АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНА ТЕХНІКА «ПТАХ»

АРТ-ТЕРАПЕВТИЧНА ТЕХНІКА

«ПТАХ»

1.Мета техніки: допомогти клієнту висвітити його особисті переживання, визначити психологічний стан.

2. Завдання:

• оптимізація взаємодії між психологом та клієнтом;
• пошук внутрішнього ресурсу;
• розвивати творчий підхід до вирішення проблемних ситуацій;
• покращити суб’єктивне самопочуття та укріпити психічне здоров’я клієнта.

 3. Методи: використання нетрадиційної техніки: колаж.

 4. Опис. Привабливість арт-терапевтичної методики «Птах» у тому, що її можна використовувати у роботі як з дітьми з 6 років), так і з дорослими. «Птах» розроблений з метою подолання агресивності, тривожності, імпульсивності, страхів.

Час проведення не обмежений. Можна використовувати для групової та індивідуальної роботи у групі, класі, кабінеті психолога. Присутність батьків та педагогів за потребою.

5. Основна частина.

Приклади адаптації методики до проблеми людей, які звернулися по допомогу.

І. Виявити нічні страхи дитини старшого шкільного віку.

Дитина отримує інструкцію: «Візьми аркуш з намальованим силуетом птаха.  За допомогою кольорових олівців, фарб, фломастерів та інших засобів: вирізок із газет, журналів, книжок, кольорового паперу, шматочків тканин, камінчиків на одному крилі постарайся відобразити зміст своїх нічних страхів, а на іншому крилі - зміст чогось приємного, доброго.  Намалюй обличчя птаха».

Після виготовлення колажу дитина представляє свою роботу.  Подальша взаємодія психолога з дитиною здійснюється з урахуванням завдань терапії, а також інтелектуальних і рефлексивних можливостей дитини.

Питання для обговорення:

 1.  Твої почуття та переживання в процесі виконання вправи?

 2.  Чи подобається тобі те, що вийшло?

 3. Чому ти використав саме такий матеріал, колір?

 4. Чи вдалося тобі позбутися своїї «нічних страхів»?

ІІ. Виявити проблеми, які виникли у підлітка з його родиною.

 Дитині  пропонують взяти аркуш з намальованим силуетом птаха.  За допомогою отриманих матеріалів на одному крилі він(вона) має відобразити найкращі, найприємніші моменти із життя своєї родини та людей пов’язаних із ними, а на іншому крилі – погані, неприємні – відповідно люди, які причетні до них.

Потрібно уважно стежити за процесом створення колажу: яке крило перше було обране, які кольори при цьому використовувалися, які матеріали, хто із рідних на якому крилі зображений.

Після виготовлення колажу дитина представляє свою роботу.  Подальша взаємодія психолога з дитиною здійснюється з урахуванням завдань терапії, а також інтелектуальних і рефлексивних можливостей дитини.

Приблизні питання для обговорення:

 1.  Ваші почуття та переживання в процесі виконання вправи?

 2.  Чи подобається вам те, що вийшло?

 3. Чому ви використовували саме такий матеріал, колір?

 4. Кого ви зобразили на темному крилі? Чому? А на світлому? Чому?

 5. Чи вдалося вам зрозуміти у чому саме полягає проблема?

Наступний приклад.  Звернулася жінка, яка зовсім заплуталася у собі. Їй надають аркуш із зображенням силуету птаха та інструкцію: «Всі люди мають дві сторони своєї особистості: темну та світлу. На крильцях нашого птаха Ви маєте відтворити свої потаємні сторони: світлу – це щирість, співчуття, розуміння, вміння щиро радуватися щастю інших, та темну – це заздрість, хтивість, жадібність, зневага».

Також проводиться спостереження за процесом роботи. Потім іде презентація та обговорення.

Можна виділити низку опорних елементів трактування колажу.

1.                   Інтерпретація кольорів:

•        червоний - захоплений;
•        жовтий - світлий, приємний;
•        зелений - спокійний, урівноважений;
•        синій - незадовільний;
•        фіолетовий – емоційна нестійкість;
•        чорний - повний занепад, зневіра;
•        сірий – сумний;
•        коричневий - тривожний;
•        білий - нейтральний.

2.  Вибір основи для колажу. Розташування паперу (чи будь-якої іншої основи колажу) горизонтально може свідчити про прагнення людини до стабільності, опори, до зв’язку з землею, а по вертикалі – до росту й розвитку. Розмір обраної основи може бути пов’язаний із потребами автора у розширенні своєї активності чи зменшенні її.

3. Процес створення. Інформативно значущим є сам процес створення колажу. Різним може бути підхід до вибору зображень: реалізація задуманого образу, ідеї через зовнішні об’єкти, або ж пошук тих образів, що найбільше емоційно відкликаються. На створення роботи витрачається різний час, що вказує на значущість процесу, наявність або відсутність сформованості уявлень щодо запропонованої тематики. Спонтанні дії стосовно вирізок-образів можуть символічно відображати реальні або бажані дії клієнта щодо об’єктів реальності. Розміщення й переміщення картинок відображають процес внутрішньої динаміки, планування змін. Коментарі автора, його емоційні реакції є невід’ємними частинами діагностики в арт-терапевтичному процесі.

4. Ступінь хаотичності або упорядкованості елементів колажу. Елементи колажу, що розташовані в певному порядку, однакові за розміром і пов’язані за змістом, вказують на високу ступінь самоконтролю автора, раціональний підхід. Хаотично розташовані елементи, мало зв’язані між собою, що, зазвичай, розміщуються імпульсивно, вказують на домінування емоційних станів. Прояв хаотичності може бути пов’язаний із переживанням сильного афекту, актуалізацією позиції дитини.

5. Характер розташування вирізок. Можна помітити різний ступінь дистанції між картинками. У деяких випадках доцільно провести паралель із відносинами представлених образів у реальному житті. Так, накладення елементів один на один може свідчити про прояви слабких особистісних меж, особливо, якщо картинки нібито наїжджають на образи, пов’язані з уявленнями про своє Я. Можливі прояви злиття, поглинання одним образом іншого. Заклеювання однієї картинки іншою асоціюється із прагненням приховати якусь інформацію, подавити або витиснути якийсь психічний матеріал.

6. Просторова організація картинок. Аналізуючи колаж, варто враховувати символічне значення простору аркуша. Співвіднесення символів, образів з їхньою просторовою організацією може дати додаткову інформацію.

При аналізі колажу можна також враховувати «діагональ розвитку», що йде з лівого нижнього кута в напрямку до правого верхнього. Розглядаючи колаж з цієї позиції, можна припустити, що розташоване в центрі листа зображення (чи композиція) говорить про те, що найбільш актуально для особистості на даний момент часу «тут і тепер». Відповідно лівий нижній кут говорить про минуле, а правий верхній – про майбутнє, перспективи людини. Таким чином, важливо враховувати місце розташування елементів колажу на основі.

7. Заповнювання – порожнеча. Порожні місця, не заповнені інформацією, можуть вказувати на проблемні переживання, пов’язані з життєвим досвідом. Надлишок елементів може вказувати на схильність до перебільшення.

8. Вихід за межі основи. Елементи, розташовані за межами основи, часто асоціюються із чимось, що виходить із загального простору внутрішньої реальності або не приймається. Особливу увагу варто звернути на образи, розташовані на зворотному боці основи. Постає питання: що заважає даному образу бути пред’явленим світу явно?

9. Символіка. Під час трактування образів і символів колажу вирішальне значення мають пояснення автора, його асоціації, почуття. Важливо звертати увагу на змістовні взаємозв’язки символів, протилежні за змістом образи, що доповнюють один одного, повторюються, розвивають одну тему. Значущим є розгляд кожного символу у контексті усього колажу, тематики, запиту клієнта, психотерапевтичних відносин.

 Підбиваючи підсумки викладеного вище, можемо зробити такий висновок про те, що арт-терапевтична техніка «Птах» є ефективним методом при вирішенні цілої низки актуальних завдань соціальної сфери, екологічним засобом роботи з особистістю і має вагомий діагностичний потенціал.

Список використаної літератури.

1. Арт-терапія - нові горизонти / За ред. А.І. Копитіна. - М.: Когіто-Центр, 2006. - 336с.

2. Вознесенська О. Арт-терапія сім’ї // Психолог. – 2005. – №10. – С.9–14.

3. Вознесенська О.Л., Мова Л.В. Арт-терапія в роботі практичного психолога: Використання арт-технологій в освіті. – К.: Шк. світ, 2007. – 120 с.

4. Вознесенська О. Особливості арт-терапії як методу // Психолог. – 2005. – №10. – С.5–8.