольори», «Іде Святий Миколай», «Святе Водохреща», «Трійця», свято «Всі на Купала».

   Для формування національно-свідомої особистості організовую учнів до участі в тижні національного виховання, народознавства, рідної мови, шевченківських днів. До дня пам’яті Т.Г.Шевченка було проведено свято «Низький уклін тобі, Кобзарю», конкурс малюнків за творами Шевченка та конкурс читання творів Тараса Григоровича.

  Особливу увагу хочу звернути  на дослідження та реалізацію проекту «Мій рідний край, моя земля, Червоноплугатарська мила» (за напрямком «Обереги нашої духовності»).

   У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитиною побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зір, чисту зелену траву і тисячі різних квіт, які радували серце своїм розмаїттям. Тут кликали в дорогу перші в’юнкі стежинки, які бігли від батьківського порогу у широкий світ. Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно. І, де б людина не жила потім, а зі своїм краєм вона пов’язана невидимою пуповиною, яка не відпускає від себе, живить душу рідним теплом і дає наснагу. Іноді люди, постійно живучи на одному місці, не задумуються над цим, вони у своїй стихії, вдома. Але варто покинути рідну місцину на деякий час, як затужить серце, болем озоветься душа і все те, чого й не помічав раніше, стане ріднішим, ближчим і дорожчим. Це і є та ностальгія, яка не дає щасливо жити у чужому краю. Недаремно ж люди кажуть, що в рідному домі і стіни допомагають, так воно і є. Тільки в рідному краю людина почуває себе захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома. Тому і присвячено цій темі так багато людської творчості: віршів, пісень, картин, оповідань і т.д. І ця криниця ніколи не висохне, доки й існуватиме людство, адже людська душа не знає спокою, вона діяльна, жива, сповнена любов’ю і відданістю до рідної землі. Це велике і дуже сильне почуття, яке живить людину, не дає їй збайдужіти, робить активною і сильною.

   І своїх вихованців я привчаю все це любити та поважати. Адже, це є святиня в житті кожної людини. Та цінити свої найдорожчі обереги ми починаємо лише з віком. Виховуючи дітей, проймаюся цим почуттям занадто глибоко, намагаюся донести любов до рідного краю та своєї родини  через рядки, що лягають мною на папір.

    Протягом двох років я веду виховну роботу, яка поєднала у собі традиційні форми та методи роботи класного керівника та нетрадиційну, але дуже важливу галузь – своєчасну психологічну допомогу вихованцям та їх родинам. Для цього використовуємо тестування, тренінги, індивідуальні корекційні програми.

 Вважаю, що важливою умовою організації навчально-виховного процесу у сучасній школі є забезпечення умов для саморозвитку і саморелізації вихованців.

 Велику роль у розвитку особистості відіграє колектив.

 Ще з молодшого шкільного віку дуже важливо закласти своєрідний фундамент рухомості дитини, тобто виховати уміння проявляти ініціативу в організації життя класу. Моїм педагогічним кредо є цінування цієї ініціативності, довіра до дітей і орієнтація в роботі на їх запити, інтереси та їх бажання, забезпечення найсприятливіших умов соціалізації особистості.

 За інноваційним потенціалом робота є комбінаторною. На допомогу приходить досвід відомих учених : Я.А.Коменського, В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, О.Я.Савченко, С.Русової, К.Г.Теплякової та багатьох інших; у поєднанні з моїм поглядом на забезпечення принципу наступності у виховному процесі в дошкільному закладі, початковій школі, у середній та старшій школі. Що є новим зерном у вихованні.

 Спираючись на досягнення сучасної педагогічної науки, використовуючи методи народної педагогіки, я шукаю нових підходів у вихованні, які б відповідали потребам у розвитку компетентної особистості, були б спрямовані на прищеплення моральних цінностей. Всю систему навчально-виховної роботи в класі спрямовую на вивчення потенціалу особистості учня, створення сприятливих умов для розвитку кожної дитини. Розуміючи сучасні вимоги виховання, як класний керівник, прагну організувати виховний процес, що формував би повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, національну гідність, совість і честь кожного мого вихованця.

 Свою роботу з класом завжди розпочинаю з вивчення сім’ї, індивідуальних особливостей кожного учня, веду зошит педагогічних спостережень, щоденник класного керівника.  Мене цікавить не лише питання навчання та ставлення до нього, а й рівень вихованості учня, його розуміння життя, ставлення до своїх батьків, друзів, бо успіх виховної роботи класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань та мотивів поведінки. Тому вивчити, чим живе учень, які його інтереси й нахили, особливості волі й риси характеру, - це означає знайти правильний шлях до серця, використати найдоцільніші методи педагогічного впливу. І, знаючи особливості учнів, їх інтереси, рівень вихованості, мені легше скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи з класом.

 Під час планування виховної роботи  враховую  ступінь зайнятості дітей навчанням та іншими суспільно корисними справами, рівень їх досвіду та організаційних навичок. Іноді легше десять раз зробити все самому, ніж доручити дітям. Але досвід свідчить, що потужний виховний ефект приносять лише ті справи, організаторами і виконавцями яких є діти. Ретельна підготовка будь-якого виховного заходу без поспіху має іноді більше значення для виховання учнів, ніж сам виховний захід. Саме в план краще включати ті справи і заходи, які можна ретельно підготувати, якісно провести, які безперечно будуть виконані і принесуть колективу класу моральне задоволення, радість успіху.

Під час планування класних годин головну роль відіграє анкетування, проведене з учнями наприкінці минулого навчального року. Учні пропонують теми класних годин, які найбільше цікавлять. Ми обговорюємо разом, вибираємо найкращі. Головне, щоб учні відчували користь від проведеного виховного заходу.Я спостерігала за своїми вихованцями , проводила різноманітні анкети, тести, записувала свої міркування у «Щоденник класного керівника» і тепер добре знаю інтереси кожного учня. Це допомагає мені під час вибору тем для класних годин та надає можливість варіювати участь кожної дитини в обговореннях, диспутах, уроках мужності та чуйності та інших формах проведення класних годин.

 Важливим завданням для мене є виховати багатогранну, всебічно розвинену людину, достойного громадянина, який знає та поважає традиції свого народу. Виконання цього завдання, впровадження особистісної орієнтації я здійснюю за допомогою таких напрямків: робота з обдарованими дітьми; конфліктність; робота з соціально дезадаптованими дітьми; навчання здоровому стилю життя; робота з батьками; труднощі навчання; знайомство з національними традиціями; духовний розвиток.

 Для цього в роботі з класом використовую інтерактивні та розвиваючі ігри,конкурсні змагання, тренінгові вправи, дискусійні ринги, заочні подорожі, етичну регату, класні майстерні та інші.

 Виховна робота класного керівника включає в себе також роботу з батьками. В.О.Сухомлинський писав: « В наші дні немає важливішого у сфері виховання завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїх дітей».

Перед тим, як планувати роботу з батьками, необхідно ретельно вивчити сім’ї, їх матеріально-побутові умови, соціальний стан, взаємини між членами родини, ставлення батьків до школи, участь батьків у вихованні своїх дітей. Я починаю роботу з батьками не із батьківських зборів, а з відвідування своїх учнів удома. У неофіційній обстановці, вдома, більше дізнаєшся про дитину, її уподобання, стосунки у сім’ї. Вважаю, що  ефективність моєї роботи цілком пов’язана з тісним контактом з батьками. Цей напрям роботи можна вважати найскладнішим. У моєму класі є неблагонадійні і неповні родини, і це ускладнює роботу з батьками.

Батьківський актив є опорою у моїй роботі. Він допомагає істотно звільнитись від безлічі «побічних» навантажень. Це надає можливість мені зосередитись на педагогічній творчості, забезпечити індивідуальний підхід до «найскладніших» вихованців. Відомо, що всі батьки мають хоч якийсь педагогічний хист, за допомогою анкетування це дуже легко виявити. Один чудово розв’язує задачі, другий – розповідає – заслухаєшся, третій – справжній фізорг або майстер виробничого навчання. Дуже важливо ці вміння виявити і використати.

Для того, щоб батьки бажали йти до школи, вони повинні бачити зацікавленість вчителя у процесі навчання і виховання. Коли я віддаю весь свій час, всю свою душу дітям, серця батьків не залишаються байдужими.

У роботі з батьками використовую колективні бесіди, диспути, зустрічі за круглим столом, конкурси ( наприклад, на гарні поради, на розв’язування сімейних конфліктних ситуацій), різноманітні презентації на педагогічні теми.

Підводячи підсумки, можу з гордістю сказати, що я задоволена наслідками реалізації програми. Діти стали по-іншому відноситись до себе: це і гігієна, поведінка, ретельність; до близьких: повага, вдячність; до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму... Я щаслива, що обрала саме професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я з радістю віддаю всі свої ідеї дітям, і радію, коли бачу, як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною, настрій, який я несу їм, радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.Я завжди буду пам’ятати, що кожне питання, кожна проблема і, головне, кожна дитина мають свою власну стежку, яку я допомагаю роздивитись. А для пошуку вірних шляхів я буду користуватись і досвідом спеціалістів, і слухати власне серце, свою фантазію, і пам’ятатиму про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів до веселки нашого  життя.