Година історії до Міжнародного дня пам′яті Чорнобиля «1:23»

Про матеріал
Інформація для учнів про події років, коли сталася Чорнобильська катастрофа, шляхом залучення учнів до самостійного відбору інформації та виступу з питань: причини катастрофи, масштаби катастрофи, подвиг людей, що ліквідовували наслідки аварії, самосели, відродження життя в чорнобильській зоні, спираючись на слайди презентації; спонукати учнів до осмислення отриманої інформації, шляхом висловлювання власної думки методом «Прес».
Перегляд файлу

Година історії до Міжнародного дня пам′яті Чорнобиля

«1:23»

Мета: донести до учнів інформацію про події років, коли  сталася  Чорнобильська катастрофа, шляхом залучення учнів до самостійного відбору інформації  та виступу з питань: причини катастрофи,  масштаби катастрофи, подвиг людей, що ліквідовували наслідки аварії, самосели, відродження життя в чорнобильській зоні, спираючись на слайди презентації;  спонукати учнів до осмислення отриманої інформації, шляхом висловлювання власної думки методом «Прес».

Учень 1.

Чорнобиль: як усе починалося

   Перша письмова згадка про місто Чорнобиль міститься в «Літописі руському» під 1193р., коли князь Вишгородський і Туровський Ростислав Рюрикович, готуючись до походу  проти половців, «в борзі поїхав з ловів од города Чорнобиля в Торчський».  Археологічні дослідження. Проведені в Чорнобилі у 2004 році експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом кандидата історичних наук В.Манька, підтвердили, що літописний Чорнобиль був розташований на мисі р. Прип′ять, оточений з обох боків ярами. Основний культурний шар датується ХІ-ХІІ століттями.

У ХІІІ ст. Чорнобиль декілька разів дощенту знищували вороги, але його місцезнаходження щодо великих міст і поселень, віддалених від них, лісиста місцевість, покрита непрохідними болотами, значною кількістю великих і малих річок, сприяли швидкому відродженню міста.

 

Учень 2.

Легенди про походження міста Чорнобиль

        На Київщині побутують три легенди про походження назви міста Чорнобиль.

           Згідно з першою легендою, на стику річок Прип′яті й Ужа є височина, заросла дикою травою. Селяни, які протистояли війську монголів, підпалили траву, і це не дало війську просунутися далі. Дим виїдав їм очі і нападники послали гінця до хана, щоб сповістити про те, що бій далі вести не можна. Трава мала назву чорнобиль, що в перекладі означає «гіркий полин».

           Друга легенда пов′язана із часами, коли українські землі входили до складу Великого князівства Литовського. В урочищі Стрижова, на північній околиці Чорнобиля, литовський намісник збудував замок із білого мармуру. Який видобували в Овручі. А огородив його чорним мармуром. Поєднання чорного з білим дало назву Чорнобиль.

 Третя легенда улюблена серед чорнобильців. На лівому березі Прип′яті жило плем′я, яке знало секрети фарбування одягу в темні кольори. На правому ж березі  мешкало плем′я, яке навчилося добре відбілювати сірі кольори вовни і льону. Чорнобильці жили посередині цих племен і знали секрети обох. Вони фарбували нижню частину одягу у темні кольори, а верхню в світлі. Звідси і пішла назва чорно-білі – Чорнобиль.

 

 

Учень 3.

Чорнобильська АЕС

У 1966 році уряд радянського Союзу затвердив план будівництва в країні кількох атомних електростанцій. Одну із них планувалося побудувати в центральних областях України. З метою вибору  найпридатнішого майданчика було обстежено 16 пунктів у Київській, Вінницькій, Житомирській областях. Однак ноша мирного атому випала чарівному куточкові українського Полісся. Того самого року затверджено розташування Центральноукраїнської АЕС біля села Копачі. Колегія Держплану СРСР погодилася з цим планом і дала назву АЕС «Чорнобильська».

           На початку 1970-х років почалося будівництво Чорнобильської АЕС за 12 кілометрів від міста. 26 вересня був включений у мережу турбогененратор №2, що ввів в експлуатацію перший енергоблок ЧАЕС. У січні 1979 року був введений в експлуатацію другий енергоблок, за ним на початку 1980-х років запрацювали третій і четвертий.

 Чорнобильська атомна електростанція імені В.І.Леніна вважалася стратегічним  економічним об′єктом СРСР. Тому КДБ пильно стежило за нею з перших днів.  У звітах КДБ містилася інформація про  недбалість будівників під час зведення станції.

 

Учень 4.

За період експлуатації 1977-1981 років на атомній електростанції відбулося 20 аварійних зупинок. З них 8 з вини обслуговуючого персоналу. Співробітник КДБ Юрій Петров у своїх спогадах писав: «Лише у 1983-1985 роках сталося 5 аварій і 63 відмови основного обладнання» Тривожна інформація передавалася у вищі ешелони влади , але належного реагування не було. Незважаючи на масу проведених розслідувань, єдиної причини виникнення аварії на атомній станції в Чорнобилі до цих пір не існує.

У день трагедії на ЧАЕС, 26 квітня 1986 року, 4-й енергоблок був зупинений для планово-попереджувального ремонту і проведення випробувань режиму вибігу ротора турбогенератора. Експеримент почався в 01:23, через кілька секунд стався різкий стрибок потужності і вибух, внаслідок якого реактор енергоблоку був повністю зруйнований.

Керівництво СРСР всю відповідальність за те, що сталося, поклало на персонал і дирекцію станції. Серед найбільш ймовірних причин Міжнародна консультативна група з ядерної безпеки INSAG (створена МАГАТЕ) в своєму звіті вказала небезпечні особливості конструкції реактора, недотримання правил експлуатації, низьку кваліфікацію персоналу станції і помилки операторів під час проведення випробувань.

 

Учень 5

26 квітня 1986 року працівники ЧАЕС провели випробовування на четвертому енергоблоці, яке обірвалося вибухом о 1:25.  Потужні вибухи зруйнували активну зону реактора 4-го енергоблоку ЧАЕС та більшість несучих конструкцій його реакторної частини. Під час аварії знищено системи та бар′єри безпеки, які захищали довкілля від радіонуклідів, що містяться в опроміненому ядерному паливі. Почався викид радіоактивних речовин із реактора. Сумарний вихід  радіоактивних матеріалів склав, за офіційними даними, 50 млн. кюрі, що рівнозначно наслідкам  вибухів 500 атомних бомб, скинутих у 1945 році на Хіросіму.

Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції став однією з найбільших катастроф в історії людства. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США, розкидавши радіацію по різних напрямках і концентраціях. Київська та Житомирська області України, Гомельська облась Білорусі та Брянська область Росії найбільш постраждали від забруднення. Радіоактивна хмара досягла і більш віддалених від місця катастрофи регіонів, зокрема, радіоактивні дощі пройшли в арктичних регіонах Радянського союзу, Швеції, Фінляндії, Норвегії. Цезій-137 був знайдений в м'ясі оленів і рослинах лишайника.

 

Ця трагедія вплинула на долі мільйонів людей. Прямого радіаційного ураження зазнала дванадцята частина території України, де постраждали 3,2 млн чол., серед яких понад 1 млн дітей.

Однак, ця трагедія на ЧАЕС могла бути набагато страшнішою, адже слідом за першим вибухом, міг статися другий - ще більш потужний. Його прогнозованими наслідками були б руїни в радіусі 200 км від реактора, а в радіусі 800 км - мертва зона. Проте, цю загрозу відвернули пожежники з Прип'яті, Чорнобиля та чергова зміна станції, які не шкодуючи свого життя першими взяли на себе удар ядерної стихії, щоб зменшити масштаби катастрофи та врятували світ від біди.

 

Для подальшої ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були задіяні десятки тисяч людей різних професій: пожежники, військовослужбовці, правоохоронці, будівельники, транспортники, медпрацівники тощо, яких назвуть єдиним словом - ліквідатори.

 

Наші співвітчизники без роздумів стали на боротьбу з грізним і небезпечним ворогом. Ціною неймовірних зусиль, власного життя та здоров'я вони зупиняли ядерну біду, що панувала над аварійним енергоблоком та далеко поширювалася за його межі. У ці суворі напружені дні вельми яскраво проявилася мужність і самовідданість, вірність обов'язку та сила духу українського народу

Учень 6

 Треба було затушити реактор. Першими жертвами атомного вогню стали пожежники. Люди насипали пісок у мішки, піднімали їх на вертоліт, які потім скидали з вертольота у жерло реактора ці роботи проводились за 4 км від реактора і люди отримали високу дозу радіації організм людини не витримував  такого опромінення і люди загинули . Сигнал про спалах надійшов на пульт охоронної військової частини №2 вже о 01:24, на місце аварії відразу ж виїхав караул на чолі з лейтенантом В.П. Правиком, також виїхала бригада пожежників з Прип'яті під керівництвом В.М. Кибенка.

 

Під час ліквідації загоряння ще не був відомий достовірний рівень радіації, тому із засобів захисту у пожежних були тільки рукавиці, каски, брезентові роби і протигази, які вони практично відразу ж зняли через високу температуру.

Бригадам військової частини, прип'ятським та київським пожежникам, які прибули в якості підкріплення, вдалося не допустити подальшого поширення вогню на інші енергоблоки. Керував операцією 23-річний лейтенант В.П. Правик. Через високу дозу опромінення пожежний помер в московській лікарні 11 травня 1986 року, йому було присвоєно звання Героя СРСР, а в 1996 році посмертно президентом України присуджена зірка "За мужність". Також звання Героя і зірка "За мужність" були посмертно присудженi лейтенанту В.Н. Кібенку.

Учень 7

 Місто-привид Прип'ять

До моменту аварії Прип'ять була одним з наймолодших міст Союзу. Середній вік жителів становив 27 років, літніх людей практично не було. У місто "мирного атома" з'їжджалися інженери і вчені зі своїми сім'ями. Для них будувалися будинки, різні об'єкти інфраструктури з сучасною архітектурою, на травневі свята 1986 року мав відкритися міський парк розваг, але цьому не судилося статися.

Багато жителів Прип'яті стали очевидцями вибуху на ЧАЕС, спостерігаючи його зі своїх вікон. Однак про аварію городянам повідомили не відразу. Весь день 26 квітня люди ходили по вулицях і дихали вже зараженим повітрям. Евакуація почалася тільки 27 квітня. Людям заборонялося брати з собою речі, іграшки, домашніх тварин. Щоб не допустити паніки, прип'ятчанам сказали, що через 3 дня вони зможуть повернутися в свої будинки.

Протягом перших днів вивезли жителів 10-кілометрової зони, потім евакуювали людей з території 30 км від місця аварії. Близько 300 осіб повернулося в Зону відчуження через місяць, але протягом майже 20 років до них не пускали родичів.

Будинки Прип'яті залишалися в недоторканому стані 10 років після аварії. Місто обнесли сигналізацією, також була встановлена охорона перших поверхів будівель. До 1997 року в Прип'яті була електрика і гаряча вода. З 2000-го життя міста завмерло і почалися мародерства.

Учень 8

Відродження життя в Чорнобилі

Чорнобильская зона перетворилася в мекку для туристів-екстремалів з різних країн. Великою популярністю користуються екскурсії Прип'яттю, зустрічі з людьми, які повернулися до своїх домівок після аварії і продовжують жити "самоселами". Експерти стверджують, що природа в Зоні відчуження відновлюється, тут можна зустріти таких тварин як вовки, орли, кабани, лосі, олені. Однак, говорити про те, що перебувати людині тут цілком безпечно, ще рано.

Самосели

У 2018 році Чорнобильська зона була відкрита для будівництва станцій з використанням відновлюваних джерел енергії. І вже восени свою роботу розпочала перша сонячна електростанція, розташована в 100 метрах від пошкодженого енергоблоку.

Новий саркофаг

Термін служби саркофага, зведеного над 4-м енергоблоком в 1986 році, становив 30 років. Тому, в 2012 році було розпочато реалізацію проекту "Укриття". Протягом 4-х років проводилися будівельні роботи зі зведення нового 110 метрового купола. Напередодні Дня пам'яті ліквідаторів аварії ЧАЕС, 29 листопада 2016 року, рухома конструкція, довжиною 165 метрів і вагою понад 36 тис. тонн накрила четвертий блок Чорнобильської АЕС.

Довжина саркофага порівнянна з довжиною 1,5 футбольного поля і він вище, ніж Лондонських Біг-Бен. Термін експлуатації укриття - 100 років, воно може витримати землетрус потужністю 6 балів і смерч 3-го класу.

Обговорення методом «Прес»

 

РОЗПЛАТА ЖИТТЯМ ТА ЗДОРОВ'ЯМ

Зупинити активне виверження радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора вдалося лише ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів – висловте власне судження з цього приводу.

І.ПОЗИЦІЯ

Я вважаю, що.( висловіть свою думку)

ІІ. ОБГРУНТУВАННЯ

….тому, що (наведіть причини появи цієї думки, обгрунтуйте думку)

ІІІ. НАПРИКЛАД (

Отже, я вважаю…. ( узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити)

 

 

 

docx
Додано
20 травня 2019
Переглядів
650
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку