Античність, її хронологічні межі, специфіка( Давня Греція, Давній Рим) "Паріс викрадає Єлену"

Античність, її хронологічні межі, специфіка (Давня Греція, Давній Рим). Роди і жанри античної літератури. Міфи троянського циклу. «Паріс викрадає Єлену»Рибчинська Галина Василівна. КЗЗСО “ Ліцей №15 ім. О. Співачука Хмельницької міської ради”

¨Поняття «античність» у широкому сенсі означає період історії від VIII ст. до н. е. до VI ст. н. е. в регіоні Середземного моря. У вузькому сенсі античність — це сукупність надбань давніх греків і римлян, яка стала фундаментом європейської культури. Мистецтво й література Стародавньої Греції (її ще називають Елладою) та Стародавнього Риму є складниками античності.

Слово античний із латинської мови означає «давній». Це поняття вживають лише тоді, коли йдеться про історію, культуру та літературу Стародавніх Греції (їїщеназивають. Елладою) і Риму. Його не вживають стосовно навіть давніших культур і літератур, наприкладЄгипту, Індії чи Китаю. Отже, античність — це сукупність надбань давніх греків і римлян, що є фундаментом європейської культури.

¨Людина посідає центральне місце у творах античного мистецтва. Особистість була для давніх митців носієм розуму та гармонії. Вони утверджували її цінність, вірили у великі можливості для досягнення досконалості. У людських образах найчастіше втілювалися боги та міфологічні герої, які відображали уявлення митців про побудову світу, явища природи, людську сутність, добро і зло. За часів античності сформувалися поняття про такі духовні цінності, як громадянський обов’язок, доброчесність, краса та ін.

¨Антична література представлена всіма трьома літературними родами — епосом, лірикою та драмою. Їх уперше описав у своїй праці «Поетика» давньогрецький мислитель Арістотель.

Давньогрецька література (найдавніша) створювалася давньогрецькою мовою, а її появі передував тривалий період розвитку фольклору та міфології. Найдавніші пам'ятки, що дійшли до нас, датовані VIII-VII ст. до н. е. Це героїчний епос — поеми «Іліада» й «Одіссея», авторство яких приписують легендарному співцю Гомеру. У цей же час зароджується дидактичний епос (Гесіод), у VI ст. до н. е. — жанр байки (Езоп). У VII ст. до н. е. з'являється давньогрецька лірика (Тіртей, Алкей). З V ст. до н. е. розвивається драма (Есхіл та ін.). Давньоримська література, використавши здобутки давньогрецької, розпочала свій відлік з III ст. до н. е., створювалася латиною. Героїчний епос представлений поемою «Енеїда» Вергілія. Жанр байки в давньоримську літературу ввів Федр. Сатиричні жанри представлені епіграмами Марціала, сатирами Ювенала. Значного розвитку набула римська історіографія (Юлій Цезар, Корнелій Таціт, Тіт Лівій). Розмаїття ліричних жанрів знаходимо у творчості Овідія та Горація.

Періодизація давньогрецької літератури4321¨римського панування (середина 2 ст. до н. е. — 5 ст. н. е.).¨елліністичний (кінець 4 ст. до н. е. — середина 2 ст. до н. е.);¨класичний (5–4 ст. до н. е.);¨архаїчний (8 ст. до н. е. — кінець 6 ст. до н. е.);Є різні періодизації давньогрецької літератури. Згідно з найбільш поширеною, давньогрецька література мала чотири періоди розвитку:

Знакові твори архаїчного періоду:поеми «Іліада», «Одіссея» Гомера (приблизно 8 ст. до н. е.);дидактичний епос «Роботи і дні», генеалогічна поема «Теогонія» Гесіода (кінець 8 ст. до н. е. — початок 7 ст. до н. е.);філософська проза: Фалес, Анаксімандр, Піфагор, Геракліт;лірика: Тіртей, Алкман, Архілох, Солон, Сапфо, Алкей, Анакреонт, Стесіхор;байки Езопа (6 ст. до н. е.). Література класичного періоду різножанрова. Її найзначніші явища:драма: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан;історична проза: Геродот, Фукідід, Ксенофонт;ораторське мистецтво: Лісій, Демосфен. Найзначніші явища літератури елліністичного періоду: нова аттична комедія: Менандр, Філемон; александрійська поезія: Каллімах, Феокріт, Аполлоній Родоський, Антіфан та ін. В епоху еллінізму змінився статус громадянина — змінився і характер літератури. Суспільна проблематика поступилася місцем темі окремої людини, її почуттів і переживань. Головні літературні явища періоду римського панування:наукова проза: «Паралельні життєписи» та «Моральні твори» Плутарха, «Загальна історія» Полібія;сатиричні твори: Лукіан.

321¨період громадянських воєн (середина 2 ст. до н. е. — 31 р. до н. е.).¨період ранньої римської літератури (середина 3 ст. до н. е. — середина 2 ст. до н. е.);¨долітературний період (до середини 3 ст. до н. е.);Література епохи Республіки:21¨література пізнішої Імперії (30–40-і рр. н. е. — кінець 5 ст. н. е.).¨література ранньої Імперії («вік Августа», 31 р. до н. е. — 30–40-і рр. н. е.);Періодизація давньоримської літератури. Література епохи Імперії:

Долітературний період(до середини 3 ст. до н. е.) прикметний тим, що римляни не мали такої розвиненої релігії та міфології, як елліни. Ранні римські боги були позбавленими антропоморфізму (втілення в людській подобі) — абстрактнішими, менш пов’язаними між собою, з простішими «біографіями». Також малорозвиненим був культ героїв. Ці обставини стримали розвиток римського мистецтва, зокрема епосу. Однак у римському фольклорі сформувався жанр історичної легенди. Найважливіші явища раннього періоду:«Сентеції» Аппія Клавдія Сліпого;переклади з грецької літератури Лівія Андроніка;«Аннали» Квінта Еннія. Найважливіші явища літератури епохи Імперії:«Буколіки», «Георгіки», «Енеїда» Публія Вергілія Марона (70–19 рр. до н. е.);«Еподи», «Сатири», «Оди», «Послання» Квінта Горація Флакка (65–8 рр. до н. е.);«Любовні елегії», «Героїди», «Наука кохання», «Метаморфози» Публія Овідія Назона. Серед помітних літературних явищ періоду громадянських воєн:сатури Гая Луцілія (бл. 180–102 рр.);поезія неотериків: Гай Валерій Катулл (бл. 87–54 рр. до н. е.);філософська проза: «Про природу речей» Тіта Лукреція Кара (бл. 90–55 рр. до н.е.);мемуарна література: «Записки про Галльську війну», «Записки про громадянську війну» Гая Юлія Цезаря

¨Популярності античної літератури сприяло те, що давньогрецька та латинська мови були мовами міжнаціонального спілкування. Тож художні тексти, створені цими мовами, могли сприймати різні народи Європи, Африки й Азії. Спочатку Еллада поширила свою говірку на значні території власних колоній, у т. ч. й на теперішні українські землі в Північному Причорномор'ї. Руїни прадавніх еллінських міст Ольвії чи Херсонеса можна нині побачити не лише під час екскурсій по Причорномор'ю, а й на українських гривнях. Існують незаперечні докази того, що жителі Ольвії (нині — Очаківський р-н Миколаївської обл.) знали текст поем Гомера.