Архітектура України в першій половині ХІХ ст. (Презентація)

Архітектура України на початку 19 ст.

Гігантські сходи були спроектовані в 1825 році архітекторами Франческо Боффо, Світлий князь Воронцов розпорядився побудувати сходи в подарунок своїй дружині Єлизаветі, вони коштували місту 800 тис. рублів.  Конструкція сходів - це гігантський, складений з місцевого вапняку клин, що покоїться на дерев'яних стовпах, які підтримують самі сходи: похилу площину з укладеними поверх неї сходами. Гігантські сходи з Приморського бульвару в Одесі.

Місцевість, де розсташована Європейська площа, у ХІХ вона називалася Кінною, оскільки тут влаштовувалися кінні ярмарки. Незабаром площу прикрасила будівля першого Міського театру, після чого площу почали іменувати Театральною. З 1840-х років на площі стояв фонтан «Іван», названий на честь губернатора Івана Фундуклея. Фонтан “Іван” у Києві (нині Європейська площа.

Цей будинок був побудований в 1838-1842 роках за проектом архітектора В.І. Беретті в стилі класицизму. Інститут шляхетних дівчат в дореволюційний час був закритим учбовим закладом. Він давав освіту, естетичне, етичне виховання. В інститут приймали дівчат дворянського походження, а з 1852 року також і дочок почесних киян і купців першої гільдії. Повний курс освіти тривав 6 років.Інститут шляхетних дівчат у Києві. Викладачами інституту були в основному професори Київського університету. Після того, як владу в Києві захопили більшовики, ця установа була закрита. У 30-і роки 20 століття в приміщенні інституту знаходився Народний комісаріат внутрішніх справ УРСР (НКВС), в роки окупації — гестапо. Під час Великої вітчизняної війни будинок згорів. Після реставрації і реконструкції в 1952-1958 роках (група архітекторів під керівництвом А.І. Заварова), будівля використовується як Палац культури. Зараз - Міжнародний центр культури та мистецтв.

Дендрологічний парк "Олександрія" розташований у місті Біла Церква у Київській області. Парк було закладено у 80-х роках 18 століття графом Ксаверієм Браницьким. Названо на честь дружини графа - Олександри. Нині "Олександрія" офіційно вважається найбільшим (площа близько 406 га) та найстарішим дендропарком України. На території парку "Олександрія" було споруджено літню резиденцію родини Браницьких та багато інших архітектурних споруд: Царський павільйон, в якому жили гості Браницьких - члени царської сім'ї, Танцювальний павільйон, колонада "Луна", павільйон "Ротонда", "Руїни", "Китайський місток" тощо. Прикрашено було парк бронзовими і мармуровими скульптурами, вазами, декоративними композиціями з великих брил та штучних земляних підвищень. До середини XIX століття "Олександрія" перетворилася в один з найпрекрасніших пейзажних парків України, якому були властиві елементи романтизму та сентименталізму. З Північної Америки та Західної Європи у парк звозились рідкісні екзотичні рослини. В глибоких балках було споруджено каскади ставків, наповнених чистою джерельною водою, водоспади та фонтани. Із ставками пов'язана цікава легенда про те, як Браницькі наказали засадити береги отруйними рослинами, щоб вберегти ставки від вилову риби, яким інколи промишляли селяни. Парк “ Олександрія ” в Білій ЦерквіДо 1861 року було впорядковано центральну та східну частини парку, але відміна кріпосного права та неможливість використання дармової праці кріпаків зупинили подальший його розвиток. Під час громадянської війни "Олександрія" зазнала великих втрат - було частково або повністю зруйновано більшість архітектурних споруд. З парку вивезли багато скульптур, значної шкоди завдали насадженням. Ще один удар парк пережив під час Другої Світової війни - було пошкоджено значну частину дерев, ще більше постраждали будівлі.

Площадь Рынок вместе с Ратушей - это один из лучших архитектурных ансамблей города Львова. Такие площади были почти во всех городах средневековой Европы и являлись центром общественной, культурной и экономической жизни. Площадь Рынок считается сердцем Львовского историко-архитектурного заповедника, и представляет собой единый архитектурный ансамбль, размером 142 на 129 метров. Здесь находились дворцы и дома именитых горожан, магистрат (орган городского управления), была сосредоточена торговля и здесь же творили суд и расправу. Архитектурный образ площади сформировался во второй половине XVI в. в период расцвета львовского Возрождения. Каждый дом построен по индивидуальному проекту и является достопримечательностью Львова. Фасады домов были трехоконные, а если кто-нибудь желал увеличить количество окон, то для этого требовалось специальное разрешение и уплата более высокого налога. В центре площади стоит Ратуша с высокой 65-метровой башней, созданная еще в XIV в. Она была не только центром государственной власти, здесь еще проводились торжественные мероприятия - свадьбы, банкеты знатных горожан. Эта памятка архитектуры часто перестраивалась, не раз реставрировалась после пожаров. Впервые ратуша упоминается в 1381 г., когда тут случился пожар и был уничтожен весь городской архив В конце XV в. Ратуша претерпела существенные изменения, когда в 1491 г. по проекту архитектора Г. Штехера была построена новая башня с аттиком. Но очередные пожары 1527 и 1571 годов не пощадили Ратушу. В 1619 г. было возведено новое здание с высокой Кампиановской башней. Оно простояло чуть больше 200 лет, в 1826 г. башня рухнула. Современная Ратуша построена в 1827-1835 годах в стиле классицизма. При входе стоят два каменных льва, держащие щиты с гербом города. Новая башня, возведенная по проекту архитектора И. Зальцмана, имеет высоту 65 м. В 1852 г. на ней установлены городские часы. В наше время на вершине башни находится смотровая площадка, откуда открывается великолепная панорама на центральную часть города Львова. Вы можете совершить экскурсию в помещении часового механизма, где Вам расскажут его устройство и историю. Ратуша на площі Ринок у Львові.

Пам’ятник князю Володимеру в Києві. Памятник князю Владимиру был открыт в 1853 году в честь великого князя Киевской Руси Владимира Святославовича (год рождения неизвестен, умер в 1015 году). Над проектом памятника работали скульпторы В. И. Демут-Малиновский и П. К. Клодт и архитектор А. К. Тон. Памятник представляет бронзовую фигуру князя (высота 4,5 метра, был отлит в Петербурге) в мантии с крестом и великокняжеской шапкой в руках, которая стоит на 16 – метровом бронзовом постаменте и квадратном стилобате из чугунных плит, имеющем вид восьмигранной каплицы псевдовизантийского стиля. На постаменте – барельеф «Крещение Руси» и герб старого Киева скульптора В. И. Демут-Малиновского. Памятник установлен на нижней террасе Владимирской горки.

Театр опери та балету в Одесі. Одесский национальный академический театр оперы и балета — первый театр в Одессе и Новороссии по времени постройки, значению и известности. Первое здание было открыто в 1810 и сгорело в 1873 году. Современное здание построено в 1887 году архитекторами Фельнером и Гельмером в стиле венского барокко. Архитектура зрительного зала выдержана в стиле позднего французского рококо. Уникальная акустика подковообразного зала позволяет доносить даже шёпот со сцены в любой уголок зала. Полная реставрация здания театра была завершена в 2007 году. В театре дирижировали П. И. Чайковский, Н. А. Римский-Корсаков, С. В. Рахманинов. Среди самых удачных постановок труппы театра: «Кармен», «Травиата», «Трубадур», «Риголетто», «Запорожец за Дунаем», «Наталка-Полтавка», «Жизель», «Щелкунчик», «Спящая красавица». Александр Пушкин упоминает Одесский театр в романе «Евгений Онегин». К 120-летию театра Национальный банк выпустил юбилейные монеты, а почта Украины провела спецгашение конвертов, посвящённых юбилею. Журнал «Forbes» включил одесский театр в список самых необыкновенных достопримечательностей Восточной Европы.